 |
|
Поняття методології та методики.
Будь-яка наука може визнаватися самостійною галуззю знань при наявності двох обов’язкових умов. Вона повинна мати власний предмет дослідження та методику (сукупність прийомів та способів дослідження). Про предмет кримінології мова йшла в окремій темі. Предмет кримінології, як і предмет інших наук передбачає, що він буде досліджуватися з дотриманням методологічної культури дослідження, використання всіх необхідних наукових методів. І лише тоді висновки науковців можуть бути визнані об’єктивними, обґрунтованими та достовірними.
В перекладі з грецької methodos – це шлях до чогось, дослідження. В науці застосовуються наступні терміни: методологія, методика та метод. Ці терміни слід розрізняти людині, яка вивчає або займається тією чи іншою наукою. Під методомрозуміється прийом або спосіб наукового дослідження. Методика – це сукупність методів наукового дослідження. В свою чергу, методологією є вчення про шляхи та методи наукового дослідження предмету тієї чи іншої науки.
Методологія кримінологічної науки являє собою одну з галузевих методологій. Вона використовує філософсько-діалектичні закони та категорії, основні логічні принципи та прийоми, які визнаються достатніми для вивчення предмету та пошуку нових знань про нього. Основними положеннями методології кримінологічної науки є наступні:
1. Злочинність є соціальним явищем і тому при її дослідженні слід застосовувати методи соціальних наук: соціології, соціальної психології. Остання дозволяє досліджувати проблему особистості злочинця та її ролі в детермінації кримінальної поведінки.
2. Злочинність досліджується у взаємодії та взаємозалежності з соціальними, політичними , економічними, духовними, культурними та іншими сферами життя суспільства. Злочинність тісно пов’язана з негативними соціальними явищами, які називаються фоновими для злочинності явищами. До них відносяться алкоголізм, наркотизм, адміністративні правопорушення, цивільно-правові делікти тощо.
3. Дослідження таких складових предмету кримінології як злочинність, окремий злочин, їх детермінація повинно проводитись з урахуванням їх руху, постійних змін. Тобто досліджувати слід минуле, сьогодення та прогнозувати їх майбутній стан.
4. Злочинність є постійно змінюваним явищем. Вона змінюється в бік удосконалення способів та прийомів вчинення злочинів. Вона отримує все більш організований характер. Про це свідчить існування професійної, економічної та організованої злочинності як найбільш небезпечних її форм. Це потребує постійної зміни форм і методів протидії її, постійного їх удосконалення.
5. Злочинність слід розглядати не як просту сукупність злочинів, як систему, складові частини якої постійно між собою взаємодіють. Це обумовлює комплексний підхід до розробки заходів попередження як окремих видів злочинності так і злочинності в цілому.
Сучасні кримінологічні дослідження злочинності в цілому та окремих її видів повинні базуватися не скільки на нормативістському підході, який залучений кримінологією з кримінального права, а на сучасних розробках представників соціологічної та психологічної науки.
Методи які застосовуються в кримінології використовуються при проведенні дослідження в сукупності. Ця сукупність методів і створює методику кримінологічного дослідження.
Будь-яке наукове дослідження, в тому числі і кримінологічне, складається з кількох етапів:
1. Вивчення проблеми, ознайомленні з літературою за темою, що вивчається, визначення наукової гіпотези і основних напрямків проведення дослідження.
2. Розробка програми дослідження, визначення джерел отримання інформації та процедури її отримання, способів вимірювання і ранжування, визначення складу учасників наукового дослідження та його матеріально-технічного забезпечення.
3. Отримання необхідної інформації.
4. Аналіз, узагальнення та інша обробка отриманої інформації, вивчення і вимірювання зв’язків між явищами та формулювання висновків та рекомендацій.
Дотримання такого порядку дозволить отримати об’єктивні, обґрунтовані висновки, які дозволять запропонувати необхідні наукові рекомендації.