Главная | Обратная связь

III. Підбиття підсумків уроку.

• Бесіда.

— Чому образ Левіна є автобіографічним?

— Які власні духовні пошуки Толстой відкриває пе­ред нами?

— Чому є важливим для осягнення роману співвідно­шення автобіографічних аспектів в образі Левіна?

Домашнє завдання.

Розповідь на одну з тем: «Пошуки Левіна в романі Л. Толстого «Анна Кареніна», «Тема любові та обов'язку в романі «Анна Кареніна».

10 клас

ТЕМА: «Діалектика душі» толстовських героїв у романі «Анна Кареніна»

МЕТА: актуалізувати знання учнів про «діалектику душі» в романі Л.Толстого, проаналізувати уривки з ньо­го, які ілюструють духовні поривання героїв; розвивати навички аналізу тексту; виховувати повагу до почуттів людей, які оточують.

ОБЛАДНЕННЯ: фрагменти фільму «Анна Кареніна» (1967р., режисер Олександр Зархі).

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань.

Душа людини є така потаємна і мінлива,

що жодною силою її не можна розгада­ти, ані зрозуміти.

Ф. Прокопович

 

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Оголошення теми та мети уроку.

• Робота з епіграфом.

Учитель.

«Пізнання душі багато в чому сприяє пізнан­ню самої істини», — вважав Арістотель. Психологічні зміни у характерах головних героїв роману закономірні та вмо­тивовані. Л. Толстой майстерно і доскіпливо відображає душевні поривання, духовну еволюцію своїх героїв. Цей прийом дістав назву «діалектика душі». Такий вираз вжив літературний критик Микола Гаврилович Чернишевський, оцінюючи художній метод Льва Толстого. На його думку, «діалектика душі» — це таке зображення особистості, яке висвітлює не тільки початок і кінець її психологічної ево­люції, а й усі драматичні переходи одного стану в інші.

 

• Словникова робота.

Діалектика — процес розвитку чого-небудь у всьому розмаїтті його форм та всій суперечливості.

Діалектика душі — складний і суперечливий розвиток внутрішнього світу людини, який і зобразив письменник.

Учитель.

Принципи толстовської «діалектики душі» залишаються основним засобом розкриття характеру ге­роїв у «Анні Кареніній», хоча акцент у цій «діалектиці» робиться не на зв'язку емоцій і роздумів, а на боротьбі протилежних почуттів і думок. Одні й ті самі люди неспо­дівано для себе раптом виявляють різні, часто супереч­ливі сторони свого характеру і душевного складу.

Наприклад, героїня роману, чарівна, приваблива, прав­дива, розумна жінка, людина великого, чистого серця, виявляє жахливу свою «бісівську» красу, егоїстичну при­страсть і неминучу брехню, павутина якої обвиває її не тільки ззовні (Каренін і світське товариство), але і зсере­дини. Сила співчуття відроджує живу душу навітьу Каре­ніна — «міністерської машини», черствої, скам'янілої і мертвотної людини. Вронський, типовий представник «зо­лотої петербурзької молоді», привчений жити за суворо визначеним кодексом правил, виявляється здатним на вчинки несподівані і відчайдушні (самогубство, зневага кар'єри та ін.).

Все в русі. «Люди, як ріки» — цей принцип не скасовує соціальну обумовленість і типовість характеру, але ламає вузькі рамки цієї зумовленості і тим самим розкриває діа­лектику особистого та суспільного життя в епоху, коли все «перевернулося».

Для внутрішнього життя героїв «Анни Кареніної» — і це відмінна їх риса — характерний напружений драматизм. Його створюють контрасти душевних проявів, по'єднання у внутрішньому світі однієї людини крайнощів добра і зла. У жанрі роману (Толстой підкреслював, що «Анна Карен­іна» - роман, до того ж перший у його творчості) була створена оригінальна, самобутня художня форма, що по­єднує епос і трагедію.

 

• Перегляд фрагментів фільму «Анна Кареніна» (1967р., режисер Олександр Зархі).

• Робота з уривками критичної статті М.Г. Чернишевського «Детство й отрочество», сочинения графа Л.Н. Тол­стого».

Надзвичайна спостережливість, тонкий аналіз душевних по­рухів, виразність і поезія в картинах природи, витончена про­стота - відмінні риси таланту графа Толстого.

Увага графа Толстого найбільше звернута на те, як одні почуття і думки розвиваються з інших; йому цікаво спостер­ігати, як почуття безпосередньо виникає з даного станови­ща або враження, підкоряючись впливу спогадів і силі по­єднань, що породжуються уявою, переходить в інші почуття, знову повертається до колишньої початкової точки і знову мандрує, змінюючись, по всьому ланцюгу спогадів; як дум­ка, народжена першим відчуттям, веде до інших думок, за­хоплюється далі і далі, зливає мрії з дійсними відчуттями, мрії про майбутнє з рефлексією про сьогодення. Психологі­чний аналіз може бути різних напрямків: одного поета цікав­лять понад усе обриси характерів; іншого - вплив суспіль­них взаємин і життєвих зіткнень на характери; третього -зв'язок почуттів з діями; четвертого - аналіз пристрастей; графа Толстого найбільше - сам психічний процес, його форми, його закони, діалектика душі...

З інших чудових наших поетів найбільш розвинена ця сторо­на психологічного аналізу у Лєрмонтова, та й у нього вона все-таки грає занадто другорядну роль, застосовується рідко... З тих сторінок, де вона помітніша, чи не найкраща - пам'ятні всім роздуми Печоріна про свої почуття до княжни Мері, коли він помічає, що вона захопилася ним, облишивши кокетуван­ня з Грушницьким.

Це зображення внутрішнього монологу треба, без пере­більшення, назвати дивним. Ні в кого іншого з наших письмен­ників не знайдете ви психічних сцен, помічених з цієї точки зору. І, на нашу думку, та сторона таланту графа Толстого, яка дає йому можливість ловити ці психічні монологи, становить в його таланті особливу, тільки йому властиву силу.

Особлива риса в таланті графа Толстого, про яку ми говори­ли, настільки оригінальна, що потрібно з більшою увагою вдив­лятися в неї, і тоді тільки ми зрозуміємо всю її важливість для художнього достоїнства його творів. Психологічний аналіз є чи не найістотніша з якостей, що становлять силу його творчого таланту...

Особливість таланту графа Толстого полягає в тому, що він не обмежується зображенням результатів психічного процесу; його цікавить сам процес, - і ледь вловимі явища цього внутр­ішнього життя, що змінюють один одного з надзвичайною швид­кістю... Є живописці, які.володіють мистецтвом ловити мерех­тливе відображення променя на хвилях, що котяться, тріпотіння світла на шелесткому листі, переливи його на мінливих обри­сах хмар: про них переважно говорять, що вони вміють ловити життя природи. Щось подібне робить граф Толстой щодо тає­мничих порухів психічного життя. У цьому полягає, як нам здається, цілком оригінальна риса його таланту. З усіх чудових російських письменників він один майстер цієї справи.

Хто не вивчив людини в самому собі, ніколи не досягне глибокого знання людей. Та особливість таланту графа Толстого, про яку говорили ми вище, доводить, що він надзвичайно уважно вивчав таємниці життя людського духу в самому собі; це знання дорогоцінне не тільки тому, що принесло йому мож­ливість написати картини внутрішніх порухів людської думки, на які ми звернули увагу читача, але ще, можливо, більше тому, що дало йому міцну основу для вивчення людського життя вза­галі, для розгадування характерів і пружин дії, боротьби при­страстей і вражень. Ми не помилимося, сказавши, що само­спостереження мусило було надзвичайно загострити взагалі його спостережливість, привчити його дивитися на людей про­никливим поглядом.

...знання людського серця - основна сила його таланту. Письменник може захоплювати сторонами більш блискучими, але істинно сильний і міцний його талант тільки тоді, коли во­лодіє цією якістю. Є в таланті Толстого ще інша сила, що надає його творам абсолютно особливе значення своєю надзвичай­но чудовою свіжістю, - чистота морального почуття.

 

• Бесіда.

— Яке враження на вас справили думки М.Черни-шевського?

— У чому, на думку критика, найяскравіше праяв-ляєтьсяталантЛ. Толстого?

— У чому особливості його психологізму?

Учитель. «Будь-яка душа вимірюється розмірами своїх прагнень», — стверджував Гюстав Флобер. Прове­демо дослідження прагнень душі героїв роману. Предме­том дослідження ви можете обрати «діалектикудуші» од­ного з його героїв.

 

Основою дослідження стануть аспекти:

1. Поняття про почуття або емоції героя.

2. Прояв почуття або емоціїу вчинках.

3. Вираження почуття або емоції.

 

• Робота з текстом.

Самостійне дослідження «діалек­тики душі» одного з героїв роману.

 

• Презентація результатів дослідження.