 |
|
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
Вивчаючи цю тему, необхідно зрозуміти, що структурні зміни, які обумовлюють якісне перетворення характеристик економічної системи, що відображені в кількісних показниках, в економічній літературі називають структурними зрушеннями в економіці.
Необхідність упровадження структурних зрушень пояснюється насамперед неможливістю функціонування старих елементів системи та заміною їх на нові, що або ведуть до виправлення негативних тенденцій, або спричиняють зростання кризових явищ.
Вплив структурних змін в економіці на динаміку макроекономічних показників називається структурним ефектом. Він позитивний, якщо структурні зміни супроводжуються високими темпами зростання економіки. І він від’ємний, якщо індекс структурних змін має невелику величину, при цьому економічні пропорції консервативні, мають місце застій або зменшення обсягів виробництва.
Таким чином, структурні зрушення економіки – це економічні трансформації позитивного або негативного характеру, що перетворюють елементи економічної системи на якісному рівні та мають основною метою досягнення прогресу.
Регулювання структурних змін в економіці є завданням структурної політики.
У широкому розумінні структурна політика держави– це обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних проблем сьогодення.
Існують два типи структурної політики: пасивна та активна.
Пасивна структурна політика полягає в тому, що держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші, але безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси.
Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень. Активна структурна політика передбачає розроблення та реалізацію комплексу заходів:
- стимулювання перетікання капіталу в пріоритетні галузі;
- стимулювання розвитку галузей, які прискорюють запровадження досягнень НТП;
- захист і надання фінансової допомоги галузям, які перебувають у стані занепаду й потребують докорінної реконструкції виробничого апарату;
- згортання частини виробництв у депресивних галузях;
- розроблення на державному рівні довгострокових планів, цільових програм, національних проектів для розв’язання актуальних проблем структурної перебудови, а також програм підготовки та перепідготовки робочої сили, створення робочих місць тощо.
Концепція активної структурної політики ґрунтується на чіткому визначенні найбільш ефективних напрямів структурної трансформації економіки. Для цього здійснюється політика пріоритетів. Найважливіша роль у політиці державних пріоритетів належить напрямам удосконалення галузевої структури економіки.
Для визначення пріоритетної галузі використовують такі критерії:
- експортний потенціал галузі;
- перспективи попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку;
- досягнення вищої індустріальної стадії розвитку;
- мінімізація залежності від імпорту сировини, енергії та мінімізація ресурсомісткості виробництва в цілому;
- мінімізація дефіциту торговельного балансу країни;
- розв’язання проблем зайнятості населення;
- вирішення екологічних проблем та ін.
Найвагомішим фактором структурних змін в економіці є інвестиції.
Державна інвестиційна політика — це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.
Інвестиційна привабливість національної економіки визначається сукупністю умов:
- політико-правовими – політична стабільність суспільства, наявність і стабільність нормативної бази, підприємницької й інвестиційної діяльності, гарантії рівності всіх форм власності тощо;
- економічне середовище – стабільність національної валюти, темпи інфляції, режим оподаткування й валютного регулювання, розвиток фондового ринку й фінансово-кредитної системи, ємність і платоспроможність внутрішнього ринку;
- ресурси й інфраструктура, соціально-культурне середовище, екологічний стан.