 |
|
СПЕЦИФІКА НОМІНАЦІЙ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ ЯК ОДНА З ОЗНАК ЇХ КЛАСИФІКАЦІЇ
Сучасна типологія видавництв визначена науковцями відповідно до практичного досвіду учасників видавничої справи. М. Тимошик виокремлює такі типологічні ознаки українських видавництв, як форма власності, форма об’єднання майна, спосіб формування статутного фонду, економічна природа господарювання, обсяг випущеної продукції, тематичний репертуар видань, читацьке коло, знаковий принцип творення видання, структурна підпорядкованість [1]. На нашу думку, до типологічних характеристик видавничих осередків також можна віднести їхні номінації.
Мета статті – дослідити номінації сучасних українських видавництв як однієї з їхніх типологічних ознак.
Номінація як мовне явище є складним і багатоаспектним явищем, котре має свої особливості. За словами В. Гака, номінація слід розглядати як процес і як результат найменування, під час якого мовні елементи співвідносяться з позамовними об’єктами, що позначаються цими мовними елементами [2]. Г. Лепко називає номінацію складним процесом виділення й осмислення позначуваного предмета або події позамовної дійсності, а також результатом цього процесу. Номінація є водночас „продуктом пізнавальної діяльності людини в певній галузі знання або суспільного досвіду й продуктом діяльності мовленнєвої, мовної” [3].
Терміном „номінація” позначають „процес утворення мовних одиниць, що характеризуються номінативною функцією”, тобто служать для називання та розчленування фрагментів дійсності й формування відповідних понять про них у формі слів, поєднання слів, фразеологізмів та речень [4]
За ономасіологічним підходом, змістовий бік мовної одиниці розглядається не з позиції формування їхніх внутрішньо семантичних значущостей і механізму семантичного поширення слів та словосполучень, а з позиції предметної спрямованості, тобто співвіднесеності мовної одиниці з позамовним предметним рядом, коли ця співвіднесеність виступає засобом позначення, найменуванням останнього [5]. До цього часу дискусійним залишається термін „спосіб номінації”, деякі мовознавці тлумачать його як спосіб утворення найменувань, інші ж визначають як прийом здійснення принципу номінації, що у своїй основі має мотивуючу ознаку [6].
Проаналізуємо назви сучасних українських видавництв відповідно до критеріїв, виділених мовознавцями.
1. За місцем творення номінативних одиниць:
а) номінація через слово і словосполучення (лексична): „Кальваря”, „Капелюх”, „Вища освіта”;
б) номінація через речення (пропозитивна): „Дух і літера, Видавництво Центру Европейських Гуманітарних Досліджень Національного Університету Києво-Могилянська Академія”.
Переважна більшість проаналізованих назв відносимо до лексичних, рідше – пропозитивних, не виявлено номінацій українських видавництв через текст (дискурсивних)/
2. За джерелом появи номена.
Запозичення є одним із способів поповнення словникового складу мови поряд зі словотворенням і креацією. Чинниками запозичення виступають мовні контакти народів на основі політичної, економічної, культурної, наукової взаємодії; формування мовних союзів одного регіону; процеси глобалізації, війни; розширення систем масової комунікації тощо. Наприклад, назва київського видавництва „Плеяди”запозичена з античної міфології: Плеяди (грец. Πλειάδες) – сім сестер (Тайгета, Електра, Алкіона, Астеропа, Майя, Меропа, Келено), дочки Атланта і Плейони, перетворені на семизір’я (українська народна назва Волосожари), коли їх переслідував мисливець Оріон [8]; або назва торгівельно-видавничого дому „Діасофт” прийшла англійської комп’ютерної термінології: „dia” – простий додаток з відкритим вихідним кодом, призначений для малювання й редагування діаграм [9], „софт”– програмне забезпечення, котре часто використовується в комп’ютерному сленгу, від англійського слова „software”, яке в цьому аспекті вперше використав у статті в „American Mathematical Monthly”математик з Прінстонського університету Дж. Тьюкі в 1958 р. [10].
3. За кількістю елементів у номені:
а) однослівні (монолексемні) назви: „Pilgrim”; „Дніпрокнига”, „Запоріжжя”, „Полтава”;
б) комплексні із виділенням серед них бінарних (із двох самостійних слів) і власне комплексних (із більшої кількості слів) назви: „Велес”, „Видавничо-книготорговельна фірма”, „Вища освіта”, „Волинська Обласна Друкарня”;
в) описові назви: „Колишне видавництво християнського біблійного брацтва Св. Апостола Павла”,„Дух і Літера, Видавництво Центру Європейських Гуманітарних Досліджень Національного Університету Києво-Могилянська Академія”.
4. За мотивацією й мотивованістю:
а) мотивована (афіксальні номени, складні словосполучення, семантичне перенесення): деякі українські видавництва пояснюють причини обрання номена для свого видавництва, подаючи інформацію на офіційному сайті, про вмотивованість назви інших можна зробити припущення, проаналізувавши видавничий репертуар видавничого осередку.
Д. Добровольський трактує мотивацію як можливість інтерпретації ментального образу таким способом, при якому номінативна одиниця використовується у значенні, що умовно їй приписується. Іншими словами, вмотивована лексична одиниця включає у свою концептуальну структуру не тільки актуальне значення й образний компонент, а й концептуальні зв’язки між ними [12]. Наприклад, видавництво „Варух, Християнська видавнича служба”: Варух, або Барух – біблійний пророк, один з синів Нерійї, з коліна Юди, за Флавієм, зі знаменитого роду. Друг пророка Єремії. Книга пророка Варуха входить до второканонічних книг Старого Завіту [13]. Видавництво займається випуском книг, основаних на біблійних істинах і християнських засадах, відповідно така назва є мотивованою, відповідає діяльності видавництва.
Назва видавництва „Четверта Хвиля”пояснюється так: „Алвiн Тофлep видiлив у pозвитку цивiлiзацiї тpи глобальнi eтапи (хвилi):
· 10 000 pокiв тому – „Пepша хвиля”цивiлiзацiї – агpаpна, кочiвники осiли на землі;
· 300 pокiв тому – „Дpуга хвиля”– iндустpiальна цивiлiзацiя, мануфактуpи, заводи, механізація;
· 40 pокiв тому – „Тpeтя хвиля”– iнфоpматизацiя, самооpганiзацiя, тeхнологiзацiя. Алe за цими „хвилями” pозпочнeться якiсно нова epа в pозвитку людства – епоха нeогуманiзму:
· „Четверта Хвиля”.Вона надасть суспiльству новi якостi – гуманiзм, соцiалiзацiю, космополiтизацiю. Ми були б дужe гоpдi, якби peзультати пpацi видавництва „Четверта Хвиля”вiдповiдали самe цим засадам майбутнього в наш час”[14].
Номінація „Видавництво Центру Європейських Гуманітарних Досліджень Національного Університету Києво-Могилянська Академія” відповідає назві установи, у якій знаходиться видавничий підрозділ;
б) немотивована (запозичення, кальки): „Кондор”– назва птаха („Ко́ндор анді́йський або а́ндський (Vultur gryphus) – птах родини американських грифів, єдиний сучасний представник монотипового роду кондорів. Поширений в Андах і на тихоокеанському узбережжі Південної Америки”[15]. Логотип цього видавництва виконаний у формі птаха, що не ставить під сумнів вірність трактування назви, але в назві не простежується мотив його номінації.
Класифікація самих мотиваційних типів у цілому залишається нечіткою, суперечливою, здійсненою на основі низки параметрів. До 80-х рр. ХХ ст. мотивація встановлювалася на підставі генотипів похідних слів – синтаксичних структур (словосполучення, речення, мотивуючої синтагми, судження, дефініції тощо) згідно з концепцією синтаксичної природи деривації, висунутої у славістиці ще Ф. Буслаєвим. У середині ХХ ст. розгляд мотивації отримав більш вагоме семантичне спрямування у зв’язку з розробкою російським дослідником Г. Винокуром методики словотвірного аналізу й критерію встановлення похідності на семантичній основі. Згодом мотивація почала вивчатися в ракурсі способу відображення в похідному слові ознак позначуваного об’єкта, як відчуття носіями мови формально-семантичного асоціативного зв’язку слова з іншими членами словника, як вибір ознак предмета, що стають представниками його в цілому. У науковій лінгвістичній літературі все частіше з’являються сумніви в абсолютизації синтаксичного підґрунтя мотиваційних відношень. Застосування когнітивного аспекту дослідження номінаційних процесів уможливило з’ясування того факту, що при творенні номінативних одиниць використовуються різні психічні механізми, пізнавальні можливості свідомості, що зумовлює принципово новий погляд на диференціацію мотиваційних відношень [16].
Деякі визначені з погляду теорії мовознавства критерії призначення номінації лише частково можуть бути співвіднесеними з номінаціями сучасних українських видавництв. На нашу думку, особливостям цього видавничого параметру найбільше відповідає критерій мотивації й умотивованості. Мотивація номінації кожної видавничої установи розтлумачена на її офіційному сайті, тобто роз’яснена засновниками, або може бути пояснена за допомогою логіки при використанні основних даних про установу. За названим критерієм назви сучасних українських видавництв було розподілено на 8 груп:
1) за ім’ям засновника: „Видавництво Равенського”, „Ешке Олександр Миколайович”, „Видавець Багрянцев Юрій Анатолійович”;
2) за ім’ям видатної людини: „Видавництво ім. Олени Теліги”, „Княгиня Ольга, Видавничий дім”;
3) за місцем розташування: „Дніпрокнига”, „Запоріжжя”, „Харків”, „ПолтаваВолинська Обласна Друкарня”, „Галицька Видавнича Спілка”;
4) за міфологічним походженням: „Велес”, „Ахілл”, „Кайрос”;
5) за релігійним походженням: „Варух, християнська видавнича служба”, „Смірна”, „Видавництво „Книгоноша” колишне видавництво Християнського біблійного брацтва св. апостола Павла”;
6) за спеціалізацією: „Вища освіта”, „Здоров’я”, „Техніка”, „Українське Народознавство, Видавництво”, „Юридична Література”, „Початкова Школа”;
7) за установою: „Видавництво Київського Національного Економічного Університету”, „Житомирський Державний Університет імені Івана Франка”, „Видавництво Українського Католицького Університету”, „Видавничий Центр Львівського Національного Університету імені Івана Франка”, „Донбаська Державна Академія Будівництва і Архітектури”, „Запорізька Державна Інженерна Академія”, „Західне Регіональне Біблійне Товариство України”;
8) з оригінальною назвою:„Видавництво „Капелюх””, „Кальварія”, „Кондор”, „Четверта Хвиля”.
Отже, номінація має свою типологічну характеристику, яка не є єдиною відповідно до своєї багатовекторної природи. Основним критерієм для характеристики номінації виступає критерій мотиву й умотивованості, який дозволяє встановити логічні зв’язки між специфікою видавничої діяльності видавничої установи та її номінації, тобто вважати номінацію сучасного видавництва однією з її типологічних характеристик, невід’ємно пов’язану із сутністю роботи установи та специфіки видавничої галузі загалом.
Література
1. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця [Текст] : [практ. посіб.] / Микола Тимошик. – 3-те вид., виправлене. – К. : Наша культура і наука, 2010. – 560 с. 2. Гак В. К типологии лингвистических номинаций [Текст] / В. Г. Гак // Языковая номинация. Общие вопросы. – М. : Наука, 1977. – С. 230 – 293. 3. Лепко Г. Основні критерії розмежування прямих і непрямих номінативних процесів у сучасній теорії номінації [Електронний ресурс] / Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія „Лінгвістика”. – Херсон : Видавництво ХДУ, 2009. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvkhdu/2009_9/reports/177-181.pdf 4. Тараненко О. Номінація [Текст] / О. Тараненко / Українська мова : [енциклопедія] / [ред. кол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2002. – С. 385 – 387. 5. Азарова Л., Лепко Г. Рідний край : [науковий, публ., худ.-літ. альманах] [Електронний ресурс] / Полтавський держ. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава : АСМІ. – 2010. – № 1 (22). – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Almpolt/2010_1/Azarova.pdf 6. Уфимцева А. Лингвистическая сущность и аспекты номинации [Текст] / А. Уфимцева, Э. Азнаурова, Е. Кубрякова, В. Телия / Языковая номинация (общие вопросы) / [под. ред. А. Уфимцева, Э. Азнаурова, Е. Кубрякова, В. Телия]. – М. : Наука, 1977. – 432 c. 7. Журавлева Т. Особенности терминологической номинации [Текст] / Т. Журавлева. – Донецк : Донбасс, 1998. – 364 c. 8. Плеяды (в мифологии). – [Електронний ресурс] // dic.academic. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/es/85671/%D0%9F%D0%9B%D0%95%D0%AF%D0%94%D0%AB 9. Лучший софт Украины [Електронний ресурс] // best-softs. – Режим доступу : http://www.best-softs.pp.ua/dia_0.97.1_1-free=soft=downloads-13121.html 10. Программное обеспечение[Електронний ресурс] // Wikipedia. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Программное_обеспечение 11. Видавці та книгорозповсюджувачі. – [Електронний ресурс] // uabooks.info. – Режим доступу : http://uabooks.info/ua/companies 12. Пальчевська О., Губич П. Явище мотивації фразеологічних одиниць [Текст] / О. Пальчевська, П. Губич / Рівненський інститут розвитку людини „Україна” ; кафедра гуманітарно-соціальних дисциплінн. – Рівне, 2012. – 623 c. 13. Святе Письмо Старого та Нового Завіту [Текст]. – К. : Видавництво отців Василіан „Місіонер”, 2005. – 1374 c. 14. Видавництво „Четверта хвиля”.– [Електронний ресурс] // 4w.com. – Режим доступу : http://www.4w.com.ua/about4w.html 15. Кондор андійський. – [Елекронний ресурс] // Wikipedia. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Кондор_андійський 16. Селіванова О.Сучасна лінгвістика : [термінолог. енциклопедія] [Текст] / О. Селіванова. – Полтава : Довкілля, 2006. – 706 с.