 |
|
Функції управління та їх групи
| № з/п | Група функцій | Функції управління |
| 1. | Загальне та лінійне керівництво | Загальне керівництво діяльністю підприємства Лінійне керівництво основним виробництвом |
| 2. | Планування та оперативне управління виробництвом, якістю робіт і продукції | Прогнозування та планування Оперативне управління виробництвом водоподача, водорозподіл, водовідведення, контроль якості води, контроль якості ремонтних робіт ВГО. |
| 3. | Науково-технічний розвиток і технічне забезпечення виробництва | Розробка та вдосконалення конструкції водогосподарських систем Розробка та удосконалення технології меліорації, до оснащення системи Стандартизація систем технологічних процесів і інших елементів виробництва |
| 4. | Управління трудовими ресурсами | Підбір, розставлення та використання кадрів Підготовка кадрів Організація праці і заробітної плати Охорона праці і техніка безпеки |
| 5. | Матеріально-технічне постачання та збут | Організація постачання сировини, матеріалів та обладнання Організація збуту продукції |
| 6. | Бухгалтерія, фінансова та правова діяльність | Бухгалтерський облік і звітність Фінансове забезпечення діяльності підприємств Правова діяльність |
| 7. | Управління допоміжним і обслуговуючими процесами | Забезпечення виробництва інструментом і оснащенням Ремонтне та енергетичне обслуговування Транспортне обслуговування Господарське обслуговування Загальне діловодство |
| 8. | Організація та вдосконалення систем і процесів управління | Удосконалення організації управління Механізована обробка інформації |
До керівниківвідносяться посадові особи, які в своєму адміністративному підпорядкуванні мають інших працівників. Вони зайняті переважно виконанням організаційно-адміністративної роботи з визначеними елементами роботи аналітичного характеру. Працю керівника в цілому можливо кваліфікувати як працю адміністратора. Головні моменти діяльності керівника – прийняття рішень і організація їх виконання. У загальному вигляді склад робіт, який виконується практично любим керівником, виглядає так: планування роботи підлеглим, видача завдання, координація робіт, контроль за ходом їх виконання, контроль за дотриманням трудової і виробничої дисципліни, перевірка якості виконання робіт, складання необхідної звітності.
Професіонали – це кваліфіковані працівники, які мають спеціальну освіту і у яких у адміністративному підпорядкуванні нікого немає. Їх діяльність, в основному, заключається у виконанні аналітико-конструкторської роботи із окремими елементами організаційної роботи. Праця професіоналів – це типово евристична праця. Головний її зміст зводиться до підготовки рішень і участі у їх реалізації. При цьому маються на увазі любі рішення: технічні, економічні, організаційні, господарські, соціальні. Відповідно професіонали у професійному плані є наскрізною категорією; до них відносяться гідротехніки, технологи, економісти, бухгалтери і працівники ремонтної служби тощо. Любий професіонал працює за такою схемою: отримує завдання, визначає джерела отримання необхідної вихідної інформації, вивчає цю інформацію, переробляє її у необхідному напрямку і аналізує, розробляє пропозиції щодо покращання стану відповідного питання і представляє їх керівнику для розгляду і схвалення, бере участь у реалізації прийнятих з даного питання рішень.
Технічні виконавці зайняті інформаційно-технічною роботою і в деяких випадках організаційно-технічною діяльністю керівників. Саме така праця називається операторною. Робота, яку виконують технічні виконавці, відносно проста, шаблонна за характером і не потребує спеціальної освіти. З такою роботою можуть справитися працівники, які закінчили середню школу. В деяких випадках необхідно закінчення короткотермінових курсів. До технічних виконавців (інша назва – допоміжний технічний персонал) відносяться такі працівники: секретарі, друкарки, діловоди, обліковці, касири, табельники, копіювальники та інші.
Необхідно зазначити, що повного завантаження керівника організаційно-адміністративною роботою досягти важко. Тому вважається допустимим робота керівника деякий час на посаді в якості висококваліфікованого фахівця (спеціаліста). Виконання керівником технічної роботи вважається суттєвим недоліком у розподілі праці.
Виконання технічної роботи професіоналом (спеціалістом) розглядається в цілому також як недолік. У всіх випадках необхідно домагатися того, щоб із складу робіт, які виконує професіонал (спеціаліст) виділити елементи технічної роботи і передати їх для виконання технічним виконавцям.
Технологічний розподіл праці може бути поглиблений на складові виконання різноманітних інженерних процесів, які знаходяться в одному технологічному ланцюгу процесу, або окремих операцій, які складають процес. Таке розмежування може проходити між декількома спеціалістами або технічними виконавцями в рамках однієї функції управління. До технологічного розділення праці необхідно віднести і випадки закріплення за визначеними групами працівників однорідних за змістом робіт, які відносяться до різних функцій управління.
Кваліфікаційний розподіл праці (розділення праці за складністю робіт в залежності від кваліфікації виконавців) здійснюється всередині професіональних (функціональних) груп інженерно-управлінських працівників у тих випадках, коли об’єми робіт, які виконуються цими групами, достатньо великі і показують, що таке розділення праці є доцільним. Механізм розділення праці за складністю виглядає так: найбільш складні роботи закріплюються за найбільш кваліфікованими виконавцями, які мають вищу освіту і більший досвід практичності; роботи меншої складності доручаються працівникам з нижчим рівнем кваліфікації, а роботи мінімальної складності – найменше підготовленим у теоретичному і в практичному відношенні. Розділення праці за складністю здійснюється як серед професіоналів (спеціалістів) так і серед технічних виконавців.
Предметний розподіл праці офіційного визнання ще не отримав і не усіма сприймається і знаходить розуміння однаково. Предметний розподіл не має явно вираженого характеру. Предметний розподіл праці представляє собою подрібнення роботи по системі, не зв’язаної ні з функціональним, ні з технологічним, ні з кваліфікаційним розділенням праці. За працівником закріпляється визначений об’єкт трудової діяльності. В якості об’єктів можуть виступати різні види виробничих процесів, ділянки виробництва, види матеріалів тощо. Подібний розподіл виглядає наступним чином: декілька працівників мають однакові функції, але об’єкт їх праці різний. На основі предметного розділення праці можуть розподілятися посадові обов’язки, наприклад, між диспетчерами, економістами, нормувальниками, технологами, бухгалтерами та представниками інших професіональних груп спеціалістів і технічних виконавців. Крім того, штат лінійних керівників також може формуватися на базі предметного розділення праці шляхом закріплення за ними тих чи інших об’єктів управління (начальник відділу насосних станцій, начальник відділу осушення тощо).
В доповнення до поданих видів розподілу праці (рис. 12.1), можливо назвати ще деякі інші. Але ці складові не мають необхідної самостійності і є похідними від названих.
Професійне розділення праці безпосередньо формує професійну структуру кадрів як правило разом із технічним розділенням праці. Прикладом функціонального і технологічного розділення може бути професійне розділення праці у відділі водокористування із виділенням посад гідротехніка та агронома.
Основним результатом розділення праці можливо вважати формування структури апарату управління, професійно-посадового складу персоналу, спеціалізації працівників.
Структура апарату управління підприємства формується у більшості випадків виключно у відповідності із функціональною і предметною ознаками розділення праці. При створенні структурних управлінських підрозділів для виконання визначених функцій управління використовується функціональна ознака, а розмежування управління між виробничими підрозділами є реалізація предметної ознаки. Як приклад, це можуть бути відділи експлуатації насосних станцій, відділ дренажу тощо. Застосування технологічної ознаки використовується при створенні спеціальних підрозділів, які виконують технологічні однорідні роботи, які відносяться до різних функцій управління.
Рис. 12.1. Класифікація ознак розділення праці інженерно-управлінських працівників
Формування професійно-посадового складу працівників проходить в результаті сумісного впливу професіонального, технологічного і кваліфікаційного розділення праці з урахуванням структури апарату управління. Крім того, встановлюється вплив предметного розділення праці при визначенні керівника підрозділу.
Кінцевий етап розділення праці – встановлення конкретного змісту, направленості і границь трудової діяльності кожного працівника, тобто його спеціалізації. Тут переважним можливо вважати предметний розподіл праці. Вибір спеціалізації працівників у рамках уже сформованої посадової структури персоналу може бути прийнята як деяка умовність. Корегування складу посад і спеціалізація працівників вирішується одночасно.