Здавалка
Главная | Обратная связь

Лікарські рослини та сировина, що містять сесквітерпенові лактони



Квітки ромашки —Flores Chamomillae

Ромашка лікарська (обідрана)Chamomilla recutita

Ромашка без'язичкова (запашна) —Matricaria matricarioides

Родина айстрові — Asteraceae

Опис рослини. Ромашка лікарська— однорічна трав'яниста рос­лина від 15 до 60 см заввишки. Стебло прямостояче, циліндричне. Листки почергові, сидячі, 2-3-перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сег­менти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та гілок в суцвіття кошики. Плід — сім'янка. Цвіте з травня по серпень. Квітколо­же на початку цвітіння напівкулясте, а на­прикінці цвітіння — конічно-порожнисте, голе.

Ромашка без'язичкова— однорічна росли­на 15—26 см заввишки. Корінь стрижневий, стебло прямостояче, голе або опушене лише під кошиками. Лист­ки прості напівстеблообгортні 2-перисторозсічені на вузькі нит­коподібні сегменти. Листки густо вкривають стебло, квітки зібрані в суцвіття кошики на коротких квітконіжках, розміщених на кінцях пагонів. Усі квітки трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у липні— серпні.

Можливі домішки: Ромашка непахуча, ромашка собача, пупавка польова, пупавка російська.Основна ознака, за якою вони відрізняються від аптечної – квітоложе без порожнини.

Поширення та місце зростання. Зустрічається ромашка лікарська як бур'ян по всій території України (на Поліссі рідко). Росте уз­довж доріг, вулиць, у садах, парках, на пустирях. Зазвичай утво­рює невеликі зарості, іноді досить значні масиви (Кримська та Херсонська області). Культивують у спеціалізованих господарствах.

Ромашка без'язичкова поширена по всій території України на засмічених місцях, уздовж доріг, поблизу житла.

Правила заготівлі. Квітки збирають протягом усього періоду Цвітіння, під час горизонтального розміщення крайових квіток (ромашка лікарська). Зривають руками або спеціальним гребенем, з квітконіжками не довшими за 3 см або без них. Заготівлю прово­дять у суху погоду, уважно стежать за тим, щоб не сплутати ро­машку з іншими схожими рослинами .

Сушіння. Зберігання. Сушать на свіжому повітрі, під навісами або в сушарках за температури 30—40 °С, розкладають сировину шаром у 2—3 см (сировина сильно подрібнюється).

Опис сировини. Ромашка лікарська— суцвіття кошики напівкулястої або конічної форми, без квітконіжок або з їх залишками не довшими 3 см. Кошики складаються з крайових язичкових та серединних двостатевих трубчастих квіток. Квітколоже голе, дрібноямчасте, порожнисте, на початку цвітіння напівкулясте, на­прикінці — конічне. Обгортка кошика черепицеподібна, багаторядна. Діаметр кошиків (без'я­зичкових квіток) 4—8 мм. Колір язичкових квіток білий, трубчас­тих — жовтий, обгортки — жовто-зелений. Запах своєрідний, аро­матний. Смак пряно-гіркуватий, злегка слизистий.

Ромашка без'язичкова.Кошики яйцеподібно-конічної форми. Квітколоже голе, яйцеподібно-конічне, порожнисте. Обгортка 3-рядна, її листочки еліптичні. Квітки у кошиках усі трубчасті, з 4-зубчастим віночком. Діаметр кошиків 7—15 мм. Колір квіток зеле­нувато-жовтий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний.

Хімічний склад сировини. Квітки ромашки лікарськоїмістять 0,2—0,8 % ефірної олії синього кольору, головний компонент якої хамазулен (близько 7 %). Крім хамазулена, в ефірній олії містяться інші сесквітерпеноїди — фарнезен, бісаболол, монотерпен мірцен та ін. У квітках також міститься значна кількість флавоноїдів, каротиноїди, ві­тамін С.

Квітки ромашки без'язичковоїмістять ефірну олію (0,5 %), у складі якої є бісаболол, але відсутній хамазулен; флавоноїди, холін, кумарини, полісахариди, дубильні речовини, вітамін С.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарської справляють спазмолітичну, знеболювальну, протизапаль­ну, протиалергійну, заспокійливу, антимікробну, жовчогінну дію, підвищують діяльність залоз травного каналу, збуджують апетит. Препарати ромашки застосовують внутрішньо та зовнішньо. Внутрішньо — при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах, гас­триті, коліті, для лікування захворювань печінки.

Зовнішньо — для полоскання при запаленні ротової порожнини, запальних процесах сечовивідних шляхів, для спринцювань, обми­вання виразок, гнійних ран, гемороїдальних вузлів, при дерматитах, екземі, опіках рентгенівськими променями.

Лікарські форми та засоби. Квітки, настій, збори: "Арфазетин", "Елекасол", протигемороїдальний. Препарати: ромазулан, ротокан, рекутан, гастроліт, камістад-гель, фітон, гербагастрин, алором.

Ромашку без'язичкову застосовують тільки зовнішньо як ап­течну.

 

Квітки арнікиFlores Arnicae

Арніка гірська — Arnica montana

Родина айстрові — Аsteraceae

Російська назва: арника горная.

Поширення та місце зростання. Зустрічається в Карпатах (іноді на Поліссі). Росте на полонинах, лісових луках, лісових галяви­нах, серед чагарників; у Карпатах зустрічається на висоті 500 м над рівнем моря.

Правила заготівлі. Сушіння. Заготовлюють суцвіття кошики на початку цвітіння в суху погоду після спадання роси. Зривають руками квітконоси завдовжки до 1 см.

Сушать під навісами, в добре провітрюваних приміщеннях, розк­ладаючи сировину в один шар у сушарках за температури 50—60 °C

Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Суцвіття кошики. Квітколоже ямчасте, волосисте, крайових язичкових квіток — 14—20, оранжево-жовтого кольору, серединних — трубчастих багато. Запах слаб­кий, ароматний. Смак гострий, гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Містить ефірну олію (у її складі сескві­терпеновий лактон арніфолін, близько 4 % суміші двох тритерпе­ноїдів — арнідіолу та арніцину, флаво­ноїди, каротиноїди, дубильні речовини.

фармакологічна дія та застосування. Справляє кровоспинну, жовчогінну, протисклеротичну, подразнювальну та бактеріостатич­ну дію, у надмірних дозах — заспокійливу.

Застосовують зовнішньо при дрібних пораненнях, карбункулах, фурункулах, трофічних виразках, опіках, відмороженнях, для ліку­вання забитих місць, гематом. Внутрішньо — при маткових крово­течах, як кровоспинний засіб.

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, мазь арніки.

 

 

Оман високийInula helenium

Родина айстровіAsteraceae

Народна назва: дев'ятисил.

Російська назва: девясил высокий.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина 1—2 м заввишки. Кореневище коротке, м'ясисте, багатоголове, з товстими численни­ми довгими коренями. На розрізі видно блискучі вкраплення (ефіроолійні сховища). Стебел зазвичай декіль­ка міцних, прямостоячих, ребристих, галузис­тих у верхній частині. Листки великі, зморшкуваті, нерівномірно пилчасто-зубчасті, покриті волосками. Прикореневі листки на довгих крилатих черешках, видовжено-еліптичні, стеблові — сидячі, напівстеблообгортні, видовжено-яйцеподібні й ланцетоподібні з загостреною верхівкою, почергові, змен­шуються до верхівки. Суцвіття — кошики великі, у діаметрі 6— 8 см, зібрані по 2—5 на верхівці стебла в щитки. Квітки крайові несправ­жньо-язичкові, жіночі; серединні — трубчасті, двостатеві віночки жовтого кольору. Плід — сім'ян­ка з чубком. Цвіте в липні—серпні. Плоди достигають у серпні— вересні.

Поширення та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України, більше в лісостепу, зрідка в Криму, не росте в Карпатах. Росте на вологих місцях по долинах річок, на луках, болотах, серед чагарників, на лісових галявинах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють сировину восени, після відмирання надземних частин (вересень—жовтень), або рано навесні до початку вегетації (квітень). Викопують лопа­тою, струшують ґрунт, миють у холодній воді. Товсті і довгі коре­невища та корені розрізають уздовж на шматки.

Під час заготівлі висівають насіння оману, наступну заготівлю проводять через 6—8 років.

Сушіння. Зберігання. Заготовлену сировину сушать під залізним дахом, навісами з доброю вентиляцією, шаром у 5—7 см або в су­шарках за температури не вище ніж 40 °С, після попереднього про­в'ялювання протягом 2—3 днів.

Зберігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщен­нях, окремо від інших видів (як ефіроолійну).

Опис сировини. Кореневища і корені циліндричної форми, тверді, здебільшого уздовж розщеплені, зовні повздовж зморшкуваті, злам слабкозернистий з буруватими блискучими крапками (вмістища з ефірною олією). Довжина — 2—20 см, товщина — 0,5—3 см. Колір сірувато-бурий, на зламі — жовтувато-білий або жовтувато-сірий. Запах своєрідний. Смак пряний, гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Кореневища і корені містять до 3 % ефірної олії (в її складі сесквітерпенові лактони: алантолактон, ізолантолактон, гідроалантолактон), до 40 % інуліну.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну дію, стимулює виділення жовчі, нормалізує загальний обмін речо­вин в організмі. Крім того, справляє протимікробну дію (при ту­беркульозі гальмує виділення мікобактерій); посилює виділення сечі і поту; регулює менструальний цикл; підвищує секреторну активність кишечника, його моторику, збуджує апетит і поліпшує травлення.

Ефірна олія справляє антисептичну, протизапальну та протиг­лисну дію. Застосовують при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, травного каналу. Препарат алантон застосо­вується для лікування виразкової хвороби шлунку і дванадцяти­палої кишки.

Лікарські форми та засоби. Відвар, збори; препарат алантон.

 

Трава деревію — Herba Millefolii

Деревій звичайнийAchillea millefolia

родина айстровіAsterасеае

Народні назви: кривавник, маточник. Російська назва: тысячелистник обыкновенний

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина (мал. 40). Кореневище тонке, повзуче, галузисте, від якого розвиваються прикореневі листки і квітконосні пагони 20—60 см заввиш­ки (іноді до 120 см), у верхній частині галу­зисті. Прикореневі листки великі, черешкові, завдовжки до 15 см, в окресленні ланцето­подібні 2—3-перисторозсічені на численні сег­менти. Стеблові листки сидячі, дрібніші, 2—3-перисторозсічені. Стебла закінчуються суцвіттям складний щиток. Цвіте з червня по жов­тень.

Домішки.Деревій благородний. Він має 2 – 3 – розсічені на долі, які ширші чим у деревію звичайного.

Поширення та місце зростання. Зустрічається переважно в лісо­вих районах на луках, лісових галявинах, узліссях, біля доріг, у садах по всій території України.

Правила заготівлі та сушіння. Заготовлюють траву під час цві­тіння, зрізуючи верхівки квітконосних стебел завдовжки до 15 см. Сушать під навісами з доброю вентиляцією або в сушарках за тем­ператури 25—30 °С, розкладаючи сировину шаром у 5—7 см.

Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях, таких як для зберігання ефіроолійної сировини.

Хімічний склад сировини. Трава деревію містить 0,8 % ефірної олії, у складі якої сесквітерпеноїди — ахілін, азулен, каріофілен; камфора, туйол та ін. З інших речовин є флавоноїди, дубильні речовини, вітамін К.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати деревію справляють протизапальну, бактерицидну, кровоспинну, жовчогінну, сечогінну дію, посилюють секреторну активність шлунка.

Застосовують при маткових та інших кровотечах, як гіркоті для покращення апетиту, при гастритах, запаленні слизових обо­лонок. Зовнішньо — для примочок, компресів, лікування ран.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори (шлункові, апетитні проносні, гіпотензивні), рідкий екстракт; препарати ротокан, вундехіл.

 

Листя полину гіркогоFoliaAbsinthii

Трава полину гіркогоHerbaAbsinthii

Полин гіркийArtemisia absinthium

Родина айстрові — Asteraceae

Народні назви: білий полин, віниччя. Російська назва: полынь горькая.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина 50—100 см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, розгалужені верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, двічі- перисторозсічені на ланцетоподібні сегменти; стеблові листки почергові; нижні — черешкові, трикутно-серцеподібні тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперисторозділені, верхні — сидячі, перистороздільні, з ланцетоподібними частками. Квітки жовті, трубчасті, зібрані в пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття. Плоди — сім'янки. Уся рослина опушена сріблясто-сірими м'якими волосками. Цвіте в червні—серпні.

Домішки:Полин звичайний (має зелені, а іноді червоні кошики, листки зверху зелені, а знизу сірі від присутності волосків).

Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні,

значній кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур'ян біля доріг, на полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.

Правила заготівлі. Листки заготовлюють до цвітіння (червень— липень), траву — на початку цвітіння (липень—серпень), зрізую­чи верхівки стебел ножем або серпом.

Сушіння. Зберігання. Сушать сировину під навісами, залізним дахом, шаром у 5—7 см. У штучних умовах — у сушарках за темпе­ратури 30—35 °С.

Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів.

Опис сировини. Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепицеподіб­ною обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі, довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні.

Довжина стебел — до 25 см.Колір стебел зеленувато-сірий, листків зверху — сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий, квіток — жовтий. Запах сильний, аро­матний, своєрідний. Смак пряно-гіркий. Листя. Черешкове, в об­рисі трикутно-округле, 2—3-перисторозсічене; безчерешкове — 2-перистороздільне. Листя опушене з обох боків. Колір листя зверху сірувато-зелений, знизу — срібля­сто-сірий. Запах специфічний, сильний. Смак пряно-гіркий.

Мікроскопія. Епідерміс верхнього та нижнього боків слабко-звивистий. Продихи оточені 3—5 клітинами, розміщені переважно з нижнього боку. Ефіроолійні залозки 6—8-клітинні, розміщені двома рядами в 3—4 яруси. Прості волоски численні, дрібні, Т-подібної форми, ніжка 2—4-клітинна.

Хімічний склад сировини. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5—2 %), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кадинен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін., які надають траві полину своєрідний

гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, каротиноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Збуджує апетит, рефлек­сно стимулює діяльність залоз системи травлення, підвищує секрецію жовчі та шлункового соку.

Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту стимуляції секреторної діяльності системи травлення, при диспепсії, зниженій секреції шлункового соку, коліті та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура, і

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.