 |
|
Лікарські рослини та сировина, що містять сесквітерпенові лактони
Квітки ромашки —Flores Chamomillae
Ромашка лікарська (обідрана) — Chamomilla recutita
Ромашка без'язичкова (запашна) —Matricaria matricarioides
Родина айстрові — Asteraceae
Опис рослини. Ромашка лікарська— однорічна трав'яниста рослина від 15 до 60 см заввишки. Стебло прямостояче, циліндричне. Листки почергові, сидячі, 2-3-перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та гілок в суцвіття кошики. Плід — сім'янка. Цвіте з травня по серпень. Квітколоже на початку цвітіння напівкулясте, а наприкінці цвітіння — конічно-порожнисте, голе.
Ромашка без'язичкова— однорічна рослина 15—26 см заввишки. Корінь стрижневий, стебло прямостояче, голе або опушене лише під кошиками. Листки прості напівстеблообгортні 2-перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сегменти. Листки густо вкривають стебло, квітки зібрані в суцвіття кошики на коротких квітконіжках, розміщених на кінцях пагонів. Усі квітки трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у липні— серпні.
Можливі домішки: Ромашка непахуча, ромашка собача, пупавка польова, пупавка російська.Основна ознака, за якою вони відрізняються від аптечної – квітоложе без порожнини.
Поширення та місце зростання. Зустрічається ромашка лікарська як бур'ян по всій території України (на Поліссі рідко). Росте уздовж доріг, вулиць, у садах, парках, на пустирях. Зазвичай утворює невеликі зарості, іноді досить значні масиви (Кримська та Херсонська області). Культивують у спеціалізованих господарствах.
Ромашка без'язичкова поширена по всій території України на засмічених місцях, уздовж доріг, поблизу житла.
Правила заготівлі. Квітки збирають протягом усього періоду Цвітіння, під час горизонтального розміщення крайових квіток (ромашка лікарська). Зривають руками або спеціальним гребенем, з квітконіжками не довшими за 3 см або без них. Заготівлю проводять у суху погоду, уважно стежать за тим, щоб не сплутати ромашку з іншими схожими рослинами .
Сушіння. Зберігання. Сушать на свіжому повітрі, під навісами або в сушарках за температури 30—40 °С, розкладають сировину шаром у 2—3 см (сировина сильно подрібнюється).
Опис сировини. Ромашка лікарська— суцвіття кошики напівкулястої або конічної форми, без квітконіжок або з їх залишками не довшими 3 см. Кошики складаються з крайових язичкових та серединних двостатевих трубчастих квіток. Квітколоже голе, дрібноямчасте, порожнисте, на початку цвітіння напівкулясте, наприкінці — конічне. Обгортка кошика черепицеподібна, багаторядна. Діаметр кошиків (без'язичкових квіток) 4—8 мм. Колір язичкових квіток білий, трубчастих — жовтий, обгортки — жовто-зелений. Запах своєрідний, ароматний. Смак пряно-гіркуватий, злегка слизистий.
Ромашка без'язичкова.Кошики яйцеподібно-конічної форми. Квітколоже голе, яйцеподібно-конічне, порожнисте. Обгортка 3-рядна, її листочки еліптичні. Квітки у кошиках усі трубчасті, з 4-зубчастим віночком. Діаметр кошиків 7—15 мм. Колір квіток зеленувато-жовтий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний.
Хімічний склад сировини. Квітки ромашки лікарськоїмістять 0,2—0,8 % ефірної олії синього кольору, головний компонент якої хамазулен (близько 7 %). Крім хамазулена, в ефірній олії містяться інші сесквітерпеноїди — фарнезен, бісаболол, монотерпен мірцен та ін. У квітках також міститься значна кількість флавоноїдів, каротиноїди, вітамін С.
Квітки ромашки без'язичковоїмістять ефірну олію (0,5 %), у складі якої є бісаболол, але відсутній хамазулен; флавоноїди, холін, кумарини, полісахариди, дубильні речовини, вітамін С.
Фармакологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарської справляють спазмолітичну, знеболювальну, протизапальну, протиалергійну, заспокійливу, антимікробну, жовчогінну дію, підвищують діяльність залоз травного каналу, збуджують апетит. Препарати ромашки застосовують внутрішньо та зовнішньо. Внутрішньо — при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах, гастриті, коліті, для лікування захворювань печінки.
Зовнішньо — для полоскання при запаленні ротової порожнини, запальних процесах сечовивідних шляхів, для спринцювань, обмивання виразок, гнійних ран, гемороїдальних вузлів, при дерматитах, екземі, опіках рентгенівськими променями.
Лікарські форми та засоби. Квітки, настій, збори: "Арфазетин", "Елекасол", протигемороїдальний. Препарати: ромазулан, ротокан, рекутан, гастроліт, камістад-гель, фітон, гербагастрин, алором.
Ромашку без'язичкову застосовують тільки зовнішньо як аптечну.
Квітки арніки— Flores Arnicae
Арніка гірська — Arnica montana
Родина айстрові — Аsteraceae
Російська назва: арника горная.
Поширення та місце зростання. Зустрічається в Карпатах (іноді на Поліссі). Росте на полонинах, лісових луках, лісових галявинах, серед чагарників; у Карпатах зустрічається на висоті 500 м над рівнем моря.
Правила заготівлі. Сушіння. Заготовлюють суцвіття кошики на початку цвітіння в суху погоду після спадання роси. Зривають руками квітконоси завдовжки до 1 см.
Сушать під навісами, в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи сировину в один шар у сушарках за температури 50—60 °C
Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
Опис сировини. Суцвіття кошики. Квітколоже ямчасте, волосисте, крайових язичкових квіток — 14—20, оранжево-жовтого кольору, серединних — трубчастих багато. Запах слабкий, ароматний. Смак гострий, гіркуватий.
Хімічний склад сировини. Містить ефірну олію (у її складі сесквітерпеновий лактон арніфолін, близько 4 % суміші двох тритерпеноїдів — арнідіолу та арніцину, флавоноїди, каротиноїди, дубильні речовини.
фармакологічна дія та застосування. Справляє кровоспинну, жовчогінну, протисклеротичну, подразнювальну та бактеріостатичну дію, у надмірних дозах — заспокійливу.
Застосовують зовнішньо при дрібних пораненнях, карбункулах, фурункулах, трофічних виразках, опіках, відмороженнях, для лікування забитих місць, гематом. Внутрішньо — при маткових кровотечах, як кровоспинний засіб.
Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, мазь арніки.
Оман високий —Inula helenium
Родина айстрові —Asteraceae
Народна назва: дев'ятисил.
Російська назва: девясил высокий.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина 1—2 м заввишки. Кореневище коротке, м'ясисте, багатоголове, з товстими численними довгими коренями. На розрізі видно блискучі вкраплення (ефіроолійні сховища). Стебел зазвичай декілька міцних, прямостоячих, ребристих, галузистих у верхній частині. Листки великі, зморшкуваті, нерівномірно пилчасто-зубчасті, покриті волосками. Прикореневі листки на довгих крилатих черешках, видовжено-еліптичні, стеблові — сидячі, напівстеблообгортні, видовжено-яйцеподібні й ланцетоподібні з загостреною верхівкою, почергові, зменшуються до верхівки. Суцвіття — кошики великі, у діаметрі 6— 8 см, зібрані по 2—5 на верхівці стебла в щитки. Квітки крайові несправжньо-язичкові, жіночі; серединні — трубчасті, двостатеві віночки жовтого кольору. Плід — сім'янка з чубком. Цвіте в липні—серпні. Плоди достигають у серпні— вересні.
Поширення та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України, більше в лісостепу, зрідка в Криму, не росте в Карпатах. Росте на вологих місцях по долинах річок, на луках, болотах, серед чагарників, на лісових галявинах.
Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють сировину восени, після відмирання надземних частин (вересень—жовтень), або рано навесні до початку вегетації (квітень). Викопують лопатою, струшують ґрунт, миють у холодній воді. Товсті і довгі кореневища та корені розрізають уздовж на шматки.
Під час заготівлі висівають насіння оману, наступну заготівлю проводять через 6—8 років.
Сушіння. Зберігання. Заготовлену сировину сушать під залізним дахом, навісами з доброю вентиляцією, шаром у 5—7 см або в сушарках за температури не вище ніж 40 °С, після попереднього пров'ялювання протягом 2—3 днів.
Зберігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів (як ефіроолійну).
Опис сировини. Кореневища і корені циліндричної форми, тверді, здебільшого уздовж розщеплені, зовні повздовж зморшкуваті, злам слабкозернистий з буруватими блискучими крапками (вмістища з ефірною олією). Довжина — 2—20 см, товщина — 0,5—3 см. Колір сірувато-бурий, на зламі — жовтувато-білий або жовтувато-сірий. Запах своєрідний. Смак пряний, гіркуватий.
Хімічний склад сировини. Кореневища і корені містять до 3 % ефірної олії (в її складі сесквітерпенові лактони: алантолактон, ізолантолактон, гідроалантолактон), до 40 % інуліну.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну дію, стимулює виділення жовчі, нормалізує загальний обмін речовин в організмі. Крім того, справляє протимікробну дію (при туберкульозі гальмує виділення мікобактерій); посилює виділення сечі і поту; регулює менструальний цикл; підвищує секреторну активність кишечника, його моторику, збуджує апетит і поліпшує травлення.
Ефірна олія справляє антисептичну, протизапальну та протиглисну дію. Застосовують при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, травного каналу. Препарат алантон застосовується для лікування виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки.
Лікарські форми та засоби. Відвар, збори; препарат алантон.
Трава деревію — Herba Millefolii
Деревій звичайний —Achillea millefolia
родина айстрові — Asterасеае
Народні назви: кривавник, маточник. Російська назва: тысячелистник обыкновенний
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина (мал. 40). Кореневище тонке, повзуче, галузисте, від якого розвиваються прикореневі листки і квітконосні пагони 20—60 см заввишки (іноді до 120 см), у верхній частині галузисті. Прикореневі листки великі, черешкові, завдовжки до 15 см, в окресленні ланцетоподібні 2—3-перисторозсічені на численні сегменти. Стеблові листки сидячі, дрібніші, 2—3-перисторозсічені. Стебла закінчуються суцвіттям складний щиток. Цвіте з червня по жовтень.
Домішки.Деревій благородний. Він має 2 – 3 – розсічені на долі, які ширші чим у деревію звичайного.
Поширення та місце зростання. Зустрічається переважно в лісових районах на луках, лісових галявинах, узліссях, біля доріг, у садах по всій території України.
Правила заготівлі та сушіння. Заготовлюють траву під час цвітіння, зрізуючи верхівки квітконосних стебел завдовжки до 15 см. Сушать під навісами з доброю вентиляцією або в сушарках за температури 25—30 °С, розкладаючи сировину шаром у 5—7 см.
Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях, таких як для зберігання ефіроолійної сировини.
Хімічний склад сировини. Трава деревію містить 0,8 % ефірної олії, у складі якої сесквітерпеноїди — ахілін, азулен, каріофілен; камфора, туйол та ін. З інших речовин є флавоноїди, дубильні речовини, вітамін К.
Фармакологічна дія та застосування. Препарати деревію справляють протизапальну, бактерицидну, кровоспинну, жовчогінну, сечогінну дію, посилюють секреторну активність шлунка.
Застосовують при маткових та інших кровотечах, як гіркоті для покращення апетиту, при гастритах, запаленні слизових оболонок. Зовнішньо — для примочок, компресів, лікування ран.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори (шлункові, апетитні проносні, гіпотензивні), рідкий екстракт; препарати ротокан, вундехіл.
Листя полину гіркого — FoliaAbsinthii
Трава полину гіркого— HerbaAbsinthii
Полин гіркий —Artemisia absinthium
Родина айстрові — Asteraceae
Народні назви: білий полин, віниччя. Російська назва: полынь горькая.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина 50—100 см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, розгалужені верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, двічі- перисторозсічені на ланцетоподібні сегменти; стеблові листки почергові; нижні — черешкові, трикутно-серцеподібні тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперисторозділені, верхні — сидячі, перистороздільні, з ланцетоподібними частками. Квітки жовті, трубчасті, зібрані в пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття. Плоди — сім'янки. Уся рослина опушена сріблясто-сірими м'якими волосками. Цвіте в червні—серпні.
Домішки:Полин звичайний (має зелені, а іноді червоні кошики, листки зверху зелені, а знизу сірі від присутності волосків).
Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні,
значній кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур'ян біля доріг, на полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.
Правила заготівлі. Листки заготовлюють до цвітіння (червень— липень), траву — на початку цвітіння (липень—серпень), зрізуючи верхівки стебел ножем або серпом.
Сушіння. Зберігання. Сушать сировину під навісами, залізним дахом, шаром у 5—7 см. У штучних умовах — у сушарках за температури 30—35 °С.
Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів.
Опис сировини. Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепицеподібною обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі, довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні.
Довжина стебел — до 25 см.Колір стебел зеленувато-сірий, листків зверху — сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий, квіток — жовтий. Запах сильний, ароматний, своєрідний. Смак пряно-гіркий. Листя. Черешкове, в обрисі трикутно-округле, 2—3-перисторозсічене; безчерешкове — 2-перистороздільне. Листя опушене з обох боків. Колір листя зверху сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий. Запах специфічний, сильний. Смак пряно-гіркий.
Мікроскопія. Епідерміс верхнього та нижнього боків слабко-звивистий. Продихи оточені 3—5 клітинами, розміщені переважно з нижнього боку. Ефіроолійні залозки 6—8-клітинні, розміщені двома рядами в 3—4 яруси. Прості волоски численні, дрібні, Т-подібної форми, ніжка 2—4-клітинна.
Хімічний склад сировини. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5—2 %), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кадинен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін., які надають траві полину своєрідний
гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, каротиноїди.
Фармакологічна дія та застосування. Збуджує апетит, рефлексно стимулює діяльність залоз системи травлення, підвищує секрецію жовчі та шлункового соку.
Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту стимуляції секреторної діяльності системи травлення, при диспепсії, зниженій секреції шлункового соку, коліті та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура, і
Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).