 |
|
Практичне значення кримінологічного вивчення особистості злочинця.
Розробка проблеми особистості злочинця має важливе значення не тільки для теорії науки про злочинність. Важлива роль віддається в цьому і практичній діяльності, яка спрямована на проведення комплексу заходів протидії злочинності, які спрямовані на осіб, які їх вчиняють. В цьому випадку суб’єкти злочинів перетворюються в об’єкти профілактичного впливу. Можна визначити декілька основних напрямків попереджувальної діяльності щодо осіб, що вчиняють злочини. Серед них:
1. При здійсненні статистичного аналізу злочинності з урахуванням характеристики осіб, що вчиняють злочини. Якщо узагальнити статистичні дані, то можна зробити висновок про те, що найчастіше злочини вчиняють особи чоловічої статі, молодого віку (19-25 років), які мають неповну середню або середню освіту, не мають постійного місця роботи, зловживають алкогольними напоями і раніше вчиняли або правопорушення або злочини.
Такий кримінологічний портрет має сучасний злочинець, який найчастіше вчиняє злочини. І саме ця категорія осіб повинна стати об’єктом пильної уваги відповідних суб’єктів правоохоронної та попереджувальної діяльності.
2. При прогнозуванні індивідуальної злочинної поведінки, яке полягає у визначенні ймовірності вчинення конкретною особою злочину або навпаки, її виправлення та відмови від злочинної діяльності. В кримінологічній літературі зустрічаються позиції вчених, які принципово відкидають саму можливість індивідуального кримінологічного прогнозування. Інші вважають, що можна спрогнозувати лише право слухняну поведінку особи і не визнають прогнозування окремого злочину. Якщо ж можна спрогнозувати правослухняну поведінку, то можна визначити і ймовірність вчинення злочину конкретною особою. Менша порівняно з прогнозуванням рівня злочинності в цілому надійність прогнозування індивідуальної злочинної поведінки не позбавляє його теоретичного та практичного значення. Воно дозволяє своєчасно зупинити людину і не допустити вчинення не. Злочинів. З цією метою і здійснюються заходи індивідуальної профілактики злочинів. З цією метою до особи застосовуються заходи процесуального характеру на етапі досудового слідства.
Індивідуальне кримінологічне прогнозування базується на двох основних підходах:
– прогнозування здійснюється на підстава узагальнення та аналізу біографії особи;
– прогнозування здійснюється на основі аналізу внутрішнього духовного життя особистості, її установок та мотивів (індивідуальний підхід).
Ці дві моделі мають самостійне значення але і пов’язані одна з одною: психологічні якості особистості – це те, чим може виявитися особа при певних обставинах, а про якості особистості роблять висновки виходячи із вчинків особи.
Велика ймовірність вчинення злочину не може виступати підставою для застосування до особи певних санкцій, обмеження її законних прав та інтересів. Такою підставою може виступати лише правопорушення або злочин. Але такий прогноз виступає підставою для визначенні цих осію в якості об’єктів профілактичного впливу, в тому числі наданню позитивної соціальної підтримки з боку відповідних органів в побуту або працевлаштуванні, припиненні криміногенного впливу на неповнолітніх з боку дорослих осіб, застосування у відповідності до закону заходів виховного, дисциплінарного чи адміністративного характеру.
3. При вивченні причин та умов вчинення конкретних злочинів, які пов’язані з особистістю злочинця. Необхідно детально вивчити мікросередовище, в якому існує особистість (родина, навчальний чи трудовий колектив, неформальні групи), конкретну ситуацію вчинення злочину. Закон зобов’язує слідчого, прокурора по кожній справі виносити подання в порядку ст.23-1 КПК України про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Це є досить ефективним методом протидії злочинності. Для його грамотного складання відповідні службові особи повинні розуміти, що в кожному конкретному випадку виступає причинами та умовами вчинення злочину. Для цього слід уважно вивчити і особистість злочинця, її кримінологічні особливості, що ,в свою чергу, дозволяє визначити дійсні причини та умови вчиненого злочину. На жаль, багато відповідних службових осіб мають поверхневе уявлення про індивідуальну детермінацію окремих суспільно небезпечних діянь.
4. При встановленні мотивів вчинення злочинів. Закон вимагає від відповідних службових осіб встановленні істинних мотивів вчинення злочинів. Відомо, що зміст та спрямованість злочинів визначається особистісними потребами особи, які і є мотивом вчинення злочину. На жаль, при встановленні мотиву робиться поверхневий аналіз як самої поведінки особи так і особистості злочинця. Це призводить до неправильної чи не повної кваліфікації вчинених діянь і як наслідок призначення неадекватних вчиненим злочинам покарань, а іноді і взагалі до судових помилок.
4. При здійсненні індивідуальних заходів спеціальної (кримінологічної) профілактики з боку відповідних служб та органів внутрішніх справ. Проводячи цю роботу доцільним є ураховувати тип злочинної особистості. Про це в роботі ми говорили вище і не будемо зупинятися на цьому детально. Слід лише зазначити, що на підставі знання різних типів злочинних особистостей та їх характеристик можна розробити та застосовувати комплекс попереджувальних заходів з урахуванням особистості злочинця. Для розробки цього доречним є залучення відповідних спеціалістів. Назріла необхідність відновлення в органах внутрішніх справ підрозділів профілактики злочинів але вже на новому теоретичному та практичному рівні.
5. При здійсненні оперативно-розшукової діяльності. В діяльності правоохоронних органів і особливо їх оперативних підрозділів слід застосовувати метод психологічного портрету злочинця, що розшукується. Він базується на тому, що в злочинах, перед усім тяжких та особливо тяжких проти особи (наприклад, вбивства на сексуальному ґрунті чи серійні вбивства знаходять свій прояв психологічні та психопатологічні якості злочинця. На основі вивчення оперативної інформації та матеріалів кримінальної справи, з залученням відповідних спеціалістів складається портрет злочинця, в якому вказується, якими психологічними та іншими якостями характеризується злочинець. Які він має соціальні характеристики (освіту, культуру тощо). Чи має він кримінальний досвід, є представником певної професії чи займається певним видом діяльності, які має звички тощо. Це дозволяє значно звузити коло осіб, які будуть перевірятися.
6. При призначенні судами покарання та звільнені осіб від кримінальної відповідальності та покарання. Згідно з п.3 частини 1 ст. 65 КК України суд призначаючи покарання зобов’язаний ураховувати особу винного. При цьому враховуються властивості, якості і особливості особи винного, які пов’язані зі вчиненням злочину та якості, які його всебічно характеризують. Тобто особистість злочинця при призначенні кримінального покарання має самостійну та важливу роль. Використання типології особистості злочинця дозволяє виробити єдиний підхід щодо урахування характеристик особистості злочинця при призначенні кримінального покарання. Такий же підхід повинен існувати щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності, кримінального покарання та його відбування.
Таким чином, вивчення особистості злочинця, розробка типології та класифікації осіб, що вчиняють злочини має не тільки теоретичне, а і практичне значення. Практичним працівникам потрібно стати в цьому питанні кримінологічно грамотними і не допускати тих помилок, які, на жаль, досить часто мають місце в практичній діяльності спрямованій на розкриття злочинів, затримання осіб, що їх вчинили, притягненні до кримінальної відповідальності та призначенні покаранні і здійсненні заходів протидії злочинності.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття особистості злочинця.
2. Співвідношення понять «особистість злочинця» та «особа, що вчинила злочин.
3. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
4. Соціально-демографічні ознаки, що характеризують осіб, які вчинили злочини.
5. Морально-психологічні якості, що характеризують осіб, які вчиняють злочини.
6. Особистісно-рольові якості, тщо характеризують осіб, які вчиняють злочини.
7. Якості правової та моральної свідомості, притаманні особам, що вчиняють злочини.
8. Вплив алкоголізму на наркоманії на особистість злочинця та протиправну його поведінку.
9. Типи акцентуацій характеру та психопатичні відхилення, які не виключають осудності, та зустрічаються в осіб, що вчиняють злочини.
10. Підстави і класифікації осіб, що вчинили злочини. Теоретичне та практичне значення класифікацій.
11. Значення вивчення особистості злочинця.
Література:
1. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника. – М.: Юрид. лит., 1982.
2. Леонгард К. Акцентуированные личности – К.: Вища школа, 1989.
3. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений. – М.: Юрист, 1996.
4. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонения). – Донецк: Сталкер, 1998.
5. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К.: Юринком Интер, 1999.
6. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия. М.: Изд-во Московского университета, 2000.
7. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001.
8. Будіянський М.Ф. Кримінальна психологія: Навч. посібник. – Одеса: Фенікс, 2003.
9. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004.
10. Медвєдєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник. – К.: Атіка, 2004.
ТЕМА 5.
ІНДИВІДУАЛЬНА ЗЛОЧИННА ПОВЕДІНКА. ВІКТИМОЛОГІЯ.
План:
1. Причини та умови індивідуальної злочинної поведінки.
2. Механізм індивідуальної злочинної поведінки.
3. Поняття, види і форми віктимізації.
4. Психологічні механізми віктимізації.