 |
|
Тенденція норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
1.Нам відомо, що вартість товару включає в себе стару вартість, перенесену зі спожитих засобів виробництва, і нову вартість, створену живою працею.
W=c+(V+m)
Формула вартості товару відбиває всі витрати праці, як оплаченої, так і неоплаченою. Вона показує, чого товар коштує суспільству.
Тобто визначається сукупністю витрат праці. Але капіталісту товар обходиться значно дешевше, тому що визначається не витратами праці, а витратами капіталу на виробництво даного товару. Частку цього капіталу він перетворює на засоби виробництва, іншу – на робочу силу. Такі витрати капіталу є відокремленою частиною вартості товару і утворюють капіталістичні витрати виробництва.
K=c+V
Таким чином в капіталістичної дійсності відбувається уособлення частки капіталу у вигляді капіталістичних витрат виробництва. Існує таке визначення: витрати – це міра того, що треба віддати, щоб отримати щось інше шляхом купівлі, обміну чи виробництва (словар современной экономической теории Макмиллана). Структура вартості товару може бути представлена у слідуючому вигляді:
W=K+m
З точки зору витрат капіталу не існує принципової різниці між тією частиною капіталу, яка перетворюється на «С» і тією часткою, яка перетворюється на «V». Кожен капіталіст знає, що він повинен частку капіталу перетворити на засоби виробництва, а іншу на робочу силу. Вони виступають як рівні статті витрат капіталу. Тому капіталіст, визначаючи свої витрати, сумує ці частки. Таким чином, уособлення капіталістичних витрат виробництва в особу категорію, яка відрізняється від вартості, призводить до того, що на рівні безпосередньо капіталістичної дійсності стираються, зникають відзнаки між постійними і змінним капіталом, тобто між тією часткою капіталу, яка в процесі виробництва лише зберігає свою вартість, і тією, що виступає джерелом додаткової вартості. В витратах виробництва можуть бути визначені лише відміни між основним і оборотним капіталом, тобто за різних швидкостей обороту.
Водночас, категорія «капіталістичні витрати виробництва» дає нам змогу зрозуміти, чому в конкурентній боротьбі капіталіст завжди перемагає простого товаровиробника. Покажемо це на слідуючому умовному прикладі. Припустимо, один і той же товар виробляє простий товаровиробник і капіталіст, і цей товар має однакову вартість – 6000 грн. Структура вартості товару капіталіста має вигляд:
4000c+1000V+1000m
Товар містить 1000m, тому капіталіст може продати товар за ціною нижче вартості, =5800, і все одно отримати прибуток..
Простий товаровиробник не може продавати товар за ціною нижче вартості, оскільки він не створює m, вся праця у нього є необхідною. Тому капіталіст витісняє простого товаровиробника з ринку.
Зрозуміло, що зміна величини постійного і змінного капіталу впливає на величину витрат виробництва, але як це впливатиме на вартість товару?
1. Збільшення або зменшення вартості засобів виробництва призводить до відповідного збільшення або зменшення вартості виробленого товару.
2. Якщо вартість робочої сили змінюється при незмінній довжині робочого дня і продуктивності та інтенсивності праці, тоді вартість вироблених товарів залишається незмінною. Але величина додаткової вартості змінюється в оберненому відношенні до зміни вартості робочої сили.
2. Прибуток – це кінцева мета і рушійна сила товарного виробництва і ринкової економіки. Прибуток – це головний стимул і показник ефективності будь-якого підприємства. Існує багато теорій прибутку (підготувати самостійно), але вони розглядають саме засади отримання прибутку, а не відкривають джерела і механізм його утворення. З’ясуємо ці питання .
Як відомо, додаткова вартість створюється найманою працею робочих і за суттю являє собою приріст змінного капіталу.
Однак в витратах виробництва змінний капітал об’єднується з постійним і m виступає вже не в якості приросту змінного капіталу, а у вигляді приросту всього капіталу, немов вона виходить з обох часток капіталу в однаковій мірі. Саме це робить прибуток перетвореною формою додаткової вартості. З результату змінного капіталу прибуток перетворюється на поверхні суспільства в результат всього авансованого капіталу. Чому перетворена? Тому, щоб виявити себе, додаткова вартість повинна прийняти форму прибутку, перетворитись на прибуток. Прибуток – є скритою, замаскованою формою m, тому що маскує своє джерело. Дійсно, з точки зору капіталіста нема різниці між С і V, прибуток він хоче отримати від кожної одиниці авансованого капіталу. Однак, нам відомо, що зростання вартості відбувається за рахунок робочої сили, тільки Vстворює m. Отже, джерелом прибутку є неоплачена праця робітника, яка створює m.
Сутність прибутку, як перетвореної економічної форми добре проявляється в показнику норми прибутку:
-рахується у відсотках.
Вона показує, скільки прибутку приносить кожна сотня авансованого капіталу. Тим самим відбиває рентабельність всього функціонуючого капіталу. рахується як річна, тобто береться відношення річної маси m до величини авансованого капіталу.
– маса прибутку, рахується у грошових одиницях. Формулу вартості товару тепер можна записати слідуючим чином.
W=K+p
На норму прибутку впливають слідуючі фактори (або чинники).
1) Норма додаткової вартості. Між m' і p' існує прямопропорційний зв'язок.
Органічна будова капіталу. Чим менше c/V, тим вища p'і навпаки
2) Швидкість обороту капіталу.
Чим вище швидкість капіталу, тим більше річна маса, а значить вища p'. Прямий зв'язок .
3) Економія на постійному капіталі. Вона призводить до зменшення органічної будови і до збільшення p'.
4) Застосування досягнень НТП: більш досконала техніка, технологія забезпечують зростання продуктивності праці.
3.Конкуренція – економічне змагання товаровиробників, боротьба за найбільш вигідні сфери застосування капіталу, за джерела сировини, ринки збуту, кваліфіковану робочу силу, або як у свій час написав Ф. Енгельс – конкуренція – це боротьба всіх проти всіх. Виробництва будь-якого товару здійснюється не на одному підприємстві, а на ряді підприємств однієї галузі. Конкуренція між підприємцями однієї галузі називається внутрішньогалузевою. Внутрішньогалузева конкуренція може здійснюватися ціновими і неціновими методами (самостійно). Внаслідок внутрішньогалузевої конкуренції формується ринкова вартість і ринкова ціна одиниці товару. Ринкова вартість формується на основі індивідуальної вартості тих підприємств, де виробляється основна маса продукції даної галузі. Тобто на основі суспільно-необхідних витрат праці.
Внаслідок утворення ринкової вартості ті підприємства, в яких індивідуальні витрати нижче суспільних, отримують зверхприбуток. Інакше, терплять збитки. Внутрішньо галузева конкуренція спонукає капіталістів вводити нову техніку, щоб знизити індивідуальну вартість. Коли всі інші приходять до таких же показників, ринкова вартість падає, що робить отримання зверхприбутку дуже короткочасовим явищем. Але дуже вигідним для покупців, тому що внаслідок зниження індивідуальних витрат, знижуються й суспільні, а внаслідок і ціна одиниці продукції, що робить більш доступними товари. Таким чином, наслідком внутрішньо галузевої конкуренції є:
- Формування суспільної (ринкової) вартості і ціни одиниці товару.
При цьому, ціна розглядається як грошове вираження вартості.
- Розвиток продуктивних сил суспільства.
- Можливість зниження ринкової вартості і ціни.
Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між капіталістами різних галузей за більш вигідні умови застосування капіталу.
Різні органічні будови капіталу мають місце не лише всередині галузі, а й в міжгалузевому розрізі. Різною є і швидкість обороту капіталу. Тому і норма прибутку в різних галузях постає неоднаковою.
Але капітали рухаються з однієї галузі в іншу за більш високою нормою прибутку. Ці постійні переливи капіталу призвели до того, що утворилася загальна для всіх галузей норма прибутку. Утік капіталу з галузі з низького p'призводить до скорочення в неї обсягів виробництва, що тягне за собою зниження пропозиції товарів, підйом цін та підйом p'.
Протилежне явище буде спостерігатися в тих галузях, де була високаp' і куди притік капітал. Ланцюг причин і наслідків буде такий: притік капіталу, збільшення обсягів виробництва, і пропозиції товарів, зниження цін і p'.
Цей механізм призвів до такого, що в умовах капіталізму врівноважилась норма прибутку і діє закон середньоїp' . Тобто капіталісти різних галузей отримують однаковуp'. Середня p'– є норма прибутку на весь авансований суспільний капітал. Тому середній p'– це відношення сукупної маси m, створеної в усьому суспільстві, до сукупного суспільного капіталу.
∑m
p'ср = --------
∑К
| Галузь | Витрати вироб. | m' | p' | w | m | p'инд | p'ср | рср | Ціна вир-ва | Відхилення ціни вир-ва від w | |
| І | 90с+10V | +10% | +10 | ||||||||
| ІІ | 80c+20V | - | - | ||||||||
| ІІІ | 70c+30V | -10% | -10 | ||||||||
| всього | 240c+60V | - | - | - | - |
На рівновеликий капітал – рівновеликий прибуток.
4.Перетворення прибутку в середній прибуток означає перетворення вартості товару в ціну виробництва. Ціна виробництва дорівнює авансованому капіталу плюс середня норма прибутку на авансований капітал, або К + середній прибуток Цв=К+рср.
Хоч ціни виробництва товарів не співпадають з їх вартостями, а відхилюються від останніх, все одно ціна виробництва базується на вартості.
1) Сума цін виробництва всіх товарів дорівнює сумі їх вартостей.
2) Всі складові ціни виробництва кожного товару визначаються їх вартістю.
Рух цін виробництва визначається рухом товарних вартостей.
3) Історично вихідним пунктом і основою ціни виробництва є вартість .
Таким чином, зрозуміло, що ціна виробництва є перетворена форма вартості.
5. З розвитком капіталізму відбувається зростання органічної будови капіталу. Це знаходить прояв в зниженні норми прибутку. Треба зазначити, що мова йде про зростання органічної будови суспільного капіталу. Тому що підвищення органічної будови індивідуального капіталу призводить до зростання p'окремого капіталіста. Той капіталіст, який першим ввів нову техніку, отримує зверхприбуток, рівний різниці між суспільною та індивідуальною ціною.
Зі зростанням органічної будови капіталу швидше зростає основний капітал, що знижує швидкість обороту, так як він обертається набагато повільніше. Все це призводить до зниженняp'.
Але в економіці діють чинники які не тільки перешкоджають падінню норми прибутку, а й призводять до тимчасового її зростання.
1) Здешевлення елементів постійного капіталу.
2) Підвищення ступеню експлуатації найманої праці.
3) Зовнішня торгівля.
4) Підвищення продуктивності праці за рахунок НТП.
5) Збільшення швидкості обороту капіталу за рахунок змін в організації виробництва.
6) Дешева сировина і робоча сила в деяких країнах.
Внаслідок протидіючих факторів зниження норми прибутку діє лише як тенденція, тому об’єктивним економічним законом є закон тенденції норми прибутку до зниження. Це означає, що на протязі довготривалого періоду часу може відбуватися як зростання, так і зниження норми прибутку в залежності від того, які з вказаних факторів домінують.