Главная | Обратная связь

Тема 10. Скасування кріпосного права в Росії.

У березні 1855 р. був підписаний Паризький мир, що завершив Кримську війну, можна було приступати до вирішення селянського питання. На хід підготовки селянської реформи вплинуло те, що протягом усієї І половини ХІХ ст. це питання входило до числа найважливіших, неодноразово обговорювалося в Секретних комітетах. У підготовці скасування кріпосного права можна виділити два етапи, що відображали стан питання й відношення до нього урядовців: 1855-57 рр. – прихований період формування громадської думки, вироблення загальної концепції з рішення селянського питання, пошук шляхів легалізації обговорення питання в умовах невдоволення станом справ, як з боку дворян, так і радикально налаштованих сил. 1858-1861 рр. – відкрите обговорення реформи, створення спеціальних органів для вироблення конкретних умов скасування кріпосного права.

Неофіційним початком підготовки реформи прийнято вважати виступ Олександра ІІ 30.03.1856 р. перед лідерами московського дворянства, під час якого він сказав фразу про те, що краще скасувати крипацтво «з верху», ніж дочикатися доки його відмінять «з низу». Офіційним початком традіційно вважают рескрипти імператора восені-взимку 1857 р. А саме: віленському генерал-губернаторові Назимову В.Н. (листопад 1857 р.) про утворення губернських комітетів для підготовки проектів щодо селянського питання у трьох губерніях: Вільно, Гродно, Ковно та генерал-губернаторові Петербурга Ігнатьєву П.М. (грудень 1857 р.) про утворення губернських комітетів для підготовки проектів з селянського питання. У ціх рескриптах висловлена перша урядова програма звільнення селян. Надалі процес підготовки селянської реформи вступив у другий етап й пройшов такі основні стадії.

Лютий 1858 р.: перетворення Секретного комітету в Головний комітет із селянської справи, створення комітетів в 46 губерніях Росії. Початок відкритого й голосного обговорення звільнення селян. До кінця 1858 р. Комітетом була розроблена друга урядова програма, що закріплювала недоторканність приватної власності й була кроком назад у порівнянні з урядовою позицією наприкінці 1857 р. Затверджена імператором 04.12.1858 р.

У лютому 1859 р. були сформовані редакційні комісії при Головному комітеті на чолі з генералом Я.І. Ростовцевим для розгляду матеріалів, наданих губернськими комітетами, і складання правових актів, що регламентують скасування кріпосного права. Створення комісій такого роду було не характерно для абсолютистської монархії. Редакційні комісії працювали до жовтня 1860 р., потім були розформовані. Кодифіковані проекти селянської реформи були передані до Головного комітету (голова вел. кн. Костянтин Миколайович), а потім до Державної Ради. 28 січня 1861 р. Олександр ІІ виступив на засіданні Держради і відзначив, що не можна затягувати проведення реформи, назвав її термін – середина лютого 1861 р. 17 лютого 1861 року проект реформи був затверджений Держрадою.

І нарешті, 19 лютого 1861 р. імператор проголосив маніфест «Про всемилостивійше дарування кріпосним людям прав стану вільних сільських обивателів і про облаштування їхньго побуту» і затвердив 17 правових документів, що мали силу закону й регулювали умови скасування кріпосного права. Головними з них були: загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності; регіональні положення, що регламентували розміри наділів і обов'язків; положення про викуп селянами, які вийшли із кріпосної залежності, їх садибної осілості й сприянні уряду в придбанні ними у власність польових угідь. Необхідно звернути увагу на те, що реформа 19 лютого 1861 р. стосувалася тільки приватновласницьких селян і регулювала три основні питання: особисте звільнення селян, наділення їх землею й викупну угоду.

Одержання селянами особистої волі й загальногромадянських прав оголушувалося від дня опублікування Маніфесту й Положень. Поземельна сусідська організація зберігалася, як соціально-економічна й нижча адміністративно-правова одиниця. На її основі створювалися сільські громади. Звільнення селян відбувалося з польовим наділом, розмір якого встановлювався у залежності від регіону і коливався від 3 (нижчий) до 12 (вищий) десятин. Середньостатистичний наділ дорівнювався 7 десятинам (1 десятина=1,097 га). Селяни, у користуванні яких було більше землі, чим встановлювалося нормами реформи, надлишок повертали поміщикові (так звані відрізки). І навпаки, передбачалася добавка землі, якщо на момент реформи її було менше встановленої норми (так звані прирізки). Відрізки в чорнозем'ї становили 26-40%, у нечорнозем'ї – 10%. У цілому по країні селяни одержали землі на 20% менше, чим вони обробляли до реформи.

При проведенні реформи діяв принцип: землю одержували тільки селяни, які на момент проведення реформи працювали на землі. Автоматично землі не одержували челядь, робітні люди тощо. Одержання землі здійснювалося за викуп на користь поміщика. До завершення викупної операції й складання статутної грамоти, селяни вважалися тимчасово зобов'язанимий мали виконувати колишні повинності – оброк і панщину. Установлювався обов'язковий термін у 2 роки (реально він розтягся на 20 років, офіційно тимчасово зобов'язане положення скасовано законом 1881 р.). Протягом 9 років (до 1870 р.) селяни не могли відмовитися від свого земельного наділу й покинути сільську громаду. Установлення розміру викупу на землю залежало від розміру грошового оброку селянина, який прирівнювався до капіталу, що був покладений до банку, і приносив прибуток у розмірі 6% річних.

Приклад розрахунку з оброку 10 руб. на рік

10 руб. = 6%

Х руб. = 100%, 10*100: 6 = 166 руб. 66 коп.

Таким чином, у даному випадку викупна сума становила 166 руб. 66 коп.

20% викупної суми селянин повинен був одноразово виплатити поміщику самостійно протягом 2 років, 80% давала в кредит на 49 років держава під 6% річних. Викупні платежі були скасовані в 1906 р. До цього часу селяни виплатили державі 2 млрд руб, що в 4 рази більше реальної ринкової вартості землі в 1861 р.

Механізм проведення реформи передбачав створення інституту мирових посередників, які призначалися із дворян і громадських діячів (у їхньому числі були письменник Л.М. Толстой, фізіолог І.М.Сєченов, біолог К.А.Тімірязєв). Протягом двох років вони разом із сільськими старостами розробляли статутні грамоти, у яких визначалися конкретні умови звільнення кожної селянської родини, вирішували спірні питання щодо межування.

Селянська реформа в землях, що належали імператорському Дому, почалася ще в 1858 р., коли удільні селяни одержали особисту волю. Поземельний устрій, обов'язкі, викуп визначалися згідно з Положенням від 26 червня 1863 р.: за селянами залишалися дореформені наділи, оброчна подать перетворювалася на викуп, виплати здійснювалися на користь царської родини. Реформа державного села почалася в дореформений період (реформа Кисельова 1837-41 рр.) і передбачала введення сільського самоврядування, збільшення наділів малоземельних селян, упорядкування оподатковування, будівництво доріг, шкіл, медичних пунктів. У листопаді 1866 р. виданий закон про поземельний устрій державних селян. 2 червня 1886 р. державні селяни переведені на викупні платежі, підтверджена передача в розпорядження державних селян тих земель, якими вони користувалися до реформи.

Реформа 1861 р. носила половинчастий характер, вона була складним компромісом між державою й усім суспільством, між поміщиками й селянами, між консерваторами, лібералами й радикалами. Сучасники назвали реформи Великими, а імператора – Визволителем. Однак, в результаті реформи аграрне питання не було вирішено й залишалося центральним у внутрішній політиці, ставши одним з головних у російських революціях. Непорушними залишилися самодержавство, поміщицьке землеволодіння, селянське малоземелля. Селяни залишалися станом, що платив подушну подать, виконував рекрутську повинність, міг бути підданий тілесному покаранню.

При вивченні теми необхідно приделіти увагу наступним питанням:

1. Основні напрямки та етапи внутрішньої політики російського уряду другої половини ХІХ ст.

2. Передумови та підготовка реформи скасування кріпосного права.

3. Основні положення, зміст, характер реформи 1861 р., селянські наділи та повинності; викупна операція.

4. Селянський рух у перші роки проведення реформи. Історичне значення скасування кріпосного права.