Главная | Обратная связь

Кримінальна відповідальність та її підстава

Кримінальна відповідальність є одним із видів юри­дичної відповідальності, встановлюється державою в кримі­нальному законі і покладається на осіб, винних у вчиненні злочину. Під кримінальною відповідальністю розуміється юридичний обов'язок особи, яка здійснила злочин, підлягати дії кримінального закону, тобто відповідати перед державою за винно вчинене суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом. Сутність кримінальної відповідаль­ності полягає в державному осудженні, негативній оцінці державою злочину й особи, яка його вчинила, а також у за­стосуванні на підставі вироку суду заходів державного при­мусу - кримінального покарання або інших заходів, передба­чених кримінальним законом.

Кримінальна відповідальність як обов'язок відповіда­ти перед державою і зазнати заходів державного примусу за винно вчинене суспільне небезпечне діяння (крадіжку, гра­біж, хуліганство тощо) виникає з моменту здійснення злочи­ну, але реалізується з моменту набрання обвинувальним ви­роком сили. Етапами реалізації кримінальної відповідальності є: порушення кримінальної справи, притягнення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченого, винесення обвинувального вироку. Кримінальна відповідальність реалі­зується за загальним правилом шляхом застосування пока­рання. Однак можлива кримінальна відповідальність (держа­вне осудження особи, яка вчинила злочин, шляхом винесення судом обвинувального вироку) із звільненням винної особи від покарання та його відбування (ст.ст. 74 - 84 КК).

Під підставою кримінальної відповідальності розумі­ють вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке міс-

тить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом (ч. 1 ст. 2 КК). Зміст підстави кримінальної відповідальності полягає у такому: 1) кримінальна відповідальність можлива тільки за суспільно небезпечне діяння - дію або бездіяльність, тобто за конкретний акт вольової суспільно небезпечної пове­дінки людини, але не за її думки, погляди, переконання; 2) до кримінальної відповідальності притягується тільки особа, винна у вчиненні суспільно небезпечного діяння; 3) криміна­льна відповідальність настає лише за таке суспільно небезпе­чне діяння, що безпосередньо передбачено кримінальним за­коном (у конкретній статті Особливої частини КК) і містить у собі склад злочину. Його відсутність виключає кримінальну відповідальність. Кримінальну справу не може бути поруше­но, а порушена справа підлягає припиненню, якщо в діях осо­би відсутній склад злочину (ч. 2 ст. 6 Кримінально-проце­суального кодексу України).

Склад злочину

Під складом злочину розуміють сукупність юридичних, тобто передбачених кримінальним законом, об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспі­льно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину утворюють чотири його обов'язкових елементи - об'єкт, об'єктивна сто­рона, суб'єктивна сторона і суб'єкт, які мають відповідні ознаки.

Під об'єктом розуміють охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (блага, цінності) - права і свобо­ди людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства. Саме на ці та інші суспільні відносини посягає злочин, заподіює їм істотну шкоду або ж створює не­безпеку заподіяння такої шкоди.

Об'єктивна сторона - це зовнішня сторона злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією або бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, при­чинним зв'язком між ними, а також способом, місцем, часом і

267обстановкою вчинення злочину. Дія - це активна суспільно небезпечна протиправна (передбачена кримінальним зако­ном) поведінка суб'єкта. Бездіяльність - це пасивна поведін­ка, що полягає у невиконанні особою тих дій. які вона повин­на була і могла в даній конкретній обстановці вчинити для за­побігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспіль­ним відносинам. Діяння - обов'язкова ознака об"єктивної сторони. Під суспільно небезпечними наслідками розуміють шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспіль­ним відносинам, охоронюваним кримінальним законом. Як­що наслідки зазначені в законі або ж випливають із його зміс­ту (злочин із матеріальним складом), їх встановлення (як і причинного зв'язку між діянням і наслідками) є обов'язковою умовою кримінальної відповідальності.

Під суб'єктивною стороною розуміють внутрішню, психічну сторону злочину, що характеризується конкретною формою вини, мотивом і метою злочину. Обов'язкова ознака суб'єктивної сторони - вина, що являє собою психічне став­лення особи до вчиненої дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережно­сті (ст. 23 КК). Умисел має місце, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездія­льності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала (прямий умисел) або свідомо допускала (непрямий умисел) настання цих наслідків (ст. 24 КК). Злочин визнається здійсненим з необережності, якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних нас­лідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розрахову­вала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) чи не пе­редбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість) - ст. 25 КК. Невинне заподіяння шкоди, коли особа не передбачала суспі­льно небезпечних наслідків і не могла або не повинна була їх передбачати (казус, випадок), виключає кримінальну відпові­дальність.

Суб'єкт злочину — особа фізична (громадянин), осуд­на, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 років, а

у випадках, прямо зазначених у ст. 22 КК, за злочини, що ста­новлять підвищену небезпеку, - 14 років). Осудність - це зда­тність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними (ст. 19 КК). Неосудність - поняття, протилежне осудності, являє со­бою такий психічний стан особи, коли вона в момент вчинен­ня злочину не могла усвідомлювати своїх дій чи керувати ни­ми внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасо­вого розладу душевної діяльності, недоумства (олігофренії) або іншого хворобливого стану психіки (ст. 19 ч. 2 КК). Не­осудність виключає кримінальну відповідальність. До таких осіб за рішенням суду можуть застосовуватися примусові за­ходи медичного характеру.

Відсутність хоча б одного з елементів складу злочину (або хоча б однієї із зазначених у статті Особливої частини КК ознак того чи іншого елемента) виключає наявність скла­ду злочину, а отже, і кримінальну відповідальність. Водночас наявність у діях особи складу злочину означає, що особа вчи­нила злочин (ч. 1 ст. 11 КК) і є підстава для притягнення її до кримінальної відповідальності (ст. 2 КК). Ознаки складу зло­чину описуються насамперед у конкретній статті Особливої частини КК. Разом з тим деякі з них, що властиві, наприклад, суб'єкту (ст.ст. 18, 22 КК), суб'єктивній стороні (ст.ст. 23, 25 КК), розкриваються у нормах Загальної частини КК.