 |
|
Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам кримінального законодавства
1. Після смерті громадянина, який не мав родичів, начальник ЖЕО вирішив розпорядитися його квартирою. Скориставшись допомогою начальника паспортного відділу міліції та нотаріуса, він зумів продати квартиру. Здійснивши цю операцію, вони поділили валюту та приступили до пошуків нового об’єкта для продажу, але були затримані співробітниками органів внутрішніх справ.
2. 14-річний Микола Олексієв, 16-річний Степан Павлюта під керівництвом раніше неодноразово судимого 40-річного Івана Панченка вночі пробралися на склад торгового підприємства, звідки винесли два телевізори та чотири магнітофони. Микола безпосередньої участі в крадіжці не брав, а чергував біля автомобіля, яким вкрадене було вивезено на квартиру співмешканки Панченка. При розгляді справи в суді було встановлено, що Микола та Степан за місцем навчання характеризуються позитивно і до кримінальної відповідальності притягуються вперше. Що стосується Панченка, то два місяці назад він був достроково звільнений з місць позбавлення волі, де відбував покарання за аналогічний злочин.
Теми рефератів
1. Злочин. Класифікація злочинів.
2. Співучасть у злочині.
3. Об’єкт та об’єктивна сторона злочину.
4. Дія кримінального закону у часі, в просторі, за колом осіб.
Тема 20. Основи кримінального права.
Кримінальна відповідальність. Порядок притягнення до кримінальної відповідальності. Види кримінальних покарань.
План
1. Поняття, ознаки та підстави кримінальної відповідальності.
2. Обставини, що виключають злочинність діяння.
3. Покарання і його види.
4. Обставини, які пом’якшують покарання.
5. Обставини, що обтяжують покарання.
6. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
1.Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності.
Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні до особи, що вчинила злочин, заходів державного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або іншого характеру (покарання), що визначається обвинувальним вироком суду.
Ознаки кримінальної відповідальності:
1) зв’язок зі злочином.Кримінальна відповідальність застосовується тільки щодо особи, яка скоїла злочин;
2) обов’язок винної особи випробувати на собі негативні наслідки злочину, тобто бути покараним;
3) правова оцінка державою в особі його уповноважених органів злочинного діяння винної особи;
4) судовий порядок застосування покарання та інших заходів кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність реалізується виключно судом.
Виникнення, реалізація та припинення кримінальної відповідальності здійснюється в межах кримінальних правовідносин. Юридичним фактом, який спричинює кримінально – правові відносини, є скоєння злочину. Реалізація кримінальної відповідальності починається з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили, а припиняється – з моменту погашення або зняття судимості. Судимість – юридичні наслідки покарання або іншого заходу кримінальної відповідальності. Вона полягає у тимчасовому обмеженні прав на заняття окремими видами діяльності та на доступ до державної служби.
Підстава кримінальної відповідальності – скоєння особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом. Кримінальна відповідальність може наступати тільки за конкретне суспільно небезпечне діяння, заборонено кримінальним законом, а не за образ мислення та навіть не за виявлене бажання скоїти злочин.
Розглянемо реалізацію кримінальної відповідальності на конкретному прикладі. Наприклад, 5 червня 2008 г. громадянин К. скоїв крадіжку. Крадіжка стала юридичним фактом, який потягнув виникнення кримінально – правових відносин. 16 жовтня 2002 р. набрав законної сили обвинувальний вирок суду, відповідно до якого громадянину К. призначене покарання у вигляді позбавлення волі на два роки. Строк судимості за злочин середньої тяжкості, яким є крадіжка, складає три роки. Отже, відповідно до кримінального закону, ці кримінально – правові відносини мають припинитись 16 жовтня 2013 р., після відбуття громадянином К. покарання та погашення судимості (якщо судимість не буде знята судом раніше).
Моментом настання кримінальної відповідальності є момент вступу в законну силу обвинувального вироку суду. Цей висновок базується на ст..62 Конституції України, яка визначає, що «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». Також згідно ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
2.У деяких випадках вчинки людей мають зовнішню схожість зі злочином, однак не тільки не становлять суспільної небезпеки, але і визнаються припустимими і навіть суспільно корисними. Кримінальний кодекс України містить перелік обставин, що виключають злочинність діяння,а отже , і кримінальну відповідальність. До них належать:
1)необхідна оборона.Це дії , вчинені з метою самозахисту, захисту іншої особи, захисту суспільних чи державних інтересів від злочинного посягання шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. При цьому не можна вдаватися до перевищення меж необхідної оборони;
2) затримання особи, що вчинила злочин.Це дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, що вчинила злочин. При цьому також не можна перевищувати міри, необхідної для затримання злочинця.
3) крайня необхідність. Крайньою необхідністю визнається заподіяння шкоди охоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі, суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку неможливо було відвернути іншими засобами. Небезпеку, що викликає стан крайньої необхідності, створюють сили природи, фізіологічні та патологічні процеси у людини, дії машин і механізмів;
4) фізичний чи психічний примус. Не є злочином діяння особи, вчинене під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керуватисвоїми вчинками. Діяння, вчинене під психічним примусом, виключає відповідальність лише в тому разі, якщо вона завдає меншої шкоди, ніж психічне насильством. Наприклад, матеріально відповідальна особа звільняється від відповідальності, якщо вона передала довірене їй майно злочинцям, які погрожували особі вбивством;
5) виконання наказу або розпорядження.Якщо особа виконувала законний наказ чи розпорядження і при цьому заподіяла шкоду охоронюваним інтересам, вона не несе кримінальної відповідальності. Не підлягає відповідальності особа, що відмовилась виконати явно злочинний наказ або розпорядження;
6) діяння, пов’язане з ризиком.Ризик визнається виправданим,якщо поставлена суспільно корисна мета не могла бути досягнута іншим шляхом. Ризик не визнається виправданим, якщо він свідомо створював загрозу для життя інших людей чи загрозу екологічної катастрофи або інших надзвичайних подій;
7) виконання спеціального завдання із запобігання чи викриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди охоронюваним інтересам особою, яка, виконуючи спеціальне завдання, брала участь в організованій групі чи злочинній організації. Але це правило не поширюється на особливо тяжкі злочини проти особи.
3.Відповідно до ч.1 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Сутність покарання полягає в тому, що засуджений зазнає певних втрат та страждань (наприклад, обмеження пересування, особистої недоторканості, таємниці листування – при позбавленні волі). Однак кара – не єдина і навіть не головна мета покарання. Покарання має на меті виправлення засуджених, запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Кримінальний кодекс передбачає 12 видів покарань, що поділяються на:
- основні покарання;
- додаткові покарання;
- покарання, що можуть призначатися як основні та додаткові.
Види основних покарань:
1) громадські роботи( на строк від 60 до 240 годин при відбуванні не більш ніж по 4 години на день). Це покарання полягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання час суспільно корисних робіт;
2) виправні роботи9від 6 місяців до 2 років). Із суми заробітку засудженого утримується в доход держави від 10 до 20 відсотків;
3) службові обмеження для військо службовців( на строк від 6 місяців до 2 років). Із суми грошового забезпечення засудженого утримується в доход держави від 10 до 20 відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, термін покарання не зараховується у строк вислуги років для присвоєння чергового звання;
4) арешт(на строк від 1 до 6 місяців);
5) обмеження волі(на строк від 1 до 5 років). Покарання полягає в утриманні особи в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства під наглядом і з обов’язковим залученням до праці;
6) утримання в дисциплінарному батальйонівійсько службовців (на строк від 6 місяців до 2 років). Цей вид покарання застосовується тільки до військослужбовців строкової служби;
7) позбавлення волі на певний строк(від 1 до 15 років);
8) довічне позбавлення волі.
Основні покарання можуть призначатися лише як самостійні види. Не можна, наприклад, призначити одночасно арешт і виправні роботи. До основних покарань можуть приєднуватися додаткові покарання.
Види додаткових покарань:
1) позбавлення військового , спеціального звання, рангу, чинів або кваліфікаційного класу;
2) конфіскація майна.
Ці покарання не можуть призначатися як самостійні, вони приєднуються до основних покарань.
Види покарань, що можуть призначатися як основні та додаткові:
1) штраф (від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
2) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю (на строк від 2 до 5 років як основне покарання і на строк від 1 року до 3 років – як додаткове покарання).
Цю групу покарань можна застосовувати як самостійно, так і приєднувати їх до основних покарань.
4.До обставин, які пом’якшують покарання, відносять фактори, що мають відношення до особистості винного та скоєння їм діяння, які зменшують суспільну небезпеку цього діяння та особи, що його скоїла. Значення обставин, що пом’якшують покарання, полягає в тому, що вони дають можливість призначити більш м’який вид покарання або призначити покарання ближче до його нижньої межі, вказаної у санкції статті КК.
У відповідності зі ст.66 Кримінального кодексу України при призначенні покарання обставинами, що його пом’якшують, визнаються:
1) з’явлення із зізнанням, щире каяттяабо активне сприяннярозкриттю злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усуненнязаподіяної шкоди;
3) вчинення злочину неповнолітнім;
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
6) вчинення злочину під впливу погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
8) вчинення злочину з перевищенням межкрайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік обставин, що пом’якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, й інші обставини, не зазначені в кримінальному законі.
5. До обставин, які обтяжують покарання, відносяться фактори, що підвищують суспільну небезпеку як діяння, так і особи, яка його скоїла. Значення їх полягає в тому, що вони дозволяють суду визначити більш суворе покарання в межах встановленої санкції за конкретний злочин.
У відповідності зі ст..67 Кримінального кодексу України при призначенні покарання обставинами , що його обтяжують,визнаються:
1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечіабо розбрату;
4) вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадськогообов’язку;
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
6) вчинення злочину щодо малолітнього,особи похилого вікуабо особи, що перебуває в безпорадному стані;
7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності;
8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані;
9) вчинення злочину з використанняммалолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;
11) вчинення злочину звикористанням умов воєнногоабо надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Перелік обставин, що обтяжують відповідальність, є вичерпним, тобто при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, незазначені кримінальним законом. Крім того, суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у законі обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12, такою, що обтяжує покарання , навівши мотиви свого рішення у вироку.
5.Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.
За вчинення діянь, протиправність і суспільна небезпека яких очевидна й у більш молодому віці, кримінальну відповідальність несуть особи, що досягли 14-річного віку. Їх вичерпний перелік містить ч.2 ст.22 КК України: умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсія, бандитизм, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, хуліганство, умисне знищення чи пошкодження майна і деякі інші діяння.
До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк (на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин – до 15 років).
До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу і позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх має певні особливості:
1) при призначенні покарання неповноліття розглядається як обставина, що пом’якшує відповідальність;
2) неповнолітній, що впершевчинив злочин невеликої тяжкості,може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру;
3) неповнолітньому, що вперше скоїв злочин невеликої тяжкості, не може бути призначене позбавлення волі. Якщо його виправлення можливе без застосування покарання, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, що не є покаранням;
4) до неповнолітнього, засудженого до позбавлення волі, може бути застосоване звільненнявід відбування покарання з випробуванням (на строк від одного року до двох років);
5) неповнолітній, що вчинив злочинневеликої чи середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд може застосувати до неповнолітнього заходи виховного характеру;
6) для неповнолітніх передбачені більш м’які умови звільнення від відбування покарання. Як правило, до них у першу чергу застосовуються амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.
Примусові заходи виховного характерує одним з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. До примусових заходів виховного характеру відносяться:
1) застереження;
2) обмеження дозвілляі встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під наглядбатькам або особам, що їх заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, що досяг 14-річного віку і має майно, кошти чи заробіток, обов’язку з відшкодуваннязаподіяної майнової шкоди;
5) направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладудля дітей і підлітків до його виправлення (на строк не більш як три роки0.
В залежності від конкретних обставин скоєного злочину та особистості неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно декілька примусових заходів виховного характеру. Поряд з цими заходами кримінальний закон надає суду право призначити неповнолітньому вихователя.
У випадку ухилення неповнолітнього , що скоїв злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності.
Основні поняття та терміни: кримінальна відповідальність, судимість, необхідна оборона, крайня необхідність, покарання.
Питання для самостійної перевірки знань
1. В чому сутність кримінальної відповідальності? Назвіть ознаки кримінальної відповідальності.
2. Назвіть підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
3. Що таке судимість?
4. Які обставини виключають злочинність діяння?
5. В чому полягає сутність покарання?
6. Які покарання відносяться до основних?
7. Які покарання є додатковими?
8. Які покарання можуть застосовуватися як основні і додаткові?
9. Назвіть обставини, які пом’якшують покарання.
10. Назвіть обставини, які обтяжують покарання.
11. В чому полягає особливість кримінальної відповідальності неповнолітніх?
Тести для самоконтролю знань
1. Суб’єктом злочину є:
а) будь-яка фізична особа;
б) будь-яка фізична чи юридична особа;
в) фізична осудна особа у віці , з якого може наставати кримінальна відповідальність.
2. Злочином є:
а) суспільно небезпечне діяння, вчинене фізичною особою;
б) суспільно небезпечне діяння, вчинене фізичною або юридичною особою;
в) суспільно небезпечне діяння ( дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
3. Всі види покарань, визначені в КК Україні, поділяються на:
а) основні покарання, додаткові, покарання, які можуть призначатися як основні і додаткові;
б) основні покарання, додаткові покарання;
в) кримінальні покарання, додаткові покарання.
4. Виправні роботи встановлюються на строк:
а) до двох років;
б) до шести місяців;
в) від шести місяців до двох років.
5. Арешт встановлюється:
а) від одного до шести місяців;
б) від одного до дев’яти місяців;
в) від одного місяця до одного року.
6. Обмеження волі встановлюється на строк:
а) від 1 до 5 років;
б) від 2 до 6 років;
в) від 5 до 10 років.
7. Позбавлення волі на певний строк встановлюється на строк:
а) від 1 до 10 років;
б) від 1 до 15 років;
в) від 1 до 20 років.
8. До покарань, які можуть призначатися як основні і додаткові відносяться:
а) штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
б) штраф, громадські роботи;
в) громадські роботи, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.
9. Чи звільняє випадок вчинення злочину з необережності від кримінальної відповідальності?
а) так;
б) ні;
в) законом не визначено, на розсуд суду.
10. До неповнолітніх може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі на строк:
а) не більше 10 років;
б) 15 років;
в) не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин – до 15 років.