Главная | Обратная связь

Адміністративна юрисдикція

 

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. В адмі­ністративних судах, як правило, можуть бути оскаржені будь-

289які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повнова­жень.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої вла­ди, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи служ­бова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлін­ські функції на основі законодавства, у тому числі на вико­нання делегованих повноважень. Наприклад, якщо внаслідок видання державним органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства, порушують­ся права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до адміністративного суду з заявою про ви­знання такого акта недійсним. Рішення органів державної по­даткової служби щодо фізичних або юридичних осіб можуть бути визнані незаконними адміністративним судом.

Відповідно до ст. 1 7 Кодексу адміністративного судо­чинства України (далі - КАС), прийнятого 6 лип. 2005 р. (за­значений Кодекс набрав чинності 01.09.2005 p.), компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (норма­тивно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністратив­них договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повнова­жень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюєть­ся на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України:

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, ста­туту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Місцевим загальним судам як адміністративним су­дам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадо­ва чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у спра­вах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні адмі­ністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Рес­публіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про ад­міністративні проступки.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності поса­дових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним су­дом за вибором позивача.

Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісі­єю результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

У разі невизначеності цим Кодексом предметної під­судності адміністративної справи така справа розгляда­ється місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ст. 18 КАС).

29121.5. Юрисдикція господарських судів

Правосуддя в господарських відносинах згідно з чин­ним законодавством здійснюється господарським судом. Як вказано у ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (дачі - ГПК України), підприємства, установи, органі­зації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи та у встановленому порядку одержали ста­тус суб'єкта підприємницької діяльності, вправі звертатися до господарського суду згідно з визначеною підвідомчістю гос­подарських справ за захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, визначених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також зверта­тися державні та інші органи, громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Стаття 12 ГПК України передбачає, що господарські суди вирішують спори, які виникають при укладанні, зміні, розірванні й виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також спори про визнання недійсними актів з під­став, зазначених у законодавстві. Крім того, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової па­лати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компе­тенції. Так, господарські суди розглядають позови Антимоно­польного комітету України та його територіальних управлінь на підприємця, який не виконує їх розпоряджень про зупи­нення або зміну прийнятих ним неправомірних актів, про припинення ним діяльності, шо суперечить антимонопольно­му законодавству.

Господарським судам не підвідомчі спори, що вини­кають при узгодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни та тарифи відповід-

но до законодавства не можуть бути встановлені за згодою сторін; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відан­ня інших органів.

Згідно зі ст. 5 ГПК України сторони повинні застосу­вати заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Порядок досудового врегулювання спорів визначаєть­ся ГПК України, якщо інший порядок не встановлено чинним на території України законодавством, яке регулює конкрет­ний вид господарських відносин.

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про: визнання договорів не­дійсними; визнання недійсними актів державних та інших ор­ганів, підприємств та організацій, які не відповідають законо­давству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій; стягнення заборгованості за опро­тестованими векселями; стягнення штрафів Національним бан­ком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також звернення стягнення на заставлене майно.

Підприємства та організації, чиї права і законні інте­реси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, яка надсилається адресату рекомен­дованим або цінним листом чи вручається під розписку.

ГПК України передбачає, які конкретно спеціалізовані суди за територіальною ознакою повинні вирішувати ті чи інші господарські спори.

Місцеві господарські суди розглядають у першій ін­станції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Згідно зі ст. 15 ГПК України справи по спорах, що ви­никають при укладанні, зміні та розірванні господарських до­говорів, справи по спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь дру­гої сторони певні дії, наприклад: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

293Справи по спорах, що виникають при виконанні гос­подарських договорів та з інших підстав, розглядаються гос­подарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи по спорах за участю кількох відповідачів роз­глядаються господарським судом за місцезнаходженням од­ного з відповідачів за вибором позивача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням ч. 1 - 3 ст. 15 ГПК України за­лежно від місцезнаходження цього підрозділу.

Місце розгляду справи з господарського спору, в яко­му однією із сторін є апеляційний господарський суд, госпо­дарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий гос­подарський суд.

Справи про банкрутство розглядаються господарсь­ким судом за місцезнаходженням боржника.

Залежно від категорії справи та суб'єктного складу сторін ст. 16 ГПК України закріплює виключну підсудність справ. Так, віднесені до підсудності господарського суду справи по спорах, що виникають із договору перевезення, в яких одним із відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Справи по спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядають­ся господарським судом за місцезнаходженням майна.

Справи по спорах про порушення майнових прав інте­лектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Справи по спорах, в яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські ради або обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміні­страції, а також справи, матеріали яких містять державну таєм­ницю, розглядаються господарським судом міста Києва.