 |
|
ТИПОЛОГІЯ СТУДЕНТСЬКИХ ГАЗЕТ
Сучасний ринок української періодики є різноманітним і насиченим, проте саме студентська преса, маючи низку специфічних ознак, займає в цій царині особливе місце. Нагальні проблеми й тенденції розвитку також вирізняють її з-поміж інших. Це можна пояснити особливим завданням та призначенням цього різновиду преси. По-перше, студентські видання покликані задовольняти специфічні інформаційні потреби студентства, яке наразі є одним з найчисленніших і найдинамічніших сегментів українського соціуму. Стимулювати громадську активність цієї соціальної верстви – значить інвестувати у здорове майбутнє української громади [1].
По-друге, студентське видання, виконуючи виховну, рекреаційну, інформаційну, комунікаційну та інші функції, притаманні ЗМІ, сприяє професійному розвитку тих, хто його створює. Беручи участь у відтворення видання на всіх етапах, студенти мають змогу перевірити власні професійні навички й набути нових. Таким чином, редакційний процес у цьому випадку є певним мірою самоціллю, в той час коли робота більшості видавництв спрямована винятково на результат [7].
То ж бачимо, що студентська періодика, зокрема студентська газета, потребує пильної уваги дослідників. При цьому наразі не розроблено єдиної загальноприйнятої типології студентських газет.
Мета статті – на основі аналізу нормативних документів і наукових робіт, що порушують проблеми типології періодичних видань (зокрема, студентських) виробити класифікацію студентських газет.
Державний стандарт України ДСТУ 3017-95 “Видання. Основні види. Терміни та визначення” визначає газетне видання як “видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання” [5]. Далі наголошується, що у випадках скріплення аркушів друкованого матеріалу використовується термін “газетно-журнальне видання”.
За тим же стандартом, газета – це “періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу” [5].
У стандарті зазначається, що “газета може випускатися також протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу, конференції, фестивалю тощо” і “може мати додаток чи додатки у вигляді окремих газетних випусків і у вигляді газетно-журнальних видань, які мають самостійну назву, а також платівок, дискет, магнітофонних плівок, інших носіїв аудіовізуальної інформації” [5].
У монографії “Засоби масової комунікації” О. Кузнєцова подає дещо іншу термінологію. Вона визначає газетні виданні як “періодичні друковані видання на розгорнутих аркушах паперу, без обкладинки, що містять текстову й ілюстративну інформацію (фото, малюнки, схеми, графіки тощо), з визначеною періодичністю (від 1 до 7 разів на тиждень), або неперіодичні видання з особливим комунікативним впливом”, а газету як “друковане видання на розгорнутих аркушах паперу формату А2, А3, А4 матеріалів інформативно-аналітичного характеру, що розміщені колонками, з невеликою кількістю ілюстрацій і періодичністю від 2 до 7 разів на тиждень” [6]. Дослідниця вирізняє також тижневик-газету, яка, на її думку, відзначається “конкретною щотижневою періодичністю, меншою оперативністю інформації, більшою ілюстративністю” [6].
В окремих випадках газети, особливо студентські, виходять рідше ніж 7 разів на місяць. Причинами цього можуть бути нестача інформації, несвоєчасне її надходження; замалий досвід учасників редакційного процесу; недостатнє фінансування; особливості політики, концепції й тематичного наповнення газети. Найчастіше це так звані “тематичні” газети, про які йтиметься далі.
На жаль, у наукових розвідках, де розглядається питання студентської преси нами не знайдено задовільного вичерпного визначення терміну “студентська газета” або “студентська періодика”. Проаналізувавши низку студентських видань та виділивши їхні типологічні ознаки, пропонуємо наступне визначення: студентська газета – це періодичне або продовжуване газетне видання, основну цільову аудиторію якого складають студенти вищих навчальних закладів та яке створюється студентами або за активної їх участі.
Інакше кажучи, специфіка студентської газети полягає, насамперед, у тому, що вона містить повідомлення, адресатами та адресантами котрих є переважно студенти.
Слід розмежовувати молодіжні і студентські видання. Перші зазвичай зареєстровані в Державному комітеті інформаційної політики; прибуткові; співпрацюють з рекламодавцями; постійне фінансуються; з чіткою періодичністю. Співробітники молодіжного видання мають посвідчення й отримують гонорар. Засновниками молодіжних видань виступають молодіжні організації, колективи редакцій, політичні партії тощо.
Для більшості ж студентських газет притаманні такі риси:
· “стихійно” створюються й ліквідуються;
· не потребують реєстрації;
· більшість є продовжуваними;
· обсяг номеру залежить від часових проміжків між випусками;
· наклад невеликий і залежить від фінансування;
· переважно неприбуткові. Випускаються за кошти вищого навчального закладу, спонсора;
· робітники працюють безкоштовно;
· поліграфічне виконання невисокої якості [2].
Згаданий вище стандарт виокремлює наступні різновиди газет: громадсько-політична – така, що “систематично висвітлює питання внутрішньої і зовнішньої політики держави та міжнародного життя”; спеціалізована – яка “систематично висвітлює окремі проблеми громадського життя, науки, техніки, культури та інших галузей діяльності і призначена певним категоріям читачів” [5]. Спеціалізовані газети пропонується поділяти на такі підвиди: газети з питань економіки і бізнесу, медичні, спортивні, з питань культури, літератури, мистецтва, релігійні, рекламні, для дозвілля, для дітей та юнацтва.
Окремо виділяють також спеціальний газетний випуск, тобто “газетне видання, підготовлене з якоїсь нагоди виїзною або громадською редакцією основної газети з метою оперативного доведення необхідної інформації читачеві, що має назву основного видання і виходить протягом обмеженого часу із зазначенням поточного і валового номерів, року і дати” [5]. Як бачимо, класифікаторами виступають тематична спрямованість, цільове й читацьке призначення.
Вищезазначені ознаки, без сумніву, є визначальними. Інша справа, що їхній перелік не вичерпний. Тож розглянемо інші класифікаційні моделі періодичних видань. За свідченням Т. Давидченко, у статистичних довідниках, бібліографічних покажчиках і літописах періодичного друку видання поділяють за цільовим призначенням, за тематикою та читацькою адресою. У каталогах періодичних видань України основний поділ газет і журналів робиться за тематикою [4].
Найменування типів журналів і газет, що використовуються на практиці, як правило, беруться з друкованих підзаголовків, визначених видавцем [4]. Утім, таке своєрідне поєднання теорії та практики найчастіше не доцільне: по-перше, підзаголовок може виконувати суто рекламну функцію, по-друге, державний стандарт не подає вичерпної класифікації періодики, тому видавцеві надається майже необмежена свобода в цій сфері. До того ж, немає гарантії, що видавець обізнаний у питаннях типології видань.
Розробляючи типологію сучасної греко-католицької преси України, І. Скленар використовує аудиторній принцип [9]. Н. Подоляка класифікує періодичні видання на основі структурно-логічних і проблемно-тематичних ознак (універсальні, громадсько-політичні, релігійно-духовні, професійні, науково-освітні, мистецькі, сільськогосподарські, торговельно-економічні, промислово-виробничі, рекламно-довідкові) та за періодичністю (щоденні, тижневі, щомісячні, двомісячні, щодекадні, щоквартальні, піврічні, щорічні, такі, що виходили двічі на тиждень, тричі на тиждень, з невизначеним терміном виходу) [8].
А. Гребенюк пропонує типологізувати сучасну періодику на основі двох видів ознак: головних і другорядних. “Головними ознаками є тематична масштабність та рівень охоплення аудиторії (загальнонаціональна, регіональна періодика); ознака власності (бюджетна, комерційна періодика); жанрова ознака (інформаційно-масова, аналітична періодика). Другорядними – професійно-галузева (відомчі видання, “ділова” періодика); ідеологічна (партійна преса); розважальність (“глянцеві” видання, таблоїди)” [3].
Пропонуючи авторську класифікацію українських газетних видань, О. Кузнєцова як класоформуючу ознаку пропонує обрати інтерес, який впливає на читацький попит. Інтереси ж, а відповідно й газетні видання, дослідниця поділяє на дві великі групи (класи) – масові й соціальні (групові), класи – на типи, типи – на види, види – на підвиди на основі тієї ж визначальної ознаки [6].
Проблемі класифікації студентської преси присвячена розвідка І. Братіної ““Креденс” – спроба створення незалежного студентського видання”. Беручи за зразок класифікацію шкільної преси М. Житалюк, дослідниця пропонує власну класифікацію студентської преси, виокремлюючи такі антагонічні пари:
· періодична – святкова (ювілейна), тобто “видання, присвячені подіям, ювілеям, які виходить несистематично, лише з нагоди дат, як правило, за вказівкою керівництва вишу”;
· стінна – багатотиражна;
· кольорова – чорно-біла;
· інформаційна – тематична (тут – така, що “за своїм змістом, внутрішньою побудовою близькі до ювілейних, святкових, проте ˂…˃ не мусить бути присвячена ювілеям, річницям, святам, натомість, іноді за основу беруть актуальну тему”);
· офіційна – неофіційна [1].
Типоутворюючими ознаками постають періодичність, форма випуску (в нашому випадку цей критерій не цікавить, адже мова йде саме про газетні видання), спосіб поліграфічного відтворення, тематичне наповнення й оперативність, форма взаємодії з керівництвом вишу.
Проаналізувавши запропоновані системи класифікації, та привівши їх, так би мовити, до спільного знаменника, аби уникнути логічних повторів, а також враховуючи особливості студентських газет, виділимо їх основні типоутворюючі ознаки:
· жанрово тематична спрямованість;
· цільове призначення;
· читацьке коло;
· періодичність;
· рівень (масштаб) охоплення аудиторії;
· ознака власності та форма взаємодії з керівництвом вишу;
· спосіб поліграфічного відтворення.
Відтак подаємо власну типологію студентських газет.
За жанрово-тематичним спрямуванням: інформаційні, тематичні, інформаційно-тематичні.
За цільовим призначенням: універсальні, спеціальні.
За періодичністю: періодичні, святкові (ювілейні).
За рівнем охоплення аудиторії (масштабом): газета кафедри, газета факультету (інституту), загально університетська.
За формою взаємодії з керівництвом вишу: офіційні, неофіційні.
За способом поліграфічного відтворення: чорно-білі, кольорові, комбіновані.
Література
1. Братіна І. М. “Креденс” – спроба створення незалежного студентського видання / І. М. Братіна // Наукові записки Інституту журналістики. – 2008. – Т. 33. – С. 84–88. 2. Грабська А. В.Студентська преса в українському інформаційному просторі / А. В. Грабська // Наукові записки Інституту журналістики. – 2008. – Т. 31. – С. 146–143. 3. Гребенюк А. В. До типології журнальних видань / А. В. Гребенюк// Наукові записки Інституту журналістики. – – 2011. – Т. 42. – С. 163–166. 4. Давидченко Т. С.Типологічна класифікація дитячих періодичних видань в Україні / Т. С. Давидченко // Наукові записки Інституту журналістики. – 2008. – Т. 30. – С. 116–121. 5. ДСТУ 3017–95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. 6. Кузнєцова О. Д. Засоби масової комунікації / О. Д. Кузнєцова. –Л. : ПАІС, 2003. – 186 с. 7. Овдієнко Н. В. Студентські ЗМІ в структурі сучасної української журналістики (на прикладі газет “Студентська координата” і “Молодий журналіст”) / Н. В. Овдієнко // Наукові записки Інституту журналістики. – 2008. – Т. 32. – С. 110–113. 8. Подоляка Н. С. Типологія періодичних видань Сумського краю (1861 – 1916) / Н. С. Подоляка // Наукові записки Інституту журналістики. – 2009. – Т. 35. – С. 43–47. 9. Скленар І. М. Типологія та характеристика сучасної греко-католицької преси України / І. М. Скленар // Наукові записки Інституту журналістики. – 2009. – Т. 37. – С. 187–191.
Анотація
У статті на основі аналізу нормативних документів та наукових робіт, що розгдядають проблеми типології періодичних видань (зокрема, студентських), запропоновано авторську класифікацію студентських газет.
Ключові слова:студентська газета, типологія, класифікація.
Науковий керівник: Кравченко Олена Леонідівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики і видавничої справи ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка.
УДК 929 Хвильовий : 821.161.2
Ю. О. Радченко