Здавалка
Главная | Обратная связь

УНІВЕРСАЛІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЇ РЕДАКТОРА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ



 

Із розвитком суспільства та отриманням Україною незалежності видавнича справа як сфера суспільних відносин також стала стрімко розвиватися. Поряд із державними видавництвами все більше з’являється видавництв приватної, кооперативної та спільної форм власності, які у процесі своєї діяльності переслідують перш за все економічні цілі. Для них створення друкованої продукції перетворилося на бізнес. У таких умовах власники подібних організацій з метою заощадити часто вдаються до скорочення штату і як наслідок об’єднують професійні функцій кількох працівників в одній особі. Це неминуче призводить не лише до погіршення якості друкованої продукції, але й до явища універсалізації редакційно-видавничих професій.

На сьогодні проблему суміщення та зміни фахових обов’язків видавців досліджували такі вчені, як З. В. Партико „Загальне редагування: нормативні основи” [4], де він аналізує роль редактора у процесі редагування, розрізняє такі посади, як "головний редактор", "завідувач редакції", "старший редактор", "редактор" і "молодший редактор" та перераховує основні їх функції, описує відмінності в спеціалізаціях редакторів у різних країнах; М. С. Тимошик „Книга для автора, редактора, видавця” [1] аналізує сферу застосування редакторських професій та їх функціональні обов'язки; Ю. Бережко – Камінська у статті „Творча складова редакторської діяльності у структурі функціонування видавничого бізнесу”[6] розглядає такі питання: редактор як творча особистість; сутність професії редактора, його професійна компетентність, якості, уміння та звички; особливості характеру роботи сучасного редактора, творча складова у діяльності редактора; В. В. Різун „Літературне редагування”[5] говорить про природу редакторської праці в аспекті літературного редагування; І. Л. Побідаш у статті „Актуальні проблеми сучасного редагування очима студентів”[3] серед найголовніших проблем редагування, наведених у відсотковому співвідношенні, виділяє з-поміж інших універсалізацію посади редактора; Жарков И. А. у статті „Ведущая роль редактора, слагаемые его деятельности”[9] аналізує функціональні обов’язки редактора, що сформувалися у зв’язку зі спрямуванням професійної діяльності. Але матеріалів, які б детально висвітлювало проблему універсалізації редакторських професій у сучасних видавництвах немає. А тому існує потреба ґрунтовного дослідження цієї проблеми.

Мета дослідження: з’ясувати функціональні обов’язки редактора, встановити основні причини модифікаційних змін редакційно-видавничих посад у сучасних видавництвах. Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

- висвітлити історичний та соціально-економічний аспекти розвитку видавничої справи в Україні;

- перерахувати основні вимоги до редакторських професій на сучасному етапі розвитку;

- встановити причини появи нових професій та зникнення або трансформування старих;

- проаналізувати вплив таких змін на якість видавничої продукції.

За академічним тлумачним словником (1970 – 1980 рр.) http://sum.in.ua/ редактор – це 1) „той, хто редагує текст”; 2) „керівник якого-небудь видавництва”[8].

Микола Тимошик подає наступне тлумачення поняття редактор: „Це основний творчий працівник у видавництві, який безпосередньо відповідає за редагований оригінал, його структурний, інформативний, науковий і мовностилістичний рівень”[1].

За часів Радянського Союзу Україна була політично залежною та заідеологізованою. Але з її переходом до демократичної форми розвитку, видавнича, як зазначалося вище, набула комерційного характеру. Микола Тимошик зазначає: „що попит на друковане слово, кількість різноманітних видань і наклади стали визначати не партія влади чи держава, а ринок”[1]. Це призвело до поширення на теренах нашої країни не тільки вузькоспеціалізованих, але й універсальних за своїми функціями редакційно-видавничих підрозділів. У радянські часи над виданням працювали випусковий редактор, відповідальний за його підготовку від моменту включення до плану випуску і до виходу в світ; титульний редактор, який співпрацював з автором, брав участь у розробці плану-проспекту майбутнього видання, займався редагуванням тексту. Сьогодні ж усі ці обов’язки виконує одна людина.

Із невпинним розвитком комп’ютерних технологій та постійним вдосконалення технологічного оснащення видавничих та поліграфічних об’єктів відбувається перерозподіл обов'язків між творцями видавничого продукту. Значна кількість редакцій сьогодні, сподіваючись на новітні технології та заощаджуючи фінанси, часто практикують суміщення в одній особі кількох важливих функцій редакторсько-видавничого процесу. Наприклад, одна людина виконує підготовку до друку – набір, верстання, редагування, включаючи технічне й художнє, коректуру. Але варто зазначити, що незалежно від величини, структури чи спеціалізації за тематичними напрямами випуску друкованої продукції того чи іншого видавництва, у штатному його розкладі кадрів мусять бути посади, без яких діяльність цього творчо-виробничого підрозділу буде недоцільною й неефективною. Йдеться про такі посади, як директор, головний редактор, редактор, коректор, художній редактор, технічний редактор, маркетолог. І. Л. Побідаш, досліджуючи проблеми редагування говорить про суміщення ряду функціональних обов’язків у невеликих за кількістю редакційно-видавничих підрозділах, наприклад, таких, що формуються при навчальних закладах, наукових, культурологічних, релігійних чи просвітницьких установах, громадських чи політичних організаціях, фірмах та підприємствах різних форм власності.

У таких умовах постає проблема об’єднання фахових вимог та функціональних обов’язків, що неминуче призводить до зникнення одних професій та появи нових. „Проблема універсалізації професії спричинила появу нових професій-гібридів, які поєднують дві-три колись окремі професії (наприклад: коректор-редактор, коректор-літредактор, редактор-перекладач), призвела до зникнення деяких професій (наприклад, технічного редактора) та до стирання меж професії (інколи редактор виконує й функції журналіста) [3]”

Серед основних функціональних обов'язків редактора Микола Тимошик виділяє такі:

• ґрунтовне ознайомлення з поданим авторським оригіналом та підготовка аргументованого редакторського висновку на придатність його до редагування;

• формулювання письмових вимог до автора щодо необхідності доробки оригіналу та ретельна перевірка виконання зауважень після повернення з доопрацювання;

• редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу у відповідності з технологією і технікою редакторської правки;

• ознайомлення автора з унесеними правками, погодження з ним запропонованих скорочень, доповнень, змін;

• надання авторові необхідної допомоги у вдосконаленні архітектоніки оригіналу (структурування розділів, параграфів, доцільності додавання до авторського тексту передмови, післямови, покажчиків, бібліографічних довідок, коментарів, приміток, ілюстрацій тощо);

• редагування підготовлених автором ілюстративних матеріалів, з'ясування необхідності в додатковому ілюстративному ряді, визначення місця його розташування;

• перенесення авторських виправлень до редакційної верстки;

• підготовка каталожної картки видання, а також рекламних текстів для відділу маркетингу;

• візування видавничого оригіналу: до верстання, до друку, у світ;

• безпосередня участь у розробці проекту художнього оформлення;

• робота з другою версткою, плівками, чистими аркушами і сигнальним примірником у відповідності з методикою редагування [1].

З вищенаведених функцій видно, що редактор повинен не лише стежити за гармонійним співвіднесенням матеріальної та змістової структури видання, але й розробити цілий план його успішного просування на ринку (маркетингову стратегію).

Жарков І. О. у зв’язку зі спрямуванням професійної діяльності редактора виділяє такі функціональні обов’язки: редакційно-видавничі, організаційно-управлінські, інформаційні та маркетингові[9]. Розглянемо детальніше кожні з них.

Редакційно-видавничі функції мають аналітичний та методичний характер діяльності редактора. Сюди відноситься створення концепції видання, всебічний аналіз та оцінка матеріалу, робота з авторами, видавничим колективом та поліграфією. Творчий аспект роботи тут залежить від якості авторського оригіналу на момент отримання його видавництвом, тобто від міри втручання редактора у твір. Чим якіснішим буде авторський оригінал, тим меншою буде творча робота редактора над ним.

Організаційно-управлінська функція реалізується у забезпеченні творчої та виробничої роботи над виданням, у встановленні контактів у книговидавничій сфері. Сюди входить зокрема забезпечення зовнішнього рецензування, допомога автору, планування та розподіл робіт, контроль за виконанням та перевірка виконаних робіт, консультування тощо.

Реалізація інформаційної функції залежить перш за все від інформативності твору та апарату видання. Сюди відносимо не лише підготовку бібліографічних даних, але й рекламу книги, що сприяє швидкому просуванню продукту на ринку.

Маркетингові функції виявляються у вирішенні економічних проблем та питань щодо збуту книги. Вони виконуються редактором протягом усіх етапів роботи над виданням, починаючи з розробки його концепції та визначення цільової аудиторії.

Слід відмітити, що всі вищеперераховані функції є взаємопов’язаними та взаємообумовленими, і як зазначає О. І. Жарков: „Редактор не может заниматься совершенствованием произведения, если не обеспечены контакты с автором, рецензентами, не получена информация, касающаяся массива и потока изданий, не найдены необходимые для редактирования литературные источники”[7]. Зі змінами у редакційно-видавничому процесі та книгорозповсюджуванні змінювалися і функціональні обов’язки та роль редактора у видавництві

Практика свідчить: чим більшим є видавничий цех, тим чіткішим повинен бути поділ функцій на групи. Інакше важко буде досягнути злагодженості, стабільності й належної якості при виготовленні такого складного і специфічного продукту, яким є книга, журнал чи газета. За умов вимушеного суміщення обов'язків у малих і середніх видавництвах, їх чітке розрізнення є особливо необхідним. Адже відсутність якоїсь посади в штатному розкладі зовсім не означає, що передбачені цією посадою обов'язки не повинні ніким виконуватися.

Суміщення таких посад, як директор, головний редактор, редактор, коректор, художній редактор, технічний редактор, маркетолог, нерідко відбувається від незнання початкуючим редактором-видавцем усіх тонкощів редакційно-видавничого процесу та від його бажання заощадити кошти. Результат у цих ситуаціях – передбачливий: вихід у світ друкованого продукту низької якості, подальше майбутнє якого неважко спрогнозувати.

Глибоке усвідомлення й розрізнення кожним працівником видавництва, кола своїх конкретних функцій, завдань і обов'язків потрібне з кількох причин: 1) для чіткого розмежування функцій різними видавничими підрозділами; 2) для ефективного використання кваліфікаційного рівня кожним працівником; 3) для розуміння кожним працівником міри своєї відповідальності за пророблену ним роботу; 4) для уникнення багатьох помилок.

В останні роки, із поступовим запровадженням новинок технічного прогресу, відбулися суттєві зміни в технології виготовлення видавничої продукції, що не могло не вплинути й на перерозподіл обов'язків, які віддавна сформувалися у цій сфері. Таким чином, функціональні обов'язки видавничих працівників значно розширилися — вони вийшли далеко за береги суто редакторського опрацювання тексту і концентруються нині в площині самостійної підготовки як змістової частини, так і матеріальної конструкції видання аж до створення його макета, готового до тиражування за заданими у тому ж таки видавництві художньо-технічними параметрами. Можливо, це позитивно вплинуло на загальну ерудицію редакторів, динаміку видання та заощадження коштів. Водночас це негативно вплинуло на якість підготовки видання: втрачено кваліфіковані кадри (на них економлять), знижено загальний фаховий рівень видавничої сфери, підірвано норми класичного редагування, зруйновано рівень культури видання. Якість тексту, відповідність його нормам літературної мови, чіткість і доцільність композиційного членування, точність поданого фактичного матеріалу відходять на другий план.

 

Література

1. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. [Текст] / М. С. Тимошик — К. : Наша культура і наука, 2006. – 560 с. 2. Тимошик М. С. Редакторські посади у видавництві: фахові вимоги та функціональні обов'язки [Текст] // Наукові записки Інституту журналістики. – Том 25. 3. Побідаш І. Л. Актуальні проблеми сучасного редагування очима студентів [Текст] // Наукові записки Інституту журналістики. – Том 35 квітень – червень. – 2009. 4. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи [Текст]: Навчальний посібник. – Л. : ВФ Афіша, 2006. – 416 с. 5. В. В. РізунЛітературне редагування [Текст]: Підручник. – Київ.: Либідь, 1996. – 240 с. 6. Ю. Бережко-Камінська. Творча складова редакторської діяльності у структурі функціонування видавничого бізнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/berezhko-kaminska-yum-tvorcha-skladova-redaktorskoyi-diyalnosti-u-strukturi-funktsionuvannya-vidavnichogo-biznesu/ 7. Жарков І. А. Технология редакционно-издательского дела. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// www.hi-edu.ru/x-books/ xbook077/01/predmetnyi. htm#41 8. Академічнй тлумачний словник (1970 ‒ 1980 рр.) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://sum.in.ua/s/redaktor

9. Жарков І. А. Ведущая роль редактора, слагаемые его деятельности. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook077/01/part-004.htm.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.