Главная | Обратная связь

Причини та умови індивідуальної злочинної поведінки.

Кримінологічний інтерес представляє вивчення тих факторів, які впливають на формування та розвитко індивідуальної злочинної поведінки або лежать в основі детермінації відповідних процесів. Окрім традиційного підходу до дослідження таких факторів через аналіз злочинності і правопорушень, можливим є виділення також причин і умов конкретних злочинів, що також становить практичний інтерес.

Злочинність і детермінуючі її фактори є складним явищем, яке хвилювало, хвилює і, вочевидь, хвилюватиме людство ще довгий час. Відомо, що злочинність – це результат дії безлічі обставин, чинників, причин, які знаходяться в неоднаковому співвідношенні між собою. Для дослідження повноти середовища реалізації зовнішніх функцій останніх необхідно встановити якомога більше обставин, причинно-наслідкових зв’язків, встановити співвідношення тих або інших факторів і умов, що впливають на основний об’єкт впливу системи, власне визначаючих конфігурацію механізму здійснення базової діяльності.

Кримінальна ситуація в Україні, що склалась протягом останнього десятиріччя, вимагає вжиття адекватних заходів із протидії злочинності. Стабільна криміналізація суспільства, високий рівень злочинності, значне її омолодження представляють серйозну загрозу для реформ, спрямованих на побудову в нашій країні демократичної, правової, соціальної держави. Для створення належної противаги цим явищам необхідна державна політика, що забезпечуватиме не тільки своєчасне реагування правоохоронних органів на кожний факт вчинення злочину, але й вжиття ефективних профілактичних заходів, у тому числі на індивідуальному рівні.

Очевидно, що своєчасне виявлення і усунення причин та умов індивідуальної злочинної поведінки (злочинів) має не тільки правове значення, але й спричиняє позитивний психологічний вплив, демонструючи прагнення і здатність осіб, які здійснюють кримінальне переслідування, всебічно, повно і об’єктивно встановити всі обставини вчинення злочину, у тому числі його причини та умови. Необхідно також відзначити соціальне значення їх профілактичної діяльності, оскільки виявлені і усунуті причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, не можуть сприяти аналогічному або іншому злочинному діянням.

Кримінологічне визначення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, як правило, містить у собі два взаємозалежних аспекти: антигромадську установку особистості і конкретну життєву ситуацію, що складається до моменту вчинення злочину. При цьому варто підкреслити, що при вчиненні умисних злочинів вирішальну роль, як правило, відіграє антигромадська установка, тоді як при вчиненні необережних злочинів зростає роль життєвої ситуації.

Проте кримінологічне визначення розглянутих категорій обмежує їх застосування у практичній площині правоохоронної діяльності, в першу чергу під час проведення дізнання, досудового слідства, судового розгляду кримінальних справ, а також прокурорського нагляду. Обумовлено це тим, що для названих видів діяльності значимість причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, визначається, насамперед, окресленням меж, в рамках яких ці обставини підлягають виявленню та усуненню. На підставі цього варто розглянути основні ознаки, які притаманні названим категоріям.

По-перше, причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, повинні бути необхідними. Під необхідними причинами та умовами варто розуміти такі явища, без яких виникнення передбачуваного наслідку (тобто злочину) було б зведено нанівець.

По-друге, причини та умови повинні бути юридично значимими. Юридична значимість визначається взаємозв’язком двох критеріїв. Перший критерій полягає в тому, що причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, повинні мати безпосереднє відношення до розслідуваного діяння. Другий критерій пов’язаний з тим, що виявлення та усунення названих обставин повинно сприяти реалізації завдань кримінального судочинства.

Тому орган дізнання, слідчий, прокурор і суд не зобов’язані встановлювати обставини, що знаходяться за межами розслідування конкретної кримінальної справи. Це прерогатива інших служб правоохоронних органів. А причини, що носять економічний, політичний, демографічний характер, породжують злочинність в цілому і знаходяться поза межами конкретних форм впливу в рамках кримінального переслідування, є об’єктом вивчення більш високого ступеня узагальнення.

По-третє, між причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину, з одного боку, і злочином – з іншого, повинен існувати закономірний зв’язок, тобто такий, що об’єктивно існує, повторюється і зумовлює розвиток злочинного діяння.

По-четверте, причини та умови повинні неминуче приводити до вчинення злочину. Це означає, що у випадку неусунення зазначених обставин обов’язково буде вчинено аналогічний злочин.

По-п’яте, причини та умови злочину повинні бути виявлені в сукупності, оскільки при частковому (неповному) виявленні та усуненні даних явищ вони можуть привести до вчинення нових злочинних діянь.

На підставі вищевикладеного попонуємо наступне поняття названих обставин: причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину (забороненого законом про кримінальну відповідальність діяння), є сукупність необхідних, юридично значимих явищ, що закономірно і неминуче приводять до вчинення злочину. У повній мірі це визначення може бути поширено і на причини та умови індивідуальної злочинної поведінки.

Згадування в дужках про заборонене кримінальним законом діяння свідчить про визнання необхідності виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, при провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру.

Досліджуючи проблематику причин та умов індивідуальної злочинної поведінки (злочинів), не можна не торкнутися питання їх класифікації. Незважаючи на те, що класифікації, як правило, є умовними, вони дозволяють відмежувати одне поняття від іншого, що сприяє більш глибокому їх вивченню і визначенню місця в єдиній класифікаційній системі.

Вихідною системою при класифікації причин та умов злочинів виступають детермінанти злочинності.

За рівнем функціонування вони поділяються на: загальні (загальносоціальні) криміногенні детермінанти злочинності в цілому як масового соціально негативного явища; спеціальні криміногенні детермінанти, що впливають на вчинення різних видів (груп) злочинів або в певних галузях і сферах господарської діяльності або в сфері боротьби з певним видом злочинів;
криміногенні фактори індивідуального характеру, що впливають на особу потенційного злочинця, приводячи її до злочинної і у зв’язку з цим кримінально-карної поведінки;

За територіальною ознакою розріняють причини та умови, що діють: у масштабі всієї країни; в регіонах; в окремих адміністративно-територіальних одиницях; у міській і сільській місцевості; на підприємствах, в установах і організаціях, а також у постійних трудових колективах і тимчасових (наприклад, що працюють вахтовим методом і т.п.);

За часовою ознакою: причини та умови, що діють у літній, весняний, зимовий і осінній періоди.

За природно-кліматичною ознакою: причини та умови, пов’язані з суворими або нормальними природно-кліматичними умовами.

За природою виникнення причин і умов злочинності: об’єктивні, тобто такі, що не залежать від волі і дій людей; об’єктивно-суб’єктивні; суб’єктивні.

За сутністю: соціальні й біологічні.

За змістом: криміногенні детермінанти економічного, політичного, соціально-побутового, духовно-морального, соціально-психологічного, культурно-виховного та іншого характеру.

За механізмом впливу на особу злочинця: обставини (детермінанти, фактори та ін.), що сприяють (полегшуюють) вчинення злочинів; обставини, що ускладнюють вчинення злочинів; обставини, що спонукають до вчинення злочинів.

У класифікаціях обставини, що сприяли вчиненню злочину, іноді поділяють на такі дві групи: умови морального формування особистості та криміногенну ситуацію (О.Б. Сахаров, 1961). До першої групи відносять такі несприятливі умови, як порушення цілісності родини; ненормальні взаємини між її членами; наявність у родині антигромадських традицій; антисоціальну поведінку членів родини; невиконання батьками своїх обов’язків з виховання дітей; неправильне виховання; потурання антисоціальним нахилам дітей і втягування їх до злочинної діяльності. Елементами другої групи обставин, що сприяють вчиненню злочину, є недоліки організаційно-господарської діяльності, поведінка окремих осіб, природні явища. При цьому криміногенна ситуація в часовому відношенні може мати тривалий характер або короткочасний. У просторовому відношенні вона може поширюватися на велику територію (голод у країні), а може концентруватися в обмеженому просторі (квартирний конфлікт).

За обсягом впливу криміногенна ситуація може стосуватись однієї людини або вузького кола осіб, а може мати і масовий характер (катастрофа), Залежно від змісту і значення для суб’єкта злочину виділяють проблемну і конфліктну ситуацію. У той час, як перша пов’язана з певними труднощами і перешкодами, що заважають злочинцеві досягти поставленої мети, друга носить більш загострений характер і пов’язана з різного роду зіткненнями і гострими протиріччями між інтересами суб’єкта злочину та інших осіб.

При цьому важливо підкреслити, що криміногенна ситуація може бути створена як протиправними, злочинними діями самого суб’єкта злочину, його співучасниками, сторонніми людьми, так і стихійними силами природи. У тому випадку, коли криміногенна ситуація виникла в результаті правомірних дій, питання про їх усунення відпадає.

Щодо сукупності обставин, що підлягають виявленню та усуненню у кримінальній справі, то серед них найбільш значимими є три групи факторів, що сприяють вчиненню злочину. До першої групи відносять конкретні зовнішні обставини, що спонукали особу до вчинення злочину. Сюди входить все те, що викликає в людини рішучість вчинити злочин (при намірі) або рішучість скоїти іншу дію, що у разі відсутності належного передбачення веде до настання шкідливих наслідків (при необережності). До цієї ж групи відносять і безпосередній привід до вчинення злочину. При цьому вважається, що ні зовнішня обстановка, що передує вчиненню злочину, ні привід, не можуть породити рішучості вчинити суспільно небезпечну дію або бездіяльність, якщо суб’єкт не має у своїй свідомості більш-менш стійких антигромадських навичок, поглядів і звичок. Останні, у свою чергу, складають другу групу обставин, що сприяють вчиненню злочину, себто є умовами морального формування особистості.

До іншої відносять обставини, що сприяють досягненню злочинного результату. Ця група відрізняється від попередніх тим, що, по-перше, вона більшою мірою пов’язана з об’єктом злочинного посягання, а по-друге, обставини, що сприяють вчиненню злочину, можуть і не впливати на виникнення злочинного наміру. Крім того, обставини цієї групи, у свою чергу, можна класифікувати на фізичні (технічні), організаційні та психологічні умови, що сприяють вчиненню злочину.

До фізичних (технічних) умов відносяться особливості місця і часу вчинення злочину, оснащеність злочинця, а також наявність предметів і обставин зовнішнього світу, що полегшують вчинення злочину. Як приклад організаційних умов наводять недоліки в обліку, контролі, забезпеченні безпеки людей і майна, а також інші обставини, що допомагають злочинцеві реалізувати злочинний намір. Психологічні умови, як правило, пов’язані з байдужним ставленням населення і представників правоохоронних органів до злочинності, що, безсумнівно, полегшує вчинення суспільно небезпечних діянь (В.М. Кудрявцев, 1998).

Безумовно, представлені класифікації мають важливе теоретичне і практичне значення для з’ясування сутності аналізованих категорій. Проте, вони носять в основному суто теоретичний характер, що обмежує можливості їх практичного застосування у правоохоронній діяльності, і в першу чергу під час розслідування. Більш корисним з прикладної точки зору є поділ обставин, що сприяють вчиненню злочину, на такі групи:

– обставини, пов’язані з особою, яка вчинила злочин (несприятливі умови формування особистості тощо);

– обставини, що існують незалежно від особи, яка вчинила злочин (недоліки в охороні власності, неналежний облік матеріальних цінностей тощо).