Главная | Обратная связь

РОБОТА З АБІТУРІЄНТАМИ

Кожен вчитель мріє, щоб його учні стали з часом висококваліфікованими спеціалістами, розвинули свої знання і навички, які були закладені у школі, під час нав­чання у вищих закладах освіти. Тому, як свідчить досвід, всі вчителі-правознавці рано чи пізно стикаються з проблемою, як краще допомогти своїм вихованцям вступити до профільного вищого навчального закладу.

Складність процесу підготовки абітурієнтів зумовлюється необхідністю значно ґрунтовнішого засвоєння учнями правових знань, оскільки, їх перевірка буде здійснюватись не самими вчителями, а представниками відповідних вузів.

Як правило, підготовка абітурієнтів починається ще до закінчення середньої школи. Цей процес характеризується певною складністю та проблемним характером, що визначає необхідність вирішення конкретних питань.

Основними серед них є такі:

— необхідність ознайомлення з програмою вступних випробувань;

— обізнаність з особливостями обраного абітурієнтом закладу;

— можливість спілкування зі студентами обраного абітурієнтом вузу з метою оз­найомлення з їх досвідом складання вступних іспитів;

— уміння розуміти суть юридичних явищ та самостійно формулювати визначення.

— забезпечення психологічної підготовки абітурієнта до вступного іспиту;

— формування своєрідного рейтингу вузів, змістом якого є отримання широкого кола знань про вуз;

— формування навичок вести конспекти, що надають можливість синтезувати підручник, розповідь вчителя, базовий посібник та положення законодавства;

— необхідність розкривати теоретичні читання шляхом аналізу існуючих точок зору, а галузеві — спираючись на чітке знання положень відповідних законів.

Отже, почнемо з особливостей підготовки абітурієнтів у школах.

У загальному комплексі завдань, що забезпечують у школі належний рівень право­вого навчання і виховання, важливе місце посідають проблеми професійної орієнтації учнів на здобування юридичної професії. У наш час, коли спостерігається своєрідний «бум» цього фаху, і крім тих, що існували раніше, юридичних навчальних структур з'явилася значна кількість нових, здебільшого приватних, проблемою став не лише сам вступ до вузу з метою одержання правничої спеціальності, а й правильний вибір тог: навчального закладу, де випускник школи одержить якісну професійну підготовку. І цьому розумінні важливе значення має формування рейтингу існуючих вузів юридич­ного профілю. З цією метою повинні проводитись «дні відкритих дверей» вузів, зустріч з викладачами та студентами, ознайомлення з підручниками та посібниками, виданими під егідою вузів та методичними матеріалами.

Визначення статусу вузу вимагає аналізу таких питань як ліцензування вузу, його акредитація, рівень підготовки студентів та статус можливого диплому. З певною пересторогою потрібно ставитись до юридичних вузів, що засновані фізичними особами ті мають комерційний характер.

Фактично інститут абітурієнтства став зараз тією ланкою, що забезпечує логічну наступність між вивченням основ правознавства в школі і поглибленим та фундамен­тальним навчанням у вищому юридичному навчальному закладі. Однак на нинішньою етапі в забезпеченні підготовки учня до вступу у вузи чітко вималювалася «ахіллесові п'ята» наявної системи роботи з абітурієнтами. Адже переважна більшість учителів, готують учнів не повною мірою володіють юридичною наукою в усій її багатогранності, а більшість юристів, до яких звертаються по допомогу абітурієнти, слабо обізнані з ме­тодичними прийомами і способами роботи зі школярами і, нехтуючи елементарним: засадами педагогіки, займаються «натаскуванням» учнів на бездумне запам'ятовувань матеріалу, ігноруючи усвідомлене засвоювання.

Саме це і спонукує до створення продуманої, науково обґрунтованої в методичному, педагогічному і професійному розумінні системи підготовки учнів загальноосвітньої школи до вступу у вищі навчальні заклади, де можна набрати правничу спеціальність.

У першу чергу, впровадження такої системи вимагає знання вчителями та абітурієнтами програми вступних тестів. Як правило, вона затверджується Вченою ра­дою вузу на основі типової програми, розробленої Міністерством освіти відповідно до програми з основ правознавства для середньої школи.

Саме тому процес підготовки абітурієнта розпочинається з вивчення типової програми. Структурно вона складається з таких трьох розділів:

1 - «Держава і право» — передбачає необхідність формування знань системи загальнотеоретичних правових категорій, практики їх застосування для створення осно­ви щодо вивчення галузевих наук. Основним у процесі відповіді на питання з теорії держави і права є знання наявних у літературі поглядів на проблему; вміння визначати сутність явища чи категорії, можливість самостійно формулювати дефініції і розуміння їх значення та визначати місце правових явищ у системі юридичних категорій.

2 - «Конституційне право» — передбачає знання питань про державний лад та устрій, систему, повноваження та порядок формування органів держави, правовий статус особи, статус місцевих органів влади та самоврядування, особливості територіаль­ного устрою України, систему та повноваження правоохоронних органів та органів прокуратури, а також систему та статус органів правосуддя.

3 - «Галузі права України» — передбачає необхідність формування знань особливостей правового регулювання різноманітних сфер життєдіяльності суспільства. Серед них — державне управління суспільством, система майнових і немайнових прав суб'єктів та їх захист; особливості реалізації права на працю та дисциплінарної відповідальності; правова охорона довкілля; процес формування та витрат державного бюджету; питання шлюбу, сім'ї, прав і обов'язків батьків та дітей, опіки та піклування, а також особливостей регулювання кримінально-правових правовідносин.

Відповіді на питання II та III розділів вимагають знання не лише теорії, а й сучас­них нормативних актів, що регламентують відповідні правовідносини.

Оскільки підготовка програм вступних випробувань конкретизується вузами са­мостійно, то важливо визначити їх особливості. Це пов'язується, насамперед, зі знанням підручників та посібників, що підготовлені викладачами вузів, та орієнтацією на їх про­грами. Так, наприклад, програма Академії Служби безпеки України передбачає не­обхідність поглибленого вивчення таких питань, як статус, структура, завдання і функції органів СБ України, особливості оперативно-розшукової діяльності. Програма вступу до Академії МВС України обумовлює необхідність знання будови та функцій правоохорон­них органів, статусу міліції та працівників МВС різних структурних підрозділів, особли­востей пенсійного забезпечення та гарантій прав працівників міліції. Програма вступу на юридичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка передбачає більш ґрунтовні знання проблем теорії права, екологічного та фінансового права. Найбільш наближеною до програми з правознавства середньої школи є програма Ви­щої школи права при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Певним чином в ознайомленні з особливостями вузів можуть прислужитися зустрічі зі студентами обраних абітурієнтами вузів. Саме вони сприятимуть вивченню досвіду минулих років.

У процесі підготовки до вступних іспитів потрібно розуміти, що існують правові категорії, які:

— потрібно завчити (визначення держави, права, елементів системи права, правопорушення, правовідносин і т. ін.);

— потрібно формулювати самостійно, спираючись на певний рівень знань (пи­тання громадянського суспільства, правової держави, правосвідомості, шляхів удоскона­лення регулювання певної сфери відносин у суспільстві тощо).

Як свідчить багаторічний досвід провідних учителів, системна робота з абітурієнтами, що охоплює поглиблене вивчення права, формування у майбутніх сту­дентів навичок і вмінь інтенсивної самостійної роботи із застосуванням додаткових джерел знань у галузі права, ознайомлення їх з юридичною пресою тощо, надає одно­значну й ефективну допомогу у підготовці до вступу у вузи.

Як правило, учні починають підготовку до вступу ще на початку навчання в 10 класі. Саме в цей період багато дітей вступають до гуманітарних гімназій, ліцеїв, інших спеціалізованих шкіл, де здійснюється поглиблене вивчення правознавства, Конституції України, впроваджуються спецкурси і факультативи. Охоче беруть вони участь у занят­тях Малих академій наук (МАН), де юридичні секції відчутно допомагають учням докла­сти своїх зусиль до поглибленого вивчення окремих проблем, підготовки рефератів, участі в конкурсах на краще дослідження з правничої тематики.

У цьому плані особливо слід наголосити на самостійному характері творчої робо­ти учня, що має науковий зміст та надає можливість розширити знання конкретної правничої проблеми. Важливо також підкреслити необхідність захисту творчих робіт учнями та визначення рівня їх знань правових питань шляхом тестування. Це створить умови для всебічної обґрунтованої оцінки не лише наукової роботи, а й рівня правових знань учня. А в умовах наявних пільг щодо вступу переможців МАН до вузів, ця вимога є цілком обґрунтованою.

Важливого значення в процесі підготовки абітурієнтів набувають різного рівня олімпіади зі правознавства. Відбір найобізнаніших учнів повинен починатися з шкільної олімпіад. На жаль, сьогодні школи переважно самостійно готують завдання для такого рівня олімпіади і вони не завжди мають відповідну якість. Районні олімпіади го­туються міністерством освіти, як правило, не фахівцями у сфері права, і тому завдання мають нечіткий характер і не дають можливості визначити дійсний рівень знань учнів.

Переможцям районних (міських) олімпіад надається можливість взяти участь в об­ласній, а згодом і всеукраїнській олімпіаді. Для забезпечення дійсно реального значен­ня олімпіад, необхідно по-перше, визначити вуз чи колектив авторів, що здатні забезпе­чити підготовку олімпіадних завдань на високому професійному рівні; по-друге, ство­рити неупереджене журі з висококваліфікованих спеціалістів, що можуть не лише ви­значити переможців, а і відстояти свої погляди на будь-якому рівні і, по-третє, забезпе­чити реальність пільг, що надаються переможцям, оскільки, деякі вузи на практиці їх просто ігнорують.

На етапі підготовки в школі вчителеві доцільно детально ознайомити учнів зі шкільною програмою, спільно з ними визначити найбільш складні для засвоєння теми і роз'яснити їм, що саме текст програми визначає основні питання, які слід глибоко вивчити, послідовність тем, галузеву структуру права і законодавства, що визначають стру­ктурно весь шкільний курс і є основою вимог до знань майбутнього студента:

1. Держава, право, суспільство;

2. Державний устрій України;

3. Основні права, свободи й обов'язки громадян України;

4. Юридична відповідальність за правопорушення.

Осмислення майбутнім абітурієнтом вимог програми в цілому, розділів і тем має надзвичайно велике значення, оскільки, дає можливість бачити предмет не частково, а «в цілому» і розуміти курс «Основ правознавства», як певну систему знань, що включає в себе наукову термінологію, роль права в житті суспільства, історію виникнення держа­ви і права, особливості правової системи в Україні і значення Конституції України та міжнародних правових стандартів у житті суспільства.

Нарівні з обізнаністю учня з програмою, дуже важливим компонентом цього етапу (який можна визначити, як «стартовий») є рекомендації вчителя про основні навчальні посібники, на основі яких відбуватиметься його підготовка до вступного екзамену.

Учень повинен одержати від учителя чітке пояснення, що нині в книгарнях можна придбати багато книжок, де на титульній сторінці є гриф «На допомогу абітурієнтам юридичних вузів», що це, як правило, набори термінів, схем, таблиць, уривків з законів України та міжнародних документів, а тексти прямо розраховані на механічне запам'ятовування без достатнього роз'яснення складного для вивчення матеріалу.

Аксіомою є той факт, що основою для підготовки абітурієнта є підручник «Основи правознавства», допущений Міністерством освіти України, за редакцією І. Б. Усенка (Київ; Ірпінь: Перун, 1997 р.). Саме на зміст цього підручника зорієнтовані всі інші ви­дання, з тієї причини, що він найбільш повно відповідає шкільній програмі, вимоги якої відображають білети вступних іспитів у всіх вузах України.

Слід вказати на характерну для багатьох учителів шкіл помилку. Свідомо нехтуючи вказаним вище підручником, вони хибно орієнтують учнів на вивчення інших посібників, де зчаста пропущені цілі теми і розділи програми, між тим, як шкільний курс деталізовано і по-науковому змістовно подано саме в цьому випробуваному і схвалено­му вчителями і науковою громадськістю посібнику.

Слід врахувати, що особливість підготовки абітурієнтів до вступу на юридичні факультети полягає в тому, що за винятком учнів спеціалізованих шкіл, всі вони здавати­муть екзамен з предмета «Основи правознавства», який завершили вивчати ще в IX класі, два роки тому, і вже «встигли» забути більшість того, що вивчили. По суті, слід по­чинати вивчення заново, пригадуючи матеріал IX класу. Однак позитивним у цьому є те, що за цей час учні набули нового рівня соціальної зрілості, що впливає на більш усвідо­млене засвоєння, та й важливим стимулом у цей період стає бажання успішно здати вступні іспити.

При цьому слід пам'ятати, що абітурієнтам необхідно знати і про посібники, які відображають особливості окремих вузів та написані їх викладачами. Вони вміщують відповіді на питання, що відрізняють програму вступних текстів саме цього вузу та вра­ховують досвід формулювання відповідей абітурієнтами конкретного закладу.

Розглядаючи підручник, необхідно продиктувати учням в робочі зошити назви вузлових тем, проблемних завдань, і відповідно до засвоєння окремих тем, формувати у них вміння виділяти головне, на що слід звернути особливу увагу при вивченні тексту. Такий спосіб самостійної роботи привчає учня розрізняти прості і легкі для вивчення теми (наприклад, «Право на освіту») та більш складні, що потребують уваги і розуміння, а часто просто запам'ятовування (дати, назви документів, законів, термінів тощо). Це (особливо стосується тих випадків, коли окремі учні, за рекомендацією учителів або ре­петиторів, починають готуватись до вступу на основі вузівських підручників, моно­графій, не маючи належної для цього основи і навичок самостійної розумової праці.

У процесі проведення уроків з абітурієнтами вчитель повинен керуватися такими принципами, що сприяють досягненню мети:

— враховувати особливості мислення абітурієнта;

— спиратися на специфічний рівень знань та сприйняття, що характеризують абітурієнта;

— навчити вести конспекти, що надають можливість синтезувати розповідь вчителяосновний і додатковий підручники, а також нормативний матеріал (це досягається шляхом складання порівняльних таблиць, роботи на полях, виконання самостійних завдань,виробленню вміння аналізувати законодавство);

— виробляти вміння використовувати на уроках технічні засоби, що сприяє можливості сприймати учителя «на слух» і краще запам'ятовувати сказане ним.

Іншим важливим етапом підготовки абітурієнтів є глибоке опрацювання навчального матеріалу з правознавства або по програмі, білетами, які різними (в тому числі й конфіденційними) способами потрапляють до них. Усе залежить від послідов­ності, системності і глибини засвоєння. Багато учителів розробляють для абітурієнтів пам'ятки, що можуть служити певним алгоритмом у системі підготовки до екзамену з основправознавства.

Ось приклад такого роду документа, який, на нашу думку, надає можливість визна­чити мсту роботи абітурієнта і шляхи її досягнення. Він допомагає поєднати знання абітурієнта з досвідом вчителя.