Главная | Обратная связь

Застосування в кримінології конкретно-соціологічних методів.

Конкретно-соціологічні методи займають особливе місце в кримінологічних дослідженнях. Вони дозволяють вивчати злочинність, злочин, їх причини та умови в їх конкретному прояві, в конкретних умовах місця та часу. Традиційними соціологічними методами отримання кримінологічної інформації є: опитування, спостереження, вивчення документів, експеримент, метод експертних оцінок.

Найбільш розповсюдженим з них є метод опитування. Цей метод поділяється на два основних види анкетування та бесіда (інтерв’ю).

Анкетування полягає в отриманні кримінологічної інформації за допомоги спеціально складеного опитувального листа – анкети. Кримінологічна анкета складається з трьох частин: ввідної (преамбули), основної та демографічної.

У ввідній частині міститься звернення до особи, запрошення його до участі у науковому дослідженні. Слід пам’ятати, що респондент допомагає у проведенні наукового дослідження і це повинно бути ураховано у зверненні до нього.

Основна частина анкети містить питання, на які повинен дати відповідь респондент.

Для анкетування застосовуються відкриті, закриті та змішані питання. При відкритому питанні особа, що опитується дає власну відповідь на нього. Закрите питання характеризується тим, що окрім самого питання пропонуються всі можливі відповіді на нього і респондент повинен лише вказати відповідь, з якою він погоджується. Для змішаних питань притаманним є те, що окрім запропонованих варіантів відповідей особа може дати і власну відповідь на питання, якщо вона не вказана у відповідях, що пропонуються.

Для визначення моральної та правової позиції осіб, що опитуються рекомендується користуватися питаннями-тестами. Тобто пропонується оцінити певну ситуацію з особистих позицій.

Для зменшення кількості неправдивих або викривлених відповідей рекомендується користуватися контрольними питаннями, тобто повторними питаннями, які задаються в іншій редакції або іншій частині анкети.

Не рекомендується задавати питання, які містять самооцінку людини, якщо така самооцінка не є метою дослідження. Питання анкети повинні бути простими, зрозумілими для респондента. Для усунення недоліків в анкетах слід попередньо проводити так зване „пілотажне”(пробне) опитування. З його урахуванням проводиться доробка анкет.

Про недосконалість анкети можуть свідчити наступні характеристики відповідей:

– велика кількість відповідей «не знаю» свідчить про те, що питання поставлене невдало;

– якщо питання анкети залишилися без відповідей, то анкета погано скомпонована;

– велика кількість однакових відповідей свідчить про стереотипність питань.

Виходячи з цього можна виділити низку вимог, які пред’являються до питань анкет: 1) питання повинно бути конкретним, зрозумілим та простим за конструкцією; 2) питання повинно вказувати час, місце та контекст, які необхідно ураховувати при відповіді; 3) у питанні не слід використовувати слова, які мають подвійне значення; 4) в анкеті не повинно бути таких, що турбують опитуваного та складних для нього питань; 5) контрольні питанні не повинні бути розташовані одразу за основними; 6) при формулюванні питання слід ураховувати особистий досвід особи, що опитується в тій сфері, в якій задається питання; 7) при необхідності конкретизації питання в нього слід ввести коротку передмову; 8) питання повинно вказувати на можливі альтернативні відповіді, як позитивні так і негативні.

Демографічна частина анкети містить соціально-демографічні дані про особу респондента.

За способом поширення анкети бувають: такими що публікуються в пресі; такими, що передаються за допомогою пошти; такими, що роздаються особисто. Як свідчить практика соціологічних досліджень повертаються назад 5, 30, 90 % анкет відповідно.

Анкетування поєднується з іншим видом опитування – інтерв’ю. Воно полягає у отриманні інформації при безпосередньому спілкуванні з особою, яка дає необхідну інформацію. Для проведенні інтерв’ю складається опитувальний лист, який містить в собі перелік питань, на які повинен відповісти респондент, але їх задає безпосередньо особа, яка опитує. Таке інтерв’ю називається формалізованим. В свою чергу, неформалізована бесіда проходить шляхом вільної дискусії.

За масштабом виділяються клінічні інтерв’ю, які проходять по декілька годин та сфокусовані, які спрямовані на отримання одного чи двох відповідей.

Досягнення результатів інтерв’ю багато в чому залежить від встановлення психологічного контакту з особою, яка опитується. Тому рекомендується починати бесіду з так званих контактних питань, які не стосуються теми. Обов’язковим є роз’яснення мети бесіди.

Кожен з цих видів опитування має свої позитивні якості та недоліки. З метою отримання необхідної кримінологічної інформації рекомендується ці два види опитування застосовувати разом.

В науковій літературі справедливо наголошується на тому, що опитування не можу бути універсальним, єдиним методом наукового, в тому числі і кримінологічного дослідження. Метод опитування дає позитивні результати лише тоді, коли він дозволяє порівняти суб’єктивні оцінки осіб, що опитуються з відповідними об’єктивними даними.

Кримінологічне спостереження як науковий метод полягає в безпосередньому сприйнятті кримінологічної інформації безпосередньо самим дослідником. Кримінологічне спостереження має певні особливості порівняно зі спостереженням в соціології та психології. Є неприпустимим спостереження за розвитком злочинної діяльності, бо це є аморальним, а в окремих випадках, злочинним. Спостереження може бути включеним і невключеним. При включеному спостереженні дослідник знаходиться серед осіб, що вивчаються. Але не можна уявити того, що кримінолог може входити в склад злочинної групи або злочинної організації з метою проведення наукового дослідження. В кримінології таке спостереження допускається для вивчення причин та умов, що сприяють злочинам, особливостям докримінальної та посткримінальної поведінки окремих категорій осіб, наприклад, неформальних груп молоді з антигромадською спрямованістю, осіб, які є раніше судимим тощо. Корисним є включене спостереження в якості працівника правоохоронного органу. Тому для кримінолога важливим є досвід практичної роботи в правоохоронних органах та судах.

Шляхом невключеного спостереження вивчаються особистості злочинця, потерпілого, різноманітні криміногенні фактори, особливості мотивації поведінки окремих осіб.

Використання цього методу при кримінологічних дослідженнях повинно відповідати наступним умовам: 1) в спостереженнях, які здійснюються з науковою метою, втручання дослідника в процеси, що вивчаються забороняється; 2) дослідник повинен завжди пам’ятати про свій моральний обов’язок не завдати шкоди своїми діями особам, за якими він спостерігає; 3) дослідник повинен дотримуватися припустимого ступеню інтеграції з особами, за якими спостерігає. Він не повинен приймати участь в аморальних та протиправних їх діях. Це є неприпустимим з позиції моралі та закону.

Спостереження часто поєднується з іншим конкретно-соціологічним методом – експериментом. Експеримент – навмисне, штучне створення певної ситуації з метою перевірки наукової гіпотези. Стосовно застосування цього методу в кримінології існують дві протилежні позиції. Представники першої вважають, що експеримент в кримінології неможливий. Інші наголошують на тому, що він може застосовуватися в кримінології лиже в позитивному напрямку або у сфері попередження злочинів.

Кримінологічний експеримент являє собою обумовлену певними межами суспільну діяльність в межах закону з дотриманням норм моралі з метою перевірки наукових гіпотез про причини та умови вчинення злочинів та про оптимальні заходи їх попередження. Законом забороняється створювати криміногенну ситуацію і тим провокувати злочин з науковою метою. За це особа може відповідати як співучасник. Тому в кримінології експеримент застосовується виключне для розробки конкретних попереджувальних заходів.

Так, наприклад, протягом 2007-2009 р.р. у чотирьох пілотних громадах у м. Івано-Франківськ, м. Жмеринка (Вінницької обл.), м. Вінниця та Дарницького району м. Києва була запроваджена та апробована трирівнева модель профілактики підліткової злочинності, що відбувалося в рамках Канадсько-Швейцарського проекту «Стратегії міліції щодо профілактики підліткової злочинності в Україні». Результати цього експерименту були позитивними: у зазначених регіонах зафіксоване зниження рівня злочинності неповнолітніх; у важких дітей, що були до залучені програми відбулися зміни морально-психологічних якостей, що сприяло зменшенню кількості підлітків, які перебувають на обліках в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей. Результати цього експерименту довели ефективність пропонованої моделі (яка, до речі, потребує доволі значних ресурсних вливань) і становлять, таким чином, підґрунтя для прогнозування кримінологічної ситуації за умови запровадження означеної програми в межах всієї країни.

Проведення соціального експерименту можливе лише тоді, коли здійснюється дотримання наступних вимог: 1) суворе дотримання законності; 2) наявність науково обґрунтованої гіпотези; 3) обраний типовий об’єкт експерименту; 4) визначений певний проміжок часу, який забезпечує можливість глибокої перевірки гіпотез; 5) наявність відповідних дозволів з боку державних органів.

Спостереження та експеримент широко застосовуються і як психологічні методи. Про це мова буде йти в окремому розділі цієї теми.

Вивчення документів є важливим засобом отримання кримінологічної інформації. Під документом як джерелом кримінологічної інформації розуміється створений людиною предмет, який є носієм певної інформації. Документом може бути офіційний документ: статистичні обліки, кримінальні сповию заяви про вчинення злочинів з відповідями на них, скарги, матеріали контролюючих органів, бюро судово-медичних експертиз тощо. Документи як носії кримінологічної інформації можуть бути і неофіційними. До них відносяться матеріли засобів масової інформації, неофіційні папери – записи, листи, книжки, рукописи.

Особливістю цього наукового методу є той факт, що інформація, яка міститься в документах зібрана з іншою метою, а не метою здійсненні кримінологічного дослідження певної проблеми. Дослідник не може на власний розсуд змінювати, доповнювати інформацію, яка міститься у відповідних документах.

Для вивчення офіційних документів, наприклад кримінальних справ розробляються відповідні програми. Результати дослідження аналізуються та обробляються, на підставі чого робляться висновки про існування певних закономірностей злочинності, окремих злочинів, їх причин та умов, особливостей особистості злочинця тощо.

Виділяються два основних способи вивчення, аналізу та обробки інформації, яка отримана з документів: традиційний (класичний) та формалізований (контент-аналіз).

Традиційний аналіз полягає в огляді документу (зовнішнє дослідження) та вивченні його змісту (внутрішнє дослідження). Метою зовнішнього дослідження є встановлення виду документу, часу та місця його появи, авторство та мета створення, надійність документу, його контекст. Внутрішній аналіз складається з змістовного, юридичного та психологічного аналізу документу.

Формалізований аналіз документу здійснюється за заздалегідь розробленій програмі. Він застосовується при наявності великого об’єму інформації, коли потрібна точність та об’єктивність аналізу. Так наприклад, аналізуються матеріали преси щодо фактів корупції та хабарництва в органах державної влади та місцевого самоврядування. Ці матеріали відповідним чином групуються здійснюється їх аналіз та робляться відповідні висновки.

Одним із способів отримання кримінологічної інформації є метод експертних оцінок. Він полягає в тому, що досліджується думка осіб, які мають певні знання (експертів) по питанням злочинності, її причин та умов тощо. Цей метод часто застосовується при прогнозуванні злочинності, окремих видів злочинів, встановлення рівня латентності, вирішення інших кримінологічних проблем. Висновки експертів повинні бути основані на теоретичних знаннях, значному теоретичному досвіді. Велике значення має правильний підбір експертів. В якості останніх запрошуються вчені, які займаються проблемою, яка вивчається. Ними можуть бути і практичні працівники, які мають достатній професійний досвід роботи в правоохоронних та інших державних органів, які займаються протидією злочинності в цілому та окремим її проявам. Висновки експертів підлягають обробці та аналізу.

Основне завдання дослідження полягає в тому, щоб правильно підібрати експертів, сформулювати питання для них та організувати з ними роботу. Існують дві основні форми опитування експертів : індивідуальні та групові. Опитування можуть бути очними та заочними, усними та письмовими, по загальним та окремим питанням. Це дозволяє отримати думку як окремих осіб, так і колективну думку по проблемі, що вивчається. Відповіді експертів узагальнюються, аналізуються та виводяться середні їх значення, які і виступають в якості висновків, які зроблені відповідними експертами.