 |
|
Індія в 90-х роках XX ст.
На початку 90-х років XX ст. Індія переживала тяжку економічну кризу в умовах політичної нестабільності. Авторитет ІНК (І) швидко падав. Конгрес близько 40 років був правлячою партією, якій протистояла слабка неорганізована опозиція. На нього покладалась відповідальність за всі гострі невирішені проблеми суспільства. Багато його членів, що займали високі посади, звинувачувались у корупції, зловживанні службовим становищем, кримінальних злочинах. 21 травня 1991 р. лідер ІНК(І) Раджив Ганді був убитий тамільською терористкою. Партія залишилась без авторитетних керівників.
Головним політичним суперником ІНК(І) стала Бхаратія джаната парті, створена в 1980 р. на базі іншої маловідомої партії. На парламентських виборах 1984 р. вона змогла провести в
Народну палату лише 2-х депутатів. ВДП висунула ідею хіндутви і - індуської нації в розумінні перетворення індуської релігійної більшості в привілейовану категорію населення, а індуїзму - в державну релігію з одночасним обмеженням прав релігійних меншин, в першу чергу мусульман. Різкої критики зазнало положення про рівність громадян незалежно від віросповідання, зафіксоване в конституції. Бхаратія джаната парті закликала трансформувати суспільство на засадах класичного індуїзму. Вона апелювала до релігійних почуттів індусів і розробила ефективну тактику релігійно-націоналістичної пропаганди. В 1992 р. лідери БДП спровокували зруйнування мусульманської мечеті засновника імперії Великих Моголів Бабура в м. Айодх'я (штат Уттар-Прадеш) на тій підставі, що вона нібито розташована на місці народження бога Рами. Вони звернулися до жерців усіх індуїстських храмів із закликом надіслати в Айодх'ю по одній цеглині для будівництва там храму на честь Рами замість мечеті. Завдяки цьому заходу БДП стала широко відома в Індії як захисниця древньої віри предків, що виступає проти агресивного ісламу і експансії західного способу життя. Вона закликала також «звільнити» місця народження бога Крішни в Матхурі і бога Вішванатха в Бенаресі (штат Уттар^Прадеш), де теж були побудовані мечеті. Кількість прихильників партії почала неухильно зростати, її підтримують висококастові індуси, які орієнтуються яа традиційні культурно-релігійні цінності, велика буржуазія, бюрократія, інтелігенція, більша частина середнього класу. В 1996'р. Бхаратія джаната парті перемогла на парламентських' виборах і сформувала коаліційний уряд, який проіснував 13 днів. Партії важко було знайти союзників по коаліції. Вона зняла деякі положення у своїй платформі і продовжувала завойовувати електорат. В 1998 р. БДП і блок очолюваних нею партій удруге перемогли на парламентських виборах і сформували уряд. йїтуючись до позачергових парламентських виборів 1999 р., войа залучила на свій бік регіональні партії і впливові релігійно+ббщинні організації. Її підтримали Союз добровільних служителі» яа.цц\ Всесвітня рада індусів. Індійський робітничий союз, Всеіндійська студентська рада, Платформа агітації за свадеші. Вона залучила до співпраці 23 партії і створила Національний демократичний альянс під лозунгом «За горду і процвітаючу Індію», який завоював у Народній палаті 297 місць із 537. Із 175-ти зареестроваиіи'к партій в парламент пройшли 39. Блок на чолі з ІНК(І) отримав 133 мандати. Комуністична партія Індії (марксистська) *м32, Самандваді парті - 26, Партія більшості народу - 14. ІНЇЄ(І) втретє підряд зазнав поразки на виборах і мусить серйозно переглянути свої лозунги і методи роботи з виборцями.
У 1991 р. в Індії розпочалась економічна реформа, спрямована на розширення ринкових відносин. Країна відмовилась від програми і від фінансової допомоги Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і розвитку, посилаючись на специфіку національної економіки. Індійська модель базувалась на 4-х принципах. У ході реформи необхідно було вивести господарство з кризового стану («стабілізація»), створити умови для піднесення («реструктуризація»), розширити ринкові механізми всередині країни («лібералізація»), глибше інтегрувати індійську економіку у світове господарство («глобалізація»). В Тядії, як і раніше, зберігалась змішана економіка, співіснування державного і приватного секторів. Залишилась державна монополія в стратегічно значущих галузях виробництва. Приватизація стосувалась лише збиткових об'єктів господарювання. Держава не допускала неконтрольованого надходження на індійський ринок закордонних товарів. Головна увага зосереджувалась на залученні прямих іноземних інвестицій у внутрішнє виробництво і на підтримці тих підприємців, які випускали продукцію на експорт. Були надані численні пільги і знижені податки експортерам. Знімались обмеження для приватного сектора в банківській справі, страхуванні, енергетиці, на транспорті. Створювалось дев'ять вільних економічних зон. Інвестиції направлялись в сільське господарство.
Проведені заходи дали позитивні результати. На 1997 р. приріст ВВП досяг 7,5% і більш ніж у 2 рази перевищив середні темпи зростання за три попередні десятиріччя. Обсяги промислового виробництва збільшувались на 12-13% на рік. На експорт направлялось 18-20% випущених товарів. Інфляція знизилась з 13,6% до 5% на рік. Обсяги іноземних інвестицій зросли із 155 мли.дол. в 1991 р. до 3,1 млрд. дол. в 1997 р. З 1998 р. темпи економічного розвитку почали знижуватись. Слабкими сторонами індійської господарської системи є низька продуктивність праці, втручання держави у виробництво, численні виплати і субсидії з бюджету на користь «слабких» і «відсталих» груп населення, підтримка дрібних товаровиробників із соціальних мотивів для забезпечення зайнятості. Відчутного удару завдала господарству фінансово-економічна криза 1997-1998 рр. у
Південно-Східній Азії. ;
Незважаючи на певні обмеження, великий іноземний капітал
скористався частковим відкриттям індійського ринку і почав активно його завойовувати. Використавши право вкладання прямих інвестицій і право купівлі індійських підприємств, транснаціональні корпорації взяли під свій-контроль прибуткові галузі по випуску товарів масового споживання, витіснивши більш слабких місцевих виробників. Такі ТНК, як «Хіндустан Девер», «Про->
' ктор енд Гембл», «Кетбері», «Нестле», «Пепсі» та інші переважа-\ ють у виробництві безалкогольних напоїв, продуктів швидкого приготування, миючих засобів, косметики, товарів для гігієни. Для проникнення на індійський ринок іноземні монополії запрошували місцевиХібізнесменів створювати змішані підприємства, звідки індійські учасники потім були витіснені. На практиці з'ясувалось, що іноземний бізнес мав більш широкі права, ніж національний. Він не платив податків на підтримку соціальної сфери, міг проводити неконтрольовані звільнення робочої сили і повністю або частково змінювати профіль виробництва.
Труднощі, з якими зіткнулась Індія в ході проведення економічної реформи, не ставлять під сумнів ц' необхідність. Триває доопрацювання ряду конкретних аспектів і виправлення помилок. В 1999 р. було оголошено про початок проведення економічних перетворень «другого покоління». Їх завдання - подальше залучення іноземних інвестицій з одночасним захистом національних товаровиробників, прискорений розвиток інформаційних технологій, модернізація сільського господарства, зменшення безробіття. Правляча еліта продекларувала необхідність підвищення життєвого рівня 300 млн. індійців, які знаходяться за офіційною межею бідності (100 дол. на рік). Президент К.Р. Нараянан назвав становище жінок в Індії «найбільшим національним недоліком», а становище колишніх недоторканих (далітів) - «найбільшою національною ганьбою».
Головною зовнішньополітичною проблемою Індії й надалі залишається протистояння з Пакистаном, що спонукає країну нарощувати військовий потенціал. У 1998 р. Індія випробувала власну ядерну зброю, проте добровільно встановила мораторій на подальші ядерні випробування. В середині 90-х років XX ст. індійська армія була оснащена на 70% військовою технікою радянського і російського виробництва, в т.ч. військово-повітряні сили - на 80%, а.військово-морські сили - на 85%. У 2000 р. Індія продовжила дію, Комплексної програми співробітництва з Росією в галузі науки і техніки до 2010 р.
ПАКИСТАН