Главная | Обратная связь

Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

Педагогічне спілкування як професійна діяльність викладача вклю­чає такі етапи (за В.О. Кан-Каликом): 1) моделювання викладачем май­бутнього спілкування зі студентом або групою (прогностичний етап); 2) організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії («комунікативна атака»); 3) управління спілкуванням під час педагогіч­ного процесу; 4) аналіз ситуації минулого спілкування та його моделю­вання на майбутню діяльність (рефлексійний етап).

Таким чином, педагогічна взаємодія викладача зі студентами, основ­ною формою якої є педагогічне спілкування, є важливим складником пе­дагогічної діяльності викладача ВНЗ. У психології вищої школи розроб­лено (І.С. Булах, Л.В. Долинська та ін.) головні вимоги до взаємин у сис­темі «викладач-студент», які найефективніше позначаються на процесі навчання й виховання майбутніх фахівців: 1) поєднання аспектів керів­ництва і співпраці при організації педагогічного процесу; 2) формування у студентів почуття професійної соборності з викладачами; 3) подолання рецидивів авторитарних форм педагогічного впливу, орієнтація педаго­гічного спілкування на зрілу особистість із розвинутою самосвідомістю; 4) опора на професійні інтереси студентів; 5) включення студентів у різні форми початкової науково-дослідницької діяльності; 6) створення умов для підвищення громадсько-політичної активності студентів завдяки їх­ній участі у спільних із викладачем формах роботи; 7) забезпечення на­укового співпраці студентів і викладачів; 8) реалізація системи неофіцій­них, нерегламентованих контактів викладачів і студентів; 9) участь про­фесорсько-викладацького складу в організації студентського дозвілля, зокрема в гуртожитку.

Оптимальними є також такі педагогічно доцільні взаємини викладачів і студентів:

• сприятливі для професійного самоствердження особистості студента, розвитку його як майбутнього вчителя, керівника дитячого колективу;

• ті, які створюють атмосферу психологічної захищеності, зниження внутрішнього емоційного напруження;

• що формують позитивне взаємне оцінне ставлення викладача і сту­дента один до одного;

• які передбачають взаємообмін окремими рольовими функціями в ди­дактичній взаємодії;

• що забезпечують високий психологічний рівень спілкування й пси­хологічної компетенції учасників педагогічної взаємодії як складника їхньої загальної і професійної культури (Н.В. Чепелєва). Психологічний рівень спілкування вимагає від партнерів розуміння

інших людей, правильного оцінювання їхнього стану і психологічних особливостей; адекватного емоційного реагування на стан і поведінку партнера по спілкуванню; обирання щодо кожного партнера такого рівня

спілкування, який найкраще відповідає його стану і вимогам гуманістич­ної моралі.

Основна причина неконтактності індивіда - неправильне ставлення до себе і до інших людей через занижену або завищену самооцінку. У зв'язку з цим окремим викладачам треба коригувати самоставлення і змінювати своє ставлення до студентів, оволодіваючи для цього засоба­ми саморегуляції у спілкуванні. Так, щоб уміти слухати і бачити студен-та-співрозмовника, викладачеві потрібно дотримувати такі психологічні вимоги:

1) Використовувати під час занять елементи неформального спілку­вання зі студентською аудиторією.

2) Акцентувати увагу на позитивних моментах будь-якої відповіді студента.

3) Прагнути знімати «гіпноз негативної оцінки», не поспішати за не­правильну відповідь виставляти «незадовільно» або «задовільно», дава­ти можливість студентові підготуватися і відповісти на контрольне запи­тання пізніше.

4) Запроваджувати студентам педагогічних ВНЗ (як і магістрантам -майбутнім викладачам) курс психології спілкування, під час якого вони повинні пізнати науку самовладання, розвивати комунікабельність, на­вчитися гнучкості у виборі індивідуального комунікативного стилю, уміння запобігати інцидентам і знижувати гостроту ситуації спілкуван­ня. Все це сприятиме більшій імовірності їхньої ефективної роботи на заняттях з аудиторією.

Узагальнюючи дослідження науковців психологічних умов ефектив­ності спілкування, можна сформулювати такі головні правила педагогіч­ного спілкування (максими):

- повнота інформації: висловлювання повинне вміщувати інформа­ції не більше й не менше, ніж вимагається;

- якість інформації: не говоріть того, для чого у Вас немає достатніх підстав (чинник довіри є важливою умовою успішної комунікації);

- максима релевантности не відхиляйтеся від теми повідомлення (наприклад, увага аудиторії розсіюється, якщо Ви не в змозі пов'язати якусь інформацію з проголошеною темою);

- максима манери: говорити треба чітко, бути організованим і лако­нічним, уникати незрозумілих висловлювань;

- максима такту: виявляти великодушність (не обтяжувати співроз­мовника своїми інтересами), скромність (неприйняття хвальби на свою адресу), згоду (неопозиційність).

Звичайно, ці настанови не є абсолютними, проте викладачеві потріб­но про них пам'ятати і важливо дотримуватися ще й таких правил педа­гогічного спілкування: