Главная | Обратная связь

РОЛЬОВІ ІГРИ НА УРОКАХ ПРАВОЗНАВСТВА

Одним із важливих завдань, що його мав вирішити курс правознавства, — навчити учнів діяти у різноманітних життєвих ситуаціях, захищати свої права відповідно до пра­вових норм. Вирішити це завдання можна лише використовуючи різноманітні методи навчання. Ефективним засобом навчання є використання ділових (рольових) ігор різної тематики.

Проведення таких ігор потребує ретельної ПІДГОТОВКИ. Тему гри слід визначити не пізніш як за 1—2 тижні, а для більш складних — паніть за 3—4 тижні до її проведення. У найпростіших іграх (більшість ігор з трудового законодавства,деякі ділові ігри з кримінально-процесуального права) розподіл ролей доцільно провадити безпосеред­ньо перед початком гри (це сприятиме тому, щоб всі учні плуталися до виконання кож­ної з ролей). В інших, більш складних іграх ролі слід розподілити заздалегідь, щоб учас­ники встигли не лише ретельно вивчити свої «службові обов'язки» у грі, а й підготувати необхідні документи, матеріали, а іноді й обладнати приміщення. Однак в усіх випадках бажано використовувати жеребкування для розподілу ролей, враховуючи їх складність та можливості окремих учнів.

Перед початком гри доцільно нагадати учням основні правові норми, що стосу­ються теми. Це бажано зробити шляхом опитування учнів (як правило тих, хто не одер­жав активних ролей у грі). Також необхідно вказати цілі гри. Для активізації роботи кожного учня на уроці, їх залучення до участі у грі, доцільно поставити завдання перед учнями — спостерігати за діями кожного з учасників для подальшого аналізу дій, визна­чення допущених помилок.

Обов'язковою складовою кожної рольової гри має бути підсумковий аналіз. Для цього пропонуємо учням оцінити дії кожного з учасників гри, вказати на допущені ни­ми помилки, а також запропонувати, як слід було діяти правомірно. Доцільно також запропонувати самим учасникам зробити самоаналіз своїх дій, вказати, з якими зауваженнями вони згодні, а які вважають помилковими.

Після такого багатостороннього аналізу вчитель має підвести підсумки гри, акцен­тувати увагу учнів на найважливіших та найактуальніших для них нормах, що вивчались у процесі гри.

Для активізації учнів можна застосувати ще один прийом — під час розподілу ро­лей треба доручити кожному учаснику підібрати одну свідому помилку, якої він припустився під час гри та попередньо повідомить про це вчителю. Бажано, щоб ця помил­ка не була очевидною, а вимагала б виявлення глибоких знань та уваги під час гри.

Існує чималий досвід у проведенні рольових ігор з різних галузей законодавства.

Так, при вивченні трудового законодавства можливе проведення ігор, що імітують прийняття на роботу, накладення дисциплінарних стягнень, звільнення.

Під час гри «Прийняття на роботу» закріплюються знання учнів про правила прий­ому на роботу різних категорій працівників. Для проведення гри розподіляються ролі: керівник підприємства, начальник відділу кадрів, а також претенденти на роботу, Ос­танніх доцільно визначити кількох, обумовивши їх різні категорії — дев'ятикласник у

віці 15 років, що влаштовується па роботу у вільний від навчання час; випускник школи (17 років), що вперше влаштовується на роботу; вчитель, що переходить на нове місце роботи; водій, який повернувся з лав збройних сил, тощо.

Бажано також підготувати картки з назвами документів, які потрібні для прийнят­ій на роботу, а також, таких, що не повинні вимагатися при укладанні трудового договору: паспорт, свідоцтво про народження, військовий квиток, диплом про закінчення вищого навчального закладу, свідоцтво про неповну та повну середню освіту, трудова книжка, довідка з ЖЕУ про попереднє заняття, характеристика, медична довідка, згоди батьків, згода школи, направлення служби у справах неповнолітніх, довідка з поперед нього місця роботи тощо.

Після розподілу ролей учням пропонується почергово відібрати з числа запропо­нованих документи, що потрібні їм для укладання трудового договору з урахуванням ролі, яку вони грають. Після підбору необхідних документів учень повинен провести пе­реговори з «керівником підприємства», під час яких визначити необхідні та, у разі бажання і потреби, додаткові умови трудової угоди (місце роботи, посада та кваліфікація, питання оплати праці, початок роботи тощо), враховуючи вимоги КЗпП до відповідних категорій працівників.

Наступний епізод гри пов'язаний з роботою «начальника відділу кадрів», який по­винен перевірити «документи», що будуть йому подані, та прокоментувати їх комп­лектність та правильність підбору. Крім того, він повинен здійснити юридичне оформ­лення прийняття на роботу — запропонувати написати заяву та підготувати наказ про прийняття на роботу.

При проведенні гри можна також не давати картки з назвами документів, а запропонувати учням самим підготувати їх у відповідності з умовами завдання.

До початку гри вчитель готує опис ситуацій (порушень), щодо яких потрібно буде вжити заходів дисциплінарного впливу. Учасникам, що виконують ролі представників адміністрації, належить зажадати від «порушників» пояснень. Можливо запропонувати одному з «порушників» відмовитися від написання пояснення, на що повніша бути Відповідна реакція «представників адміністрації».

Одержавши пояснення від «порушників», «представники адміністрації» повинні ви значити можливі стягнення у відповідності з тим, яке порушення сталося. У разі винесення догани «співробітник відділу кадрів» або «директор» повинні підготувати відповідний наказ.

У разі застосування такого заходу, як звільнення, «керівник» повинен звернутої до профспілкового органу після одержання пояснення. У цьому епізоді гри беруть участь «представники адміністрації», що повідомляють про порушення і заходи, що пропонується застосувати, «порушник» дає пояснення. На підставі цього члени профспілкового комітету повинні прийняти рішення про надання згоди на звільнення чи відмови в цьому. При цьому рішення як «адміністрації», так і «профкому» мають бути аргументовані, містити чіткі посилання на норми закону. У відповідності з рішенням профспілкового органу «представник адміністрації» готує відповідний наказ чи розпорядження.

Якщо «порушник» має додаткові гарантії щодо застосування до нього заходів дис­циплінарного впливу або звільнення, «представник адміністрації» повинен взяти це д< > уваги. Саме для цього залишені «резервні» учасники гри, які одержують відповідні ролі — «членів районного комітету профспілки», «комісії у справах неповнолітніх-тощо, які повинні розглянути подання та прийняти необхідні рішення. Аналогічно про вадиться гра з питань звільнення з роботи.

Рольові ігри успішно можуть бути проведені під час вивчення теми «Демократія. Вибори. Референдум». Вони закріплюють знання учнів щодо виборчого права України, формують вміння реалізовувати свої політичні права на участь в управлінні державою. Для успішного їх проведення потрібно досить ґрунтовно знати виборче законодавстві і, виходячи за межі звичайної шкільної програми. Застосовувати її доцільно у найбільш сильних класах та класах з поглибленим вивченням правознавства.

Підчас першої гри імітується проведення двох засідань окружної виборчої комісії для реєстрації претендента на кандидата в депутати та кандидата в народні депутати України. Для проведення гри розподіляються ролі — голова та заступник голови комісії, секретар, члени комісії, особи, що висунуті претендентами в кандидати різними шли хами (від трудового колективу, від політичної партії, від виборців) та їх представники, спостерігачі, представники преси. Розподіл ролей доцільно провести заздалегідь, бо для успішного проведення необхідний певний час для підготовки відповідних документів.

Наступна гра присвячена діяльності дільничної виборчої комісії. її організація ба­гато в чому нагадує попередню, але дещо змінюється склад учасників. Серед тих, хто бере участь у грі, — члени комісії на чолі з головою, спостерігачі. Крім того, повинні бути призначені учні, що виконуватимуть роль виборців.

Для підвищення зацікавленості у грі бажано дещо змінити звичайну обстановку в Класі, наблизивши її до «інтер'єру» виборчої дільниці, тобто встановити відповідним чином парти (столи), позначити місце кабіни для голосування, підготувати урну для голо­сування. Одночасно учнями -«членами комісії» готуються необхідні документи — списки виборців, бюлетні тощо.

Під час проведення гри імітується робота виборчої дільниці та дільничної вибор­чої комісії у день виборів. Серед помилок, які найчастіше трапляються, а також можуть бути свідомо допущені учасниками гри за пропозицією вчителя — непроведення огля­ду урни для голосування перед його початком, урну не опломбовано, не заповнений та не опущений в урну членами комісії контрольний листок з появою на дільниці першо­го виборця, спроба отримання бюлетеня без пред'явлення документів, що засвідчують особу, або кількох бюлетенів. Один з виборців, вдаючи з себе немічного, може зверну­тися за допомогою у заповненні бюлетеня до члена комісії. Слід також звернути увагу учнів на порядок дій комісії після закінчення голосування та під час підбиття підсумків голосування на дільниці.

Ще один блок ігор стосується кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Бажано ці ігри проводити комплексно, послідовно розвиваючи умовну справу. Це підвищує зацікавленість учнів та ступінь їх участі у грі.

У комплексі ігор «Слідчі дії» можна запропонувати учням розіграти ситуації допи­ту обвинувачуваного, свідка, впізнання предмета чи особи, очної ставки тощо. Для ви­конання ролей призначаються лише основні учасники — слідчий, підозрюваний, свідок, адвокат. Якщо ж процесуальні норми вимагають участі інших осіб (учасників пізнання особи, понятих, представників неповнолітнього, педагога тощо), учасники Гри повинні заявити про це для їх додаткового призначення або самостійно запрошу­ють додаткових учасників з числа присутніх учнів. Для спрощення гри та економії часу можна завчасно обумовити проведення всіх цих дій без реального складання протоко­лу лише з обумовленням його ведення.

Після «закінчення слідства» можна перейти до найскладнішої гри в цьому комп­лексі — «Судовий процес». При цьому призначаються судді, секретар судового засідання, підсудний, адвокат, прокурор (державний обвинувачувач), свідки, експерт тощо. При цьому повинні бути дотримані основні процесуальні моменти (порядок допиту свідків, забезпечення права на захист тощо). НеобхідноСтворити обстановку, наближену до інтер'єру зали судових засідань — розташування меблів, на явність місця для «видалення» свідків тощо.

Для розгляду в іграх доцільно пропонувати ситуації, що знайомі учням з реальнії ми або подібними до реальних обставинами (вулиці району школи, об'єкти, що знайомі учням) — це активізує фантазію учнів, дозволяє їм активніше долучитися до «розслідування» обставин справи. Такими справами можуть бути крадіжка, розбійний напад, хуліганство, заподіювання тілесних ушкоджень.

Крім вищезгаданих, можливе проведення рольових ігор й іншої тематики, зокре­ма щодо дій покупця товару неналежної якості, участі у референдумі, створення дитячої громадської організації (її установчі збори) тощо.

Зрозуміло, що суттєвою перешкодою для широкого впровадження рольових ігор є обмеженість часу, визначеного для вивчення правознавства в цілому, але, враховуючі і ефективність ігор для всебічного засвоєння матеріалу, а також зацікавленість учнів, ба­жано використовувати їх у навчальному процесі.

Зауважимо також, що перелік можливих рольових (ділових) ігор достатньо широ­кий і, безумовно, не вичерпується вищенаведеним. Так, низка цікавих ігор пропонується у посібнику «Права людини. Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв» (К: Право, 1996). Власні напрацювання мають і багато вчителі)! правознавства (див. «Адреси передового досвіду»).

БІОГРАФІЧНІ СЮЖЕТИ

Вітчизняна школа традиційно приділяла і приділяє велику увагу вихованню молоді на прикладі життя видатних діячів минулого і сучасності, борців за кращу долю свого народу і всього людства, корифеїв культури і науки, людей, чиє життя варте пошани і наслідування. Всупереч цьому викладанняйтрава і досі має здебільшого сухий, фор­малізований, зовсім не пов'язаний з конкретними особистостями характер. На вступ­них іспитах до вищих навчальних закладів, під час різного роду конкурсів і змагань навіть кращі учні вражають повним незнанням імен видатних юристів України, невмінням розказати про видатних державних діячів, а про відомих правозахисників і поготів.

Саме на прохання вчителів у новому підручнику «Основи правознавства» (видав­ництва «Перун») було вміщено цикл портретів видатних вітчизняних юристів, держав­них діячів, а також деяких мислителів, у творчості яких значна увага приділялась питан­ням держави. Портрети супроводжуються короткою біографічною довідкою, що харак­теризує відповідного діяча, його зв'язок з Україною, а також у більшості випадків містить ще й своєрідну «прив'язку» до змісту параграфа підручника.

Звичайно, вже сама наявність портрета у підручнику запам'ятається учневі, автома­тично ототожнить певну постать з курсом «Основ правознавства». Але вона здатна спо­нукати і до більшого. Так, досвідчений вчитель може на кожному уроці організовувати обговорення короткого (на 4-6 хвилин) повідомлення заздалегідь підготовленогоучня про людину, портрет якої вміщено у підручнику.

Вчитель також може запропонувати всьому класові як додаткове домашнє завдан­ня для тих, хто бажає одержати добру оцінку, виписати з енциклопедичних довідників основні дані про відповідного правознавця. Для таких виписок можна навіть завести ж окремий зошит, або всім класом вести красиво оформлений альбом «Корифеї вітчизняного правознавства», кожна сторінка якого буде присвячена окремій людині і міститиме Текст найкращого реферату з числа написаних учнями. Різних варіантів використання біографічних сюжетів може бути чимало.

Основна суто методична трудність полягає в тому, аби навчити учнів відрізняти сучасне правознавців (людей зі спеціальною юридичною освітою) від державних діячів(президентів, прем'єрів тощо), які є державотворцями, але не державо(право)знавцямп у вузькому розумінні цього слова. Слід також пояснити, що такі величні постаті, як Т. Г. Шевченко, І. Я. Франко, Леся Українка, М. С. Грушевський зробили видатний внесок у розвиток багатьох напрямів культури і науки, в тому числі і правознавства, але не варто називати їх юристами, бо основний напрям їхньої діяльності виходив далеко замежі власне юридичної науки.

Інша практична проблема полягає у відсутності в шкільного вчителя відповідноїлітератури юридико-біографічного характеру, яку він міг прочитати сам і порскомспдувати своїм учням. У зв'язку з цим можемо порадити шукати необхідну інформацію н універсальних енциклопедіях (Українській Радянській Енциклопедії, Енциклопедії ук­раїнознавства тощо). Ряд персоналій вітчизняних юристів вміщено у фундаментальній «Енциклопедії етнодержавознавства» (Київ, 1997 р.). Крім того, біографічні дані про всіх українських академіків-правознавців і фрагменти їх вибраних праць можна знайти у ґрунтовному виданні «Академічна юридична думка» (Київ, 1998 р.). Основна необхідна інформація міститиметься також у багатотомній «Юридичній енциклопедії», перший том якої (літери А—Г) побачив світ наприкінці 1998 р. Багатьом українським правознавцям присвячено окремі біографічні нариси, які можна знайти у фахових юридичних киданнях «Право України», «Правова держава», «Вісник Академії правових наук України-тощо. (У додатку до цієї статті ми наведемо невеличкий список рекомендованої літератури.)

На уроках правознавства, крім осіб, портрети яких є у підручнику, можна розповісти (нагадати) учням про творця «Руської правди» Ярослава Мудрого, одною :і основоположників українського конституціоналізму Богдана Хмельницького, гетьмана емігранта Пилипа Орлика, непересічного державного діяча з оригінальними правовими поглядами Володимира Винниченка та багатьох інших державотворців.

Варто, мабуть, приділити певну увагу і загальновизнаним у світі борцям за права людини, лауреатам Нобелівської премії миру тощо. До їх числа належать Луп Сан Су К'І, Махатма Ганді, Вацлав Гавел, Мартін Лютср Юнг, Нельсоп Мандела, Йсонора Рузвельт, Андрій та інші відомі правозахисники.

 

Список рекомендованої літератури про видатних українських юристів

Академік Станіслав Дністрянський 1870—1935 (Біобібліографія) / Упорядник та автор вступу М. Мушинка; Відп. ред. К. Вислобоков. — К., 1992. — 94 с.

Академічна юридична думка / Укладачі І. Б. Узенко, Т. І. Бондарук; За заг. ред 10. С. Шемшученка. - К: ін. Ю. 1998. - 503 с.

Бабий Б. М. Очерк развития правових исследований в Украинской ССР 1919-1984. - К.: Наук, думка, 1984. - 19бс.

Богуславский М. М, Уусталь А. Т. Видающийся учений международник В. 3. Гр;і барь (К 120-летию со дня рождения) // Советское государство и право — 1985.-№ 11. -С. 120-126.

Борис Мойсейович Бабій (Біобібліографія вчених Української РСР) / Вступна стат­тя А. П. Таранова; Упорядник Г. О. Оскома. — К: Наук, думка, 1984. — 58 с.

Валентин Карлович Мамутов (Біобібліографія вчених України) / Вступна стаття С. 3. Михайлина; Упорядник В. І. Дудіна. — К: Наук, думка, 1994. — 64 с.

Василенко М. П. Академік Богдан Олександрович Кістяківський 16 (29) квітня 1920 р. (некролог та оцінка діяльності) // Записки Соціально-економічного відділу УАН. - 1923. - Т. 1. - С. УШ-ХІ.

Василенко М. П. Академік Орест Іванович Левицький 9 травня (26 квітня) 1922 р. // Записки Соціально-економічного відділу УАКГ — 1923. — Т. 1. — С. XVI—XVIII.

Віктор Васильович Цвєтков (Біографія і бібліографія вчених-правознавців) / Упо­рядник В. І. Семчик. — Харків: Право, 1998. — ЗО с.

Віталій Іванович Семчик (Біобібліографія вчених України) / Вступна стаття В. П. Нагребельного; Упорядник О. Поліводський. — К, 1997. — 44 с.

Водотика С. Г. Академік Михайло Єлисейович Слабченко. Нарис життя та твор­чості. — Київ—Херсон, 1998. — 142 с.

Володимир Михайлович Корецький (Біобібліографія вчених України) / Вступнії стаття В. М. Денисова; Упорядник Г. О. Оскома. — К.: Наук, думка, 1984. — 60 с.

Вороненко В. В., Кістерська Л Д., Матвєєва Л. В., Усенко І. Б. Микола Прокопович Василенко. — К: Наук, думка, 1991- — 268 с.

Гурвич М. А. Академік В. М. Гордон як процесуаліст // Проблеми правознавства. -1968. - Вип. 10. - с. 135-140.

Депенчук Л. Богдан Кістяківський. — К: Основи, 1995. — 174 с.

Дурденевский В. Владимир Грабарь (1865—1956) // Грабарь В. 3. Материальї к ис горни літературьі мсждупародного права в России (1647—1917). — М., ЮЧН, - с, 5-12.

Дурденевский В. Н. Владимир Грабарь — юрист и историк (К 60-летию научні їй | льности) // Вестник МГУ. - 1949. - № 7. - с. 113-122.

Заруба В. М. Академік Михайло Єлисейович Слабченко // Заруба В. М. Постаті Дніпропетровськ, 1993- — с. 81-177.

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Наукові досягненні! і,і |0 років. (1949-1989). - К._: Ін Юре, 1999. - 347 с.

Корецкий В. М. Избраннне труди: В 2-х кн. — К.: Наук, думка, 1989. — Кн. І 44 с; Кн. 2. - 416 с.

Кристер А. Е. Академік Олекса Михайлович Гуляєв та його наукова творчість //За ски Соціально-економічного відділу ВУАН. — Т. 2-3. — К, 1926. — с. 20-46.

Кульчицький В. С, Вівчаренко О. А., Бойко І. Й. Українська юриспруденція в персі і ліях. — Івано-Франківськ, 1995. — 39 с.

Ладьіженский А. М. Памяти В. 3. Грабаря // Известия вузов. Правоведение. -

,965.-№3.-с. 177-179.

Малиновський О. Із щоденників / Публікація М. Д. Шабат, передмова і коментарІ.Б. Усенка // Вісник АН України. - 1993. - № 10. - с. 80-94.

Микола Василенко «Московські вчені заздрять Українській Академії наук». Доку­менти до 125-річчя з дня народження // Вісник АН УРСР. — 1991. — № 2. — с. 75-97.

Микола Прокопович Василенко (Біобібліографія вчених Української РСР) / Вступна стаття Ю. С. Шемшученка, І. Б. Усенка; Упорядник В. В. Вороненко. — К: Наук, думка, 990.-66 с.

Михальченко С. И. Ф. В. Тарановский и его концепция истории средневековой России // Отечественная культура и историческая наука XVIII—XX веков: Сборник ста-й Брянского государственного пединститута. — Брянск, 1996. — с. 79-103.

Москвич Л. Г. Вклад О. І. Левицького у вивчення звичаєвого права на Україні // Історіографічні дослідження в УРСР. — 1972. — Вип. 5. — с. 92-106.

Москвич Л. Г. Видатний історик, археограф-архівіст (До 120-річчя від дня народ­ження О. І. Левицького) // Український історичний журнал. — 1968. — № 12.

с. 125-129.

Назаренко Є. В. П. О. Недбайло — вчений, педагог, громадським діяч (1907-1974 рр.) // Право України. - 1997. - № 7. - с. 58-61.

Наріжний С. М. П. Василенко і його наукова діяльність. — Львів, 1936. — 41 т.

Національна юридична академія України 1920-1995. Історичний нарис. — Харкіи, 1995.-122 с.

Окіншевич Л. О. Моя академічна праця в Україні — Львів, 1995. — 88 с.

Орест Левицький (1848-1922): Біобібліографічний покажчик / В. О. Мокляк (авт,уклад.). — Полтава, 1993- — 112 с.

Правовий статус Академії наук України (історія та сучасність) / Ю. С. Шеміпучсп ко, І. Б. Усенко, В. А. Чехович та інші. — К: Наук, думка, 1993. — 298 с.

Раде Михальчик. История сербского права в трудах Федора Тарановского // І'ус ская ємиграция в Югославии. — М.: Индрик, 1996. — с. 223-236.

Сборник статей, посвященньїх памяти академика, профсссора Владимира Михай­ловича Гордона. — Харьков, 1927. — 322 с.

Скакун О. Ф. М. О. Максимейко як історик права // Проблеми правознавства. — 1972. - Вип. 21. - с. 120-128.

Серафим Владимирович Юшков (трудн вндающихся юристов). — М: Юрид. лит., 1989.- 464 с

Сібільов М. М. Василь Пилипович Маслов (1922—1987) // Вісник Академії право­вих наук України. — 1997.— Вип. 3. — с. 114-118.

Усенко І. Б. Академік Тарановський: повернення на батьківщину // Вісник НАН України. - 1998. - № 3-4. - с. 45-55.

Усенко І. Б., Чехович В. А. Біля джерел радянської історико-правової науки (До 100 річчя з дня народження члена-кореспондента АН УРСР С. В. Юшкова) // Вісник АН УРСР. - 1988.-№ 5. - с. 90-94.

Усенко І. Б. Наукова спадщина академіка С. С. Дністрянського // Правова держава. - Вип. 7. - К, 1996. - с. 229-242.

Усенко І. Б., Циганкова Е. Г. У пошуках історичних коренів сучасності: До 125-річчя від дня народження О. О. Малиновського // Вісник АН УРСР. — 1993. — № 9. — с. 74-90.

Уусталь А. Т. В. 3. Грабарь в Тартуском университете // Известия вузов. Правоведение. - 1982. - № 4. - с. 18-24.

Ювілейний збірник в честь професора доктора Станіслава Дністрянського. — Пра­га, 1923. - 318 с.

Юридична наука і освіта на Україні / Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко, Б. М. Бабій та інші. — К: Наук, думка. 1992. — 300 с.

Юрій Сергійович Шемшученко (Біобіблібграфія вчених України) // Вступна стат­тя В. І. Семчика; Упорядник Ю. Я. Касьяненко. — К: Генеза, 1995. — 52 с.

Юридический институт Одесского государственного университета. Исторический очерк. — Одесса, 1996. — 160 с.