 |
|
Лікарські рослини та сировина, що містять похідні цимену
Трава чебрецю плазкого — Herba Serpylli
Чебрець плазкий — Tymus serpyllum
Родина ясноткові — Lamiaceae
Народні назви: чебрик, щебрик, чобер.
Російська назва: чабрец, тимьян ползучий.
Опис рослини. Багаторічний сланкий напівкущик, що творює дернини, від яких відходять тонкі прямі або висхідні гілки, трав'янисті, невиразно 4-гранні, до 15 см заввишки. Листки супротивні, прості, дрібні. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві, зібрані на верхівках стебла у півмутовки, якії утворюють головчасті суцвіття. Плід складаєть-ся з чотирьох горішків, заглиблених у чашечь (ценобій). Цвіте у червні—липні.
Поширення та місце зростання. Чебрець поліморфний вид, який складається з дрібні-ших видів і форм, пристосованих до певних умов існування. В Україні зустрічається понад 35 видів на Поліссі та в лісостеповій зоні. Росте на узліссях, схилах, у соснових і мішаних світлих лісах на піщаних грунтах.
Правила заготівлі. Траву чебрецю заготовлюють у період цвітіння, зрізуючи ножем,
серпом верхні трав'янисті пагони без нижніх здерев'янілих стебел.
Сушіння. Зберігання. Сушать на відкритому повітрі під навісами шаром у 5—7 см, у штучних умовах — у сушарках за температури ЗО °С. Після сушіння сировину обмолочують і відокремлюють на решетах грубі стебла. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
Опис сировини. Суміш цільних або частково подрібнених тонких гілочок, листків, шматків стебел (завтовшки до 0,5 см) і квіток. Листки короткочерешкові, ланцетоподібні, еліптичні або довгасто-еліптичні, цілокраї, завдовжки до 15 мм, голі або слабкоопушені, жилкування перисте, жилки різко виступають на нижньому боці листка. Під лупою (х10) по всій поверхні листка розміщені численні буруваті крапки (залозки). Біля основи листка — довгі рідкі щетинисті волоски. Шматки гілочок тонкі, 4-гранні, опушені, зеленувато-коричневого або жовтувато-бурого кольору, іноді з фіолетовим відтінком.
Квітки дрібні, поодинокі або зібрані по кілька в півмутовки. Кожна квітка складається з двогубої чашечки та двогубого віночка. Колір листків — зелений, сірувато-зелений, віночка — синьо-фіолетовий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка пекучий.
Хімічний склад сировини. Трава чебрецю містить ефірну олію у складі якої міститься тимол, карвакрол, п-цимол; флавоноїди.
фармакологічна дія та застосування. Препарати чебрецю справляють відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну, знеболювальну дію; заспокійливо діють на центральну нервову систему, стимулюють виділення шлункового соку.
З ефірної олії отримують тимол, який має сильні антисептичні властивості.
Препарати чебрецю застосовують при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія), при безсонні. Тимол застосовують зовнішньо для дезінфекції слизових оболонок ротової порожнини, у стоматологічній практиці — для дезінфекції каріозних порожнин і анестезії дентину, у дерматології — при грибкових захворюваннях, у лікарській парфумерії — для виготовлення зубних паст.
Внутрішньо тимол застосовують як антисептичний засіб при проносах і метеоризмі, а також як глистогінний засіб.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори (грудний, заспокійливий). Екстракт трави входить до складу препарату пертусин, мазі "Ефкамон", крапель "Піносол"; тимол входить до складу гелю "Камістад".
Трава материнки — Herba Origani
Материнка звичайна — Origanum vulgare
Родина ясноткові — Lатіасеае
Російська назва: душица обыкновенная.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячими або висхідними стеблами Вони 4-гранні, опушені, пурпурового кольору, у верхній частині супротивні, розгалужені, 60—80 см заввишки. Листки прості, супротивні. Квітки дрібні, двогубі, зібрані у щиткоподібні волоті. Плід складається з 4 горішків.
Поширення. По всій території України, крім південних степових районів та високогірних районів Карпат. Росте на лісових галявинах, у розріджених хвойних та березових лісах, серед чагарників, на схилах балок та річкових долин, на степових і кам'янистих схилах.
Правила заготівлі. Заготовлюють траву у фазу цвітіння, зрізуючи ножицями або серпом верхівки завдовжки 20—30 см.
Сушіння. Зберігання. На свіжому повітрі, під навісами, розкладаючи сировину шаром у 5—7 см, у штучних умовах — у сушарках за температури ЗО °С. Після сушіння сировину обмолочують і на ситах відокремлюють грубі стебла. Траву зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
Опис сировини. Цільні або частково подрібнені стебла з листками та квітками або обмолочені частки трави. Листки супротивні, черешкові, довгастояйцеподібні, до верхівки загострені, дрібнозубчасті або майже цілокраї. Стебла 4-гранні, опушені або майже голі. Суцвіття — щиткоподібна волоть, квітки зібрані напівмутовками. Приквітки більші за чашечки, довгасті, гострі. Чашечка дзвоникоподібна з трикутно-ланцетоподібними зубцями, гола або з рідкими волосками. Віночок двогубий. Квітки дрібні, завдовжки 3—5 мм. Стебло завдовжки до 20 см. Колір листків зверху зелений, знизу — блідо-зелений, стебла — зелений або пурпуровий, чашечка фіолетова, віночок лілово-рожевий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка в'яжучий.
Хімічний склад сировини. Трава містить ефірну олію, основні компоненти якої — карвакрол, тимол ; флавоноїди , дубильні речовини, вітамін С.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє заспокійливу дію на центральну нервову систему, посилює секрецію травній бронхіальних та потових залоз, перистальтику кишок, стимули мускулатуру матки, секрецію жовчі, підвищує діурез, регулює менструальний цикл. Справляє протизапальну, знеболювальну та антимікробну дію.
Застосовують при захворюваннях органів дихання, атонії і спзмах кишечника, нудоті, при нервовому збудженні, мігрені, безсонні. Як заспокійливе при ниркових кольках, запальних захворюваннях нирок та сечового міхура.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори, комплексний препарат уролесан..