Главная | Обратная связь

ВНЕСОК У РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ЛОГОПЕДІЇ

Найбільшим досягнення Р.Є. Льовиній ??єпобудова концепції загального недорозвинення мови. Їй розроблена класифікація загального недорозвинення мови і розкрито шляхи його подолання. Р.Є. Левіна досліджувала неуспішність молодших школярів. Під керівництвом Р.Є. Льовиній ??проведені фундаментальні дослідження, які визначили подальший розвиток вітчизняної логопедії. Нею розроблено методи своєчасного розпізнавання можливих проблем у готовності дитини до навчання і шляхи їх усунення. Вона відзначала, що для побудови педагогічної класифікації порушень мовлення необхідно враховувати як стан мовних засобів, так і властивості мовної поведінки. У результаті досліджень Р.Є. Льовиній ??і її співробітників у логопедії з'явилося розуміння мовленнєвої діяльності як складного єдності, складові частини якого залежать одна від одної і обумовлюють одна одну. Були розробленіМетодики подолання мовленнєвих порушень, складові головний зміст логопедії. Р.Є. Левіна обгрунтувала новий підхід до організації системи корекційної роботи з подолання мовних порушень на основі виділення дифференцирующих ознак мовного дефекту. Р.Є.Левіна належить до наукової школи Л.С. Виготського до якої належать (Р. М. Боскіс, Т. А. Власова, Л. В. Занков, А. Р. Лурія, Н. Г. Морозова, М. С. Певзнер, І. М. Соловйов, Ж.І . Шиф.). Протягом всього свого життя вона розвивала ідеї Л.С. Виготського. Поряд з М.Є. Хватцевим Р.Є. Левіну можна назвати просновоположніком радянської логопедії як самостійної науки.

ВИБРАНІ ПУБЛІКАЦІЇ

• Левіна Р.Є. Про шляхи розробки питання про попередження в логопедії / / Спеціальна школа .- 1963 .- № 2.
• Левіна Р.Є. Розмежування аномалій мовного розвитку у дітей / / Дефектологія.-1975 .- № 2.
• Левіна Р.Є. Порушення письма у дітей з недорозвиненням мови: Дис. у формі монографії ... д.пед.н. / НІІД АПН РРФСР .- М., 1961.
• Левіна Р.Є. До психології дитячої мови в патологічних випадках (автономна дитяча мова). Москва, 1936 (img,img-2)
• Левіна Р.Є. Виховання правильного мовлення в дітей. - М., 1958.
• Фотоархів. Вибрані наукові праці Р.Є. Льовиній ??
• Левіна Р.Є. Педагогічні питання патології мови у дітей / / Спеціальна школа .- № 2 (122) .- 1967.
• Левіна Р.Є. Про генезу порушень письма у дітей із загальним недорозвиненням мовлення / / Питання логопедії. - 1959.
• Левіна Р.Є. Досвід вивчення неговорящіх дітей (алаліков). - М., 1951.
• Левіна Р.Є. Порушення складової структури слова у дітей / / Спеціальна школа, 1959, № 4.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ Психолого-педагогічна або педагогічна класифікація мовних порушень була розроблена Н. Е. Левіної в 50-60-х роках 20 століття, коли виникла необхідність в організації групових форм логопедичної роботи. Принципи, покладені в її основу, зручні при комплектуванні мовних груп у дитячих садках, відбору дітей у спеціальні установи. У цій класифікації основна увага приділяється загальним проявів мовного дефекту при різних формах аномального розвитку мовлення у дітей, що істотно для розробки методів логопедичного впливу при роботі з групою дітей. Вона виникла в результаті критичного аналізу клінічної класифікації з точки зору застосування її у педагогічному процесі, яким є логопедичний вплив. Такий аналіз виявився необхідним у зв'язку з орієнтацією логопедії на навчання і виховання дітей з порушеннями розвитку мовлення. Увага дослідників була спрямована на розробку методів логопедичного впливу для роботи з колективом дітей (навчальної групою, класом). Для цього необхідно було знайти загальні прояви дефекту при різних формах аномального розвитку мовлення у дітей, особливо ті, які актуальні для корекційного навчання. Такий підхід вимагає іншого принципу групування порушень: не від загального до приватного, а від приватного до загального.

Це дозволило будувати її на основі лінгвістичних і психологічних критеріїв, серед яких враховуються структурні компоненти мовленнєвої системи, функціональні аспекти мови, співвідношення видів мовленнєвої діяльності (усній і писемній). Порушення мови в цій класифікації поділяються на дві групи.

Перша група -- порушення засобів спілкування (фонетико-фонематичні недорозвинення і загальне недорозвинення мовлення). 1. Фонетико-фонематичний недорозвиток мови-порушення процесів формування произносительной системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття й вимови фонем.

2. Загальне недорозвинення мови-різні складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової і смислової стороні. В якості загальних ознак зазначаються: пізній початок розвитку мовлення, убогий словниковий запас, аграмматизм, дефекти вимови, дефекти фонемообразования. Недорозвинення може бути виражена в різному ступені: від відсутності мовлення або лепетного її стану до розгорнутої, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвитку.

Залежно від ступеня сформованості мовленнєвих засобів у дитини загальне недорозвинення підрозділяється на три рівня. Друга група -- порушення в застосуванні засобів спілкування, куди відноситься заїкання, яке розглядається як порушення комунікативної функції мови при правильно сформованих засобах спілкування.

Можливий і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується із загальним недорозвиненням промови. В даній класифікації не виділяються в якості самостійних порушень мовлення порушення письма і читання. Вони розглядаються у складі фонетико-фонематичного та загального недорозвитку мовлення як їх системні, відстрочені наслідки, обумовлені несформованістю фонематических і морфологічних узагальнень, що становлять один з провідних ознак.

У класифікації відображається послідовна опора на принцип системного підходу, на основі якого враховується два співвідношення: співвідношення порушень у системі мовленнєвої діяльності і співвідношення порушень як одного із психічних процесів з іншими сторонами психіки дитини, розвиток яких тісно пов'язане з промовою.