Здавалка
Главная | Обратная связь

Суб’єкти протидії злочинності.



Протидія злочинності прямо або опосередковано здійснюється всіма ланками державної і суспільної системи. Тому, в широкому значенні, в протидії злочинності беруть участь представницькі органи, органи виконавчої влади, судові органи; весь комплекс підприємств, установ і організацій, що функціонують в різних сферах соціальної життєдіяльності; громадські об’єднання і окремі громадяни.

В даний час в кримінологічній науці система суб’єктів протидії злочинності вивчена достатньо повно. Але вказана діяльність здебільшого здійснюється переважною більшістю названих органів або організацій „супутньо” в процесі вирішення набагато загальніших завдань. Лише для порівняно невеликої частини цих суб’єктів, які реалізують спеціальні цілі і завдання протидії злочинності, наділені відповідними правами і обов’язками з впливу на ті або інші криміногенні фактори і у зв’язку з цим здійснюють відповідне інформаційне, методичне, ресурсне, кадрове забезпечення, вказана діяльність є спеціально обумовленою.

В загальному вигляді система суб’єктів протидії злочинності включає органи і організації, які:

– визначають основні напрями, завдання, форми і методи протидії злочинності в країні;

– здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинності;

– виявляють криміногенні фактори і сигналізують про них;

– безпосередньо реалізовують заходи з реагування на окремі злочини, а також заходи з усунення, послаблення або нейтралізації криміногенних факторів, у тому числі з корекції особистісних деформацій і усунення обставин, що їх сформували.

Залежно від цілей і завдань, а також функціональних обов’язків суб’єктів протидії злочинності, їх можна розділити на дві групи:

– суб’єкти, які діють на загальносоціальному рівні;

– спеціальні суб’єкти.

До спеціальних суб’єктів протидії злочинності варто віднести:

1. Державні органи, які спеціально утворені для боротьби зі злочинністю (органи, що діють у рамках кримінального судочинства – правоохоронні органи).

2. Органи, які діють за рамками кримінального судочинства.

Система суб’єктів протидії злочинності може бути виділена і розглянута також і за іншими підставами, наприклад, за ступенем участі в організаційних процесах, за управлінським потенціалом, за спеціалізацією дій, за спрямованістю праці тощо. При цьому кожна із запропонованих класифікацій є обґрунтованою і служить прикладним цілям проведення дослідження в окреслених рамках.

Слід особливо відзначити ту обставину, що система суб’єктів протидії злочинності – це не абстрактна теоретична конструкція. Вона існує і діє реально, але відчувається, перш за все, з боку об’єкту кримінологічного впливу.
Г.А. Аванесов з даного приводу пише: „Об’єкт, випробовуючи вплив суб’єкта, перетворює його в реально існуючу силу. Це є така взаємодія, взаємовідношення суб’єкта профілактики (системи суб’єктів) і об’єкту профілактики (системи об’єктів), механізм якого можна представити в найзагальнішому плані як процес профілактичної дії”.

В зв’язку з цим необхідно відзначити, що фізичні особи – громадяни України, іноземці або особи без громадянства – не можуть визнаватися самостійними суб’єктами протидії злочинності. Участь окремих осіб в протидії злочинності є можливою лише в рамках певних форм взаємодії на індивідуальному рівні, наприклад, у зв’язку із залученням в сферу кримінального судочинства або опосередковано через членство або представництво громадських організацій правоохоронної спрямованості і т.д.

Суб’єкти протидії злочинності, як і складові їх елементи, відносяться до соціальних систем. Соціальні системи – це системи винятково великої різноманітності і найвищого ступеня складності, оскільки суспільство, як матерія, що їх породила, є організацією, яка перебуває в постійному розвитку, для вивчення якої необхідний аналіз всіх видів і форм відносин, що створюють конкретну суспільну формацію, дослідження законів її функціонування.

Специфічною керованою соціальною системою, що здійснює протидію злочинності, є суб’єкт протидії злочинності певного призначення і рівня. В даному випадку під суб’єктом протидії злочинності розуміють будь-яке системне утворення, що існує в рамках єдиної системи протидії злочинності і реалізовує в даній сфері одне з раніше вказаних завдань: визначення основних напрямків, завдань, форм і методів діяльності; здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення; виявлення криміногенних факторів; реалізація заходів з протидії злочинності.

Будь-який суб’єкт протидії злочинності повністю відповідає всім ознакам системного утворення. По-перше, він завжди складається з певних елементів – структурних підрозділів і співробітників; по-друге, ці елементи зв’язані між собою певним чином, що обумовлено штатною і організаційною структурою; по-третє, кожний суб’єкт за наявності багатьох спільних з іншими ознак є строго індивідуальним. Таким чином, всі суб’єкти протидії злочинності та їх структурні елементи інших рівнів є спеціалізованими керованими соціальними системами.

По відношенню до держави суб’єкт протидії злочинності виступає як підсистема, але в той же час сам по собі він є самостійною соціальною системою, що складається зі своїх елементів, наприклад, МВС України – УМВС в областях. В свою чергу, елементами структури УМВС є і підрозділи його апарату, і їх служби на місцях, і підпорядковані йому територіальні органи, і їх структурні підрозділи, а також окремі групи співробітників. Слід при цьому підкреслити, що кожний такий елемент сам по собі може бути розглянутий як системне утворення.

Для організаційної структури суб’єктів протидії злочинності характерним є те, що всі її елементи знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку між собою і системою в цілому. Зміна в будь-якому одному елементі впливає на функціонування інших. Наприклад, якщо які-небудь зміни в структурному підрозділі і його діяльності не впливають на функціонування системи, проходять непоміченими, то правомірно припустити, що цей елемент або не несе необхідного (цільового) функціонального навантаження і без нього можна обійтися, або він вирішує якісь завдання, не пов’язані із завданнями даного органу як цілісної системи, і тому випадає з його функціонально-організаційної структури. Це у будь-якому випадку свідчить про недоліки в організації даної системи.

Слід зазначити також, що неузгодженість елементів системи може дезорганізовувати її діяльність. Тому вимога їх взаємозалежності означає забезпечення належної організації, підтримку взаємодії структурних підрозділів і координацію їх зусиль з боку суб’єкта управління. В системі протидії злочинності це повинно знаходити відображення, перш за все, в точному визначенні і чіткому розмежуванні завдань окремих суб’єктів, їх функцій, при одночасній супідрядності і відповідальності за кінцевий результат.

Будь-яка система функціонує в певному середовищі, що чинить на неї найрізноманітніший вплив. Це змушує її певним чином реагувати, перебудовуватися, щоб привести себе у відповідність до нових умов і вимог. Інакше вона або повинна розпастися на окремі елементи, або перебудуватися в іншу систему з новими якостями. Щоб цього не відбувалося, система повинна мати властивості динамічності і адаптивності, тобто здатність долати влив або реагувати на нього, зберігаючись або розвиваючись.

Суб’єкт протидії злочинності як соціальна система зазнає різноманітного зовнішнього і внутрішнього впливу – як позитивного (організуючого), так і негативного (дезорганізуючого). По суті справи, він є збурювальним (з погляду реагування на нього). В цій якості виступають невирішені ще системою завдання, а якщо всі вони будуть вирішені, відпадає необхідність в існуванні і функціонуванні самої системи.

Структурні елементи системи суб’єктів протидії злочинності зв’язані між собою по вертикалі і горизонталі. Вони чинять один на одного різний по ступеню значущості вплив. Одночасно кожний суб’єкт має системну ознаку, тобто певний комплекс властивостей і якостей, які не можуть бути зведені до суми якостей і властивостей складових елементів, і навпаки. Це значить, що окремі суб’єкти, які складають вказану систему, хоча і мають свої специфічні завдання, функції і відносну самостійність, проте, тільки система або орган в цілому, в змозі вирішувати завдання і реалізовувати покладені функції у повному обсязі.

Одночасно діє принцип подвійного підпорядкування, коли суб’єкти протидії злочинності одночасно відчувають управляючий вплив як зі сторони відповідних координаційних органів в системі протидії злочинності (наприклад, РНБО, місцевих державних адміністрацій), так і з боку своїх відомств, центральних апаратів тощо.

Ця обставина обумовлює певну дисфункцію в роботі, оскільки часто пріоритети і поставлені завдання не співпадають. В найбільшому обсязі це проявляється на рівні конкуренції рішень координаційних органів і відомчих директив, наказів, вказівок і розпоряджень. Звідси витікає необхідність постійного узгодження діяльності всіх суб’єктів протидії злочинності на основі ретельно організованої взаємодії, що виключає і дублювання, і суперечність. Таким чином, можна зробити висновок, що суб’єкти протидії злочинності наділені повноваженнями у сфері протидії злочинності в межах, окреслених вимогою раціональності при розподілі завдань і функцій. Такий висновок характеризує найважливішу особливість функціонування суб’єктів в системі протидії злочинності.

Розглянемо ще одну особливість суб’єктів, вельми важливу з позицій специфіки їх місця і ролі в середовищі системоутворюючих елементів протидії злочинності. В процесі діяльності вказані суб’єкти здійснюють вплив на складні об’єкти. Отже, вони повинні адекватно відображати цю складність, інакше кажучи, теж бути складними. Саме складність суб’єктів обумовлює міжвидову схожість між ними, яка проявляється в правовому, організаційному і функціональному аспектах, що означає, що кожному виду і підвиду суб’єктів протидії злочинності відповідає своя група закономірностей створення, правового забезпечення і функціонування.

Звернімо увагу і на таку особливість аналізованої системи. Кожен суб’єкт протидії злочинності має ознаки, властиві системним утворенням, в яких реалізується вплив, тобто суб’єкт є системою з управлінням. Функціональне (цільове) призначення всієї системи визначається колом завдань, для виконання яких власне і створені суб’єкти протидії злочинності. Разом з тим вони постійно зазнають впливу з боку інших суб’єктів управління. При цьому, будучи керованими соціальними системами, в цілому вони виступають як сукупність суб’єктів і об’єктів управління, зв’язаних між собою каналами прямого і зворотного зв’язку. Функціонуючи в оточенні інших соціальних систем і в певному зовнішньому середовищі, вони постійно піддаються різному впливу. Отже, кожний суб’єкт протидії злочинності є не тільки керованою системою, але і системою управління, тобто суб’єктом і об’єктом управління одночасно.

На підставі висловленого робимо висновок: суб’єкти протидії злочинності утворюють цілісну у функціональному і організаційному відношенні систему, з’єднану спільністю мети і єдністю управління в сфері протидії злочинності. Складність цієї системи обумовлена, з одного боку, багатогранністю виконуваних завдань по забезпеченню безпеки, попередженню, профілактиці, припиненню, розкриттю і розслідуванню злочинів, а з іншою – розподілом завдань між суб’єктами різних рівнів, що обумовлене ієрархічною побудовою системи. Дана система є складною соціальною організацією, бо об’єднує безліч різноманітних складових частин. У свою чергу вхідні в неї групи однорідних органів утворюють відносно самостійні організаційні формування, які функціонують на основі тотожних закономірностей. Кожне з таких формувань є підсистемою більш крупної системи і в той же час складається зі своїх підсистем.

Всі ці підсистеми входять одна в одну в певній послідовності. Ієрархічність такої побудови виразно проявляється в тому, що всі види суб’єктів протидії злочинності, створюючи єдину систему, виступають в ролях суб’єктів і об’єктів управління одночасно. Кожен з вказаних суб’єктів має складну структуру, у свою чергу утворюючи ієрархічно організовану систему зі своїми елементами. На рівні побудови суспільної формації сукупність суб’єктів протидії злочинності як автономний елемент входить в структуру організаційного компоненту відповідної системи та її механізму.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.