 |
|
Інформаційне повідомлення «Як поводитись відповідально» ( 10 хв)
Хід проведення:
Відповідальна поведінка – це вміння, завдяки якому люди відкрито виражають свої думки, почуття і переконання, не принижуючи почуттів і поглядів своїх співрозмовників. Вона базується на тому положенні, що кожна людина має певні фундаментальні права.
У конфліктній ситуації така поведінка дозволяє досягти компромісу без зречення власної гідності і вартостей. Люди, що поводяться відповідально, в змозі сказати “Ні!” без докорів сумління, злості чи страху. Це є ключовим умінням в ситуаціях протистояння натиску, пресингу, маніпуляціям.
Відповідальна поведінка тримається на двох стовпах:
· почуття власної гідності і повага до самого себе.
· готовність виголосити і захистити власні права з одночасним прийняттям того, що інші теж мають на це право.
Почуття власної гідності і повагу до самого себе варто будувати на пізнанні своїх слабких і сильних сторін та на щирих контактах з доброзичливими до нас людьми.
Кожна людина має право:
· робити те, що вважає слушним, поки це не травмує когось іншого.
· захищати свою гідність за допомогою відповідальної поведінки, навіть якщо це ранить іншого, але якщо її наміри не агресивні.
· висловити іншому свої прохання і потреби, але за умови, що приймає право іншого відмовити.
· існують такі ситуації між людьми, коли права не очевидні. Завжди є право обговорити це з іншою особою і з`ясувати права обох сторін.
· скористатися своїм правом.
Головні прийоми відповідальної поведінки.
Відповідальна відмова.
Відповідальна відмова – це відверта відмова, без обговорення, можливе пояснення лише причин такого рішення.
Відповідальна відмова складається з трьох кроків:
Крок перший – сказати слово НІ!
Крок другий – сказати, ЩО ВИ НЕ ЗРОБИТЕ.
Крок третій – пояснити причини такого рішення, виходячи з власних планів, бажання, потреб і прав. Не потрібно обговорювати своє рішення і вживати формулювання типу “мушу” і “не можу”.
Приклад: “Ні, я не піду з тобою на вечірку сьогодні. Я обіцяв сестрі піти з нею в кіно”.
Заміна оцінювання на думку.
Багато людей бояться оцінок, які їм дають інші люди, або надають цим оцінкам великого значення. Ми болісно переносимо, коли нас оцінюють, і зазвичай намагаємось довести свою правоту або розриваємо стосунки.
Оцінка є лише думкою про нас іншої особи, а кожен має право висловлювати свою думку на будь-яку тему. Найчастіше це не треба обговорювати, як ми не обговорюємо смаки. Відповідаючи на чиюсь оцінку, варто зробити це такими трьома етапами:
· Етап перший – говоримо, що ми відчуваємо у зв’язку з почутим про себе. Це може бути твердження “Я вражений” або “Мені прикро”.
· Етап другий – підтверджуємо розуміння того, що саме такою є думка про нас іншої особи. Наприклад: “Я розумію, що ваша думка про мене є такою”.
· Етап третій – самі оцінюємо себе в обговорюваній сфері. Наприклад: “Я вважаю, що я відповідальна людина”. І на цьому кінець. Не сперечатися, не переконувати і т. ін.
Пошук критики.
Якщо критикується те, що ми робимо чи зробили, це для нас також буває болісним і тяжким до прийняття. Досить часто така критика виражається у формі загальної оцінки і не дає достатньо шансів на істотний захист. Тому також складно утриматись від будь-якої дискусії, зрозуміти, що критика стосується певних конкретних речей.
З цією метою варто:
- сказати, що відчуваємо.
- дати знати, що ми розуміємо, про що говорить інша особа (перефразування).
- перепитати: «Що конкретно вам не подобається у моїй праці, справі?»
Останній пункт треба повторювати доти, доки ваш партнер не почне перераховувати конкретні елементи поведінки, праці і т. ін. І лише після цього ми зможемо або аргументувати неприйняття критики, або прийняти рішення щодо зміни цього елемента своєї поведінки.