Главная | Обратная связь

СТИЛІ ПОВЕДІНКИ, ХАРАКТЕРНІ РІЗНИМ «ЕГО»-СТАНАМ

«Его»-стан	Стиль поведінки
Батько-контролер Батько-критик	Контролюючий, авторитетний, орієнтується на себе (підлеглі — неслухняні діти)
Батько-вихователь Батько-опікун	Той, що піклується, авторитетний, орієнтується на себе (підлеглі — слабкі діти, що потребують захисту)
Дорослий	Демократичний (як у спілкуванні, так і в прийнятті рішень), орієнтується на інформацію
Вільне Дитя	Демократичний у спілкуванні, але може бути непослідовним у прийня­тті рішень чи не доводити їх до реалізації
Адаптивна, Слухняна Дитина	Ліберальний стиль (м’якість, непослідовність, невміння наполягти на своєму, орієнтується на думку оточуючих)
Адаптивна Дитина, Дитина-бунтар	Емоційний, мінливий, непослідовний (її стиль дуже залежить від її настрою)

Найбільш успішним і ефективним є спілкування двох співрозмовників з позиції Дорослих; можуть один одного зрозуміти і дві Дитини.

Спілкування Батька і Дорослого проходить динамічно: або Дорослий своєю спокійною, незалежною, відповідальною поведінкою зіб’є пиху з Батька і переведе його в рівноправну, «Дорослу» позицію, або Батько зуміє придушити співрозмовника та перевести його в позицію Дитини, що підкоряється чи бунтує.

Спілкування Дорослого й Дитини є настільки ж динамічним: або Дорослий зуміє спонукати Дитину серйозно і відповідально поставитися до обговорюваної проблеми та перейти в позицію Дорослого, або безпорадність Дитини спровокує перехід Дорослого до позиції «Батька-опікуна». Спілкування Батька і Дитини взаємо доповнюється, тому часто реалізується у спілкуванні, хоч може носити як спокійний («слухняна Дитина»), так і конфліктний характер («Дитина-бунтар»).

Зустрічаються замасковані види спілкування, де зовнішній (соціальний) рівень спілкування маскує, не збігається з щирим психологічним рівнем спілкування. Наприклад, спілкування продавця і покупця може зовні носити рівноправний характер двох Дорослих, а фактично діалог продавця («Річ гарна, але дорога») і покупця («Саме це я і візьму») буде на рівні Батько (продавець) і Дитина (покупець).

Виділяють наступні позиції спілкування:

І.

1) домінування, чи спілкування «зверху вниз»;

2) спілкування «на рівних»;

3) підпорядкування, чи позиція «знизу вверх».

ІІ.

4) доброзичлива позиція до партнера;

5) нейтральна позиція;

6) ворожа позиція неприйняття партнера (рис. 10).

Рис. 10. Схема позицій тих, що спілкуються

Типи трансакцій

Іншим найважливішим поняттям теорії трансактного аналізу Е. Берна є «трансакція».

Трансакція — одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що супроводжує визначення позицій кожного (зображується стрілкою, що йде від обраної позиції одного співрозмовника до передбачуваної позиції іншого учасника спілкування).

Традиційно в трансактному аналізі виділяються три типи транс­акцій: додаткові, перехресні і приховані. Насправді може існувати велика кількість різних комбінацій, тому що кожен з партнерів може бути в даний момент або Батьком, або Дорослим, або Дитиною, його слова і дії можуть виходити з кожної з цих трьох позицій. І вони можуть бути спрямовані до кожного з трьох можливих станів партнера, при цьому виникають будь-які комбінації. Однак названі вище — додаткові, перехресні і приховані трансакції — розглядаються як типові стосовно безлічі можливих варіантів.

Додатковою називається така взаємодія, у якій партнери адекватно сприймають позиції один одного, розуміють ситуацію однаково і спрямовують свої дії саме в тому напрямі, що очікується й приймається партнером, і якого він також дотримується. На схемах додаткові взаємодії малюються направленими прямими.

Можна виділити два підтипи додаткових трансакцій: рівні і нерівні.

У рівних взаєминах партнери перебувають на однакових позиціях, вони однаково сприймають інформацію, відповідають саме з тієї позиції, якої очікує партнер, тому можна було б назвати цей підтип — спілкування з повним взаєморозумінням.

Наступний підтип додаткової взаємодії — нерівне спілкування.

У нерівному спілкуванні з підпорядкуванням партнери так само, як і в рівній взаємодії, правильно розуміють і позицію партнера, і ту позицію, з якої вони повинні «відповідати» у цій ситуації. Однак зміст дій, вчинених тут, інший, ніж у рівному спілкуванні. У рівній взаємодії завжди основну роль відіграє передана чи одержана інформація, така розмова завжди предметна, співвіднесена з реальністю і від неї відштовхується. Навіть якщо предметом розмови є один зі співрозмовників, він обговорюється, скоріше, як складова цієї реальності, ніж як об’єкт будь-яких змін, і т. ін.

Інша ситуація в спілкуванні з підпорядкуванням. Оскільки в ній завжди задіяні позиції Батька і Дитини, а отже, комплекси настанов, схем сприйняття світу, поведінки, що відповідають цим позиціям, то дії найчастіше складаються не тільки і не стільки з передачі якоїсь інформації, спільного обговорення якихось реальних проблем, а, скоріше, з оцінки будь-якої інформації, будь-яких проблем, але найчастіше — саме з оцінки партнерів по спілкуванню. До того ж, така оцінка робиться з відповідних позицій по-різному. Наприклад, з позиції «Упередженого Батька» найбільш часто проявляються осуд, збурювання, вказівки, що повинно бути зроблено, тенденції перевиховати партнера, висловити свою думку про недоліки світу і т. ін.; з позиції ж «Природної Дитини» це можуть бути оцінки, пов’язані з виконанням її бажань, вимоги їхнього виконання, захист себе і т. ін. Таким чином, незважаючи на удавану схожість двох підтипів додаткових транс­акцій, вони, проте, досить істотно відрізняються — насамперед внутрішнім змістом. При цьому треба відзначити, що часто саме зміст визначає вибір спілкування з підлеглими, тому що існують ситуації, у яких бажаного ефекту в рамках взаємодії «на рівних» досягти неможливо. Наприклад, треба «поплакатися кому-небудь у жилетку». Малоймовірно, що така можливість буде, якщо «плакальщик» і «власник жилетки» (обидва) знаходяться в позиції Дорослого. Тут по волі-неволі можливим є тільки нерівне спілкування.

Наступним типом трансакцій є перехресна взаємодія. Хоч додаткове спілкування можна розглядати як те, що найчастіше зустрічається в житті, моменти перехресного спілкування зустрічаються рідше. Власне кажучи, взаємодія, що перехрещується,— це «неправильна» взаємодія. «Неправильність» її полягає в тому, що партнери не розуміють чи не бажають зважати на те, до якої позиції звертається партнер, відповідають йому з іншої позиції, тим самим виявляючи, з одного боку, неадекватність розуміння позиції та дій партнера, а з іншого — яскраво виявляючи свої власні наміри і дії.

Нарешті, третім типом взаємодії є приховані трансакції. Це такі взаємодії, що містять одночасно два рівні: явний, виражений словесно, соціальний і прихований, який мається на увазі, психологічний.

Трансактний аналіз дозволяє описати не тільки те, що говорять партнери, але і підтекст, що виражається інтонацією чи просто мається на увазі («читання між рядків»). Розглядаючи всілякі маніпуляції, ми бачили, що саме підтекст, спеціально пристосований прихований вплив дозволяють маніпулятору управляти співрозмовником проти його волі.

Використання прихованих трансакцій припускає або глибоке знання партнера, або велику чутливість до невербальних засобів спілкування — тону голосу, інтонації, міміки, жесту, оскільки саме вони найчастіше передають прихований зміст. Важливо також відзначити, що часто перехресна взаємодія виникає через те, що один з партнерів явно реагує на існуючу чи удавану приховану дію.

Трансакції, які відбуваються у процесі спілкування, можуть бути відображені схематично (табл. 6).

Використання трансактного аналізу взаємодії дозволяє глибше зрозуміти події, що відбуваються у ній, позиції і наміри учасників, а також дає можливість перебудувати спілкування таким чином, щоб одержати потрібний результат.

Таблиця 6

ТИПИ ТРАНСАКЦІЙ

Тип трансакції	Схема взаємодії	Характеристика взаємодії
Додаткова рівна		Це така взаємодія, за якої партнери адекватно сприймають позицію один одного, розуміють ситуацію однаково і відповідають саме з тієї позиції, з якої очікує партнер. Тому можна назвати цей підтип спілкуванням з повним взаєморозумінням
Додаткова нерівна		У нерівній взаємодії партнери так само, як і в рівній, правильно розуміють і позицію партнера, і ту позицію, з якої вони повинні відповідати. Однак зміст дії найчастіше полягає не стільки в передачі інформації, скільки в оцінці партнера по спілкуванню
Перехресна		Це «хибна» взаємодія, тому що партнери, не розуміють чи не бажають зважати на те, до якої позиції звертається співрозмовник, і відповідають йому з іншої позиції. Така взаємодія є потенційно конфліктною

Закінчення табл. 6

Тип трансакції	Схема взаємодії	Характеристика взаємодії
Прихована		Це така взаємодія, яка містить одночасно два рівні: явний, що виражається вербально, і прихований, який мається на увазі. Те, що відкрито вимовляється, є прикриттям для того, що припускається. Використання такої взаємодії має на увазі або глибоке знання партнера, або гарне знання невербаліки

Оцінка взаємодії у спілкуванні, з погляду розуміння позицій партнерів, може допомогти проаналізувати своє спілкування і свої помилки в ньому. Однак для більш глибокого розуміння спілкування, для того, щоб можна було не тільки усвідомити власні помилки, але й уявити собі, як можна їх виправити, необхідно розібратися у питанні про походження різних позицій у спілкуванні. Чому людина виявляється в тій чи іншій позиції? На нашу думку, це залежить від її уявлень про ситуацію, її підходу до розуміння ситуації. Швидше за все позиція партнера не стільки задає ситуацію спілкування, скільки сама є наслідком його визначення ситуації.

Трансактний аналіз дозволяє виявити і протистояти прихованому управлінню в процесі спілкування. Учасники спілкування за допомогою знання відповідних трансакцій можуть:

Ø задати взаємний розподіл позицій, що відповідає їх цілям;

Ø прогнозувати результати спілкування, діставши лише від­повідну реакцію на запропонований розподіл.

Рис. 11. Схема розподілу позицій у спілкуванні

Якщо ми детально розглянемо рис. 11, то матимемо наступну його модифікацію.

На рисунку верхній блок позначає розподіл позицій, що задаються ініціатором спілкування для досягнення потрібного йому результату.

Подальше спілкування і його результат залежать від того, чи погодиться адресат із запропонованим розподілом позицій:

1а. Якщо воно влаштовує партнера, то виникає комфортне, безконфліктне спілкування, що веде до згоди.

1б. Якщо запропонований партнеру розподіл не відповідає його інтересам, то це є конфліктогеном. У цьому випадку можливі два варіанти:

2а. Розподіл приймається; це створює умови для маніпулювання партнером.

2б. Запропонований розподіл відкидається; це веде до тимчасового погіршення відносин, а якщо ініціатор не відмовиться від своїх намірів — і до конфлікту.

У випадку 2а подальша комунікація може піти чотирма шляхами. Результат її залежить від здатності адресата усвідомити, що ним маніпулюють:

3а. Якщо адресат не усвідомлює небезпеки чи не знає, як захиститися, то маніпулятор досягає своєї мети. Адресат може свідомо йти на це, коли в нього немає іншого виходу (наприклад, коли він залежить від маніпулятора і / чи не хоче погіршувати відносини), зробити «добру міну в поганій грі».

3б. Адресат здійснює пасивний захист — робить вигляд, що не зрозумів, не розчув, переводить розмову на іншу тему. Результат — нічия, збереження відносин на колишньому рівні з деякою психологічною перевагою того, хто захищався.

3в. Адресат активно захищається, розставляючи крапки над «і», не соромлячись, повідомляє маніпулятору про свої втрати у випадку, якщо піде у того на повідку. Результат — можливе погіршення відносин.

3г. Адресат проводить контрманіпуляцію: приймає нав’язану маніпулятором гру, потім проводить контрудар, у результаті якого неспритний маніпулятор бачиться в непривабливому світлі. Результат — поразка маніпулятора, велика психологічна перевага адресата. Це безумовно погіршить відносини між маніпулятором і адресатом, а можливо, й призведе до конфлікту.

Як ми бачили, партнери можуть сприймати ситуацію однаково чи по-різному. Їхні позиції — наслідок цього розуміння, а їхні дії з зайнятих позицій — одночасно виходять із ситуації і формують подальше її розуміння. У результаті загальний малюнок взаємодії може бути наслідком якості збігу, однаковості ситуації в очах партнерів.

Отже, позиція, яка займається у спілкуванні і задає певний напрям діям, з одного боку, визначається розумінням ситуації, а з іншого боку, формує ситуацію. Важливо, що усвідомлення своєї позиції у спілкуванні та позиції іншого дає принципову можливість змінити ситуацію, що складається, зміною своєї позиції. Метод психотерапії, що ґрунтується на трансактному аналізі, полягає саме в тому, щоб навчити людей легко розбиратися у позиціях, краще розуміти зміст і напрям дій партнерів, але, крім того, уміти змінювати свою позицію, тим самим активно формуючи подальший розвиток ситуації. Але тому що «первісні» позиції — наслідок відношення до ситуації, то, ймовірно, важливо з’ясува­ти, як ситуація пізнається, розуміється, визначається.

Відомий російський теоретик театру П. М. Єршов, аналізуючи взаємодію акторів на сцені, ввів поняття, що стало дуже корисним у психологічному аналізі, у т. ч. і в трансактному (див.: Ер­шов П. М. Режиссура как практическая психология. М.: Искусство, 1972). Це поняття «прибудова».

Прибудова зверху здійснюється за прояву своєї переваги; прибудова знизу — підпорядкування; прибудова поруч — рівного партнерства. Наприклад, начальник — підлеглий, старший — молодший; у перших природною є прибудова зверху, в останніх — прибудова знизу. Колеги одного віку і положення обмежені прибудовою поруч. Спроба здійснити прибудову звер­ху може викликати протест. Оцінка діяльності іншої людини — це прибудова зверху. Комплімент, а тим більше лестощі — це прибудова знизу.

Для того, щоб правильно використовувати і реагувати на прибудови в спілкуванні, варто пам’ятати про їхні основні ознаки.

Прибудова зверху — прагнення домінувати; зовні може виглядати, як повчання, осуд, поради, осудження, зауваження, звертання «ти», зарозумілі чи опікунські інтонації, поплескування по плечу, прагнення зайняти більш високе місце, подача руки долонею униз, погляди зверху вниз і багато чого іншого. Оцінка дій іншої людини — це прибудова зверху. Така прибудова може викликати протест.

Прибудова знизу — виглядає, як прохання, вибачення, виправдання; винуваті і запобігливі інтонації, нахили корпусу, опускання голови, подавання руки долонею нагору і т. ін. Комплімент, а тим більше лестощі — це прибудова знизу.

Прибудова на рівних — відсутність прибудов зверху чи знизу, прагнення до співробітництва, інформаційного обміну, змагання; характерні оповідальні інтонації, питання і т. ін.

Зображення прибудов у вигляді схем трансактного аналізу (див. табл. 6) дозволяє графічно відобразити позиції тих, що спілкуються, в процесі прибудови:

· відносини вигляду Б — Б, Д — Д, Дт — Дт (зображені горизонтальними стрілками) — є прибудовами поруч;

· відносини Б—Д, Б—Дт — прибудовами зверху;

· відносини Д—Б, Дт—Б, Дт—Д — прибудовами знизу.

Отже, позиційне розташування тих, що спілкуються, впливає на їхнє взаєморозуміння й ефективність їхнього спілкування.

Тому для досягнення взаєморозуміння у спілкуванні ми час­то, усвідомлено чи не дуже, робимо прибудову до позиції співрозмовника.