Главная | Обратная связь

Трансактний аналіз спілкування

Одним з можливих способів розуміння ситуації спілкування, що дає можливість побачити зміст дій у спілкуванні як своїх, так і партнера, є сприйняття стану партнерів, а також їхніх позицій відносно один одного. Дійсно, кожний зауважував, що в будь-якій розмові, бесіді, публічному спілкуванні величезне значення має відносний статус партнерів (не постійний соціальний статус, а статус «тут і зараз» у спілкуванні). Дуже важливо, хто в даний момент «нагорі», а хто «унизу», хто веде у даному спілкуванні, а кого ведуть, і т. ін.

Підхід до аналізу ситуації спілкування з погляду позицій, що їх займають партнери, розвивається в руслі трансактного аналізу — напряму, що в останнє десятиліття завоював величезну популярність в усьому світі. Досить сказати, що книги Е. Берна «Игры, в которые играют люди…», Т. Харріса «Я — о’кей, ты — о’кей», М. Джеймса та Д. Джонджевала «Родиться, чтобы победить», присвячені теорії і практиці трансактного аналізу, розходилися мільйонними тиражами. Мабуть, основою такої величезної популярності цього напряму в соціальній психології спілку­вання послужила його зрозумілість, що здається очевидною, і відкритість для неспеціалістів, не кажучи вже про те, що на­вчання спілкуванню із застосуванням трансактного аналізу дійсно поліпшує вміння й успішність людей у взаємодії.

Словосполучення «трансактний аналіз» дослівно означає «аналіз взаємодії». У ньому закладено дві глибокі ідеї: 1) мультипліка­тивна природа спілкування; 2) поділ процесу спілкування на елементарні складові й аналіз цих елементів взаємодії.

Можна сказати, що головним припущенням трансактного аналізу, не завжди явно вираженим, є припущення про те, що основними складовими у спілкуванні є дії, усвідомлено чи неусвідомлено спрямовані на зміну чи регулювання своєї або чужої позиції у спілкуванні — деякого міжособистісного статусу.

Існує кілька варіантів для визначення цих позицій. Наприклад, англійський психотерапевт Перлз виділяє дві основні позиції в розмові: господар становища і підлегла сторона. Це ситуативні позиції, проте вони мають певні стійкі риси. Так, людина в позиції хазяїна поводиться більш авторитетно, «усе знає краще за всіх». Вона вимоглива, часто звертається до погроз, залякування якимись катастрофічними подіями: «Якщо ти цього не зробиш — не буду тебе любити». Основне слово — повинен. Позиція підлеглої сторони також припускає певні стереотипи у поведінці. У цій позиції людина потребує захисту, вона залежна, підлегла, позбавлена ініціативи, влади. Типові репліки: «Я хотів, як краще»; «Що я можу зробити, я зовсім забув про цю подію». Ця позиція, незважаючи на свою зовнішню залежність та безпорадність, дає набагато більше можливостей для маневрів, аніж позиція господаря становища, і в цілому є дуже вигідною.

У трансактному аналізі передбачається, що практично всі взаємодії у спілкуванні складаються з використання і динаміки цих міжособистісних позицій.

Широковідома і набула найбільшого застосування схема, розроблена Е. Берном, що дозволяє пояснити механізм маніпуляції.

У його теорії трансактного аналізу основними поняттями є стани «Его» і трансакції. Під станом «Его» Е. Берн розуміє відносно незалежні й відокремлені у внутрішньому світі людини сукуп­ності емоцій, настанов і схем поведінки, що ніби дискретні і можуть виявлятися в поведінці кожна окремо. Таких відокремлених комплексів настанов і способів поведінки Е. Берн виділяє три: Батько, Дорослий і Дитина (Б, Д, Дт). Батько — це такий стан «Его», почуття, настанови і звична поведінка якого відноситься до ролі Батька. Стан Дорослого звернений до реальної дійсності, стан Дитини — актуалізація комплексу настанов і поведінки, виробленої в дитинстві. Передбачається, що в будь-який момент кожна людина, в залежності від ситуації, може бути або Батьком, або Дорослим, або Дитиною, а конкретний стан «Его», від якого ведеться розмова, визначає позицію і статус людини у спілкуванні. Важливо відзначити, що ніякого відношення до реального віку людини ці позиції не мають.

Критеріями визначення позиції є наступні характеристики:

Ø Батько — вимагає, оцінює (засуджує чи схвалює), учить, керує, складає протекцію.

Ø Дорослий—розважливість, робота з інформацією.

Ø Дитина—прояви почуттів, безпорадність, підпорядкування.

Таблиця 4