 |
|
Найважливіші заходи якобінців
У липні 1793 р. Конвент прийняв декрет про повне та безоплатне знищення феодальних прав. Усі, хто володів документами про стягнення з селян якихось податків чи оброків, мав знищити ці документи протягом трьох місяців. Приховування таких документів або їхніх копій каралося п'ятьма роками каторги. Селяни ставали власниками землі. Одначе замки, парки й ліси залишались у володінні поміщиків. Зрівняльний поділ землі владою рішуче заперечувався. Земельні володіння емігрантів підлягали розпродажу.
Восени з новою силою спалахнула боротьба проти перекупників. Замість економічних запроваджувалися примусові методи вилучення хліба й зерна, вводилося насильне обмеження цін на товари першої необхідності. Паризька біднота вітала ці заходи, але це не розв'язувало проблеми, а заганяло її вглиб. Одразу після оголошення твердих цін прилавки крамниць спустіли.
17 вересня Конвент прийняв закон про підозрілих, за яким дозволялося тих, кого вважали підозрілими, арештовувати і тримати у в'язниці. Такими оголосили тих, хто проявив себе "прихильником тиранії". Внаслідок цього сотні людей опинились у в'язницях. Розпочалися масові страти. Першими загинули керівники повсталих у Ліоні та Вандеї. Було страчено королеву Марію - Антуанетту. Її малолітній син Людовік (його називали Людовіком XVII) загинув від жорстокого "перевиховання". Масові чистки розпочалися в армії. У розбурханій революцією країні натовп вимагав негайної розправи з винними. Жирондисти були проти терору, тому діяльність Комітету громадського порятунку та Революційного трибуналу спрямовувалась і проти них. Жирондистів вигнали з Конвенту; вони змушені були рятуватися втечею, частину з них стратили.
У Революційному трибуналі суд був недовгим і чинився без дотримання закону. Всіх звинувачених чекала гільйотина. Її 1789 р. винайшов лікар Ж. Гільйотен, а вдосконалив... "король-слюсар" Людовік XVI, запропонувавши винахідникові замінити прямий ніж скошеним, бо останній ліпше відділяв голову від тулуба. От якого несподіваного значення набув вираз "на свою голову"! Жорстокі вироки виконувалися негайно.
Ідеологом та організатором революційної диктатури виступав Робесп'єр. Очолюваний ним Комітет громадського порятунку засуджував усіх тих, кого Робесп'єр уважав ворогами. До останніх лідер якобінців відносив усіх, хто не підтримував революцію. Терор і гоніння в країні набули крайніх форм. До суду могли притягатися навіть члени Конвенту. Отже, революційна диктатура втратила будь-які межі, а її натхненник заплутався у власних починаннях і декретах, прагнув жорстокої одноосібної влади, основною ознакою якої стало право карати й милувати. Криваві розправи відштовхнули від якобінців більшість населення. Кожен боявся, що його стратять за якимсь звинуваченням.
Робесп'єр, бачачи, що його дії спричиняють невдоволення і страх, спробував згуртувати республіку, запровадивши нову релігію - "культ Розуму". Католицька релігія скасовувалася, богослужіння за старими католицькими обрядами було заборонено. Місце християнських свят заступили революційні. Літочислення французам належало вести не від Різдва Христового, а від проголошення республіки. Перший рік починався з 1792 р. за старим календарем. Кількість місяців залишалася попередньою, але їхні назви тепер були іншими та пов'язувались із змінами в природі: вандем'єр - то вересень-жовтень, пора збору винограду; брюмер - жовтень-листопад, місяць туманів; фример – листопад - грудень, паморозь. Липень-серпень дістали назву термідор (спека). Одначе новий культ великої популярності не набув, внаслідок чого по деякім часі Конвент схвалив принцип свободи культів. Одначе дехристиянізація при цьому не припинялася.