Кримінальна відповідальність та її підстава
Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, встановлюється державою в кримінальному законі і покладається на осіб, винних у вчиненні злочину. Під кримінальною відповідальністю розуміється юридичний обов'язок особи, яка здійснила злочин, підлягати дії кримінального закону, тобто відповідати перед державою за винно вчинене суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом. Сутність кримінальної відповідальності полягає в державному осудженні, негативній оцінці державою злочину й особи, яка його вчинила, а також у застосуванні на підставі вироку суду заходів державного примусу - кримінального покарання або інших заходів, передбачених кримінальним законом. Кримінальна відповідальність як обов'язок відповідати перед державою і зазнати заходів державного примусу за винно вчинене суспільне небезпечне діяння (крадіжку, грабіж, хуліганство тощо) виникає з моменту здійснення злочину, але реалізується з моменту набрання обвинувальним вироком сили. Етапами реалізації кримінальної відповідальності є: порушення кримінальної справи, притягнення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченого, винесення обвинувального вироку. Кримінальна відповідальність реалізується за загальним правилом шляхом застосування покарання. Однак можлива кримінальна відповідальність (державне осудження особи, яка вчинила злочин, шляхом винесення судом обвинувального вироку) із звільненням винної особи від покарання та його відбування (ст.ст. 74 - 84 КК). Під підставою кримінальної відповідальності розуміють вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке міс- тить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом (ч. 1 ст. 2 КК). Зміст підстави кримінальної відповідальності полягає у такому: 1) кримінальна відповідальність можлива тільки за суспільно небезпечне діяння - дію або бездіяльність, тобто за конкретний акт вольової суспільно небезпечної поведінки людини, але не за її думки, погляди, переконання; 2) до кримінальної відповідальності притягується тільки особа, винна у вчиненні суспільно небезпечного діяння; 3) кримінальна відповідальність настає лише за таке суспільно небезпечне діяння, що безпосередньо передбачено кримінальним законом (у конкретній статті Особливої частини КК) і містить у собі склад злочину. Його відсутність виключає кримінальну відповідальність. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає припиненню, якщо в діях особи відсутній склад злочину (ч. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України). Склад злочину
Під складом злочину розуміють сукупність юридичних, тобто передбачених кримінальним законом, об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину утворюють чотири його обов'язкових елементи - об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона і суб'єкт, які мають відповідні ознаки. Під об'єктом розуміють охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (блага, цінності) - права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства. Саме на ці та інші суспільні відносини посягає злочин, заподіює їм істотну шкоду або ж створює небезпеку заподіяння такої шкоди. Об'єктивна сторона - це зовнішня сторона злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією або бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між ними, а також способом, місцем, часом і 267обстановкою вчинення злочину. Дія - це активна суспільно небезпечна протиправна (передбачена кримінальним законом) поведінка суб'єкта. Бездіяльність - це пасивна поведінка, що полягає у невиконанні особою тих дій. які вона повинна була і могла в даній конкретній обстановці вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Діяння - обов'язкова ознака об"єктивної сторони. Під суспільно небезпечними наслідками розуміють шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом. Якщо наслідки зазначені в законі або ж випливають із його змісту (злочин із матеріальним складом), їх встановлення (як і причинного зв'язку між діянням і наслідками) є обов'язковою умовою кримінальної відповідальності. Під суб'єктивною стороною розуміють внутрішню, психічну сторону злочину, що характеризується конкретною формою вини, мотивом і метою злочину. Обов'язкова ознака суб'єктивної сторони - вина, що являє собою психічне ставлення особи до вчиненої дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК). Умисел має місце, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала (прямий умисел) або свідомо допускала (непрямий умисел) настання цих наслідків (ст. 24 КК). Злочин визнається здійсненим з необережності, якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) чи не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість) - ст. 25 КК. Невинне заподіяння шкоди, коли особа не передбачала суспільно небезпечних наслідків і не могла або не повинна була їх передбачати (казус, випадок), виключає кримінальну відповідальність. Суб'єкт злочину — особа фізична (громадянин), осудна, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 років, а у випадках, прямо зазначених у ст. 22 КК, за злочини, що становлять підвищену небезпеку, - 14 років). Осудність - це здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними (ст. 19 КК). Неосудність - поняття, протилежне осудності, являє собою такий психічний стан особи, коли вона в момент вчинення злочину не могла усвідомлювати своїх дій чи керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства (олігофренії) або іншого хворобливого стану психіки (ст. 19 ч. 2 КК). Неосудність виключає кримінальну відповідальність. До таких осіб за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру. Відсутність хоча б одного з елементів складу злочину (або хоча б однієї із зазначених у статті Особливої частини КК ознак того чи іншого елемента) виключає наявність складу злочину, а отже, і кримінальну відповідальність. Водночас наявність у діях особи складу злочину означає, що особа вчинила злочин (ч. 1 ст. 11 КК) і є підстава для притягнення її до кримінальної відповідальності (ст. 2 КК). Ознаки складу злочину описуються насамперед у конкретній статті Особливої частини КК. Разом з тим деякі з них, що властиві, наприклад, суб'єкту (ст.ст. 18, 22 КК), суб'єктивній стороні (ст.ст. 23, 25 КК), розкриваються у нормах Загальної частини КК. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|