 |
|
ІЛЮСТРАТИВНИЙ РЯД ДИТЯЧОГО ВИДАННЯ
У створенні дитячого видання важливу роль відіграє ілюстрація. Саме вона дає дитині можливість уявити собі про що йтиметься у тексті. Тож, головним завданням редактора є правильне використання ілюстрацій у виданні.
Наукова розвідка є безумовно актуальною, оскільки психологічні аспекти створення ілюстративного ряду дитячого видання не досліджувалися жодним науковцем. Новим є й вивчення впливу дитячого видання на маленького реципієнта та його подальший розвиток та існування у соціумі.
Метою статті є, по-перше, розгляд історії оформлення дитячого видання ілюстраціями, по друге, сучасний стан ілюстративного ряду в книжках для дітей дошкільного віку.
Основним завданням статті є показ ілюстративного ряду дитячого видання.
Об’єктомрозвідки є дитяча література, розрахована на реципієнтів дошкільного віку, предметом – ілюстрація та її вплив на свідомість дитини.
На значення малюнків у вихованні дітей одним з перших серед вітчизняних видавців звернув увагу М. Новіков. Призначену читачам-дітям книгу “Видиме світло” (1768) чеського педагога Яна Амоса Коменського він видав з графічно виконаними заставками, кінцівками, віньєтками.
Важливість художньої ілюстрації в етичному й естетичному вихованні відзначали В. Бєлінській, А. Герцен, М. Чернишевський. Наприклад, В. Бєлінській писав: “Подивіться, як жадібні діти до картинок! Вони готові прочитати найсухіший і нудніший текст, лише б тільки він пояснив їм зміст картинки” [5, с. 184].
Як засіб виховання і навчання дітей розглядав ілюстрації К. Ушинській, підкреслюючи необхідність віддзеркалення в них пізнавального і художнього начал. Останнє пов'язане з виконанням ілюстраціями естетичних функцій.
Першими книжками для дітей з картинками були видання Біблії і букварів. У Західній Європі вони з'являються вже в XV ст., незабаром після відкриття перших друкарень. У XVII в. була випущена книга Яна Амоса Каменського “Світ речей в малюнках”(1658). З цього часу дітей почали вчити не тільки за азбукою, але і по картинках, але ілюстрованих книг з розповідями і казками у той час ще не було. Серйозні видавці не друкували дитячі видання навіть у добу Просвітництва.
Історія ілюстрації в дитячій книзі налічує чотири сторіччя. Вона починається з появи навчальної книги: широко відомі книги XVIII ст.. – “Азбука” і “Прописи”. Зображення, які містилися в цих навчальних виданнях, носили пізнавальний характер.ий – гравюра з життя школи того часу, в “Азбуці” (1637 р.) Василя Бурцева-Протопова.
Еволюція книжкової справи пов'язана з розвитком ілюстрації. Поступово вона увійшла до структури книги для дітей, як один з необхідних її елементів. Можна назвати найбільш значні ілюстровані видання, які повною мірою відповідають критерію естетичної цінності видання. Наприклад, одній з найбагатших ілюстрованих книг у XVІІ ст. був “Лицьовий буквар” Каріона Істоміна, виданий в 1694 р. Це живописна поетична енциклопедія, де вірші й гравюри, доповнюючи один одного, утворюють єдине ціле, є справжнім витвором мистецтва.
Ілюстрація – мальоване відтворення написаного тексту. Вона допомагає реципієнту краще зрозуміти написане чи розтлумачити головну думку твору. Це особливо важливо для малюків, що лише роздивляються малюнок, та для дітей дошкільного віку, які спочатку бачать зображення й сприймають його, а вже потім читають поданий текст [3, с. 75].
Можна стверджувати, що саме ілюстрація сприяла становленню видань для дітей як самостійного комплексу видань, оскільки завдяки ній книга для маленьких читачів може розглядатися як особлива художня структура. Учені й педагоги відзначають, що ефективність сприйняття школярами тексту без ілюстративного ряду знижується майже удвічі. Малюнок і слово в дитячій книзі органічно взаємозв'язані .
При підготовці ілюстрацій необхідно враховувати особливості дитини, специфіку її сприйняття прочитаного і завдання дії книги на маленького реципієнта. Малюнок у книзі, де зміст передає текст, виконує пізнавальну, виховну, естетичну та доповнюючу функції.
Пізнавальна функція забезпечується за допомогою віддзеркалення в ілюстраціях реалій навколишнього світу, які сприяють вивченню предметів і явищ [1, с. 72].
Виховна функція забезпечується зв'язком ілюстрацій з виховною ідеєю. Ті або інші оцінні моменти, відображені в ілюстрації, виразніше розуміються читачем, ніж з тексту, впливаючи на емоційну сферу особи через зорове сприйняття, формуючи тим самим певне відношення до героїв і їх вчинків. Тут зображення підказує дитині загальну оцінку ситуації незалежно від того, як ця ситуація представлена в тексті книги. Крім того, виховна функція реалізується за рахунок показу не завжди зрозумілих з тексту зв'язків між явищами і особами, допомагає визначити власне місце в тих або інших процесах. Малюнок може допомогти читачеві розставити акценти, зрозуміти суть описаної події [1, с. 73].
Естетична функція ілюстрації визначається якістю її виконання, і тут важливим критерієм оцінки стає критерій художності. Багато чудових художників реалізували свій талант саме в дитячій книзі, яка тим самим залучала читачів до явища високого мистецтва [1, с. 73]. Серед них А. Іванов, що створив гравюри до “Руслана і Людмили” А. Пушкіна, Р. Куковський, що ілюструє казку П. Єршова “Коник-горбоконик”, художники “Абрамцовського кружка”; В. Васнецов, М. Врубель, В. Сєров, художники, що входили до групи “Світ мистецтва”, ілюстрації яких до казок залишаються прекрасними зразками оформлення книги для дітей, І. Білібін, що створив “Азбуку в картинках”, і багато інших вітчизняних і зарубіжних художників.
Розглядаючи кращі видання для дітей як феномен книги, можна відзначити, що їх ілюстративний ряд відрізняється високим художнім рівнем, показує глибоке проникнення художників у світ малюків.
Проте, разом з яскравими та високохудожніми виданнями в їх загальному масиві, можна бачити і велику кількість сірих нецікавих книжок для дітей, оформлення яких недбале, невиразне, не зважає на специфіку читацької адреси. Такі книжки не відповідають найважливішому критерію редакторської оцінки ілюстрацій – критерію художньої цінності видання.
Доповнююча функція ілюстрацій пов'язана з можливістю зображення розширити розуміння тексту, показати частину в межах цілого або, навпаки, представити ціле складниками. Крім того, малюнки сприяють формуванню в читача додаткових переживань, які поширюють можливості дії книг для дітей на емоційну сферу особи [1, с. 74]. У сприйнятті змісту книги ілюстрація така важлива, що часом книга починається не зі складання тексту, а з підготовки ілюстрації. Так, художник В. Лебедев намалював сценки на тему цирку, до яких С. Маршак пізніше написав вірші.
Ілюстратор книги стоїть перед необхідністю інтерпретувати текст. Крім того, можна відзначити, що малюнок – це розглядання світу і можливість краще зрозуміти його.
Американський художник Лео Ліонні складає поетичні тексти до картинок, в які втілений світ його образів. Його “герої” – гусінь, птахи, риби, миші, равлики, краплі й навіть плями фарби. Він допоміг стародавньому літературному жанру “байки” знайти в XX ст. нове життя.
Особливе значення набуває в малюнках для дитячої книги настрій, який вони передають. Різні його відтінки (сумне, веселе, іронічне, серйозне) легко сприймаються через малюнки, підказуючи читачеві, як слід відноситися до того або іншого героя, того або іншого вчинку, представленого в книзі [4]. Відомо, що в певному віці (дошкільний, молодший шкільний) діти погано розуміють підтекст викладу. І тут малюнок може допомогти читачеві вловити тонкощі, нюанси змісту.
Підготовка ілюстрацій для дітей вимагає уважного відношення до самих дітей. Так, художник В. Лебедев признавався, що, працюючи для дітей, він намагається “пригадати свою дитячу свідомість”, з обережністю відносячись до всякої нарочитості і підробки “під дитячість”. Він стверджував, що ніякий малюнок, навіть дуже хороший, не буде уподобаний дитиною, якщо не відповість на його питання, не задовольнить його пізнавального інтересу. Дійсно, оформлення дитячої книги – особлива область книжкової графіки. Талант того, хто малює, набуває тут відтінку пояснення, повчань. Саме редактор може оцінити дію ілюстрації на читача з цієї точки зору.
Дитину дошкільного віку цікавлять речі, що перш за все знаходяться поряд, прості явища. Його увагу привертають малюнки простих предметів, фігур людей і тварин. Важливо в зображенні виділити основне. Діти відрізняються спрощеністю мислення, невмінням відокремити головне від другорядного, причому часто дитина перемикається з істотного на менш значне, забуваючи про основний. Логіка дошкільника – логіка, що базується на безпосередньому зіставленні фактів і вражень. Тому на малюнку для такого читача часто опускаються деталі, зображення робляться в загальному вигляді. Дітлахам подобаються малюнки без численних зовнішніх деталей, але з великою емоційною насиченістю образів, загостренням характерів, що доходить до гротеску, підвищеною кольоровістю, яскравим жестом. Малюнки-ілюстрації в дошкільному віці сприймаються дитиною як точне віддзеркалення дійсності, майже як сама дійсність. Тому зображення повинні бути впізнанні і зрозумілі, статичні. Читачі старшого дошкільного віку цікавляться динамікою руху.
На окрему увагу заслуговують й загальні принципи ілюстрації. Наприклад, художник В. Конашевич говорив: “Хай ілюстрація до дитячої книги буде “розфарбованим малюнком” [2, с. 240]. І картинки його до дитячих книг, зокрема до книжки-картинки вірша К. Чуковского “Федорино горе”, дійсно частково нагадують розфарбовані малюнки, мають мінімальну кількість деталей, просту композицію, що акцентує увагу на найголовніших моментах змісту.
На жаль, редактори не завжди беруть участь у визначенні сюжетів ілюстрацій і підключаються до оцінки і відбору малюнків тільки на етапі представлення ескізів у видавництво. А тим часом функціональна роль ілюстративного матеріалу значною мірою посилюється, якщо малюються складні для сприйняття дитини моменти розвитку оповідання. Так, в картинках можна розкрити настрій героїв, показати деякі боки їх поведінки – ті, які неможливо передати текстом.
Таким чином, ілюстрація в дитячій книзі вирішує цілий комплекс завдань, які визначаються пізнавальними, виховними, естетичними і доповнюючими функціями. Виходячи з них та за допомогою урахування особливостей інтересу дітей й сприйняття цією аудиторією зорового ряду видання, редактор здійснює оцінку мальованого матеріалу. Як основні можна назвати наступні вимоги до ілюстрацій книг для дітей: ілюстрації повинні бути пов'язані із задумом письменника, повинні допомогти дитині зрозуміти основні моменти змісту книги, підказати, як відноситься автор до героїв і їх вчинків, доповнюючи тим самим сенс тексту; міра, ступінь повноти віддзеркалення змісту в ілюстраціях повинен визначатися функціями, які вони виконують; враховуються такі чинники, як вік читача, вид видання (наприклад, книжка-картинка або альбом переважно представлені образотворчим рядом), специфіка змісту твору літератури, поліграфічні можливості виконання ілюстрацій.
Окрім того, редакторові слід також розглядати й достовірність зображень, їх схожість з реальними предметами і явищами; цілісність ілюстративного ряду; естетичну цінність малюнків.
Література
1. Владимиров Л. Какие иллюстрации нравятся детям / Л. Владимиров // Книжное обозрение. – 1995. - № 2. – С. 72-74. 2. Лавров Н. Издания художественной, детской литературы по искусству, филологии / Н. Лавров – М. : книга, 1979. – 264 с. 3. Огар Е. Дитяча книга : проблеми видавничої підготовки : / Е. Огар [навчальний посібник] – Львів : Аз-Арт, 2002. – 160 с. 4. Цвет и его использование в предметах детского обихода. – http: // www. Tigriki. Sumy. Ua / index. Php / newsid=374 5. Шиллегодский С. П. В. Г. Белинский о детской литературе и детском чтении. Лекция. М.: Детгиз, 1955. – 257 с.
Анотація
Подана стаття розглядає ілюстрацію як окремий об’єкт у дитячому видання. Проаналізовано поняття та основні функції ілюстрації. Актуальність та новизна статті є безумовною, адже малюнок у дитячому виданні та його роль для розвитку дитини розглядалися досить поверховою. Стаття може бути використана для подальших розвідок.
Ключові слова: малюнок, ілюстрація, дитяче видання, функції ілюстрації.
Науковий керівник:Куцевська Ольга Станиславівна, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри журналістики та видавничої справи ДЗ “Луганський нацоінальний університет імені Тараса Шевченка".
УДК 070.4 “189/190”
Я. Ю. Фомічова
РОЗВИТОК РЕДАГУВАННЯ НАПРИКІНЦІ XIX –