Главная | Обратная связь

У шарах кори мозочка розміщені шість різних типів нейронів.

Зерноподібні ней­рони, розміщені у зернистому шарі, а їхні аксони прямують до молекулярного шару, де розгалужуються Т-подібно, поси­лаючи в обох напрямках уздовж поверхні кори гілочки (паралельні нервові волок­на) 1-2 мм завдовжки. Ці волокна прохо­дять через ділянки розгалуження дендритів інших п'яти типів нейронів і утворюють на них синапси. У зернистому шарі роз­міщені також великі зірчасті нейрони (клітини Гольджі),дендрити яких поширю­ються на відносно невелику відстань, а ак­сони прямують до зерноподібних клітин (мал. 163).

 

Шар грушоподібних нейронів, дендри­ти яких розгалужуються у молекулярно­му шарі. Аксони грушоподібних нейро­нів спускаються до ядер мозочка, а не­велика їх кількість закінчується на присінкових ядрах. Аксони останніх клітин ста­новлять єдиний еферентний шлях від мо­зочка.

 

Останні три типи нейронів — кошикові й зірчасті нейрони та клітини Лугаро ле­жать у молекулярному шарі. Аксони кошикових нейронів закінчуються на тілі, а зірчастих — на дендритах грушо­подібних нейронів.

 

Також вона містить п'ять різновидів нейронів:

1 - клітини Пуркіньє формують еферентний шлях від кори мозочка дойого ядер, їх дендрити проходять крізь молекулярний шар кори;

2 - зерноподібні клітини отримують імпульси через мохоподібні во-

локна і передають їх на клітини Пуркіньє;

3 - кошикові клітини, інгібіторні інтернейрони, розміщені в молеку-

лярному шарі, отримують імпульси від паралельних волокон і пере­дають інформацію багатьом клітинам Пуркіньє;

4 - зірчасті клітини, подібні до кошикових, розташовані ближче до поверхні кори;

5 - клітини Гольджі розміщені в зернистому шарі, дендрити яких проникають у молекулярний шар та отримують інформацію від пара­лельних волокон, їх аксони контактують із дендритами зернистих клітин.

 

До кори мозочка входять два типи во­локон.

 

Висхідні нервові волокна (ліаноподібні) проходять крізь зернистий шар і закінчуються у молекулярному на денд­ритах грушоподібних нейронів, а дуже чис­ленні (у людини — до 50 млн) мохопо­дібні волокна закінчуються на зірчастих нейронах. До кожного нейрона кори мозочка підхо­дять численні паралельні нервові волокна від зірчастих клітин, і тому через ці ней­рони на будь-якій клітині кори мозочка конвертують сотні мохоподібних волокон (див. мал. 163).

Майже половина соматосенсорних шля­хів, у тому числі спинномозково-мозоч­кові шляхи (Говерса і Флексига) входять до мозочка у вигляді мохоподібних воло­кон. Решта — це спинномозково-оливні во­локна, котрі перемикаються в нижніх оли­вах на нейрони, що надсилають висхідні нервові (ліанонодібні) волокна до кори мо­зочка. Деякі дослідники виділяють ще тре­тю систему аферентних волокон — це ад­ренергічні волокна, які надходять до кори мозочка від блакитного місця.

 

Висхідні (ліанонодібні) волокна утво­рюють численні збуджувальні синапси на дендритах грушоподібних нейронів, і тому досить одного стимулу, щоб грушопо­дібний нейрон відповів цілим розрядом імпульсів.

Мохоподібні волокна збуджу­ють зірчасті нейрони, які через паралельні нервові волокна виявляють збуджуваль­ний вилив на решту нейронів. Проте всі ці нейрони є гальмівними: великі зірчасті ней­рони гальмують зірчасті нейрони, а розря­ди грушоподібних нейронів гальмують ней­рони ядер мозочка.

 

Отже, за винятком зірчастих, усі нейрони кори мозочка вико­нують гальмівні функції.

 

Грушоподібним нейронам властива спон­танна імпульсна активність у стані спо­кою, чим і зумовлюється тонічне гальму­вання нейронів ядер мозочка. Зі зростан­ням активності цих гальмівних грушопо­дібних нейронів завдяки збудженню мо­хоподібних чи висхідних волокон галь­мування нейронів ядер мозочка значно підсилюється. Якщо ж грушоподібні ней­рони гальмуються (безпосередньо — зір­частими або кошиковими нейронами, опо­середковано — за допомогою великих зір­частих нейронів), то це призводить до роз­гальмування структур мозочка, розміщених нижче.

 

Кожні 100 мс "обчислювальна ма­шина" мозочка завдяки значним галь­мівним зв'язкам скидає попередню ін­формацію і готова до приймання нової. Завдяки цій властивості мозочок може брати участь в оперативному управлінні рухом.

Провідні шляхи мозочка утворюють три пари мозочкових ніжок: нижні спрямовані до довгастого мозку, середні - до моста і верхні - до чотириго-рбкової пластинки. Головні шляхи збуджувальних впливів, що надходять до кори мозочка, сформовані ліано- і мохоподібними волокнами.

Порожниною ромбоподібного мозку є IV шлуночок. Донизу він про­довжується у центральний канал спинного мозку. Дно IV шлуночка завдя­ки своїй формі називається ромбоподібною ямкою. Вона утворена задніми поверхнями довгастого мозку і моста, верхніми сторонами ямки є верхні, а нижніми - нижні мозочкові ніжки.

 

Крім кори в глибині мозочка серед білої речо­вини є скупчення нервових клітин, які утворюють його підкіркові парні ядра.

Аксони грушоподібних нейронів закін­чуються переважно на нейронах підкірко­вих мозочкових ядер - зубчасте, ядро шатра, пробкоподібне й кулясте . Ней­рони від цих ядер прямують до стовбу­ра головного мозку.

Функціональне зна­чення окремих ядер мозочка нерівнознач­не. Так,

- коркоподібне й кулясте ядра відпо­відають за підтримання пози тіла,

- зубчас­те — за точність, швидкість і плавність рухів.

- ядро шатра, яке регулює ак­тивність вестибулярного ядра. Це - вестибулярний регулятор, і він ре­гулює активність нейронів вестибулярного ядра. Тим самим регулює процеси рівноваги і все, що пов'язано з діяльністю вестибулярних ядер, передає інформацію на нейрони ретикулярної формації мосту, забезпечує взаємну координацію пози й ціле­спрямованих рухів, корекцію виконання рухів завдяки механізмові зворотного зв'язку за допомогою коркоподібного й кулястого (проміжних) ядер. Вони впливають на червоні ядра та ретикулярну формацію довгастого мозку на основі інформації від м'язових вере­тен і рухової кори, коригуючи повільні рухи в процесі навчання. Хоча можуть використовуватись також при швидких і дуже склад­них рухах у разі дефіциту часу,

- Сам черв'як забезпечує рухові ре­акції м'язів шиї і тулуба.

Проте цілісна свідома і несвідома рухова функція здійснюється завдяки постійній взаємодії мозочкових і позамозочкових структур.

 

З іншими нервовими центрами мозочок зв'язанийтрьома парами ніжок, які складаються з нервових волокон.

Функції мозочка.