Главная | Обратная связь

Класифікація прогнозів

Методами прогнозування називають сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних внутрішніх і зовнішніх зв’язків, притаманних об’єкту, а також їхніх змін зробити достатньо вірогідне судження щодо майбутнього розвитку об’єкта. Вибір методів прогнозування здійснюється згідно з характером об’єк­та та вимогами, які висуваються до інформаційного забезпечення прог­нозів.

Досвід, накопичений сучасною прогностикою, свідчить, що за всієї різноманітності методів прогнозування їх можна об’єднати (залежно від ступеня формалізації) у дві групи: інтуїтивні та формалізовані (рис. 1.).

Розв’язання життєво важливих проблем розвитку суспільства, регіонів, галузей економіки, інституціональних одиниць та обґрунтування способів реалізації визначених стратегічних і тактичних цілей здійснюється за допомогою макроекономічних планів.

Рис. 1. Класифікація методів прогнозування
залежно від ступеня формалізації

Макроекономічне планування як складова механізму ДРЕ широко використовується в економічно розвинутих країнах із метою соціально-економічної стабілізації, формування макропропорцій та забезпечення динамічності розвитку економіки.

З погляду обов’язковості виконання суб’єктами господарювання планових завдань розрізняють директивні та індикативні плани. Директивний план має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. За директивного планування посадові особи несуть відповідальність за невиконання планових завдань. Директивне планування притаманне командній економіці. Воно використовувалося в СРСР і соціалістичних країнах із метою прямого впливу держави на всі ланки оргструктури економіки. Індикативний план – це рекомендаційна система планових заходів, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань.

Індикативні плани мають низку особливостей, які суттєво відрізняють їх від планів директивних:

– по-перше, індикативний план є комплексом рекомендацій;

– по-друге, рекомендації не мають обов’язкового характеру;

– по-третє, показники плану призначено для інформування су­б’єк­тів господарювання про цілі, пріоритети та наміри держави;

по-четверте, мобільний характер плану передбачає можливість коригування його параметрів відповідно до змін на ринку;

– по-п’яте, реалізація цілей індикативного плану здійснюється через систему правових та економічних регуляторів.

В Україні макроекономічне планування здійснюється у формі розроблення та реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). ДПЕСР України розробляється щороку на короткостроковий період взаємоузгоджено з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

У ДПЕСР України мають бути відображені:

- аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий та поточний роки й характеристика головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

- вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації на економіку країни;

- цілі та пріоритети економічного й соціального розвитку в наступному році;

- система заходів щодо реалізації державної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

- основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, показники державного замовлення та інші необхідні показники й баланси економічного та соціального розвитку, у тому числі в розрізі галузей економіки, АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

- перелік державних цільових програм, що фінансуються в наступному році за рахунок коштів державного бюджету;

- показники розвитку державного сектору економіки, зокрема от­римання та використання доходів від розпоряджання державним майном, ефективності використання об’єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств.