Главная | Обратная связь

Види відповідальності

Відповідальністю є застосування до правопорушника встанов­лених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відпові­дальності включає в себе і майнові наслідки застосування санк­цій. У свою чергу господарсько-правова санкція становить визна­чену безпосередньо законом або договором міру (масштаб, вели­чину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-примусового впливу на правопорушника, який може за­стосувати до нього кредитор або відповідний орган (суд, арбіт­ражний суд).

Господарсько-правові санкції у своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні і май-

-164-

нові можуть вживатися як тотожні. Термін "економічні" означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність є економіч­ною. Це негативний економічний вплив на правопорушника, щоб стимулювати його виконати зобов'язання.

Термін "майнові санкції" є юридичним еквівалентом поперед­нього терміна і означає, що з точки зору форми господарсько-правова відповідальність є юридичною відповідальністю. Цю від­повідальність застосовують лише у правовій формі, якою є пе­редбачені законом або договором майнові (економічні за зміс­том) санкції.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють за­лежно від видів господарських правопорушень і санкцій, вста­новлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії гос­подарського права розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2) штрафні санкції; 3)~ оперативно-господарські санкції; 4) кон­фіскація; 5) господарсько-адміністративні штрафи; 6) планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції; 7) господарсько-організа­ційні санкції.

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічне врегульовано законом. По-перше, визначено юридичні підстави його застосування: "В разі невиконання або неналежного вико­нання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки" (ч. 1 ст. 203 ЦК). По-друге, ви­значено види втрат кредитора, які визначаються як збитки. Це витрати кредитора; втрата або пошкодження його майна; доходи, які він одержав би, якби боржник виконав зобов'язання (ч. 2 ст. 203 ЦК). Як правило, збитки не є майновою санкцією зазда­легідь визначеного розміру. Саме в цьому полягає універсаль­ність їх застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього роз­міру зумовлюють складність застосування зазначеної санкції. По-третє, законодавець застосовує офіційне тлумачення збитків та певні способи визначення їхнього розміру.

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та ін­ших законодавчих актів:

у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єкта­ми. Так, продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розір­вання договору і відшкодування збитків (ст. 229 ЦК). Якщо про­давець продав річ, але на порушення договору не передає її по­купцеві, останній має право вимагати передачі проданої речі і відшкодування збитків, спричинених простроченням виконання (ст. 231 ЦК), або відмовитися від договору і вимагати відшкоду­вання збитків. Аналогічні права має продавець у разі відмови по-

-16.5-

купця прийняти продану річ або заплатити за неї встановлену ці­ну (ст. 232 ЦК). Якщо продана річ неналежної якості, покупець як один з альтернативних варіантів може вимагати розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 234 ЦК);

у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або не­комплектної (ч. 2 ст. 253 ЦК);

згідно з договором підряду на капітальне будівництво відпо­відальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшко­довує збитки в сумі, не покритій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);

у перевезеннях вантажів вантажовідправник і вантажоодер­жувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошко­дження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильних навантаження, пакування, кріплення вантажу;

у випадках господарських деліктів (заподіяння шкоди) збит­ки відшкодовуються суб'єктами господарювання за правилами статей 440-442, 450-453 ЦК.

Чинним господарським законодавством передбачаються й ін­ші випадки відшкодування господарюючими суб'єктами збитків.

Штрафні санкції. Штрафна господарсько-правова відпові­дальність відрізняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну відповідаль­ність щодо тих видів господарських правопорушень, за вчинення яких до суб'єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні (каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідаль­ності загалом залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відповідальність може застосовуватися "по­над завдані збитки", якщо законом або договором не встановлено інше.

Штрафну відповідальність застосовують згідно із законодав­ством у вигляді штрафних економічних санкцій. Ці санкції вста­новлені, як правило, нормативними актами, що регулюють окре­мі види господарських відносин (положення про поставки про­дукції і товарів, транспортні кодекси і статути та ін.).

Загальне поняття штрафів як відповідальності у господар­ських відносинах визначає законодавець. Згідно зі ст. 179 Ци­вільного кодексу "штрафом визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити креди­торові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'я­зання, зокрема в разі прострочення виконання".

-166-

•' Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій: штраф у власному розумінні, пеню та неустойку. Всі вони покли­кані виконувати штрафну, каральну функцію, хоч мають і певні відмінності.

Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законо­давством трьома способами:

штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штра­фи, щсГїх сплачують перевізник і відправник за невиконання плану вантажних перевезень (ст. 359 ЦК). їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окремо стосовно кожного виду транспорту;

штраф у процентному відношенні до суми всього зобов'язан­ня або невиконаної частини зобов'язання. Наприклад, якщо по­ставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умо­вам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 відсотків вартості продукції неналежної якості;

штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, якщз^а' хищається штрафом, Наприклад, за пошкодження вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем вантажу під час на­вантаження або розвантаження вантажів їхніми засобами ці суб'­єкти сплачують залізниці штраф у розмірі п'ятикратної вартості пошкодженого майна.

Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентному™ відно­шенні до суми невиконаної частини зобов'язання. Неустойка за­стосовується, як правило, як штрафна санкція у разі прострочен­ня виконання майнових зобов'язань (поставка, купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочення виконання зо­бов'язань загалом не залежить від терміну прострочення вико­нання. Наприклад, за прострочення або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8 відсотків вартості непоставленої у строк продукції за кожною окремою по­зицією номенклатури. Зазначена неустойка є штрафною, оскіль­ки сторона, яка порушила умови договору поставки, відшкодовує іншій стороні заподіяні внаслідок цього збитки без зарахування сум неустойок.

Разом з тим законом або договором передбачаються так звані залікові неустойки (ст. 204 ЦК). Залікова неустойка має місце в тому разі, коли правопорушник відшкодовує іншій стороні збит­ки у частині, не покритій неустойкою.

..Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в основ­ному в разі прострочення виконання грошових зобов'язань суб'­єктами господарської діяльності.

Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процентно­му відношенні до простроченої суми, причому за кожний день

-167-

прострочення, доки зобов'язання не буде виконано (ст. 214 ЦК). Тобто розмір цієї санкції збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (тер­міну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.

Оперативно-господарські санкції. Це передбачені законодав­ством або договором засоби оперативного впливу на правопо­рушника, спрямовані на запобігання господарського правопору­шення чи зменшення його шкідливих наслідків.

Такі санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти госпо­дарських правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майновоГ відповідальності оперативні санкції діють на правопо­рушника не загрозою державного примусу, а оперативним втру­чанням, що хоч і зачіпає майнову сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його контрагентові, який вдався до оперативних санкцій. Внаслідок цього оперативні санкції можна застосовувати незалежно чи поряд зі стягненням штрафних санкцій і збитків, чим досягається більший профілак­тичний ефект.

Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю по­діляються на два види. До першого належать санкції, спрямовані на одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання дого­вору, а також у відмові від прийняття виконання та від зустріч­ного виконання. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на _зміну правовідносин (переведення несправно­го платника на акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції).

Конфіскація — це безоплатне вилучення у дохід бюджету май­на (коштів) суб'єкта господарювання — правопорушника у ви­падках, прямо передбачених законом. Конфіскацію застосовують у випадках:

виконання угод, укладених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (конфіскації підлягає все одер­жане винними сторонами/стороною за такою угодою);

здійснення комерційним банком забороненої законом вироб­ничої діяльності;

у сфері антимонопольного регулювання та у разі недобросо­вісної конкуренції;

у сфері ціноутворення (зокрема, щодо підприємств-монопо-лістів, ціни на продукцію яких регулює держава) та в деяких ін­ших випадках.

Юридичною підставою застосування конфіскації є лише за­кон. Фактичні підстави — протиправна поведінка, а у випадку

-168-

здійснення угоди, укладеної з метою, що завідомо суперечить ін­тересам держави та суспільства, — ще й вина (прямий умисел).

Господарсько-адміністративний штраф — це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарюван­ня — правопорушником у передбачених законом випадках.

Господарсько-адміністративний штраф може застосовуватися:

а) у процентному або кратному відношенні до суми порушення;

б) в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян.

Господарсько-адміністративний штраф застосовується: а) ли­ше у ^вертикальних відносинах; б) за постановою компетентних органів (антимонопольних — за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, санітарно-епідеміологічної служ­би — за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами — за порушення державної дисцип­ліни цін і т. ін., як правило, в судовому порядку), в) без додер­жання претензійного порядку; г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава).

Планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції — це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господа­рюючого суб'єкта у зв'язку з порушенням ним планових норма­тивів і планових завдань:

підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне викорис­тання природних ресурсів, електроенергії;

позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з пору­шенням умов їх надання;

виключення зі звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);

віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні суб'єкта господарювання, недонарахованої амортизації у випад­ках дострокового списання основних фондів (за винятком перед­бачених законом випадків вимушеного списання).

Планово-госпрозрахункові санкції застосовує сам суб'єкт гос­подарювання — правопорушник, а у разі якщо він цього не зро­бить — компетентні органи, які виявили факт правопорушення.

Розрізняють юридичні (закон) та фактичні (протиправна поведінка) підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій.

Господарсько-організаційні санкції — це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) суб'єкта господарю­вання, що їх застосовують компетентні державні органи у разі порушення ним приписаних законом умов здійснення господар­ської діяльності.

-169-

До них належать:

— обмеження або призупинення діяльності суб'єкта господа­рювання до усунення виявлених у його діяльності недоліків (у разі недодержання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил тощо);

— призупинення дії ліцензій;

— скасування ліцензій;

— скасування державної реєстрації;

— примусова реорганізація (у зв'язку з допущенням суб'єктом підприємницької діяльності — монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушення);

— примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстра­ції; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської орга­нізації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяль­ності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї поперед­ньої діяльності).

Господарсько-організаційні санкції застосовують компетентні органи (тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарю­вання до усунення виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація).

Підстави застосування господарсько-організаційних санкцій: юридичні — закон, фактичні — протиправна поведінка.