 |
|
Розподіл, перерозподіл та використання національного доходу.
1.Результатом національного виробництва протягом даного року є ССП, вартість якого, як ми знаємо, дорівнює вартості всіх товарів, створених в галузях матеріального виробництва, що за формулою є ССП=С+(V+m). Якщо з вартості ССП виключити вартість витрачених засобів виробництва та Ав., отримаємо нову вартість (V+m), або національний дохід суспільства.
Національний дохід – це створена в масштабах країнах нова вартість. За натурально-речовою формою національний дохід складається з усієї маси створених за рік предметів особистого споживання і тих засобів виробництва, які використовуються на розширення виробництва. При простому відтворенні весь національний дохід втілюється в предметах особистого споживання робітників і капіталістів. В умовах чистого капіталізму НД = (V + m), але в умовах конкретної дійсності він включає в себе вартість, створену дрібними виробниками.
Національний дохід – узагальнюючий показник економічного розвитку країни, який відбиває рівень розвитку продуктивних сил суспільства, його економічну структуру та результати розширеного відтворення за певний проміжок часу, рівень добробуту населення. Національний дохід – як економічна категорія – це сукупність відносин, що виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг.
Перша спроба підрахувати національний дохід була зроблена у 1664 р. У Петті. Він склав баланс доходів і витрат населення Англії. Петті виходив з того, що не аналізував процес виробництва, а розглядав процес розподілу національного продукту. Він всі доходи, які створились в суспільстві розглядав як суму доходів від землі, капіталу, будівель, праці і вважав цю суму національним доходом.
Слідуючий крок було зроблено Ф. Кене. В економічній таблиці 1758 р. він вперше розглядав ССП у 2-х формах: натуральній і вартісний. Але Кене був фізіократом, тому в ССП включав лише вартість, створену в сільському господарстві. Класики – Сміт і Рікардо не робили різниці між виробничим і особистим споживанням, між ССП і Національним доходом. Природа, сутність і навіть саме визначення національного доходу є предметом дискусій економістів і по цей час.
Кожна країна прагне збільшити свій національний дохід. На його обсяг впливають слідуючі фактори:
І фактори зростання національного доходу:
1.збільшення праці, витраченої на виробництво матеріальних і нематеріальних благ (тобто екстенсивний фактор);
2. економія матеріальних витрат, що скорочує фонд відшкодування;
3.зростання продуктивності праці (інтенсивний фактор). Однак продуктивність праці збільшує національний дохід лише в натурально-речовій формі, а не в вартісній;
4. професійно-кваліфікаційна структура структурного сукупна робітника.
ІІ фактори, які гальмують темпи збільшення національного доходу:
1. збільшення безробіття;
2. недогризка виробничих потужностей;
3. збільшення військових витрат;
4. від’ємне сальдо зовнішнього-торгівельного балансу.
Стадії руху національного доходу: виробництво, розподіл і перерозподіл, використання.
2. У світовій економічній теорії просліджуються два методологічних підходи до аналізу національного доходу: об’єктивістсько-класичний та суб’єктивістський. Засновники обох підходів (Сміт, Рікардо, пізніше Маркс) підіймали питання про те, в яких галузях суспільного виробництва створюється національний дохід і пов’язували це з продуктивною і непродуктивною працею. Вони вважали продуктивною лише працю в матеріальному виробництві, тому і національний дохід розглядали як сукупність товарів, створену в сфері матеріального виробництва. Тоді виходить, що є ті, хто виробляє національний дохід і ті, хто його споживає. Але в Україні, наприклад, 20% національного доходу створюється у сфері послуг.
Представники суб’єктивного напрямку економічної думки не поділяють працю на продуктивну і непродуктивну, розглядають не створення матеріальних благ, а створення корисності. З точки зору послідовників суб’єктного напряму, вся праця, яка створює корисність, приймає участь у створені національного доходу, а вся економіка є виробництво корисностей.
3. В процесі розподілу і перерозподілу національного доходу визначається частка кожного господарюючого суб’єкту в споживанні національного доходу, формуються сімейні доходи, відбувається диференціація різних соціальних груп за рівнем доходу. Розрізняють первинні і вторинні доходи. Розподіл національного доходу – це сукупність відносин, які виникають з приводу розподілу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва - власниками факторів виробництва. Тобто: робітник отримує заробітну плату, землевласник – ренту, підприємець – підприємницький дохід, володар позичкового капіталу – позичковий процент, акціонери – дивіденди. Отриманні первинні доходи не залишається повністю у їх власників, частка у вигляді податків перерозподіляється і створюються вторинні доходи.(похідні доходи) Також каналами перерозподілу є система ціноутворення, фінансово-кредитна система, внески до суспільних і доброчинних фондів, релігійних організацій. (наприклад у Франції, Германії, Швеції через бюджет розподіляється більш 50% національного доходу). Ці вторинні доходи потрапляють до населення через виплати стипендій, пенсій, виграшів за лотереями, виплат робітникам бюджетної сфери військовим, медичним і освітнім працівникам. Внаслідок розподілу і перерозподілу національного доходу формується два фонди: фонд споживання і фонд нагромадження.
НД = ФС+ФН
ФСспрямований на :
- особисте споживання робітників сфери виробництва;
- особисте споживання працівників невиробничої сфери і утримання закладів і установ невиробничої сфери;
- особиста споживання підприємців, торговців, банкірів, землевласників, які безпосередньо не приймали участь у процесі виробництва;
- утримання армії, апарату управління, служби безпеки.
ФН спрямований на забезпечення розширеного відтворення як у виробничій, так і у невиробничій сферах. Крім того, кожна країна повинна мати так звані стратегічні резерви: на випадок військових дій, техногенних катастроф, природних потрясінь. Оптимальне співвідношення між ФС та ФН повинне дати відповідний імпульс, поштовх виробництву і досягнути суспільно-нормативних темпів розвитку самого виробництва, одночасно забезпечив збільшення ФС суспільства.
Схематично все сказане можна представити наступним чином:
 | |||||||
 | |||||||
 |  |
|
|
|
|
|