Вирішення господарських спорів
Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності та складається з окремих стадій. Порушення справи.Господарський суд порушує справи за позовними заявами: • підприємств та організацій, які звертаються д0 господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охороняються законом; • державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; • прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; • Рахункової палати, яка завертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 25-1-3755 .377- Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-якого з кредиторів, боржників. Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі, підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, гро-мадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до статей 54 та 57 ГПК. З позовної заяви до господарського суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р.: — із позовних заяв майнового характеру — 1% ціни позову, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; — із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство — 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; — із заяв у переддоговірних спорах — 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; — із апеляційних та касаційних скарг — 50% ставки, що підлягає сплаті при розгляді справи в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру — ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 ГПК), суддя відмовляє "в прийнятті прзовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень в його. реалізації, тобто не дотримався правил подання позовної заявЯІ суддя повертає позовну заяву та додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться у ст. 63 ГПК. Після усунення допущених порушень заявник може звернутися до господарського суду повторно. У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позов-., ну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ух*" валу про порушення провадження у справі, в якій вказується про -378- прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки справи до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує необхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засідання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 ГПК). Основною стадією господарського процесу є вирішення господарських спорів. Розгляд справ в господарських судах першої інстанції здійснюється суддею одноособове. Проте будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіальне у складі трьох суддів. При розгляді справи господарський суд може зіткнутися з такими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів тощо). В такому разі розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що виноситься, вказуються час і місце наступного засідання. Іноді господарський суд не в змозі розглянути справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усунення обставин, які зумовили зупинення. Від зупинення провадження у справі слід відрізняти припинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 ГПК. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в господарському суді взагалі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви. Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 ГПК) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 ГПК). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду, суддя має можливість виправити частину помилок, яких він припустився при прийнятті позовної заяви. Вирішення спору по суті (тобто задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково) завершується прийняттям рішення. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіальне, — більшістю голосів суддів. Жодний із суддів не має 25' -379- права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується. Рішення за формою та змістом має відповідати вимогам ст. 84 ГПК. Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприклад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинення справи тощо), то він виносить ухвалу. Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частину рішення, про що зазначається в протоколі судового засідання. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку. Рішення господарського суду обов'язкові до виконання на усій території України. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Органами виконання рішення господарського суду є: установи банку (виконують накази про стягнення грошових сум); державні виконавці (виконують решту наказів). Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до вико'-» нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали,' постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до ви-' конання. У цей строк не зараховується час, на який виконання-судового рішення було зупинено. -380- У разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат у порядку, визначеному ст. 120 ГПК. За загальним правилом вирішення господарських спорів завершується прийняттям рішення чи винесенням ухвали судом першої інстанції, проте в окремих випадках господарське судочинство може продовжуватися в апеляційній і касаційній інстанціях. Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор — апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: — залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; — скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; — скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; — змінити рішення. -381- Сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор — касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право: — залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення; — скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення; — скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. НІ10 ГПК; — скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково; — змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції; — залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду до Верховного Суду України. -382- Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені: • з мотивів застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України; • у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права; • у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта у аналогічних справах; • на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України. Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України має право: • залишити постанову без змін, а скаргу (подання) без задоволення; • скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції; • скасувати постанову і припинити провадження у справі. Завдання та запитання на закріплення вивченого 1. Дайте визначення поняття господарського спору. 2. Назвіть основні нормативні акти, якими регулюється організація та діяльність господарських судів. 3. Які основні завдання господарських судів? 4. Назвіть основні повноваження місцевих господарських судів. 5. Назвіть основні повноваження Вищого арбітражного суду України. 6. За якими ознаками розмежовується підсудність господарських справ? 7. У чому полягають винятки із загального правила предметної під- судності? 8. У чому полягає загальне правило територіальної підсудності? -383- 9. Розкрийте порядок пред'явлення претензій. 10. Розкрийте зміст стадії порушення провадження у справі. 11. У чому полягає стадія вирішення господарських спорів у суді першої інстанції? 12. Яким чином виконується рішення господарського суду? 13. У чому полягає перегляд судових рішень в апеляційному порядку? 14. У чому полягає перегляд судових рішень у касаційному порядку? 15. Назвіть підстави для оскарження до Верховного суду України постанов Вищого господарського суду України. -384- Список рекомендованої літератури Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. — М., 1984. Боштьіх Е. А. Гражданское й торговеє право. — М., 1996. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. — К.: Знання, 1998. Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2000. Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В. Щербина. - К.: Атіка, 2001. Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Прон-ська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. — К.: Юрінком Інтер, 2001. Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні: Монографія. — Львів, 2000. Долинская В. В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А. Ю. Кабалкин. - М., 1997. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство УкраиньІ. Формирование й перспективи развития — К.: Наукова думка, 1996. Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник для судентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. О. В. Дзери. — К., 1998. Кибенко Е. Р. Корпоративнеє право: Учебное пособие. — Харь-ков: Зспада, 1999. Комаров В. В. Международньш коммерческий арбитраж. — Харьков, 1995. Комаров С. Ответственность в коммерческом обороте. — М., 1991. Косак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). — Львів, 1996. Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. — М., 1997. Кузнецова Н. С. Подрядньїе договори в инвестиционной дея-тельности. — К., 1993. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. Мамутов В. К, Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. - К., 1996. -385- Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. — М., 1994. — Т. 1. — Общие положення. ОсновьІ немецкого торгового й хозяйственного права. — М., 1995. Пересунько С. І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи). — Кіровоград: Єлисавет, 1998. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украйни. - К., 1995. Притика Д. М., Тітов М. І., Щербина В. С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. — Харків: Консум, 1999. — Ч. II. Притика Д. Н. Арбитражньїй суд: проблеми организации й деятельности: Монография. — К.: Орияне, 2000. Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнє-цової. — К.: Юрінком Інтер, 2000. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринима-теля. — Харьков, 1999. Семенова Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. - К.: ЄУФІСМБ, 1999. Семерак О. С. Правове регулювання та захист іноземних інвестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Словаччини). — Ужгород, 2000. Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайворонського. — Харків, 1997. Хозяйственное право: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. В. С. Мартемьянов. — М., 1994. — Т. 2. Цират Г. А., Цират А. В. Международньш арбитраж как спо-соб разрешения внешнезкономических споров. — К, 1997. Шершеневич Г. Курс торгового права. — Спб., 1908. — Т. 1. - Шмиттгофф К. Зкспорт: право й практика международной торговли. — М., 1993. Щербина В. С. Попередження господарських правопорушень. — К., 1993. Зміст Вступ............................... з ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|