Главная | Обратная связь

ВИВЧЕННЯ КУРСУ «ПРАВА ЛЮДИНИ» В ШКОЛІ

У 1995 році в 10-11 класах ліцеїв, гімназій та загальноосвітніх шкіл започатковане викладання курсу «Права людини».

Цьому передувала серія семінарів для вчителів, що проводились Українським центром прав людини та Українською Правничою Фундацією спільно з Міністерством освіти України. Програму курсу було опубліковано в Інформаційно-мстодичному збірнику № 19 за 1995 рік. У 1996 році вийшов у світ методичний посібник:) курсу «Права людини», який полегшив підготовку вчителя до уроку. Наприкінці 1997 року вийшов підручник «Права людини», яким одразу ж розійшовся по навчальним закладам.

Чим викликаний значний інтерес як вчителів, так і учнів до нового курсу? Насамперед звернімо увагу на те, що освіті їй система України має відповідати завданням фор­мування громадянина демократичної держави. Конституція України в ст. 1 визначає: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Саме це визначення має бути основою та головним підґрунтям правового і політичного вихо­вання особистості в середньому навчальному закладі. Одним з головних кроків на шляху до створення правової держави є формування демократичної правосвідомості суспільства. Сучасна юридична теорія вважає правову державу найкращою формою ор­ганізації та управління державою. Що ж являє собою «правова держава»? Підручник «Ос­нови правознавства» дає таке визначення: «Правова держава — це держава, яка скла­дається з громадян, котрі мають високу правову культуру і формують державну владу, яка є демократично організованим і залежним від суспільства апаратом управління, що за допомогою ефективних законів забезпечує реалізацію прав і свобод громадянина».

Цими цінностями та водночас основоположним елементом правової держави є права та свободи людини. Верховенство прав і свобод особистості, визнання їх найви­щими цінностями, виховання та освіта в дусі поваги та дотримання прав людини — го­ловна мета духовного розвитку нашої держави. Формування особистості, як ми знаємо, відбувається під впливом цілеспрямованого процесу виховання та навчання, а форму­вання демократичної правосвідомості, виховання високої правової культури в учнів ви­магають нових методичних та методологічних підходів для забезпечення комплексно­го характеру педагогічної та правової діяльності.

Значення запровадження окремого курсу «Права людини» полягає в необхідності розвивати в людині зі шкільного віку почуття гідності, усвідомлення свого місця в суспільстві, своїх прав, а також можливості їх реалізації. Тривалий час точаться розмо­ви про захист прав людини, але, на нашу думку, слід дати громадянам загальні знання про права людини та можливість їх реалізації, залежність конкретних прав людини від можливості реалізації своїх прав іншою людиною, взаємозв'язок прав людини з суспільною системою, в якій вона живе, а вже потім знання про захист прав людини, як­що їх порушено, про механізм цього захисту.

Тому впродовж навчання в школі, кожний учень має ознайомитись з правами лю­дини в рамках його підготовки до життя, оскільки саме школи є тими осередками, що можуть і повинні навчити самоповаги та гідності кожну людину.

Навчання праву, як й іншим предметам, потребує поступового, тривалого вивчен­ня основ знань в цій галузі та формування здібностей до подальшого самостійного ово­лодіння предметом, формування стійких навичок користування основними поняттями та уявленнями предметної галузі. Головною особливістю має бути те, що оволодіти цим предметом необхідно як засобом для участі в процесі життєдіяльності соціуму, для відносин з різноманітними інституціями суспільства та держави.

Виявляючись логічним продовженням курсу «Основи правознавства», який вивчається у 9 класах, курс «Права людини» є джерелом знань, умінь та навичок учнів про суб'єктивне право як сукупність прав та свобод людини й громадянина. Більш того, про­грама курсу передбачає вивчення матеріалу, що пояснює механізм захисту прав людини як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях. Учні, які були опитані, відзначають, що вивчивши курс «Права людини», вони стали значно обізнаніші про за­ходи правового впливу, привели у систему свої знання про права людини та їх захист.

Курс планувалося із самого початку запроваджувати у загальноосвітніх школах як курс за вибором, а не як загальнообов'язкову дисципліну. Практика викладання цілком підтвердила правильність «стартової парадигми», принаймні на цьому етапі розвитку шкільної правової освіти. Безумовно, знання про права людини необхідні всім учням. На жаль, далеко не всі вчителі готові викладати цей курс, що зумовлено низьким рівнем їх власної підготовки. Частина з цієї групи, не лише не готові, але більш того — не бажають вести цей курс, тому що підготовка до проведення уроку з курсу «Права людини» потребує більше часу. Внаслідок цього курс запроваджено лише там, де є вчителі, які ба­жають і здатні його викладати.

Варто зазначити, що цей курс має низку специфічних, властивих лише йому особливостей. Так, на нашу думку, курс «Права людини» значною мірою має бути безоціночним курсом. Не можна ставити традиційні «п'ятірки» та «двійки» за світогляд, переко­нання або думки, вимовлені вголос. Це суперечить завданням і меті не лише курсу «Пра­ва людини», а й конституційним принципам пріоритету прав та свобод людини, самої людини — як найвищої соціальної цінності. Без цього неможлива побудова в Україні громадянського суспільства та правової держави. Разом з тим під час опанування теоре­тичного матеріалу, пов'язаного з вивченням історії прав людини або змісту документів з прав людини — оцінки можуть виставлятись як індикатор засвоєння учнями тих чи інших положень. Що стосується курсу в цілому, то не можна учня «заохочувати» або «ка­рати» оцінкою за те, що його спосіб мислення не збігається із способом мислення вчи­теля.

Курс «Права людини» — не є кон'юнктурним й хвилинним курсом. Він не вино­ситься на вступні іспити у вищий навчальний заклад. Немає й не може бути критеріїв рівня його засвоєння учнями. На це може дати відповідь лише подальше життя кожної окремо взятої людини.

У вчителів, які починають викладання курсу «Права людини», виникають певні тру­днощі під час визначення типу уроку, вивчення тієї чи іншої теми. Почасти, це пояснюється тим, що численні посібники, які видані за кордоном і розраховані в основно­му на дітей молодшого та середнього шкільного віку, пропонують навчання правам лю­дини в ігровій ситуативній формі. Нетрадиційні типи уроків не повинні домінувати у 10-11 класах, бо це не відповідає віковим особливостям та освітньому рівневі старшо­класників, так само, як і завданням курсу.

Найбільш оптимальним уявляється поєднання шкільних лекцій із семінарами, пра­ктикумами та уроками-диспутами. Конкретних рецептів у цьому плані не може бути, так як дольова вага того чи іншого уроку в програмі курсу залежить від ступеня готовності вчителя, загального рівня класу, літератури та матеріально-дидактичного забезпечення.

Практика викладання курсу свідчить про те, що програму може бути пройдено як за 10-11 класи, так і тільки за 11 клас. Обидва варіанти можливі. Однак більш доцільним виявляється вивчення курсу протягом двох років. Ущільнення програми курсу, за умов його вивчення за 11 клас, вдвічі скорочує час, який відводиться учням на самостійну підготовку до уроків курсу «Права людини», що не може не позначитись на якості про­ведення семінарів, практикумів та диспутів. Слід також враховувати й той факт, що остання чверть в 11-му класі — це підготовка до успішного складання випускних іспитів, а також саме на цей період припадає вивчення найважливішого розділу курсу, присвяченого практичним аспектам захисту громадянами України своїх прав та законних інтересів. Без глибокого вивчення старшокласниками цієї теми низькою буде ефек­тивність вивчення всього курсу.

Не ставлячи за мету дублювання вже наявного методичного посібника, уявляється доцільним дати кілька рекомендацій методичного характеру вчителю, який збирається вести або вже викладає курс «Права людини».

Взявши програму курсу «Права людини», визначиься щодо всіх уроків стосовно типу уроку, котрий, на ваш погляд, є найбільш оптимальним.

Проведення практикуму потребує попереднього ознайомлення учнів із документацією в цілому, яка буде опрацьовуватись безпосередньо на уроці. Крім того, у доку­менті, що вивчається учнями, мають бути виділені вузлові моменти, на які слід звернути увагу. Кожний учень повинен мати на уроці-практикумі текст документа, що вивчається, а не один примірник на парту. Це забезпечує більш ефективне проведення практикуму,

Урок-диспут, на думку багатьох вчителів, один із презентабельних типів уроку. І (є безумовно так, якщо кількість вже одержаних знань, вмінь та навичок дозволяє провести його ефективно. Диспут не має бути експромтом, так само, як і зразково-показним уроком для гостей або керівництва школи. Доцільно, щоб на уроці-диспуті в класі «ОДИН на один» були вчитель і учні. Це знімає з дітей дилему, як відповідати: «як треба»

Викладання курсу потребує спільних зусиль вчителя, учнів, їх батьків, класного керівника, шкільного психолога.

Старшокласники можуть надати допомогу учням молодших класів у проведенні конкурсів на кращий малюнок, який відбиває сприймання дитиною проблеми. Будь-яка форма, що обрана для вивчення прав людини у загальноосвітній школі, — доцільна.

Не все, звичайно, залежить власне від учителя. Так, навчально-методичне забезпечення є важливою складовою ефективності та науковості викладання будь-якого предмета. У перспективі поряд з підручником та методичним посібником з курсу «Права людини» мають бути випущені: хрестоматія; словник для учнів, що містить терміни і поняття даного курсу; збірник дидактичних матеріалів ; книга для читання, що містить матеріал про еволюцію прав людини, видатних політичних діячів, інші необхідні матеріали.

Слід створити і загальнодержавну систему підготовки відповідних освітянських кадрів. На нашу думку, інститути післядипломної освіти сьогодні є практично єдиними регіональними центрами, здатними здійснювати курсову або спецкурсову підготовку та перепідготовку вчителів, які бажають викладати курс «Права людини». Враховуючи реальні можливості регіонів, було б доцільно визначити 4-5 інститутів післядипломної освіти вчителів, які здатні здійснювати таку роботу на Заході, Сході та Півдні нашої країни при координації з Києва з боку Українського центру прав людини, Української Правничої Фундації та Міністерства освіти України.

Такими регіональними центрами могли б стати, наприклад, міста Львів, Харків, Се­вастополь.

Вивчення курсу «Права людини» відповідає сучасним потребам нашої держави і суспільства, інтересам світової спільноти загалом. Із суто педагогічної точки зору, курс видається надзвичайно перспективним для викладання, і має якнайшвидше посісти гідне місце у системі шкільної освіти.

«ПРАКТИЧНЕ ПРАВО» У 8 КЛАСІ

Нині, коли в нашому суспільстві взято курс на утвердження правових цінностей, в умовах швидкого розвитку українського законодавства і водночас постійного зростан­ня інтересу учнів до правознавства, сучасний рівень правової освіти в школі є явно не­достатнім — п'ятдесят одну годину, що відводиться на вивчення правознавства в дев'ятому класі, навряд чи можна визнати задовільним для оволодіння хоча б основами правових знань.

Пошуки шляхів удосконалення системи правової освіти призвели до появи ідеї створення нового курсу правового спрямуванні — «Практичне право» для восьмого класу. Подібні програми вже створено та різною мірою впроваджено у практику деяких країн в США, «Право на кожен день» у Польщі, «Живое право» у Санкт-Петербурзі (Росія) тощо. Знайомство з цими курсами, створеними для них навчальни­ми посібниками та особливостями методики допомогли визначити основні принципи, і на яких ґрунтується нова програма.

Перш за все, нова дисципліна не є замінником існуючого курсу «Основи право­знавства», вона мусить його доповнити і розвинути. Предмет має пропедевтичний ха­рактер. Саме тому перед пропонованим курсом не ставиться завдання оволодіння по­нятійним апаратом, докладного знайомства з нормативними актами держави. Головне його завдання — це зацікавити учнів правознавством, озброїти їх вмінням діяти у пев­них життєвих ситуаціях відповідно до вимог законів. Одночасно, ознайомлюючи учнів зосновами правознавства, пропонована дисципліна має підготувати учнів до сприйнят­тя основного правознавчого курсу в дев'ятому класі. Враховуючи вікові особливості учнів 8-го класу, а також наявність обов'язкового предмета «Правознавство», що вив­чається у 8 му класі, програма має забезпечити ознайомлення лише з найпростішими поняттями та термінами, :і якими учні стикаються у повсякденному житті

Зазначимо, що одним із завдань шкільного правознавства є підготувати учнів до життя в умовах правової держави, виробити в них навички правомірної поведінки, за­стосування норм права у повсякденному житті. Пропонований курс «Практичне право» І має на меті вирішити цю проблему — підвищити рівень практичного спрямування шкільної правознавчої програми.

Для досягнення цієї мсти у моному курсі пропонується вирішити такі завдання:

— дати учням початкові знання з правознавства, ознайомити їх з окремими зако­вами нашої держави;

— формувати навички правомірної поведінки, вчити учнів діяти в різноманітних життєвих ситуаціях у відповідності з нормами права, аналізувати з правової точки зору процеси та ситуації, що відбуваються у суспільстві;

— виховувати в учнів впевненість у необхідності суворого дотримання законів, примиренність до протиправної поведінки, формувати навички правомірного реагування на неправомірні дії.

Цим завданням відповідає структура навчальної програми та її зміст. Програма передбачає ознайомлення учнів з поняттями громадянства, закону, навчання учнів використанню їх громадянських прав. Учні вивчають свої права як членів родини, можливості захисту прав дитини. Приділяється увага ознайомленню з реалізацією та захистом прав дитини в школі, можливостям участі в шкільному самоврядуванні. Учні пізнають ті соціальні ролі, які їм доведеться виконувати у майбутньому — працівника (питання пошуку та вступу на роботу, можливості працевлаштування неповнолітніх), покупця (права покупця, можливості захисту його прав у разі придбання товару неналежної якості), виборця тощо.

Але водночас учні мають також засвоїти свої обов'язки — як учнів, учасників дорожнього руху, захисників Вітчизни тощо. Значна увага приділяється ситуаціям, коли підлітки стикаються з правоохоронними органами — міліцією, прокуратурою, судом як затримані, свідки, потерпілі.

Особливістю цього предмета є також те, що для успішного вирішення цих завдань курс передбачає широке використання у практиці інтерактивних методів роботи«інтелектуального штурму», групової роботи, рольових ігр тощо.

Так, на уроці, присвяченому вивченню основ трудового права, пропонується не лише ознайомити учнів з основними правовими нормами (вимоги до претендента на роботу, можливості працевлаштування неповнолітніх, пільги для них), але й провестиділову гру «Прийняття на роботу», зімітувати проведення «інтерв'ю» роботодавця ,чи претендетом при прийнятті на роботу.

Слід зазначити, що робота над впровадженням курсу, яка проводиться з початку 1998/99 навчального року в шести школах України, що їх визначено як експеримен­тальні майданчики, дозволяє зробити перші висновки про доцільність впровадження такої дисципліни, а також велику зацікавленість учнів у вивченні додаткового правово­го курсу. Наступного року передбачається значно ширша апробація цього предмета у школах усіх регіонів України.