Главная | Обратная связь

Трофімов Я. В., Ореховський А. В. Використання ресурсів соціальних мереж з метою реклами

Стаття присвячена питання використання ресурсів соціальних мереж з метою реклами. На прикладі сайту „ВКонтакте” показані можливості розповсюдження рекламної інформації.

Ключові слова: соціальні мережі, інтернет-реклама, інтернет-технології, інформаційні технології.

 

Трофимов Я. В., Ореховский А. В. Использование ресурсов социальных сетей в рекламных целях

Статья посвящена вопросам использования ресурсов социальных сетей в рекламных целях. На примере сайта „ВКонтакте” показаны возможности распространения рекламной информации.

Ключевые слова:социальные сети, интернет-реклама, интернет-технологии, информационные технологии.

 

Trofimov Y. V., Orekhovsky A. V. Using of social network recourses in advertising purposes

The article is dedicated to the questions of social network recourses using in advertising purposes. It shows the advertising possibilities of “VKontakte” site.

Key words: social network, internet advertisement, Internet technology, informational technology.

 

 

УДК 070. 01

 

І. І. Федорчак

РОЗВИТОК РЕКЛАМНИХ ПОСЛУГ У

НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Французький вчений Р. Дейян вважає, що «реклама – це платне односпрямоване звернення, здійснюване через засоби масової інформації й інші види зв’язку, що агітують на користь якого–небудь товару, марки, фірми(якоїсь справи, кандидата, уряду)» [1, c.176]

На думку Ф. Г. Панкратова, «реклама – це будь-яка форма безособового представлення і просування ідей, товарів і послуг, що виходить від чітко визначеного спонсора» [2, с.234]

Актуальність теми дослідження. Сьогодні реклама відіграє важливу суспільну та економічну роль в житті нашого суспільства. Якщо в 90-х роках річний бюджет її складав не більше декількох мільйонів, то сьогодні рахунки йдуть вже на мільярди гривень. Саме через те, що реклама стає практично не від’ємною частиною нашого життя, актуальним є її дослідження.

Об’єкт дослідження: види рекламних послуг в Україні. Предмет дослідження: реклама.

Мета дослідження – проаналізувати розвиток ринку рекламних послуг в Україні.Французький вчений Р. Дейян вважає, що „реклама – це платне односпрямоване звернення, здійснюване через засоби масової інформації й інші види зв’язку, що агітують на користь якого–небудь товару, марки, фірми(якоїсь справи, кандидата, уряду)” [1, c. 176].

Реклама є одним із найбільш цікавих та суперечливих явищ економічного життя будь-якого суспільства. В європейських країнах реклама вже досить довго існує, як окрема галузь економіки. Річні обороти рекламних ринків Європи становить десятки, а то й навіть сотні мільярдів доларів. Для порівняння річний обіг рекламного ринку США становить 300 мільярдів доларів, найвищий показник у світі. Це досить перспективна галузь економіки, яка приносить чималі гроші.

Здобутки українського ринку реклами виглядають набагато скромнішими порівняно з європейськими. Така ситуація здається досить закономірною, враховуючи те, що рекламні послуги в Україні почали розвиватися лише з 1991 року, тоді, як історія розвитку європейських ринків реклами сягає півтора століття.

Розвиток рекламних послуг в Україні починався з досить примітивної реклами на стовпах та парканах. На початку 90-х років передумов для стрімкого розвитку реклами було дуже мало. Перший етап розвитку реклами в Україні(1991 – 1995 роки) характеризується відсутністю законодавчої бази, яка б регулювала відносини в сфері реклами, та негативним ставленням населення. В той час багато рекламували банки, фінансові установи, які потім збанкрутували й припинили своє існування. Це різко підірвало довіру населення до реклами. Крім цього були й інші вагомі причини повільного розвитку рекламного ринку України.

На початку 90-х років Україна перебувала в глибокій економічній кризі: різке падіння національного виробництва, гіперінфляція, низький рівень доходу громадян, відсутність потужних компаній на ринку. Відчувався сильний брак професійних рекламодавців і фахівців з реклами. Не спроможність з боку рекламних агентств надавати якісні послуги з виготовлення і проведень рекламних компаній, призвело до того, що просто почали копіювати рекламу виготовлену за кордоном. Особливо й не враховувався й той факт, що закордонна реклама не орієнтувалася на українського споживача.

З 1991 року в Україні починається розвиток ринку рекламних послуг. Ринкові відносини породжували попит на знакові види реклами такі як: візитки, плакати, наклейки і т .д. В основному продукт такого роду виготовляли фірми які надавали поліграфічні послуги, але вони не являлися рекламними агентствами повного циклу.

Слід зауважити, що схильність до споживання прямо пропорційно пов’язана з рівнем доходів домогосподарств, а на тлі глибокої економічної кризи, зубожіння значної частини населення, відсутності в нього грошей, реклама цього періоду, як правило, стосувалася дорогих предметів тривалого користування, банківських послуг, косметичних засобів, які не цікавили основну масу населення. Основна мета рекламодавця – збільшення товару чи послуги – не досягалася через надто низький рівень платоспроможного попиту.

У цей час були зроблені перші активні спроби рекламодавців щодо організації різноманітних представницьких акцій, створені та почали працювати незалежні електронні засоби масової інформації (ICTV, ТЕТ, GALA – radio).

Український рекламний ринок на етапі свого становлення розвивається вкрай нерівномірно за розподілом обсягів реклами як по засобах її розміщення, так і по регіонах України. Загалом цей період у розвитку ринку рекламних послуг можна назвати „диким ринком”. Йому була притаманна велика чисельність бажаючих надавати рекламні послуги, адже за відомим законом, „попит породжує пропозицію”. Коли за нових економічних умов постала гостра потреба в рекламній діяльності, на ринку почали виникати все нові й нові рекламні агентства, діяльність яких, характеризувалася не високим рівнем професіоналізму. В умовах розвалу планової системи виробництва і відсутності належної правової бази для ринкових відносин, тотального дефіциту, слабкості національної валюти та низької купівельної спроможності населення говорити про нормальну конкуренцію не доводилося. Тому реклама зводилася до найпростіших операцій: створення фірмової марки та оголошення у пресі.

На жаль, більшість рекламних агенцій, які працювали в цей період в Україні, не були рекламними агенціями в справжньому розумінні цього слова. Як правило це були або дизайнерські бюро, або виробники рекламної продукції (в основному поліграфічної), або посередники, що не мали своєї виробничої бази. Активно почали з’являтися рекламні агенції в межах різних друкованих видань і телерадіокомпаній. Метою їх діяльності був збір рекламних замовлень для конкретного виробництва. Існували також агенції, що орієнтувалися на вузький вид рекламної діяльності, зокрема зовнішня реклама, поліграфія тощо.

Цікавим були також канали розміщення реклами в цей період. Основним каналом рекламних оголошень на початку 90-х років була преса, на неї, за даними різних досліджень, припадало близько 60 – 70% усіх витрат рекламодавців, що значно більше ніж у середньому в світовій практиці, де частка друкованих засобів масової інформації становила близько 50% ринку рекламних послуг. Друге місце займала реклама на телебаченні, на яку припадало близько 20 – 30% рекламних витрат. Частка всіх інших каналів розповсюдження рекламної інформації дорівнювала приблизно 10% . Це можна пояснити тим, що на той час основна частина телевізійних каналів перебувала у власності держави. Проте існувала велика кількість незалежних друкованих ЗМІ, які функціонували тільки завдяки рекламним оголошенням. Така ситуація свідчить про дефіцит рекламних носіїв, та нерозвиненість рекламних послуг у цей період.

На початку 1993 року розпочалися процеси професіоналізації рекламної діяльності, та формування власної технічної бази рекламних агенцій. У цей період розвиток рекламних послуг мав яскраво виражені екстенсивні риси. Це було зумовлено не піднесенням економіки в цілому, а зростанням торгівлі та сфери послуг у ринкових умовах, що формувалися. Особливо великий стимулюючий вплив на рекламний бізнес справив розвиток сфери фінансових послуг і пропозиції акцій. На цю сферу в 1994 році припадало майже 40% витрат у телерекламі та 29% - газетно-журнальній рекламі.

Цей період характеризується початком реалізації рекламних компаній міжнародних товаровиробників (наприклад, „Philip Morris”, „Procter & Gamble”). Наприкінці 1995 року в десятку найбільших рекламодавців України входили лише західні компанії. Рекламні агенції завершили формування своєї власної матеріально – технічної бази та наблизилися у своїй діяльності до моделей функціонування агенцій повного циклу.

Окремо слід згадати про світових гігантів рекламної індустрії, що почали працювати на рекламному ринку України саме в цей період. Найпершою світовою рекламною агенцією, що вийшла на пострадянський ринок рекламних послуг, була американська фірма „Ogivly and Mother”, яка у 1989 році створила спільне підприємство з радянською державною організацією „Союзреклама” та угорською фірмою „Mahir”. На сьогодні на теренах СНД ця рекламна агенція працює самостійно. У 1994 році валовий оборот цієї агенції становив близько 5 млн. доларів США. До клієнтів цієї компанії входять такі відомі корпорації, як „Seagram”, „Shell”, „Mathel”. До інших рекламних агенцій, що розпочали експансію на український ринок рекламних послуг, слід віднести „Маккон Еріксон”, „Саачи енд Саачі”, „Бейтс”. Усі вони розпочали свій шлях на Україні однаково – створювали спільні підприємства, через деякий час розривали договір з українськими партнерами та розпочинали власну самостійну діяльність. Послугами таких агенцій відразу користувалися представники іноземних транснаціональних компаній, що завойовували український ринок збуту в цей період. На, мою думку, це можна пояснити загальносвітовою відомістю цих рекламних агенцій, досвіду співпраці з ними транснаціональних корпорацій у рамках інших світових ринків збуту, а також високою якістю наданих послуг та запровадження ними вже в той час послуг за „повним рекламним циклом”, що означає супроводження рекламною агенцією клієнта від стадії розробки рекламного звернення до стадій його розміщення, контролю за ефективністю. Клієнти цих компаній на той час мали найбільші рекламні бюджети, що допомагало їм у просуванні власного товару.

Процес формування реклами як складової частини ринкової інфраструктури одного із секторів ринкової економіки України почався стихійно. Колишнього досвіду організації комерційної рекламної діяльності, що існував в умовах командно – адміністративної системи, було недостатньо для нових економічних реалій. В умовах коли господарські зв’язки між товаровиробниками і споживачами встановлювалися централізовано, потреба в рекламі як комерційній інформаційній комунікації багато в чому мала символічний характер. Тільки в зовнішньоекономічній діяльності, а також у роздрібній торгівлі, де в принципі було не можливо „дійти” до кожного споживача окремо, утворювався простір для здійснення рекламної діяльності. Однак і така можливість використання реклами як засобу спонукання до купівлі в умовах тотального дефіциту товарів народного споживання і панування ринку продавця суттєво зменшувалась.

Реклама в Україні дуже швидко стала необхідною частиною всіх сторін життя суспільства. На відміну від інших українських ринків, що перебували в стані стагнації або скорочення, ринок реклами стрімко розвивався. За перші трансформаційні роки ринок реклами отримав відповідну структуру, встановилися визначені пропорції між окремими видами рекламної діяльності, почали складатися відносини між основними суб’єктами рекламного процесу.

Після 2000 року український рекламний ринок зростав найшвидшими у Європі темпами: лише впродовж 2001 – 2006 років він збільшився більше ніж на 500% відсотків. При цьому сегмент телевізійної реклами збільшився за цей же період майже в десятеро. До того ж останніми роками на нього припадає приблизно половина обсягів вітчизняного рекламного ринку. Одна з основних причин такого зростання – наявність значних невикористаних ресурсів розвитку цієї галузі в Україні. Попри стрімкі темпи зростання ринку рекламних послуг, рекламні витрати на душу населення в Україні є нині одними з найнижчих у світі, наприклад, у 2006 році становили 15,90 доларів США – проти 44,20 в Росії та до 300 доларів у деяких країнах Центральної та Східної Європи. На той час в Україні найбільшими рекламодавцями були такі компанії: Procter&Gamble, UMC, Unilever, Nestle, Kyivstar GSM, Samsung electronics.

За даними Всеукраїнської рекламної коаліції, у 2007 році на рекламу в Україні компанії витратили 1 мільярд 70 мільйонів доларів, що майже на третину більше, ніж в 2006 році, повідомляє газета „Дело” (лідером на рекламному ринку продовжувало залишатися телебачення – 472 мільйони доларів, реклама в пресі – 230, зовнішня реклама – 189, радіо реклама – 34, реклама в транспорті – 31, реклама в Інтернеті – 12 мільйонів доларів. У цілому ж, у порівнянні з 2006 роком, рекламний ринок телеканалів і друкованих видань у 2007 році виріс приблизно однаково: на 33 і 30%, зовнішня реклама на 26%, реклама в Інтернеті – більш ніж на 100%.

Уже в 2008 році, знову ж таки за даними Всеукраїнської рекламної коаліції, рекламний ринок України становив 6,78 мільярдів гривень, з них 2,7 мільярда гривень – реклама на телебаченні, 2,05 – друкована реклама, 1,03 – зовнішня реклама, 160 мільйонів гривень – радіо реклама, 100 мільйонів – реклама в Інтернеті.

Такі позитивні тенденції розвитку реклами тривали до 2008 року, та вже починаючи з цього ж року розвиток рекламного ринку пригальмує економічна криза, в подальші роки ринок буде розвиватися не так активно, як до кризи.

Рекламно-комунікаційний ринок України в 2011 році продовжив нарощувати обсяги і складав вже 8,065 мільярдів гривень. Відтак, показники докризового 2008 року, були перевищені. Правда, якщо оцінювати ринок у доларах, то йому ще далеко до докризових часів. Не зважаючи на це, все ж таки, ринок рекламних послуг в Україні продовжує розвиватися. У 2013 році за даними Всеукраїнської рекламної коаліції рекламній ринок України становить 10,513 мільярда гривень, з них 4,440 мільярда гривень – телевізійна реклама, 2,559 мільярда гривень – реклама в пресі, 1,350 мільярда гривень – наружна реклама, 125 мільйонів гривень – транспортна реклама, 110 мільйонів гривень – внутрішня реклама, 340 мільйонів гривень – радіо – реклама, 45,5 мільйонів гривень – реклама в кінотеатрах, 920 мільйонів гривень – інтернет – реклама.

Все активніше починають використовувати Інтернет. Лідерами з інвестицій в Інтернет – рекламу є автомобільні компанії, продавці електроніки та телекомунікаційні фірми.

З 2011 року до цього ринку почали проявляти інтерес виробники алкоголю та тютюну, яким дедалі складніше просуватися на телебаченні та вуличній рекламі через постійні заборони. Торік виросли інвестиції у рекламу в соціальних мережах, в тому числі – за рахунок швидкого зростання популярності мережі Facebook. Адже, зміни, внесені до Закону 18 березня 2008 року, передбачають заборону реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів на зовнішніх носіях з 1 січня 2009 року, а також в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань) – з 1 січня 2010 року. З 1 січня 2009 року також обмежено спонсорські прояви алкогольних торгових марок: передбачається лише статична заставка логотипу спонсора без звукового супроводу.

На сьогоднішній день серед рекламних послуг, все ж таки перше місце втримує телевізійна реклама. Ключовими гравцями рекламного ринку сьогодні є: „Інтер-Реклама”, „відмінна реклама”, група „Стиль-С”, „Пріоритет” (холдинг „Відео Інтернешнл”), „Нова комерційна телегрупа”, „Сфера-ТВ”. Вони пропонують рекламні послуги практично всіх загальнонаціональних телеканалів і низки іноземних кабельних і супутникових каналів, знаходячись при цьому під контролем груп компаній „Інтер”, „1+1”, ТРК „Україна”, а також медіа-холдингу Віктора Пінчука (ТОВ „Міжнародна комерційна телерадіокомпанія ICTV”, ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр – СТБ” і ЗАТ „ Новий канал”.

Крім вище перелічених, є низка рекламних агенцій, які займаються не тільки телерекламою, але і створенням рекламних кампаній, такі, як: „Leo Burnett Ukraine”,” Ogilvy Group Ukraine”, „Kinograf” і т. д.

Необхідною умовою діяльності суб’єктів рекламного ринку є безумовне дотримання ними вимог нормативно-правових актів, що приймаються державними установами різного рівня. Діюча на даний час система державного регулювання рекламної діяльності спрямована на створення умов для ефективного функціонування та розвитку рекламної галузі, вона також передбачає певні механізми щодо захисту інтересів громадян та організацій від проявів недобросовісної реклами. Однак на даний час існує потреба в удосконаленні державного управління рекламною діяльністю, комплексному підході до реклами як засобу масової інформації і створенні адекватної системи контролю в цій сфері, що дасть змогу захистити суспільство від її негативного впливу. Основу українського правового регулювання рекламної діяльності складають 7 Законів, ухвалених зі змінами за період 1991-2008 років, 5 нормативних документів Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства охорони здоров’я України.

Рекламний ринок в Україні починав розвиватися стихійно і нерівномірно, від реклами на парканах і зупинках, до продуманої рекламної компанії в різних ЗМІ, від дизайнерських бюро до рекламних агентств повного циклу. На початку 90-х років бюджет рекламного ринку України складав 2-3 мільйони доларів, в 2013 році рахунок йде вже на мільярди гривень, рекламний ринок України розвивається найшвидшими темпами в Європі.

 

Література

1. Дейян А.Реклама / пер. с франц. – М. : Прогресс-Уннверс, 1993. – 176 с. 2. Панкратов Ф. Г.Рекламная деятельность / Ф. Г. Панкратов. – М. : ИВЦ „Маркетинг”, 1998. – 234 с. 3. Архипова Т. В.Характеристика ринку рекламних послуг України / Проблеми формування ринкової економіки. – К. : Вид-во КНЕУ. – 2001. – Вип. 9. – 255-262с. 4. Антонова И.Телереклама в Украине: необходимые перемены // Маркетинг и реклама.- 2000.- №9.- 14-15 с. 5. Бакун О.Рекламний ринок України посідає перше місце в Європі за темпами зростання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.radioera.com.ua 6. Вакалюк А., Лазебник М.Обсяг рекламно-комунікаційного ринку України у 2009 році і прогноз на 2010 рік. Експертна оцінка Всеукраїнської Рекламної Коаліції/ А. Вакалюк, М. Лазебник // Маркетинг в Україні. – 2009. – №6. – С. 30-34 с. 7. Закон України „Про рекламу”від 3.07.96 № 270/96-ВР (Із змінами та доповненнями, внесеними згідно з Законом N 1407-IV (1407-15) від 03.02.2004) // Вісник податкової служби України. - №18-19. - 2008.