Родина ароїдні — Araceae

Опис рослини. Ромашка лікарська— однорічна трав'яниста рос­лина від 15 до 60 см заввишки. Стебло прямостояче, циліндричне. Листки почергові, сидячі, 2-3-перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сег­менти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та гілок в суцвіття кошики. Плід — сім'янка. Цвіте з травня по серпень. Квітколо­же на початку цвітіння напівкулясте, а на­прикінці цвітіння — конічно-порожнисте, голе.

Ромашка без'язичкова— однорічна росли­на 15—26 см заввишки. Корінь стрижневий, стебло прямостояче, голе або опушене лише під кошиками. Лист­ки прості напівстеблообгортні 2-перисторозсічені на вузькі нит­коподібні сегменти. Листки густо вкривають стебло, квітки зібрані в суцвіття кошики на коротких квітконіжках, розміщених на кінцях пагонів. Усі квітки трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у липні— серпні.

Можливі домішки: Ромашка непахуча, ромашка собача, пупавка польова, пупавка російська.Основна ознака, за якою вони відрізняються від аптечної – квітоложе без порожнини.

Поширення та місце зростання. Зустрічається ромашка лікарська як бур'ян по всій території України (на Поліссі рідко). Росте уз­довж доріг, вулиць, у садах, парках, на пустирях. Зазвичай утво­рює невеликі зарості, іноді досить значні масиви (Кримська та Херсонська області). Культивують у спеціалізованих господарствах.

Ромашка без'язичкова поширена по всій території України на засмічених місцях, уздовж доріг, поблизу житла.

Правила заготівлі. Квітки збирають протягом усього періоду Цвітіння, під час горизонтального розміщення крайових квіток (ромашка лікарська). Зривають руками або спеціальним гребенем, з квітконіжками не довшими за 3 см або без них. Заготівлю прово­дять у суху погоду, уважно стежать за тим, щоб не сплутати ро­машку з іншими схожими рослинами .

Сушіння. Зберігання. Сушать на свіжому повітрі, під навісами або в сушарках за температури 30—40 °С, розкладають сировину шаром у 2—3 см (сировина сильно подрібнюється).

Опис сировини. Ромашка лікарська— суцвіття кошики напівкулястої або конічної форми, без квітконіжок або з їх залишками не довшими 3 см. Кошики складаються з крайових язичкових та серединних двостатевих трубчастих квіток. Квітколоже голе, дрібноямчасте, порожнисте, на початку цвітіння напівкулясте, на­прикінці — конічне. Обгортка кошика черепицеподібна, багаторядна. Діаметр кошиків (без'я­зичкових квіток) 4—8 мм. Колір язичкових квіток білий, трубчас­тих — жовтий, обгортки — жовто-зелений. Запах своєрідний, аро­матний. Смак пряно-гіркуватий, злегка слизистий.

Ромашка без'язичкова.Кошики яйцеподібно-конічної форми. Квітколоже голе, яйцеподібно-конічне, порожнисте. Обгортка 3-рядна, її листочки еліптичні. Квітки у кошиках усі трубчасті, з 4-зубчастим віночком. Діаметр кошиків 7—15 мм. Колір квіток зеле­нувато-жовтий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний.

Хімічний склад сировини. Квітки ромашки лікарськоїмістять 0,2—0,8 % ефірної олії синього кольору, головний компонент якої хамазулен (близько 7 %). Крім хамазулена, в ефірній олії містяться інші сесквітерпеноїди — фарнезен, бісаболол, монотерпен мірцен та ін. У квітках також міститься значна кількість флавоноїдів, каротиноїди, ві­тамін С.

Квітки ромашки без'язичковоїмістять ефірну олію (0,5 %), у складі якої є бісаболол, але відсутній хамазулен; флавоноїди, холін, кумарини, полісахариди, дубильні речовини, вітамін С.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарської справляють спазмолітичну, знеболювальну, протизапаль­ну, протиалергійну, заспокійливу, антимікробну, жовчогінну дію, підвищують діяльність залоз травного каналу, збуджують апетит. Препарати ромашки застосовують внутрішньо та зовнішньо. Внутрішньо — при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах, гас­триті, коліті, для лікування захворювань печінки.

Зовнішньо — для полоскання при запаленні ротової порожнини, запальних процесах сечовивідних шляхів, для спринцювань, обми­вання виразок, гнійних ран, гемороїдальних вузлів, при дерматитах, екземі, опіках рентгенівськими променями.

Лікарські форми та засоби. Квітки, настій, збори: "Арфазетин", "Елекасол", протигемороїдальний. Препарати: ромазулан, ротокан, рекутан, гастроліт, камістад-гель, фітон, гербагастрин, алором.

Ромашку без'язичкову застосовують тільки зовнішньо як ап­течну.

Оман високий —Inula helenium

Родина айстрові —Asteraceae

Народна назва: дев'ятисил.

Російська назва: девясил высокий.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина 1—2 м заввишки. Кореневище коротке, м'ясисте, багатоголове, з товстими численни­ми довгими коренями. На розрізі видно блискучі вкраплення (ефіроолійні сховища). Стебел зазвичай декіль­ка міцних, прямостоячих, ребристих, галузис­тих у верхній частині. Листки великі, зморшкуваті, нерівномірно пилчасто-зубчасті, покриті волосками. Прикореневі листки на довгих крилатих черешках, видовжено-еліптичні, стеблові — сидячі, напівстеблообгортні, видовжено-яйцеподібні й ланцетоподібні з загостреною верхівкою, почергові, змен­шуються до верхівки. Суцвіття — кошики великі, у діаметрі 6— 8 см, зібрані по 2—5 на верхівці стебла в щитки. Квітки крайові несправ­жньо-язичкові, жіночі; серединні — трубчасті, двостатеві віночки жовтого кольору. Плід — сім'ян­ка з чубком. Цвіте в липні—серпні. Плоди достигають у серпні— вересні.

Поширення та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України, більше в лісостепу, зрідка в Криму, не росте в Карпатах. Росте на вологих місцях по долинах річок, на луках, болотах, серед чагарників, на лісових галявинах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють сировину восени, після відмирання надземних частин (вересень—жовтень), або рано навесні до початку вегетації (квітень). Викопують лопа­тою, струшують ґрунт, миють у холодній воді. Товсті і довгі коре­невища та корені розрізають уздовж на шматки.

Під час заготівлі висівають насіння оману, наступну заготівлю проводять через 6—8 років.

Сушіння. Зберігання. Заготовлену сировину сушать під залізним дахом, навісами з доброю вентиляцією, шаром у 5—7 см або в су­шарках за температури не вище ніж 40 °С, після попереднього про­в'ялювання протягом 2—3 днів.

Зберігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщен­нях, окремо від інших видів (як ефіроолійну).

Опис сировини. Кореневища і корені циліндричної форми, тверді, здебільшого уздовж розщеплені, зовні повздовж зморшкуваті, злам слабкозернистий з буруватими блискучими крапками (вмістища з ефірною олією). Довжина — 2—20 см, товщина — 0,5—3 см. Колір сірувато-бурий, на зламі — жовтувато-білий або жовтувато-сірий. Запах своєрідний. Смак пряний, гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Кореневища і корені містять до 3 % ефірної олії (в її складі сесквітерпенові лактони: алантолактон, ізолантолактон, гідроалантолактон), до 40 % інуліну.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну дію, стимулює виділення жовчі, нормалізує загальний обмін речо­вин в організмі. Крім того, справляє протимікробну дію (при ту­беркульозі гальмує виділення мікобактерій); посилює виділення сечі і поту; регулює менструальний цикл; підвищує секреторну активність кишечника, його моторику, збуджує апетит і поліпшує травлення.

Ефірна олія справляє антисептичну, протизапальну та протиг­лисну дію. Застосовують при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, травного каналу. Препарат алантон застосо­вується для лікування виразкової хвороби шлунку і дванадцяти­палої кишки.

Лікарські форми та засоби. Відвар, збори; препарат алантон.

 

Трава деревію — Herba Millefolii

Деревій звичайний —Achillea millefolia

родина айстрові — Asterасеае

Народні назви: кривавник, маточник. Російська назва: тысячелистник обыкновенний

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина (мал. 40). Кореневище тонке, повзуче, галузисте, від якого розвиваються прикореневі листки і квітконосні пагони 20—60 см заввиш­ки (іноді до 120 см), у верхній частині галу­зисті. Прикореневі листки великі, черешкові, завдовжки до 15 см, в окресленні ланцето­подібні 2—3-перисторозсічені на численні сег­менти. Стеблові листки сидячі, дрібніші, 2—3-перисторозсічені. Стебла закінчуються суцвіттям складний щиток. Цвіте з червня по жов­тень.

Домішки.Деревій благородний. Він має 2 – 3 – розсічені на долі, які ширші чим у деревію звичайного.

Поширення та місце зростання. Зустрічається переважно в лісо­вих районах на луках, лісових галявинах, узліссях, біля доріг, у садах по всій території України.

Правила заготівлі та сушіння. Заготовлюють траву під час цві­тіння, зрізуючи верхівки квітконосних стебел завдовжки до 15 см. Сушать під навісами з доброю вентиляцією або в сушарках за тем­ператури 25—30 °С, розкладаючи сировину шаром у 5—7 см.

Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях, таких як для зберігання ефіроолійної сировини.

Хімічний склад сировини. Трава деревію містить 0,8 % ефірної олії, у складі якої сесквітерпеноїди — ахілін, азулен, каріофілен; камфора, туйол та ін. З інших речовин є флавоноїди, дубильні речовини, вітамін К.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати деревію справляють протизапальну, бактерицидну, кровоспинну, жовчогінну, сечогінну дію, посилюють секреторну активність шлунка.

Застосовують при маткових та інших кровотечах, як гіркоті для покращення апетиту, при гастритах, запаленні слизових обо­лонок. Зовнішньо — для примочок, компресів, лікування ран.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори (шлункові, апетитні проносні, гіпотензивні), рідкий екстракт; препарати ротокан, вундехіл.

 

Листя полину гіркого — FoliaAbsinthii

Трава полину гіркого— HerbaAbsinthii

Полин гіркий —Artemisia absinthium

Родина айстрові — Asteraceae

Народні назви: білий полин, віниччя. Російська назва: полынь горькая.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина 50—100 см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, розгалужені верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, двічі- перисторозсічені на ланцетоподібні сегменти; стеблові листки почергові; нижні — черешкові, трикутно-серцеподібні тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперисторозділені, верхні — сидячі, перистороздільні, з ланцетоподібними частками. Квітки жовті, трубчасті, зібрані в пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття. Плоди — сім'янки. Уся рослина опушена сріблясто-сірими м'якими волосками. Цвіте в червні—серпні.

Домішки:Полин звичайний (має зелені, а іноді червоні кошики, листки зверху зелені, а знизу сірі від присутності волосків).

Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні,

значній кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур'ян біля доріг, на полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.

Правила заготівлі. Листки заготовлюють до цвітіння (червень— липень), траву — на початку цвітіння (липень—серпень), зрізую­чи верхівки стебел ножем або серпом.

Сушіння. Зберігання. Сушать сировину під навісами, залізним дахом, шаром у 5—7 см. У штучних умовах — у сушарках за темпе­ратури 30—35 °С.

Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів.

Опис сировини. Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепицеподіб­ною обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі, довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні.

Довжина стебел — до 25 см.Колір стебел зеленувато-сірий, листків зверху — сірувато-зелений, знизу — сріблясто-сірий, квіток — жовтий. Запах сильний, аро­матний, своєрідний. Смак пряно-гіркий. Листя. Черешкове, в об­рисі трикутно-округле, 2—3-перисторозсічене; безчерешкове — 2-перистороздільне. Листя опушене з обох боків. Колір листя зверху сірувато-зелений, знизу — срібля­сто-сірий. Запах специфічний, сильний. Смак пряно-гіркий.

Мікроскопія. Епідерміс верхнього та нижнього боків слабко-звивистий. Продихи оточені 3—5 клітинами, розміщені переважно з нижнього боку. Ефіроолійні залозки 6—8-клітинні, розміщені двома рядами в 3—4 яруси. Прості волоски численні, дрібні, Т-подібної форми, ніжка 2—4-клітинна.

Хімічний склад сировини. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5—2 %), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кадинен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін., які надають траві полину своєрідний

гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, каротиноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз системи травлення, підвищує секрецію жовчі та шлункового соку.

Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту стимуляції секреторної діяльності системи травлення, при диспепсії, зниженій секреції шлункового соку, коліті та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура, і

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).

 

Пагони багна звичайного— Cormus Ledi palustris

Багно звичайне — Ledum palustre

Родина вересові — Еrісасеае

Народні назви: багун, багон, свинушник.

Російська назва: багульник болотный.

Опис рослини. Галузистий вічнозелений кущ, 50—120 см заввишки, з сильним запахом. Мо­лоді пагони коротко-рудувато-повстисті. Лис­тки прості, шкірясті, короткочерешкові, почергові. Квітки білі, правильні, двостатеві, на дов­гих опушених квітконіжках, зібраних зонтико­подібними щитками на верхівках стебла та гілок. Плід — коробочка. Цвіте в другій половині травня — червні. Плоди дости­гають у вересні.

Поширення та місце зростання. Зустрічається на Поліссі, рідше в Карпатах. Росте на торфових болотах, у вологих соснових лісах, на лісових луках.

Правила заготівлі. Збирають однорічні пагони під час дости­гання плодів. Рослина отруйна! При заготівлі, сушінні, зберіганні сировини треба дотримуватися правил роботи з отруйною сировиною.

Сушіння. Зберігання. Сушать під залізним дахом, навісами з доб рою вентиляцією, шаром у 5—7 см. У штучних умовах — у сушар. ках за температури не вище ніж 40⁰.

Сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях за спис­ком Б.

Опис сировини. Пагони з листками та невеликою кількістю плодів. Листки почергові, на коротких черешках, шкірясті, лінійно-довгасті або довгасто-еліптичні, цілокраї, з загорнутими до низу краями. Зверху — темно-зелені, блискучі, голі, зісподу — іржаво-коричневі, повстисто опушені.

Стебла циліндричні з іржаво-коричневим повстистим опушен­ням. Плід — багатонасінна довгаста коробочка 3—8 мм завдовжки, залозисто-опушена, при достиганні розкривається 5 стулками. Запах різкий, специфічний. Смак не визначається.

Хімічний склад сировини. Пагони багна містять 1,5—7 % ефірної олії, густої консистенції, зеленого кольору з різким неприємним запахом, у складі якої 60—70 % сесквітерпенових спиртів, основні з них — ледол та палюстрол. Містяться також тритерпени, фенологлікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркуваль­ну, слабку протимікробну, потогінну дію, розширює судини та зни­жує кров'яний тиск.

Застосовують при гострих та хронічних бронхітах, коклюші, бронхіальній астмі. Вживають обережно, за призначенням лікаря, передозування призводить до отруєння.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори, препарат ледин.

 

Плоди анісу – Fructus Anisi

Аніс звичайний — Апіsum vulgare, sуп. Pimpinella anisum

Родина селерові — Аріасеае

Народні назви: ганус, ганиж.

Російська назва: анис обыкновенный.

Опис рослини. Однорічна рослина з галузистим, опушеним, бо­розенчастим стеблом 40—60 см. Листки прості, почергові, нижні — довгочерешкові, цільні, округло-ниркоподібні, великозубчасті; серединні — черешкові, трійчастороздільні, верхні сидять у довгих піхвах З— 5-роздільні, з лінійно-ланцетоподібними част­ками, верхівкові — трійчастоперисторозсічені. Квітки правильні, двостатеві, дрібні, білі, 5-членні. Чашечка недорозвинута, пелюстки зігнуті всередину. Квітки зібрані в складні зон­тики. Плід — вислоплідник, не розпадається. Цвіте у червні—липні, плоди достигають у серпні.

Поширення та місце зростання. Батьківщи­на — країни Середземномор'я. В Україні культивується.

Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Заготівлю проводять під час побуріння 60—80 % зонтиків, скошують машинами, досушу­ють у валках, потім обмолочують та очищують від домішок.

Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Плід — вислоплідник, який складається з двох напівплодиків, що не розпадаються. Плоди яйцеподібної або оберненогрушоподібної форми, з боків злегка сплюснені, до основи більше розширені, до верхівки звужені. На верхівці залишки 5-зубчастої чашечки. Поверхня плоду шорстка від присутності волосків.Колір плодів жовтувато-сірий або бурувато-сірий. Запах сильний, ароматний. Смак солодкувато-пряний.

Хімічний склад сировини. Плоди анісу містять 1,2—3 % ефірної олії, до складу якої входять ароматичні сполуки: анетол (80—90 %), метилхавілкол , анісовий альдегід, анісова кислота; жирна олія (10—20 %).

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркуваль­ну, протизапальну, вітрогінну, сечогінну, бактерицидну дію.

Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, захворю­ваннях сечовивідних та жовчних шляхів, для збудження апетиту, стимуляції лактації у жінок, що годують груддю.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори (шлунковий, груд­ний, жовчогінний, сечогінний, проносний), анісова олія, що входить до складу нашатирно-анісових крапель, грудного еліксиру сухої мікстури від кашлю, протиастматичної мікстури Траскова, препаратів анітос, алталекс та ін.

 

Плоди фенхелю — Fructus Foeniculi

Фенхель звичайний — Foeniculum vulgare

Родина селерові — Apiaceae

Народні назви: волоський кріп, аптечний кріп.

Російська назва: фенхель обыкновенный.

Опис рослини. Багаторічна (в культурі дво­річна) трав'яниста рослина зі стрижневим ве­ретеноподібним жовто-білим коренем. Стебло прямостояче, всередині пусте, кругля­сте, тонкоребристе, дуже галузисте, 100—200 см заввишки. Листки почергові, яйцеподібно-три­кутні, 3—4-перисторозсічені на ниткоподібні сегменти із розширеним жолобчастим череш­ком, утворюють довгі піхви; нижні — довгочерешкові, великі — до ЗО см завдовжки; верхні — дрібні, майже сидячі. Стебла і листки з сизуватим нальотом.

Суцвіття — складний зонтик, обгортки й обгорточки відсутні, розміщені на кінцях стебла і гілок. Квітки дрібні, 5 пелюсток зігнуті верхівками всередину, жовтого кольору.

Плід — вислоплідник. Цвіте у липні—серпні. Плоди достигають у вересні—жовтні.

Поширення та місце зростання. Батьківщина фенхелю звичай­ного — країни Середземномор'я і Західної Азії. В Україні культи­вують як ефіроолійну, лікарську, пряно-смакову рослину.

Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Рослину скошують ма­шинами, коли плоди достиглі на бічних зонтиках, а центральні набувають зеленувато-буруватого забарвлення; досушують у вал­ках, обмолочують і очищують від домішок. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях за правилами зберігання ефіроолійної сировини.

Опис сировини. Плід — вислоплідник, який розпадається на два напівплодики (мерикарпії). Мерикарпії довгастої, майже цилінд­ричної форми, голі, із залишками п'ятизубчастої чашечки. Зовнішний бік мерикарпія опуклий, внутрішній — плоский. Кожний перикарпій з 5 сильно виступаючими поздовжніми реберцями. Колір плодів зеленувато-бурий. Запах сильний, ароматний. Смак солодкувато-пряний.

Хімічний склад сировини. Плоди фенхелю містять 4—6 % ефір­ної олії (основні компоненти — анетол, анісовий альдегід, анісова кислота, фенхон, тощо); жирну олію.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркуваль­ну, спазмолітичну, проносну та слабку сечогінну дію. Застосову­ють при захворюванні дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті та ін.), метеоризмі.

Лікарські форми та засоби. Збори (проносний, грудний). Ефір­на олія входить до складу води кропної, крапель "Алталекс", пре­парату солутан, протиастматичної мікстури Траскова.

 

Трава чебрецю плазкого — Herba Serpylli

Чебрець плазкий — Thymus serpyllum

Родина ясноткові — Lamiaceae

Народні назви: чебрик, щебрик, чобер.

Російська назва: чабрец, тимьян ползучий.

Опис рослини. Багаторічний сланкий напівкущик, що утворює дернини, від яких відходять тонкі прямі або висхідні гілки, трав'янисті, невиразно чотиригранні, до 15 см заввишки. Листки суп­ротивні, прості, дрібні. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві, зібрані на верхівках стебла у напівмутовки, що утворюють головчасті суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, заглиблених у чашечку (цинобій). Цвіте у червні—липні.

Поширення та місце зростання. Чебрець поліморфний вид, який складається з дрібніших видів і форм, пристосованих до певних умов існування. В Україні зустрічається понад 35 видів на Поліссі та в лісостеповій зоні. Росте на узліссях, схилах, у соснових і мішаних світлих лісах на піщаних грунтах.

Правила заготівлі. Траву чебрецю заготов­люють у період цвітіння, зрізуючи ножем,

серпом верхні трав'янисті пагони без нижніх здере­в'янілих стебел.

Сушіння. Зберігання. Сушать на відкритому повітрі під навіса­ми шаром у 5—7 см, у штучних умовах — у сушарках за температу­ри ЗО °С. Після сушіння сировину обмолочують і відокремлюють на решетах грубі стебла. Зберіга­ють у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Суміш цільних або частково подрібнених тон­ких гілочок, листків, шматків стебел (завтовшки до 0,5 см) і квіток. Листки короткочерешкові, ланцетоподібні, еліптичні або довгас­то-еліптичні, цілокраї, завдовжки до 15 мм, голі або слабоопушені, жилкування перисте, жилки різко виступають на нижньому боці листка. Під лупою (х10) по всій поверхні листка розміщені численні буруваті крапки (залозки). Біля основи листка — довгі рідкі щетинисті волоски. Шматки гілочок тонкі, 4-гранні, опушені, зеленувато-коричневого або жовтувато-бурого кольору, іноді з фіолетовим відтінком.

Квітки дрібні, поодинокі або зібрані по кілька в півмутовки. Кожна квітка складається з двогубої чашечки та двогубого віночка. Колір листків — зелений, сірувато-зелений, віночка — синьо-фіолетовий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка пекучий.

Хімічний склад сировини. Трава чебрецю містить ефірну олію у складі якої міститься тимол, карвакрол, п-цимол; фла­воноїди.

фармакологічна дія та застосування. Препарати чебрецю справляють відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну, знеболю­вальну дію; заспокійливо діють на центральну нервову систему, стимулюють виділення шлункового соку.

З ефірної олії отримують тимол, який має сильні антисептичні властивості.

Препарати чебрецю застосовують при захворюваннях дихаль­них шляхів (бронхіт, пневмонія), при безсонні. Тимол застосову­ють зовнішньо для дезінфекції слизових оболонок ротової порож­нини, у стоматологічній практиці — для дезінфекції каріозних по­рожнин і анестезії дентину, у дерматології — при грибкових захво­рюваннях, у лікарській парфумерії — для виготовлення зубних паст.

Внутрішньо тимол застосовують як антисептичний засіб при проносах і метеоризмі, а також як глистогінний засіб.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори (грудний, заспокій­ливий). Екстракт трави входить до складу препарату пертусин, мазі "Ефкамон", крапель "Піносол"; тимол входить до складу гелю "Камістад".

 

Трава материнки — Herba Origani

Материнка звичайна — Origanum vulgare

Родина ясноткові — Lатіасеае

Російська назва: душица обыкновенная.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина з прямостоячими або висхідними стеблами Вони 4-гранні, опушені, пур­пурового кольору, у верхній частині супротивні, розгалужені, 60—80 см заввишки. Листки прості, супротивні. Квітки дрібні, двогубі, зібрані у щиткоподібні волоті. Плід складається з 4 горішків.

Поширення. По всій території України, крім південних степових районів та високогірних районів Карпат. Росте на лісових галявинах, у розріджених хвойних та березових лісах, серед чагарників, на схилах балок та річкових долин, на степових і кам'янистих схилах.

Правила заготівлі. Заготовлюють траву у фазу цвітіння, зрізуючи ножицями або серпом верхівки завдовжки 20—30 см.

Сушіння. Зберігання. На свіжому повітрі, під навісами, розкладаючи сировину шаром у 5—7 см, у штучних умовах — у сушарках за температури ЗО °С. Після сушіння сировину обмолочують і на ситах відокремлюють грубі стебла. Траву зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Цільні або частково подрібнені стебла з листка­ми та квітками або обмолочені частки трави. Листки супротивні, черешкові, довгастояйцеподібні, до верхівки загострені, дрібнозуб­часті або майже цілокраї. Стебла 4-гранні, опушені або майже голі. Суцвіття — щиткоподібна волоть, квітки зібрані напівмутовками. Приквітки більші за чашечки, довгасті, гострі. Чашечка дзвонико­подібна з трикутно-ланцетоподібними зубцями, гола або з рідки­ми волосками. Віночок двогубий. Квітки дрібні, завдовжки 3—5 мм. Стебло завдовжки до 20 см. Колір листків зверху зелений, знизу — блідо-зелений, стебла — зелений або пурпуровий, чашечка фіолетова, віночок лілово-рожевий. За­пах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка в'яжучий.

Хімічний склад сировини. Трава містить ефірну олію, основні компоненти якої — карвакрол, тимол ; флавоноїди , дубильні речовини, вітамін С.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє заспокійливу дію на центральну нервову систему, посилює секрецію травній бронхіальних та потових залоз, перистальтику кишок, стимули мускулатуру матки, секрецію жовчі, підвищує діурез, регулює менструальний цикл. Справляє протизапальну, знеболювальну та антимікробну дію.

Застосовують при захворюваннях органів дихання, атонії і спзмах кишечника, нудоті, при нервовому збудженні, мігрені, безсонні. Як заспокійливе при ниркових кольках, запальних захворюваннях нирок та сечового міхура.

Лікарські форми та засоби. Настій, збори, комплексний препа­рат уролесан.^.

 

Супліддя хмелю — Strobili Lupuli

Хміль звичайний — Нитиlus lиpulus.

Родина коноплеві — Саппаbасеае

 

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста ліана до 5 м завдовжки.

Поширення та місце зростання. Росте майже по всій території України: в Карпатах, Прикарпатті, Поліссі. Поширений у лісосте­пу, зрідка в степу, гірських районах Криму. Росте на вологих місцях по берегах річок, боліт, у чагарниках. Широко культивується.

Правила заготівлі. Заготовлюють на початку достигання (серпень — початок вересня), коли супліддя набувають жовто-зелено­го забарвлення. Зривають руками разом з плодоніжками.

Сушіння. Сушать швидко під навісами, у приміщеннях з доб­рою вентиляцією, сушарках за температури ЗО °С.

Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Хімічний склад сировини. Супліддя містять ефірну олію (1—3 %), до складу якої входять гумулен, мірцен, фарнезен; фенольні сполуки: флавоноїди, кумарини, фенолокислоти; вітаміни С, групи В, Е, естрогенні гормони.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати хмелю справ­ляють седативну, діуретичну, спазмолітичну, протизапальну дію.

Застосовують у складі комплексних препаратів при захворю­ваннях нирок та серцево-судинної системи, запаленні сечового міхура.

Лікарські форми та засоби. Супліддя, настій, екстракт, який входить в склад препарату уролесан. Ефірна олія входить до складу препаратів валокордин, корвалдин.

 

 

Листя меліси — Folia Melissae

Трава меліси — Неrba Melissae

Меліса лікарська — Melissa officinalis

Родина ясноткові — Lатіасеае

Народні назви: лимонна м'ята, маточник.

Російська назва: мелисса лекарственная.

Поширення та місце зростання. Батьківщина — країни Серед­земномор'я. В Україні культивується.

Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Листки збирають до цвітіння. Траву — на початку цвітіння (червень – липень), в суху похмуру погоду. Сушать під навісами за температури не вище ЗО °С. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Листя. Листки прості, яйцеподібної форми, з пилчастим краєм, загостреною верхівкою, перистим жилкуванням, опушені знизу, зверху — голі. Колір ясно-зелений. Запах лимон­ний. Смак гіркувато-пряний, злегка в'яжучий.

Трава.Стебла 4-гранні, опушені, листки черешкові, супротивні. Квітки 5-членні дрібні, білого, кремового або рожевого кольору, зібрані по 3—10 в однобічних несправжніх мутовках у пазухах вер­хівкових листків. Чашечка двогуба, трубчасто-дзвоникоподібна, віночок двогубий, верхня губа виїмчаста.

Хімічний склад сировини. Трава та листя містять ефірну олію (близько 1 %), у складі якої цитраль, ліналоол, гераніол, мірцен, а також дубильні речовини.

Фармакологічна дія та застосування. Лікарські форми меліси справляють протизапальну, бактеріостатичну, антивірусну, заспо­кійливу дію. Застосовують при загальному нервовому збудженні, вегетосудинній дистонії, безсонні, порушенні ритму серцевої діяльності, зміні тиску крові під дією емоційних збуджень, при порушенні травлення, гастритах, колітах.

Лікарські форми. Висушене листя, трава, настій.

 

Квітки арніки— Flores Arnicae

Арніка гірська — Arnica montana

Родина айстрові — Аsteraceae

Російська назва: арника горная.

Поширення та місце зростання. Зустрічається в Карпатах (іноді на Поліссі). Росте на полонинах, лісових луках, лісових галяви­нах, серед чагарників; у Карпатах зустрічається на висоті 500 м над рівнем моря.

Правила заготівлі. Сушіння. Заготовлюють суцвіття кошики на початку цвітіння в суху погоду після спадання роси. Зривають руками квітконоси завдовжки до 1 см.

Сушать під навісами, в добре провітрюваних приміщеннях, розк­ладаючи сировину в один шар у сушарках за температури 50—60 °C

Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Суцвіття кошики. Квітколоже ямчасте, волосисте, крайових язичкових квіток — 14—20, оранжево-жовтого кольору, серединних — трубчастих багато. Запах слаб­кий, ароматний. Смак гострий, гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Містить ефірну олію (у її складі сескві­терпеновий лактон арніфолін, близько 4 % суміші двох тритерпе­ноїдів — арнідіолу та арніцину, флаво­ноїди, каротиноїди, дубильні речовини.

фармакологічна дія та застосування. Справляє кровоспинну, жовчогінну, протисклеротичну, подразнювальну та бактеріостатич­ну дію, у надмірних дозах — заспокійливу.

Застосовують зовнішньо при дрібних пораненнях, карбункулах, фурункулах, трофічних виразках, опіках, відмороженнях, для ліку­вання забитих місць, гематом. Внутрішньо — при маткових крово­течах, як кровоспинний засіб.

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, мазь арніки.

 

 

Плоди коріандру — Fructus Coriandri

Коріандрова олія — Oleum Coriandri

Коріандр посівний — Coriandrum sativum

Родина селерові — Аріасеае

Народні назви: кишнець, кинза.

Поширення та місце зростання. У дикому вигляді росте у східних районах Середземномор'я. В Україні культивують.

Правила заготівлі та зберігання. Заготовлюють сировину в серпні - вересні, коли побурілі частини становлять 60—80 %; рослини скошують маши­нами, сушать у валках, обмолочують й очищують від домішок.

Опис сировини. Кулясті вислоплодники, зазвичай не розклада­ються на напівплодики. Поверхня майже гладка, 5 злегка висту­паючих звивистих поздовжніх реберець чергуються з 5 прямими. На їх верхівці залишаються 5 дрібних зубчиків від чашечки. Колір бурувато-сіруватий або коричнево-буруватий. Запах ароматний, смак пряний.

Ефірну олію отримують перегонкою з водяною парою.

Хімічний склад сировини. Достиглі плоди коріандру містять 0,7-1,4 % ефірної олії, основний компонент якої ліналоол , пінен, гераніол, борнеол, жирну олію .

Фармакологічна дія та застосування. Препарати коріандру сти­мулюють секрецію залоз системи травлення і покращують трав­лення, жовчовиділення, справляють антибактеріальну, відхарку­вальну, протигеморойну, вітрогінну, проносну дію. Покращують смак лікарських засобів.

Застосовують при поганому травленні, метеоризмі, захворюван­нях дихальних шляхів, холециститі, геморої.

Лікарські форми та засоби. Плоди, настій, збори (апетитний, жовчогінний, протигеморойний). З ефірної олії отримують цитраль, з якого готують 1% розчин (потизапальний, протимікробний, заспокійливий засіб).Олія входить до складу знеболювального, протизапального комплексного препарату еспол.

 

Плоди петрушки – Fructus Petroselini

Корені петрушки – Radices Petroselini

Петрушка городня – Petroselinum sativum

Родина - Apiaceae

Хімічний склад: ефірні олії, флавоноїди

Фармакологічна дія: діуретична, протизапальна, літолітична, бактеріцидна, регенеруюча.

Лікарські засоби: Фітолізин, Таліта – крем.

 

 

Бруньки тополі — Сеттае Рориli

Тополя чорна — Populus nigra

Родина вербові — Salicaceae

Народні назви: осокір, сокора, сокорина.

Хімічний склад сировини. Бруньки містять ефірну олію до 0,5 % (в її складі є цінеол, а-каріофілен, гумулен); фенологлікозиди, флавоноїди, смоли, вітамін С.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати тополі справляють діуретичну, антисептичну, потогінну дію. При зовнішньому застосуванні — протизапальну, кровоспинну, анестезувальну, бак­терицидну дію.

Застосовують для лікування ран, виразок, опіків, порізів, при подагрі, ревматизмі, захворюваннях суглобів.

Лікарські форми та засоби. Бруньки. Настій, мазь, настій на олії, настойка. Комплексний препарат пропобесан

 

Коріандр посевной	Валеріана лікарська
М’ята перцева	Оман високий
Полин гіркий	Арніка гірська
Деревій звичайний	Шавлія лікарська
Тим’ян повзучий	Евкаліпт прутоподібний
Сосна звичайна	Багно звичайне
Аніс звичайний	Береза повисла
Материнка звичайна	Ромашка лікарська
Лаванда вузьколиста	Коріандр звичайний