Главная | Обратная связь

В УКРАЇНІ 90-х рр. ХХ ст.: ТЕНДЕНЦІЇ І НАСЛІДКИ

На сьогодні ринок видавничої продукції переповнений різноманітними журналами для дозвілля, їхня кількість зростає з кожним роком. Така тенденція є невипадковою. У наш час багато людей заклопотані буденними проблемами і їм просто необхідно знайти час для себе, тому однією з форм відпочинку вони обирають читання журналів для дозвілля. Ці видання містять статті інформаційного і розважального характеру, вони дозволяють провести вільний час з максимальною користю. Масовий попит на цю друковану продукцію, її кількість і вплив на свідомість реципієнтів, змушує звернути увагу науковців на її роль і значення у сучасному соціумі.

На сучасному рівні вивчення журналістики поки що немає детальних досліджень та критеріїв аналізу журналів для дозвілля. Їхня історія, розвиток та роль у сучасному соціумі не викликала особливої уваги вчених журналістикознавців. Деякі наукові дослідження цієї проблеми можна знайти у працях таких вчених, як М. Тимошик „Книга для автора, редактора, видавця” [1], в якій він подає основи редакторської підготовки журнальних видань; С.І. Галкін „Оформление газеты и журнала: от элемента к системе” [2] детально аналізує основні елементи оформлення журналу, спосіб чи застосування, відмінності, на основі чого виділяє окремі архітектонічні типи. В. Е. Шевченко у статті „Типологія сучасних журналів – засіб вивчення світогляду суспільства” [3]розглядає різні підходи до проблеми типології журнальних видань, виділяє класифікаційні групи за такими ознаками: зміст, функціональне призначення, читацьке призначення, періодичність, сфера розповсюдження; статтю „Символізм у журнальних виданнях” [4] присвячено ролі візуальних символів і колірних співвідношень в оформленні журналів різних типів. Розглядаються особливості візуального сприйняття інформації, форми, які спрямовують і керують поглядом читача; Д. Маккей видав книгу „Всё о журналах” [5] яка поєднує чіткий опис законів журнального бізнесу з практичною інформацією про структуру, процеси і навики, необхідні для тих, що працюють в сучасній медіа-індустрії. Але інформації, яка б у повній мірі могла розкрити тему статті, немає.

Метою дослідження є вивчення особливостей функціонування журналів для дозвілля, аналіз аспектів їхнього існування для вивчення тенденцій їх подальшого розвитку у сучасному світі.

Завдання роботи – дати визначення поняттям; розглянути види журналів для дозвілля; встановити їх роль у сучасному соціумі; проаналізувати видавничий бум журнальної продукції 90-х років ХХ століття; з’ясувати тенденції їх розвитку у ХХІ столітті.

Відповідно до вимог Державних стандартів, нормативних документів щодо видавничого оформлення і поліграфічного виконання журнальне видання – „це видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі, яке видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання” [6]. Відповідно видання для дозвілля „містять загальнодоступні відомості по виготовленню або експлуатації різних предметів в побуті, по різноманітних формах самодіяльної творчості, захоплень. Вони близькі до виробничо-практичних і науково-популярних видань. Проте відрізняються від них своїм цільовим призначенням” [7]. Головним завданням видань для дозвілля є сприяння раціональному використанню читачами вільного часу, розвиненню та удосконаленню певних навичок, реалізацію свого творчого потенціалу у новому хобі. Ці видання спрямовані на те, щоб розважати, зацікавлювати, допомагати у певних питаннях.

Результати аналізу характеру інформації статей журналів для дозвілля, дозволяють поділити їх на види.

Практичні видання для любителів – містять певну інформацію, яка допоможе виробити необхідні вміння і навики в непрофесійній діяльності, щоб одержати бажаний результат: „до цього виду належать журнали створені для допомоги молодій матері, молодій сім'ї, з садівництва, домогосподарства, фото- і відео зйомки, малювання, шиття, в’язання, ліплення та іншого” [7], що можна зробити своїми руками і у домашніх умовах, за допомогою практичних рекомендацій.

Розважальні видання – можуть представляти журнали в яких є інформація розважального характеру: „спортивні, комп'ютерні та інші інтелектуальні ігри, кросворди, гороскопи, ворожіння, збірки пісень, віршів до різних святкових дат та ін.” [7]. Такі журнали спрямовані організувати дозвілля та відпочинок.

Тип журнального видання визначається такими ознаками як: авторський склад, внутрішня структура, жанри. Такі ознаки, як періодичність, обсяг, тираж теж пов'язані з типом видання, але опосередковано, бо цей зв'язок залежить від деяких суб'єктивних чинників (наприклад, матеріально-технічні, видавничі та інші можливості видавця).

Специфікою художнього оформлення видань для дозвілля є велика кількість кольорових ілюстрацій, які займають більшу частину видання.

У журналів для дозвілля досить широка читацька аудиторія, яка не залежить від професійної діяльності, спеціалізації читача, статі, віку, ерудиції, місця проживання, загальної культури тощо. Такі видання створено для читачів, які люблять провести вільний час з максимальною користю: для себе, сім’ї, дому, хобі. „Вплив читацької аудиторії на тип видання найбільш багатогранний та органічний. Це пояснюється великого соціальною значущістю і складністю категорії „читач”, яка являє собою єдність загального, особливого та індивідуального, що в сучасних умовах досить адекватно відбиває відносини загального, особливого й індивідуального в їхньому соціальному виявлені” [8].

Звертаючись до історичних процесів можна прослідкувати за чинниками які сприяли розвитку та становленню журналів в Україні.

У 90-х р. р. ХХ ст. після початку проведення політики перебудови, гласності і демократизації в Україні відбувається широке національно-демократичне піднесення. Розпочинається справжній газетно-журнальний бум. Друкується багато раніше заборонених книг, виходять на екрани нові фільми. Принципово новий статус отримала національна культура на поч. ХХІ ст. У той же час серйозно впливає на всі сфери суспільного життя економічна криза, яку переживає Україна в кінці ХХ століття. З прийняттям нового законодавства почався процес переходу на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Після інформаційного голоду суспільство потребувало багато нової інформації (історичне переосмислення, голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка і т. д.), яка була би надрукована державною мовою. Але фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів, удосконаленню українських видань, комерційна література в основному привозиться з Росії. Населення значною мірою позбавлене можливості читати періодику.

За даними Державної наукової установи „Книжкової палати України імені Івана Федорова” річний тираж періодичних і продовжувальних видань (крім газет) українською мовою склав на „1995 р. – 16642 тис. прим., 2000 р. – 12187 тис. прим., 2005р. – 24923 тис. прим., 2008 р. – 36510 тис. прим., 2009 р. – 30484 тис. прим., 2010 р. –66269 тис. прим., 2011 р. – 37633 тис. прим. Зокрема тираж журнальних видань з 1995р.- 23885 тис. прим. зріс до 227256,8 тис. прим. у 2011р.( з яких українською мовою надруковано 772 тис. прим.)” [9]. Зважаючи на таку тенденцію, можна з певністю стверджувати, що попит на журнальну продукцію зростає з кожним роком.

У 90-х роках ХХ століття з’являються журнали, які були створені за новітнім зразком закордонних країн, або прийшли із західних країн спочатку у Росію, а потім на Український видавничий ринок. Змінювався їх формат, зміст і тематика публікацій.Художнє оформлення також удосконалюється з появою нових технічних винаходів у напрямі дизайну друкованої продукції.Ці журнали містили розважальну інформацію, яка зацікавила достатньо велику читацьку аудиторію, дозволяючи їм з користю провести вільний час. І тому вони зайняли лідируючі позиції, відсунувши на дальній план журнали „Крестьянка” і „Работница”. На той час вони були застарілими, несли вже набридлу радянську ідеологію та вузькоспеціалізовану інформацію для домогосподарок (з шиття, в’язання, готування та ін.). Суцільне пропагування роботи, зрештою призвело до зворотного ефекту – вибуху популярності журналів для дозвілля. Скуте і закомплексоване суспільство, зрештою, отримало доступ до будь-якої інформації. З розвитком суспільних процесів, потреб сучасної людини змінювалися журнали для дозвілля: збільшувалися тиражі, обсяг, додаткові рубрики, багато яскравих кольорів і фотографій, подача, тематика статей розрахована на повноцінну особистість, яка прагне розвитку та досягнення успіху у різних галузях. У цих журналах підіймаються питання інтимних стосунків, психології, самовдосконалення, досягнення успіху у кар’єрі, дизайну, відпочинку, усьому тому, що не мало місця у радянській літературі.

Конкуренція на видавничому ринку сприяє виникненню нових ідей, стратегій, технічних винаходів, удосконаленню видавничого процесу. Але нажаль кількість видань російською мовою на території України незмінно велика.

Одними з найпопулярніших розважальних журналів, які з’явилися у період становлення незалежності України і досягли успіху у наш час є :

„Cosmopolitan”, „Единственная”, „Натали” та інші.

Журнал „Cosmopolitan” був створений у 1886 році у США. Його російська версія вийшла у 1994 році. В Україні він з’явився на декілька років пізніше. Тираж „Cosmopolitan” весь час зростає – „з 15 000 екземплярів в 1997 році до 70 000 зараз. Коли „Cosmopolitan” вийшов на Україні, він був у три рази дорощий будь якого конкуруючого видання. Щоб розрив був мінімальним було зроблено дві речі: випуск його в міні-форматі („маленький” „Cosmo” на 15 – 20% дешевше „великого”) і друк журналу в місцевій друкарні. Звичайно, київський „Cosmopolitan” все одно досить дорогий, але його наклад збільшується від номера до номера” [10]. Щоб журнал був більш цікавим його рубрики і дизайн постійно змінюються за американським взірцем. Журнал містить інформації про останні тенденції моди, секрети стилю, кар'єра, здоров'я, фітнес, косметика, подорожі, стосунки і багато інш. Все це можна знайти в рубриках Cosmo Shopping, Інтерв'ю, Ти і він, Твоє життя, Щоденники, Твоя кар'єра, Секс, Подорож, Мода і краса, Твоє здоров'я, cosmo-читання. Весь матеріал спрямований на формування способу життя молодої і успішної жінки. Журнал містить багато якісних зображень, елементів фірмового стилю за якими підвищується його впізнаваємість. Його електронна версія має свій сайт: www.Сosmo.ru .

Поки „Cosmopolitan” завойовував російський ринок, за його зразком з’явився перший український журнал „Натали”, в результаті багатьох перетворень цей журнал став сильним конкурентом, маючи майже мільйонний тираж (на сьогодні його тираж складає 775 тис). Середній вік читачок журналу від 13 до 60 років. Над кожним номером працює 45 співробітників (редактори розділів, верстальники, ілюстратори, художники, фотографи, штатні і позаштатні автори). На сторінках журналу надаються поради з деяких життєвих проблем у роботі й у сім'ї, у взаєминах з людьми, допомагає зрозуміти близьких і рідних. В журналі постійно з’являються нові рубрики, покращується поліграфічна якість, проводяться багато конкурсів та акцій, залучаючи читачів до покупки нових номерів журналу. За час розвитку журналу у ньому з’явилося три нових розділи, двадцять нових рубрик, додатки на 64-х сторінках присвячений одній темі: „Будинок”, „Здоров'я”, „Пологи”. Журнал має також електронне видання, яке можна переглянути за адресою: http://www.nataly.com.ua. Тут є форум, де можна обговорити кожну статтю і різні пропоновані теми.

Журнал „Единственная” був створений 1997 року, він належить видавничому дому Эдипресс Україна, який входить у міжнародну медіа группу„Edipresse Group”, головний офіс якої знаходиться у Швейцарії. З 90-х років ХХ століття у жіночому журналі „Единственная” багато чого змінилося. Була покращена структура видання, якість фотографій та ілюстрацій, збільшилося кількість рубрик - краса, мода, кухня, урізноманітнилась їхня тематика. Також були замінені шрифти - в середньому, на тій же площі тепер розміщується на 30% більше тексту. Наклад журналу збільшився до 340 000 екземплярів. Ціна була понижена до 5,50 грн. за стандартний формат і 4,50 грн. за міні-формат. Журнал проводить різні акції для своїх реципієнтів, заохочуючи їх купувати нові номери журналу. Він також має електронну адресу:http://edinstvennaya.ua

Перераховані журнали з часу їх появи безупинно удосконалювали свій зміст, художньо-технічне оформлення, використовували нові поліграфічні можливості, знаходили кращі підходи у сфері маркетингу, а також почали завойовувати прихильність читачів у просторі Інтернету, створюючи електронні версії друкованої продукції. Ці видання здебільшого орієнтовані на жіночу частину населення, адже саме вони є основними покупцями цього виду друкованої продукції. Феноменом на видавничому ринку став чоловічий розважальний журнал „Mens Health”, появу подібного чоловічого журналу у радянські часи неможна уявити. Це видання на сьогоднішній день не має конкурентів. А випуск журналу в міні-форматі збільшив попит на нього. „Mens Health” створює новий ідеал чоловічого образу, формуючи його думки, стиль, зовнішній вигляд, інтереси і культуру. Його поява відкрила новий напрям у розвитку журналів для дозвілля. Ці журнали відображають рольові особливості людини, її поведінку, соціальні зв'язки та дії, міжособистісну взаємодію, а також групову динаміку поведінки.

Проаналізувавши перебіг подій видавничого бумужурналівдля дозвілля в Україні 90-х р. р. ХХ ст., ми дісталися висновків: журнали для дозвілля здобувають все більшу прихильність реципієнтів, впливаючи на напрям, якість та повноту їх відпочинку; на сьогоднішній день зберігається тенденція до зростання загальної чисельності періодичних видань; їх роль і значення неможливо не враховувати, адже вони дозволяють відпочити й дізнатися багато нової інформації.

Ми розглянули такі поняття як: журнальне видання, видання для дозвілля, практичні видання для любителів, розважальні видання. Нами була досліджена історія розвитку журнальної продукції 90-х років ХХст., та їх сучасне оновлення. Поза увагою залишилися питання художньої особливості створення журналів для дозвілля, їх історичні витоки, роль у сучасному соціумі та ін., що і стануть підґрунтям до подальших досліджень.

Література

1. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотипне. [Текст] / М. С. Тимошик — К. : Наша культура і наука, 2006. — 560 с. 2. Галкін С. І. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе. [Текст] / C. І. Галкін — М., 1984, — С. 12. 3. Шевченко В. Е.Типологія сучасних журналів – засіб вивчення світогляду суспільства [Текст] / В. Е. Шевченко // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 28 (липень-вересень). – К., 2007. – С. 43-48. 4. Шевченко В. Е. Символізм у журнальних виданнях [Текст] / В. Е. Шевченко // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 9. – С. 93-102. 5. Маккей Д.Всё о журналах [Текст] / Д. Маккей. – К. : ИД "Университетская книга", 2003. – 338 с. 6. ДСТУ 3017—95 Видання. Основні види. Терміни та визначення. [ Електронний ресурс] — Режим доступу: http: //www.chytomo.com/rozdil/standarty/vydannya-osnovni-vydy-terminy-ta-vyznachennya-dstu-301795.html 7. Документознавство: Основні терміни та поняття. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка., 2011. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/Dokumentoznavstvo/12.html 8. ДзюбенкоГ.Сучасна журнальна періодика: загальна характеристика, типологія, основні функції та принципи. Наукові записки Інституту журналістики [Електронний ресурс] // Г. Дзюбенко — Режим доступу:

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1063 9. Державна служба статистики України. Засоби масової інформації та книговидання в Україні у 2011 р. / відповідальний за випуск І. В. Колачова. – К., 2012. [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua 10. Вінокурцева Е. Е. Мясникова, главный редактор журнала „Cosmopolitan”, член совета директоров „Independent Media”: „Я нахожу решения нестандартных задач” [Електронний ресурс] // Е. Вінокурцева— Режим доступу: http://www.gipp.ru/viewer.php?id=5495