Главная | Обратная связь

Застосування в кримінології загальнонаукових методів пізнання.

Загальнонаукові методи застосовуються в кримінології з урахуванням особливостей предмету цієї науки та її змісту.

Логічний метод пізнання ураховує певний рівень теоретичної підготовки науковців, використання при дослідженні законів і правил формальної логіки. Науковець повинен мати певну підготовку щодо проблем злочинності, її детермінації тощо щоб зробити власні, логічні, науково обґрунтовані висновки.

Метод історичного аналізу забезпечує вивчення злочинності, окремого злочину, їх причин та умов в історичному русі. Злочинність аналізується упродовж відносно тривалого часу, що дозволяє визначити її стійкі характеристики та тенденції, її зв’язок з іншими соціальними явищами. Так при вивченні регіональних особливостей злочинності вона досліджується упродовж певного проміжку часу. На підставі цього, робляться висновки щодо зміни її кількісних та якісних характеристик.

Системно-структурний метод застосовується в кримінології в двох аспектах. По-перше, злочинність розглядається як система злочинів та осіб, що їх вчинили, які взаємодіють між собою. При цьому робиться аналіз структури злочинності, характеристики окремих її елементів (видів злочинності), особливості їх взаємодії. По-друге, злочинність розглядається як частина більш широкої системи – суспільства. Встановлюються зв’язки злочинності з різними характеристиками суспільства, особливо негативними, які є факторами злочинності. Злочинність розглядається у взаємозв’язку з іншими негативними соціальними явищами: алкоголізм, наркоманія, тіньова економіка тощо. Вивчається взаємний вплив злочинності на суспільство і вплив суспільства, окремих його інститутів на це негативне явище. Аналіз цього впливу здійснюється в динаміці.

В кримінології широко застосовується порівняльний метод. Злочинність, її особливості порівнюються в різних країнах, в різних регіонах однієї країни. Здійснюється порівняння злочинності серед різних категорій громадян. Він дозволяє отримати нові дані про причини злочинності з урахуванням особливостей країни або регіону. Цей метод дозволяє визначити специфіку певного явища. В межах застосування цього методу застосовується метод контрольної групи. Так, при вивченні особистісних характеристик злочинців, умов їх формування та життєдіяльності разом зі злочинцями вивчається контрольна група. В соціології контрольною є група, яка є ідентичною експериментальній за розміром та іншими характеристикам, які будуть досліджуватися, на яку не здійснюють умови експерименту. Для злочинців контрольною групою є особи, які мають такі ж характеристики, але які не вчиняли злочинів. Цей метод дозволяє отримати об’єктивні та обґрунтовані наукові дані.

Статистичні методи дозволяють встановити загальні статистичні закономірності злочинності без урахування особливостей їх прояву в певному конкретному випадку. Встановлення їх характеру вимагає застосування інших методів. Статистика знаходячи та вимірюючи певні характеристики об’єкта дослідження, встановлює загальні статистичні закономірності, які базуються на законі великих чисел. Вона не пояснює механізм формування закономірностей, не встановлює зв’язки та залежності. Встановлення статистичних закономірностей здійснюється шлях визначення та виміру загальних якостей певних явищ.

До статистичного дослідження пред’являються наступні основні вимоги:

1. Сукупність, що вивчається повинна бути однорідною за складом.

2. Сукупність, що вивчається повинна бути достатньо масовою, інакше на результат можуть істотно впливати випадкові відхилення. Ось чому злочинність вивчається кримінологами за істотний період часу, як правило за декілька років.

Якщо сукупність об’єктів кримінологічного дослідження відносно невелика, то повинно проводитись суцільне дослідження. В цьому випадку сукупність, що вивчається називається генеральною сукупністю. Якщо генеральна сукупність невизначена або складає велику кількість об’єктів проводиться вибіркове дослідження. В цьому випадку досліджується вибіркова сукупність (вибірка). Прикладом такої вибірки може бути злочинність, злочинці, потерпілі, кримінальні справи тощо.

Для того, щоб вибіркове дослідження було репрезентативним повинні виконуватися три основних умови такої репрезентативності:

1. Вибірка повинна проводитись з відносно великої генеральної сукупності об’єктів, які досліджуються. Вважається, що вибірка можлива у випадках, коли генеральна сукупність перевищує одні тисячу таких об’єктів.

2. Відбір вибіркової сукупності повинен проводитися таким чином, щоб кожна одиниця генеральної сукупності мала однаковий шанс потрапити у вибірку. Не допускається вільний та тенденційний відбір об’єктів дослідження.

3. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто її об’єм повинен бути представницьким.

Для відбору об’єктів у вибірку застосовуються наступні способи: випадковий, ступеневий, типовий та серійний.

Для випадкового відбору притаманне те, що об’єкти генеральної сукупності розміщуються по певній випадковій ознаці і з них робиться вибірка. Наприклад, кримінальні справи розміщуються за алфавітом початкової букви прізвища засуджених осіб.

Ступеневий відбір полягає в тому, що з генеральної сукупності вибираються ступенево об’єкти, які потім досліджуються. Так для дослідження обираються певні регіони в країні, області, місті, які відображають специфіку більшості регіонів.

Типовий відбір характеризується тим, що об’єкти генеральної сукупності попередньо поділяються на певні типи, з яких потім пропорційно робиться вибірка. Наприклад, злочинці попередньо поділяються за статтю, а потім обираються для подальшого дослідження.

Якщо генеральна сукупність об’єктів кримінологічного дослідження складається з однорідних серій, які повторюються, то застосовується серійний відбір. Наприклад, якщо той чи інший вид злочинності має відносно стійкі кількісні та якісні показники упродовж року, то досліджується її стан у певний проміжок часу упродовж цього року.

Метод гіпотезиполягає в тому, що дослідником висувається певна версія, які досить детально перевіряється. Наукова гіпотеза повинна відповідати двом важливим науковим критеріям. По-перше, вона повинна відповідати основним науковим положенням в кримінології. По-друге, вона повинна бути обґрунтовано (науково-обгрунтовано) ймовірною. І тому висування, формулювання гіпотези вимагає від дослідника вивчення та оцінки теоретичних та емпіричних даних, які вже отримані попередніми дослідженнями.