Цивільна юрисдикція
Цивільне процесуальне законодавство, яке встановлює компетенцію судів щодо розгляд}' цивільних справ, надає громадянам широкі можливості для судового захисту своїх прав або охоронюваних законом інтересів. Згідно зі ст. 1 5 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають цивільні справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Цивільно-правові спори - це головним чином спори майнового характеру: спори про право власності на конкретне майно, про порядок користування спільним майном, про поділ спільного майна та виділення частки із спільного майна; спори, що виникають із різних договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, зберігання, комісії, доручення та ін.); спори, що виникають внаслідок спричинення шкоди. Цивільно-правові спори можуть мати не тільки майновий, а й особистий немайновий характер. Згідно зі ст. 20 1 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага. Наприклад, фізична особа має право звернутися до суду і вимагати спростування відомостей, що ганьблять її честь, гідність або ділову репутацію. До судової юрисдикції належить більшість спорів, що виникають із сімейних правовідносин. Найпоширенішими є справи про: розірвання шлюбу, стягнення аліментів, встановлення батьківства, скасування усиновлення, позбавлення батьківських прав, передачу дітей на виховання, поділ майна пдружжя та ін. До справ позовного провадження належать й трудові спори. У місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу); 2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству. Безпосередньо у місцевих судах розглядаються спори за заявами працівників про поновлення на роботі, зміну дати та формулювання причини звільнення, про оплату за час вимушеного прогулу, а також спори про відмову в прийнятті на роботу окремих категорій працівників, наприклад, вагітних жінок, молодих фахівців та ін. (ст. 232 КЗпП). Загальні суди розглядають також спори, що виникають з кооперативних правовідносин. Це насамперед цивільно-правові спори між різними кооперативами (житлово-будівельні кооперативи - ЖБК, гаражно-будівельні кооперативи - ГБК, споживча кооперація тощо) і їх членами та іншими особами, крім спорів, які відповідно до законодавства та статуту конкретного кооперативу належать до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу або до компетенції інших органів. Суди, зокрема, розглядають спори за позовами ГБК про звільнення гаражного приміщення (стоянки), стягнення коштів на утримання та експлуатацію гаражів (стоянок), відшкодування шкоди, заподіяної майну кооперативу; за позовами членів кооперативу про неправильність виключення з кооперативу, витребування гаража з чужого незаконного володіння. Загальні місцеві суди розглядають спори між громадянами і житлово-будівельними кооперативами. Так, громадянин вправі звернутися до суду з позовом про захист права на користування жилим приміщенням, яке виділено йому як члену кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Підвідомчі суду і справи за позовами членів кооперативу про обмін займаного жилого приміщення на інше, а також інші спори між ЖБК і його членами, між останніми і членами їх сімей. 287До судової юрисдикції належать також справи, що виникають із земельних правовідносин. Зокрема, загальні суди розглядають справи з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності фізичних осіб; про право громадян на земельну частку (пай) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; про вирішення майнових спорів, пов'язаних із земельними відносинами, у тому числі про відшкодування власникам і землекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) визначених угідь, обмеженням їхніх прав або порушенням земельноґо законодавства; про визнання недійсними угод ку-півлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, укладених із порушенням встановленого законом порядку; про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав та інші. Усі перелічені справи по спорах, що виникають із цивільних, сімейних, кооперативних, трудових, земельних та інших правовідносин, розглядаються в порядку позовного провадження. Завдання наказного провадження - прискорення вирішення ряду вимог, пов'язаних зі: 1) стягненням з боржника грошових коштів або 2) витребуванням майна. Судове рішення у вигляді судового наказу завершує процедуру наказного провадження, яке може бути порушено лише за документально підтвердженими і безспірними указаними вимогами. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено: 1) вимогу, що грунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі; 2) вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; 3) вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. Судовий наказ має силу виконавчого документа, що підлягає виконанню за правилами, встановленими для вико-288 нання судових рішень у порядку, передбаченому законом України "Про виконавче провадження". До справ окремого провадження, по яких відсутній спір про право, належать справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність; 8) визнання спадщини в іду мерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Зокрема, громадянин вправі звернутися з заявою до суду про встановлення факту родинних відносин, якщо записи актів громадянського стану не збереглися, або факту перебування особи на утриманні, якщо цей факт породжує для заявника право на пенсію чи спадщину, та ін. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|