Главная | Обратная связь

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт поділяється на залізничний І транспорт загального користування і промисловий залізничний транспорт. Залізничний транспорт загального користування призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і на­селення в перевезеннях, інших транспортних і додаткових послу­гах без обмежень споживачів за формами власності, видами дія­льності тощо. Промисловий залізничний транспорт призначений для переміщення вантажів у процесі виробництва (між промис­ловими підприємствами, дільницями, цехами, іншими структур­ними підрозділами).

Залізничний транспорт загального користування здійснює свою діяльність на землях, які надані йому в користування. Ці землі називають смугою відведення. На смузі відведення розта­шовані: залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма спорудами й будівлями енергетичного, локомотивного, вагонно­го, колійного, вантажного та пасажирського господарства, сигна­лізації та зв'язку, водопостачання, захисні лісонасадження тощо. В тих місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлені охоронні зони. Охоронні зони — це ділянки землі, прилеглі до земель залізнич­ного транспорту загального користування і необхідні для забез­печення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об'єктів залізничного транспорту.

Матеріально-технічна база залізничного транспорту— це: ко­лійне господарство, станції, транспортні засоби, депо, пристрої електрозабезпечення, засоби регулювання руху та управління експлуатаційною роботою, засоби зв'язку.

До складу колійного господарства відносяться: земляне поло­тно, баластна призма з щебеню, піску і гравію, шпали, до яких кріпляться стальні рейки, машини для технічного утримання і ремонту колій, технологічна оснастка для зварювання і наплав­лення рейок, пристрої для складання і розбирання ланцюгів рейок.

Станції поділяються на вантажні, сортувальні, дільничні, про­міжні, пасажирські.

Вантажна станція призначена для виконання вантажних операцій і обслуговування вантажовласників, а саме:

• вантаження і розвантаження вантажів;

• перевантаження з одного виду транспорту на інший;

• перевантаження з одних вагонів в інші (на прикордонних станціях).

Основною ознакою вантажної станції є вантажний двір. На вантажному дворі розташовані відкриті і криті склади, сортува­льні платформи і майданчики, проїзди і стоянки для автомобілів, ваги, габаритні ворота для перевірки завантажених вагонів поїзда У межах встановленого габариту, товарні контори тощо. Вантажні двори поділяються на спеціалізовані і загального типу. Спеціа­лізовані вантажні двори — це великі контейнерні термінали, склади для вивантаження навалочних, лісових, великовагових вантажів. Двори загального типу призначені для переробки ши­рокої номенклатури вантажів.

Сортувальна станція призначена для масового розформуван­ня і формування поїздів. Крім того, на станції обробляються тра­нзитні поїзди. Пасажирські і вантажні операції виконуються в невеликому обсязі. Основною ознакою таких станцій є сортува­льна гірка. їх розміщують у пунктах масового зародження і по­гашення вагонопотоків — у портах, на виходах з добувних ба­сейнів, у великих залізничних вузлах.

Дільнична станція призначена для обробки транзитних поїз­дів, що проходять без переробки вагонів (без розформування по­їзда) або з частковою переробкою (причепленням або відчеплен­ням тільки окремих вагонів). На станції здійснюється огляд вагонів, зміна локомотивних бригад, а на деяких з них — і локо­мотивів, маневри з відчеплення і причеплення окремих вагонів. Відстань між дільничними станціями залежить від довжини діль­ниць обороту локомотивів.

Проміжна станція призначена для приймання, відправлення і пропуску поїздів, а також обслуговування пасажирів, виконання вантажних і комерційних операцій (надання послуг вантажовлас­никам) у невеликому обсязі. Проміжні станції розміщуються між дільничними або дільничними і сортувальними станціями. Від­стань між ними коливається від 15 до 20 км.

Пасажирська станція призначена для обслуговування паса­жирів, приймання багажу, вантажобагажу, пошти та обробки пасажирських поїздів (технічного обслуговування поїзда, випробу­вання гальм, огляду поїзду та усунення недоліків, зміни локомотивів або локомотивних бригад та ін.).

Транспортні засоби, за допомогою яких виконуються переве­зення вантажів, — це:

1) залізничний рухомий склад:

• активний (локомотиви, до яких належать електровози і теп­ловози);

• пасивний (вантажні вагони);

2) контейнери.

Вантажні вагони і контейнери на залізниці називають транспортною тарою.

Вантажні вагони поділяються на універсальні (криті, піввагони, платформи, цистерни), спеціалізовані (автономні вагони-рефрижератори, секції або поїзди рефрижераторів, цементовози, транспортери тощо).

Контейнери поділяються на дві групи: загального призначен­ня (універсальні) та спеціального призначення (спеціалізовані). Залежно від вантажопідйомності контейнери також класифіку­ються на малотоннажні (до 2,5 т), середньотоннажні (від 2,5 до 10 т), великотоннажні (понад 10 т).

Депо — це споруди, в які входять залізничні колії, і призначе­ні для ремонту, обслуговування, підготовки до рейсів рухомого складу (локомотивів або вагонів). Відповідно депо поділяються на локомотивні і вагонні. Останніми роками в Україні в умовах депо виконуються не лише поточний і капітально-відновлювальний ремонти, а й капітальний ремонт локомотивів і вагонів, який раніше здійснювався в заводських умовах.

Пристрої електрозабезпечення — це тягові підстанції, контак­тні проводи тощо. Тягова підстанція — споруда на електрифіко­ваній залізничній лінії, в якій розміщено устаткування для пере­творення електричного струму. До тягової підстанції підходять проводи від зовнішньої лінії електропередачі, а відходять прово­ди до контактної мережі для живлення енергією електровозів або до інших споживачів (вокзалів, депо, майстерень тощо).

До засобів регулювання руху та управління експлуатаційною роботою належать пристрої автоматики, телемеханіки, електро­ніки, електротехніки, які загалом забезпечують функціонування пристроїв сигналізації, централізації, блокування (світлофори, семафори, маршрутні покажчики, сигнальні щити, диспетчерська централізація управління рухом з автоблокуваннями, локомотив­на сигналізація, автостоп, пристрій авторегулювання тощо).

Засоби зв'язку — це радіо- або проводовий зв'язок між диспе­тчерами і машиністами в дорозі, машиністами маневрових локо­мотивів, складачами поїздів, з близькими та віддаленими пунк­тами тощо.

Залізничний транспорт загального користування належить до державної форми власності. Зараз в Україні шість залізниць: До­нецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна, Львівська та Одеська. В їх складі функціонують лінійні підприємства (ло­комотивні і вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сиг­налізації та зв'язку тощо).

Україна отримала у спадщину від Міністерства шляхів сполу­чення колишнього СРСР велике залізничне господарство в гар­ному техніко-економічному стані. Але розрив чисельних зв'язків з колишніми республіками, скорочення обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва у 90-і роки, загальна криза призвели до скорочення вантажних перевезень. Так, за 1990— 2000 pp. відправлення вантажів залізничним транспортом скороти­лося з 1008 млн. т до 295 млн. т, тобто в 3,4 рази. Вантажооборот за цей період теж скоротився у 2,8 рази.

Протягом 10 років виробничі фонди старіли. Знос рухомого складу (вагонів, локомотивів) досяг у середньому 60—70 % і практично не оновлювався. Колійне господарство залізниць теж перебувало не в кращому технічному стані. Застаріла верхня бу­дова колій відволікала величезні ресурси на їх ремонт і утриман­ня. Тому частину колій було розібрано, ліквідовано малодіяльні дільниці і під'їзні колії. За 10 років розгорнута довжина залізни­чних колій зменшилася на 1,4 тис. км, або на 3 %.

Згідно з Програмою реструктуризації на залізничному транс­порті (1998—2003 pp.) 26 відділень залізниць реорганізовано у дирекції залізничних перевезень — структурні підрозділи заліз­ниць. Ліквідовано ПО підрозділів інфраструктури залізниць. Приватизовано 5 ремонтних заводів, 42 цілісних майнових ком­плекси торгівлі, побутового обслуговування і громадського хар­чування, об'єкти культури і соціального призначення. Передано в комунальну власність 90 % житлового фонду, що перебував на балансах залізниць, усі дитячі садки, об'єкти фізкультури і спорту.

Пріоритетним завданням України є реалізація свого вигідного географічного положення як моста між Європою та Азією. Вра­ховуючи велике значення міжнародних транспортних коридорів (МТК) у розвитку економіки України, протягом 1998—2003 pp. на напрямках МТК відремонтовано понад 4 тис. км колій, елект­рифіковано 600 км залізничних ліній. На станції Мостицька II Львівської залізниці введена в експлуатацію система автоматич­ної зміни відстані між колесами вагона. У ході освоєння швидкіс­них залізничних ліній (Київ — Харків, Київ — Дніпропетровськ) відремонтовано і модернізовано 1 тис. км верхньої будови колій, побудовано 170 км водовідводів, 7 шляхопроводів, облаштовано 149 залізничних переїздів, побудовано і реконструйовано 1,4 тис. км ліній контактної мережі, понад 300 пасажирських платформ, 71 вокзал.

За видами сполучень перевезення залізничним транспортом поділяються на:

1)перевезення в місцевому сполученні— в межах однієї з шести залізниць України;

2) перевезення у прямому сполученні — за участю двох і бі­льше залізниць;

3) пряме змішане сполучення — перевезення, що виконуються залізницями разом з іншими видами транспорту за єдиним транс­портним документом на всьому шляху прямування;

4) міжнародне залізничне сполучення — перевезення між Україною та іноземними державами.

Основним перевізним документом є накладна, яку передає залізниці вантажовідправник разом з вантажем. Водночас вона є двостороннім письмовим договором між залізницею і відправни­ком на користь третьої сторони — одержувача. Накладна також слугує договором застави вантажу в разі, якщо вантажовласник не внесе провізну плату та інші платежі за перевезення.

Кількість вантажу, що перевозиться за однією накладною, на­зивається відправкою. Відправки поділяються на вагонні, дрібні, малотоннажні, групові і маршрутні.

Вагонна відправка — це партія вантажу, достатня для повного завантаження окремого вагона і пред'явлена за однією наклад­ною. Дрібна відправка — партія вантажу, для перевезення якої не надається окремий вагон, проте кількість вантажу не повинна пе­ревищувати 1/3 об'єму чотиривісного вагона, за вагою не бути менше 20 кг і не перевищувати 5 т при прийманні від вантажові­дправників, які не мають плану перевезень, і 10 т — при наявнос­ті плану перевезень. Малотоннажна відправка — партія ванта­жу, що перевозиться за однією накладною вагою від 10 до 20 т і місткістю не більше 1/2об'єму вагона. Групова відправка — пар­тія вантажу для перевезення якої потрібно 2 і більше вагонів. Маршрутна відправка— партія вантажу, що відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту.

Термін доставки вантажу складається з трьох частин:

• терміну на виконання відправлення і прибуття вантажу;

• терміну перевезень вантажу;

• терміну на виконання операцій по шляху переміщення.

В Україні встановлено єдиний для всіх відправлень термін на виконання операцій, пов'язаних з виконанням відправлення і прибуття, — 1 доба.

Термін доставки вантажу залежить від швидкості його переве­зення.

Вантажною швидкістю вантаж повинен бути перевезений протягом доби на відстань від 180 до 550 км, великою швидкіс­тю — від 330 до 660 км (дрібна відправка — 180 км, вагонна — 330 км, маршрутна — 550 км).

Термін на виконання операцій на шляху руху встановлюється в залежності від характеру операцій (перевантаження з широкої колії на вузьку, сортування дрібних відправок, ветеринарний огляд тощо) і визначається терміном затримки.

При перевезенні вантажу з великою швидкістю тариф збіль­шується у два рази порівняно з тарифом на перевезення вантажу з вантажною швидкістю.

Термін доставки визначається в договорі (накладній). Відлік починається з 24.00 доби, протягом якої вантаж прийнято до пе­ревезення.

Про прибуття вантажу залізниця повинна повідомити ванта­жоодержувача в день його прибуття, але не пізніше 12.00 наступ­ного дня. Протягом доби вантаж, що прибув, зберігається на ста­нції безкоштовно. Цей термін визначається також з 24.00 дати вивантаження вантажу (контейнерів) засобами залізниці або по­дачі вагонів під розвантаження засобами одержувача. За збері­гання вантажів на станції понад зазначений термін береться плата.

Правилами перевезень встановлено граничні терміни збері­гання вантажів. Зазвичай вони коливаються від 3-х до 5-ти діб. Якщо одержувач не вивезе вантаж протягом цього терміну, заліз­ниця має право самостійно реалізувати його.

У разі надходження вантажів з-за кордону взаємовідносини вантажоодержувача і залізничної станції додатково визначаються договором про надання послуг при організації митного огляду вантажів у зоні митного контролю цієї станції (додаток А).