Главная | Обратная связь

Фінансова стратегія

Фінансова стратегія відповідає за прогнозування фінансових по­казників стратегічного плану, оцінювання інвестиційних проектів, розподіл і контроль фінансових ресурсів.

Найважливішою складовою фінансової стратегії є прийняття рішень про доцільну для підприємства структуру капіталу.Насам­перед це стосується співвідношення між капіталом — основним і оборотним, власним і залученим. Велику роль при цьому відіграє структура майна підприємства.

Підприємство має підтримувати певний баланс між заборгова­ністю і власним капіталом. Надмірність боргів може підвищити ризик

фірми, насторожити інвесторів щодо спроможності фірми розплати­тися з кредиторами. Це, у свою чергу, може підвищити вартість ка­піталу (тобто дохід, який фірма має платити інвесторам, щоб спо­нукати їх купувати власні акції чи облігації).

Фінансування за рахунок боргів іноді вигідне підприємству, ос­кільки забезпечує фінансовий ліверидж (тобто використання боргів для фінансування інвестицій).

Іншими словами, беручи в борг, підприємство отримує вищі до­ходи доки віддача від позичених коштів перевищує процент, який треба сплатити за отримані кошти.

Управління дивідендами є також важливою складовою фінансо­вої стратегії. Фірми, які швидко розвиваються, часто не виплачують дивідендів, а спрямовують кошти на подальший розвиток вироб­ництва. На підприємствах з незначними темпами розвитку вироб­ництва вартість акцій свідомо підтримується сплатою високих і ста­більних дивідендів. Переваги того чи іншого підходу виражаються у дивідендній політиці [25]. Згідно з однією з теорій дивідендної по­літики дивіденди мають виплачуватися лише після того, як покри­то всі потреби фінансування та інвестицій. Відповідно до іншої тео­рії дивіденди не впливають на ціну акцій. Існує також думка, що ди­віденди — це важливий показник вартості фірми. Кожна з цих теорій допомагає менеджерам зрозуміти роль дивідендів при формуванні фінансової стратегії фірми.

Коефіцієнт виплати — один з важливих елементів дивідендної політики. Він визначається часткою від ділення дивіденду на акцію на дохід на акцію. Коефіцієнт виплати різний для кожної галузі та кожної компанії. Компанії, які швидко розвиваються, потребують усіх можливих коштів, які вони можуть залучити, а тому їх коефі­цієнт виплати, як правило, низький. Замість виплати акціонерам дивідендів фірми можуть вирішити розрахуватися з ними у негро-шовій формі (виплатою акціями і подрібненням акцій).

Проектуючи фінансову стратегію, доцільно передбачати певний резерв інвестиційних ресурсів та обігових коштів.

Фінансові стратегії розроблюють у формі плану (бюджету).

Бюджет — це поточний план діяльності, де визначено витрати майбутніх періодів та джерела їх покриття; кількісно план вира­жається у фізичних і(чи) фінансових одиницях.

Бюджет підприємства містить такі основні підрозділи:

• план доходів і видатків (суми очікуваних доходів та виплат під­приємства за певний період);

• план грошових надходжень і виплат (план руху готівки);

• плановий баланс (групування коштів за їх складом і розміщен­
ням та джерелами надходження).

Розрізняють кілька основних типів бюджетів:

• матеріальний бюджет(визначають види та кількість сировини
і матеріалів, необхідних для реалізації того чи іншого плану);

• бюджет закупок(конкретизує витрати на закупівлю матеріалів,
необхідних для реалізації планів);

• трудовий бюджет(ураховує прямі витрати праці, які виникають
при реалізації обраної програми дій);

• бюджет адміністративних витрат(містить витрати на виконан­
ня основних управлінських функцій: оклади управлінців, вит­
рати на відрядження, гонорари, витрати на утримання службо­
вих приміщень та офісів тощо).

Зазначимо, що використання методів бюджетування у практиці управління підприємствами, які функціонують в умовах постійних ринкових змін, пов'язане з певними труднощами. По-перше, може бути досить великою невідповідність прогнозованих обсягів прода­жу і витрат фактичним показникам. По-друге, бюджети під реалі­зацію нових стратегій часто розроблюють виходячи з "історичних" пропорцій і нормативів, що призводить до неадекватного ресурсно­го забезпечення реалізації обраної стратегії. У цьому зв'язку важли­вого значення набуває використання методик гнучкого бюджету­вання, які передбачають багатоваріантність умов реалізації плану. Часто розроблюють кілька альтернативних бюджетів, де врахову­ють можливі зміни у кон'юнктурі. Один із способів розв'язання дру­гої проблеми — використання методу нульового бюджетування — підходу, який не враховує минулих і поточних бюджетних пропорцій для розподілу ресурсів під реалізацію нової стратегії підприємства.