Главная | Обратная связь

Політична еліта і політичне лідерство

Людське суспільство неоднорідне, у ньому існують природні і соціальні відмінності між людьми. Ці відмінності зумовлюють їх неоднакові здібності до політичної участі в житті суспільства, вплив на політичні та соціальні процеси, управління ними. Носі­єм найбільш яскраво виражених політико-управлінських якостей є політична еліта.

— Що ж таке «політична еліта»?

«Еліта» в перекладі з французької означає «краще, добірне, ви­бране».

Філософи Стародавньої Греції вважали, що управляти суспіль­ством повинні кращі, спеціально призначені для цього люди. Пла­тон і Арістотель виступали проти допущення народу до правління державою, вважаючи демократію найгіршою формою правління.

Правити суспільством, на їхню думку, повинні філософи, у яких найбільш розвинена розумна частина душі. Арістотель дав загальну характеристику правлячої еліти: «...Три якості потрібні тому, хто має намір посісти вищі посади: по-перше, співчувати іс­нуючому державному ладу, по-друге, мати великі здібності до ви­конання обов’язків, пов’язаних з посадою, по-третє, вирізнятися чесністю і справедливістю».

Політична еліта — це відносно невелика соціальна група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади, забезпечує інтеграцію, субординацію й відображення в політичних установках інтересів різних верств суспільства і створює механізм втілення політичних задумів.

Ознаки політичної еліти:

- це невелика, досить самостійна соціальна група;

- має високий соціальний статус;

- має значний обсяг державної та інформаційної влади;

- бере безпосередню участь у здійсненні влади;

- має організаторські здібності і талант.

 

Еліта — це...:

- особи, які мають вищі показники (результативність) у своїй га­лузі діяльності (В. Парето);

- особи, які мають інтелектуальні і моральним переваги над ма­сою, безвідносно до свого статусу;

- найбільш активні в політичному плані люди, орієнтовані на владу; організована меншість суспільства (Г. Моска); люди, що займають вищі місця у суспільстві завдяки своїм біо­логічним і генетичним походженням;

- харизматичні особистості (М. Вебер);

- особи, що мають високе становище у суспільстві і завдяки цьо­му впливають на соціальний прогрес (Дюпре);

- люди, що здобули в суспільстві найбільшого престижу, статусу (Г.Лассуел);

- особи, які отримують матеріальні та нематеріальні цінності у максимальному розмірі.

 

Факти реального життя і численні дослідження підтверджують, що політична еліта — реальність сьогоднішнього (і, ймовірно, завтрашнього) етапу розвитку суспільства.

Еліти типологізуються за низкою ознак:

1. Стосовно влади виділяють правлячу еліту, неправлячу або контреліту.

2. За рівнем компетенції: вища (загальнонаціональна), середня (регіональна), місцева.

3. За результатами діяльності (ефективності): еліта, псевдо-еліта, антиеліти.

4. До того ж виділяють еліту крові, або аристократію; еліту ба­гатства, або плутократію; еліту знань або меритократію.

В. Парето виділяв два головних типи еліт: «леви» і «лисиці».

Для «левів» характерний консерватизм, грубі силові методи управління. Суспільство, де переважає еліта «левів», зазвичай пе­ребуває в застої.

«Лиси» — майстри обману, політичних комбінацій. Еліта «лисиць» динамічна, вона забезпечує перетворення в суспільстві.

У сучасному суспільствознавстві існують кілька підходів до ви­значення політичного лідерства.Виділимо деякі з них.

1. Політичне лідерство — це постійний пріоритетний вплив з боку певної особи на все суспільство, організацію чи групу. Для цьо­го визначення характерні такі особливості: вплив має бути постійним; керівний вплив лідера здійснюється на всю групу, організа­цію, суспільство; політичний лідер повинен бути явним пріоритетом у впливі.

2. Політичне лідерство — це управлінський статус, соціальна по­зиція, це керівна посада.

3. Політичне лідерство — це особливого роду підприємницька ді­яльність, здійснювана на політичному ринку. Тут перемагає той потенційний лідер, чий «політичний товар» найбільше ото­тожнюється з поняттям «загального блага».

Політичний лідер — це символ спільності та зразок політичної поведінки групи; лідер здатний за допомогою влади реалізувати ін­тереси групи.

Політичний лідер — це авторитетний член організа­ції, групи, суспільства загалом, особистісний вплив якого допомагає йому відігравати суттєву роль у політичних про­цесах і ситуаціях.

Якщо досліджувати проблеми лідерства, неодмінно поставити питання: чому одні люди стають лідерами, а інші виконують їхню волю? Що покладено в основі лідерства, у чому його феномен?

Існують різні класифікації лідерства.Розглянемо деякі з них.

1. Щодо ставлення керівника до підлеглих:

а) авторитарне — одноосібний спрямований вплив лідера на підлеглих. Воно засноване на загрозі санкцій, застосуванні сили;

б) демократичне — передбачає врахування керівником інте­ресів і думок усіх членів групи або організації, участь мас в управлінні.

2. За способом легітимації влади (М. Вебер):

а) традиційне — вожді племен, монархи — їх авторитет засно­ваний на звичаї, вірі у святість і незмінність традицій;

б) раціонально-легальне — тут лідерів обирають демократич­ним шляхом;

в) харизматичне — феномен харизми заснований винятково на особистості лідера, якому приписують божественні здіб­ності. Від мас вимагають цілковитої особистої відданості вождю, який виконує «історичну місію». Як приклад мож­на навести Ю. Цезаря, Наполеона, Леніна, Гітлера, Муссоліні, Сталіна, Мао Цзедуна, Кім Ір Сена, Ф. Кастро.

3. За «масштабами» лідерства: загальнонаціональні; лідери ре­гіональні; лідери соціальних груп, верств.

3 Щодо наявної політичної системи: функціональні; дисфункціональні; конформіст (пристосуванець); неконформіст.

 

Збірні образи лідеравиділив М. Дж. Херманн.

1. Прапороносець, або велика людина. Його вирізняє власне бачен­ня дійсності, привабливий ідеал, «мрія», що може захопити ма­си (В.І. Ленін, М.Л. Кінг, Хомейні, Ш. де Голль).

2 Служитель. Лідер цього типу завжди прагне виступити в ролі виразника інтересів своїх прихильників і виборців, орієнтуєть­ся на їх думку і діє від їх імені.

3. Торговець. Лідер цього типу здатний настільки привабливо по­дати масам свої ідеї та плани, що змушує «купити» ці ідеї і за­лучає маси до їх виконання.

4. Пожежний тип лідера. Орієнтується на найактуальніші сус­пільні проблеми, насущні вимоги моменту. Його дії визнача­ються конкретною ситуацією.

У чистому вигляді в реальному житті образи лідерів зазвичай не зустрічаються, а поєднуються в політичних діячах у різних про­порціях.

Політологи підрахували, що успіх лідера тільки на 7 % зале­жить від того, що він говорить, і на 55 % — від того, яке враження він справляє.

Висновок.Відповідно до Конституції України громадяни Укра­їни мають цілу низку політичних прав і свобод. Вони беруть участь у політичному житті, будучи, суб’єктами політики. Отже, треба формувати в собі навички активної поведінки.

Тема. Поняття, форми та принципи демократії. Вибори як інструмент демократії

План

1. Історія виникнення демократії.

2. Демократичний політичний режим.

3. Політичний статус особистості.

4. Політична участь і політична культура.

5. Вибори як інструмент демократії.

6. Стадії виборчого процесу.