Главная | Обратная связь

Вирішення господарських спорів

Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності та складається з окремих стадій.

Порушення справи.Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

• підприємств та організацій, які звертаються д₀ господар­ського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охороняються законом;

• державних та інших органів, які звертаються до господар­ського суду у випадках, передбачених законодавчими актами Ук­раїни;

• прокурорів та їх заступників, які звертаються до господар­ського суду в інтересах держави;

• Рахункової палати, яка завертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Кон­ституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтере­сах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому поля­гає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здій­снювати відповідні функції у спірних відносинах.

25-1-3755 .₃77-

Господарський суд порушує справи про банкрутство за пись­мовою заявою будь-якого з кредиторів, боржників.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі, підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, гро-мадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його пред­ставником. Позивач (прокурор) зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї доку­ментів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної зая­ви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до статей 54 та 57 ГПК. З позовної заяви до господарського суду сплачується державне мито, розміри якого встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня

1993 р.:

— із позовних заяв майнового характеру — 1% ціни позову, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із за­яв про визнання недійсними повністю або частково актів ненор­мативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про пору­шення справи про банкрутство — 5 неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян;

— із заяв у переддоговірних спорах — 5 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян;

— із апеляційних та касаційних скарг — 50% ставки, що під­лягає сплаті при розгляді справи в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру — ставки, обчисленої виходячи з оспорюва­ної суми.

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 ГПК), суддя відмовляє "в прийнятті прзовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень в його. реалізації, тобто не дотримався правил подання позовної заявЯІ суддя повертає позовну заяву та додані до неї матеріали без роз­гляду. Підстави для повернення містяться у ст. 63 ГПК. Після усунення допущених порушень заявник може звернутися до гос­подарського суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позов-., ну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ух*" валу про порушення провадження у справі, в якій вказується про

-378-

прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в за­сіданні господарського суду, про час і місце його проведення, не­обхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки справи до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує необхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явитися на засідання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 ГПК).

Основною стадією господарського процесу є вирішення гос­подарських спорів. Розгляд справ в господарських судах першої інстанції здійснюється суддею одноособове. Проте будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від ка­тегорії і складності справи, може бути розглянуто колегіальне у складі трьох суддів.

При розгляді справи господарський суд може зіткнутися з та­кими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів, необ­хідність витребування нових доказів тощо). В такому разі роз­гляд справи відкладається, і в ухвалі, що виноситься, вказуються час і місце наступного засідання.

Іноді господарський суд не в змозі розглянути справу до ви­рішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє прова­дження у справі, а потім поновлює його після усунення обставин, які зумовили зупинення.

Від зупинення провадження у справі слід відрізняти припи­нення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 ГПК. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в госпо­дарському суді взагалі. Вони нагадують підстави відмови в при­йнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 ГПК) за сво­їми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 ГПК). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення прова­дження у справі та залишення позову без розгляду, суддя має можливість виправити частину помилок, яких він припустився при прийнятті позовної заяви.

Вирішення спору по суті (тобто задоволення позову чи відмо­ва в позові повністю або частково) завершується прийняттям рі­шення. Судове рішення приймається суддею за результатами об­говорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується коле­гіальне, — більшістю голосів суддів. Жодний із суддів не має

25'

-379-

права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.

Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право ви­класти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Рішення за формою та змістом має відповідати вимогам ст. 84 ГПК.

Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприклад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинення справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частину рішення, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після за­кінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та ре­золютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

Рішення господарського суду обов'язкові до виконання на усій території України.

Виконання рішення господарського суду провадиться на під­ставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. На­каз видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Органами виконання рішення господарського суду є:

установи банку (виконують накази про стягнення грошових сум);

державні виконавці (виконують решту наказів).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до вико'-» нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали,' постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстроч­ки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до ви-' конання. У цей строк не зараховується час, на який виконання-судового рішення було зупинено.

-380-

У разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат у порядку, визначеному ст. 120 ГПК.

За загальним правилом вирішення господарських спорів за­вершується прийняттям рішення чи винесенням ухвали судом першої інстанції, проте в окремих випадках господарське судо­чинство може продовжуватися в апеляційній і касаційній інстан­ціях.

Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор — апеляційне подання на рішення місцевого господар­ського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга або подання подається через місцевий гос­подарський суд, який розглянув справу.

Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відпо­відному апеляційному господарському суду.

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вносить­ся, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим гос­подарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було ого­лошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рі­шення місцевим господарським судом.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання до суду першої ін­станції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апе­ляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтова­ність рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:

— залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

— скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

— скасувати рішення повністю або частково і припинити про­вадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

— змінити рішення.

-381-

Сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор — касаційне подання на рішення місцевого господар­ського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційно­го суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, каса­ційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної ін­станції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або по­станові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати пи­тання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу од­них доказів над іншими, збирати нові докази або додатково пере­віряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються ви­моги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:

— залишити рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

— скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

— скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду пер­шої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. НІ¹⁰ ГПК;

— скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

— змінити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції;

— залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або по­станов.

Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого гос­подарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рі­шення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду до Верховного Суду України.

-382-

Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України у випадках, ко­ли вони оскаржені:

• з мотивів застосування Вищим господарським судом Украї­ни закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України;

• у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду Украї­ни чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;

• у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим госпо­дарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта у аналогічних справах;

• на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують між­народні зобов'язання України.

Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України має право:

• залишити постанову без змін, а скаргу (подання) без задо­волення;

• скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

• скасувати постанову і припинити провадження у справі.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Дайте визначення поняття господарського спору.

2. Назвіть основні нормативні акти, якими регулюється організація

та діяльність господарських судів.

3. Які основні завдання господарських судів?

4. Назвіть основні повноваження місцевих господарських судів.

5. Назвіть основні повноваження Вищого арбітражного суду України.

6. За якими ознаками розмежовується підсудність господарських

справ?

7. У чому полягають винятки із загального правила предметної під-

судності?

8. У чому полягає загальне правило територіальної підсудності?

-383-

9. Розкрийте порядок пред'явлення претензій.

10. Розкрийте зміст стадії порушення провадження у справі.

11. У чому полягає стадія вирішення господарських спорів у суді першої інстанції?

12. Яким чином виконується рішення господарського суду?

13. У чому полягає перегляд судових рішень в апеляційному по­рядку?

14. У чому полягає перегляд судових рішень у касаційному по­рядку?

15. Назвіть підстави для оскарження до Верховного суду України постанов Вищого господарського суду України.

-384-

Список рекомендованої літератури

Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. — М., 1984.

Боштьіх Е. А. Гражданское й торговеє право. — М., 1996.

Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. — К.: Знання, 1998.

Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2000.

Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В. Щербина. - К.: Атіка, 2001.

Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Прон-ська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвит­ку і особливості становлення в Україні: Монографія. — Львів, 2000.

Долинская В. В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А. Ю. Кабалкин. - М., 1997.

Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство УкраиньІ. Формирование й перспективи развития — К.: Наукова думка, 1996.

Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник для судентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. О. В. Дзери. — К., 1998.

Кибенко Е. Р. Корпоративнеє право: Учебное пособие. — Харь-ков: Зспада, 1999.

Комаров В. В. Международньш коммерческий арбитраж. — Харьков, 1995.

Комаров С. Ответственность в коммерческом обороте. — М., 1991.

Косак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). — Львів, 1996.

Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. — М., 1997.

Кузнецова Н. С. Подрядньїе договори в инвестиционной дея-тельности. — К., 1993.

Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. по­сібник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

Мамутов В. К, Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. - К., 1996.

-385-

Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. — М., 1994. — Т. 1. — Общие положення.

ОсновьІ немецкого торгового й хозяйственного права. — М., 1995.

Пересунько С. І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи). — Кіровоград: Єлисавет, 1998.

Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украйни. - К., 1995.

Притика Д. М., Тітов М. І., Щербина В. С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. — Харків: Консум, 1999. — Ч. II.

Притика Д. Н. Арбитражньїй суд: проблеми организации й деятельности: Монография. — К.: Орияне, 2000.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнє-цової. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринима-теля. — Харьков, 1999.

Семенова Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. - К.: ЄУФІСМБ, 1999.

Семерак О. С. Правове регулювання та захист іноземних ін­вестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Сло­ваччини). — Ужгород, 2000.

Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайворонського. — Харків, 1997.

Хозяйственное право: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. В. С. Мартемьянов. — М., 1994. — Т. 2.

Цират Г. А., Цират А. В. Международньш арбитраж как спо-соб разрешения внешнезкономических споров. — К, 1997.

Шершеневич Г. Курс торгового права. — Спб., 1908. — Т. 1. -

Шмиттгофф К. Зкспорт: право й практика международной торговли. — М., 1993.

Щербина В. С. Попередження господарських правопорушень. — К., 1993.

Зміст

Вступ............................... з