Главная | Обратная связь

Функціонально-структурна організація лімбічної системи: гіпокампу, мигдалин, гіпоталамусу, лімбічної кори. Їхня роль у забезпеченні емоцій.

Деякі утвори головного мозку, які розташовані переважно на медіаль­них поверхнях півкуль, визначають як лімбічну систему. До неї входять структури нюхового мозку, а також інших відділів мозку - деякі ядра гіпо­таламуса, таламуса, мигдалеподібне ядро.

 

Лімбічна система - це складне переплетення висхідних і низхідних шляхів, що утворюють безліч замкну­тих функціональних нейронних кіл, по яких циркулює аферентна інфор­мація.

До цієї системи від­носять ті зони кори, які розміщені у ви­гляді двостороннього кільця на межі з новою корою і відокрем­люють її від стовбура мозку й гіпоталаму­са.

Найважливішими структурами лімбічної системи є:

- мигдалеподібне тіло,

- морський коник,

- прозора перетин­ка.

 

Для лімбічної системи дуже характерні численні нервові ланцюги, наприклад коло Папеца, які об'єднують у замкнену мережу різні її утвори (див. мал. 167), що забезпе­чує виконання ними складних інтегратив­них функцій.

 

Інтегративні функції.

Лімбічна система бере активну участь у підтриманні внут­рішнього гомеостазу організму. Проте ос­новною її функцією вважають модуляцію чутливої, рухової і гомеостатичної систем.

Модулююча активність виявляється у полегшенні чи гальмуванні функції струк­тур, розміщених нижче. Вона забезпечується численними зв'язками різних утворів лімбіч­ної системи з іншими відділами мозку.

 

Мигдалеподібне тіло.

функціонально поділяють на основнобічну і кірковоприсередню частини. Кірковоприсередня (кортикомедіальна) зумовлює підвищення хар­чової і пригнічення захисної поведінки,

а основнобічна (безолатеральна) навпаки, пригнічення харчової і активування захис­ної поведінки.

За характером реагування на зовнішні подразнення усі нейрони мигдалеподібно­го тіла поділяють на:

- неспецифічні,(відповідають реакцією збудження незалеж­но від значущості стимулу);

- специфічні, ( реагують тільки на нейт­ральні стимули певної модальності),

- пове­дінкові (змінюють свою активність в умовах вільної поведінки тварин і відпові­дають на біологічно значущі сигнали).

 

Отже, одна частина нейронів мигдалепо­дібного тіла виконує специфічні функції, а друга — забезпечує певний рівень неспе­цифічної активації, створює потрібний ба­ланс між збудженням і гальмуванням під час реалізації поведінкових реакцій.

 

Морський коник

є од­нією з найважливіших структур лімбічної системи, де розміщені пірамідні нейрони, що продукують регулярний тета-ритм електро­енцефалограми, пов'язаний з певним рівнем емоційного напруження типу страху, агресії, сексуальної потреби.

Морський коник поділяють на дорсаль­ну і вентральну частини. Вибіркове руй­нування цих структур мало виливає на швидкість утворення харчоздобувних умов­них рефлексів, проте значно ускладнює їх зміцнення через підвищення рівня загаль­ної збудливості й ослаблення гальмівних процесів.

Руйнування дорсальної частини полегшує, а вентральної — погіршує фор­мування активних захисних реакцій. В обох випадках значно слабшають процеси внут­рішнього гальмування.

 

Морський коник справедливо назива­ють серцем лімбічної системи, оскільки йо­го функції дуже різноманітні:

- фор­мування складних мотивацій і реалізації соціально-поведінкових актів,

- формування простих емоційно-вегетативних реакцій.

- забезпечує також формування реакцій організму на сигнали з малою ймовірністю підкріплення, він пов'язаний з інформаційним компонентом емоцій.

Основні специфічні функції морського коника полягають у регуляції навчання і пам'яті, особливо несправжнього пізнавання , в згортанні і роз­гортанн\і пам'ятного сліду. Вважають, що фор­мування пам'ятного сліду відбувається внаслідок тривалої циркуляції (ревербе­рації) нервових імпульсів замкненими ко­лами нейронів. Специфічні нейрони морського коника реагують на складні біологічно значущі подразники, що відіграє важливу роль при визначенні біо­логічної (а для людини — і соціальної) цінності інформації для формування до­цільної поведінки.

 

Прозора перетинка

складається з двох функціонально різних частин — присередньої і бічної.

 

Присередня частина передає інформацію від мигдалеподібного тіла до морського коника,

бічна— отри­мує інформацію від морського коника (див. мал. 167).

 

Цим самим перетинка разом з морським коником забезпечують гнучкість пристосовної поведінки.

У тварин з ушкодженням бічного пере­тинкового ядра спостерігається перетин­ковий (сентальний) синдром — посилен­ня агресивно-захиспих реакцій, виникає ^исептальна лють", зростає загальна емо­ційність. Вибіркове руйнування присереднього перетинкового ядра припиняє ге­нерацію тета-ритму в дорсальній частині морського коника.

Важливу роль відігра­ють різні частини перетинки у реалізації захисної та сексуальної поведінки.

 

Таким чином, кожна структура лімбічної системи ро­бить свій специфічний внесок у реа­лізацію численних поведінкових реакцій і процесів пам'яті. Поведінкові реакції, спричинені подраз­ненням різних структур лімбічної системи, як правило, супроводжуються емоційними і вегетативними проявами.

Серед останніх найчастішими є зміни частоти скорочень серця, дихання, слиновиділення тощо. Ве­гетативні реакції здебільшого досить слаб­кі й найбільшої виразності вони досягають під час стимуляції мигдалеподібного тіла. У цьому випадку спостерігалась функціо­нальна гетерогенність структур мигда­леподібного тіла: присередня частина біч­ного основного ядра мигдалика чинить пе­реважно симпатичні впливи, а кірково-присереднє ядро активує парасимпатичні реакції.

 

Значення лімбічної системи полягає в тому, що вона забезпечує емоційний стан організму, його мотивації. Завдяки цьому вона контролює ерготропну й трофотропну регуляції організму. Ерготропна полягає в пристосуванні організму до функціонування в умовах стресової ситуації або важкої м'язової роботи (важка м'язова робота є окремим випадком стресової ситуації); трофотропна - до умов стану спо­кою або його відновлення з метою підтримання гомеостазу при відпочинку після попередніх напружених станів.

Це досягається зав­дяки регуляції допоміжних систем: дихання й серцево-судинної (пере­важно активація в стані напруження), травлення, вуглеводного, ліпідного, водно-електролітного обміну залежно від функціонально­го стану організму; та регуляції температури тіла при різних станах організму.

 

Головною структурою лімбічної системи є гіпоталамус.

Це вищий підкірковий вегетативний центр організму, її "вхідні" й "вихідні воро­та".

Через гіпоталамус інформація потрапляє в лімбічну систему і еферентними шляхами передається на стовбур головного мозку і в спинний мозок.

 

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

 

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки:

1 – для гарного розуміння процесів нервової регуляції діяльності організму треба добре знати фізіологію ЦНС,

2 –всі відділи ЦНС тісно пов`язані між собою анатомічно і фізіологічно,

3 – знання особливостей фізіологічних процесів в нормі дозволить більш глибоко зрозуміти ті зміни, які відбуваються в організмі при хворобах, що для медичного працівника має велике значення.

А тепер для того , щоб з`ясувати , наскільки добре ви засвоїли матеріал лекції проведемо невелике тестування .

 

 

А. Тести для самоконтролю: