Главная | Обратная связь

Формування предметної діяльності у ранньому дитинстві

Важливим новоутворенням раннього дитинства є ово­лодіння предметною діяльністю, яка виникає на його межі а немовлячим віком і полягає у засвоєнні та виконанні предметних дій. Це нововведення має вирішальне значен­ня у розвитку дитини на 2—3-му роках життя. Під час ово­лодіння предметними діями дитина опановує необхідні для цього психічні дії та якості.

Перехід від маніпулювання до предметних дій

Немовля, як відомо, виконує досить складні маніпуля­ції з предметами, може навчитися деяких дій, показаних дорослим, перенести відому дію на новий предмет. Однак його маніпуляції спрямовані лише на використання зов­нішніх властивостей і відношень предметів: ложкою вона орудує так само, як паличкою, олівцем або совочком. Ма­ніпуляції враховують тільки зовнішні властивості речей незалежно від їх призначення: дитина котить усе кругле, стукає всім твердим, стискує все м'яке. Предметні дії пе­редбачають використання предметів за їх призначенням. До них дитина переходить від маніпуляцій з предметами. Тепер їй потрібно навчитися використовувати кожен пред­мет так, як цього вимагає дорослий.

У формуванні самостійної предметної діяльності дити­ни виокремлюють три етапи:

1) предметні маніпуляції 5—6-місячних дітей, які
через 2—4 місяці перетворюються на орієнтувальні дії;

2) предметно-специфічні дії, що виникають наприкінці
першого року життя. Вони відрізняються від маніпуляцій
(наприклад, схоплювання, утримання, стиснення м'яча) і
орієнтувальних дій (ритмічне стискання, колове облизу-
нання, натискання пальцем, повторне кидання м'яча), ос­
кільки мають на меті отримання зовнішнього результату
(сильні удари м'ячем об підлогу, щоб підскочив). Поступо-

Психологічні особливості дитини

> >< ікіливості психічного розвитку дітей раннього віку

 

во дитина засвоює правильні дії з предметами: м'яч ко­тить, автомобіль штовхає, ляльку кидає на ліжко, пірамі­ду збирає і розбирає;

3) виникнення предметно-опосередкованих дій, для ви­конання яких використовують знаряддєві операції (діти з початку 2-го року життя їдять з допомогою ложки, вико­ристовують візочок для катання ляльки, машинки для пе­ревезення кубиків).

Формування предметних дій пов'язане зі зміною ха­рактеру орієнтувальної діяльності дитини.

На перших етапах розвитку предметної діяльності дія і предмет тісно пов'язані між собою: дитина може виконува­ти засвоєну дію лише з призначеним для цього предметом. Наприклад, 2-річним дітям пропонували використати носо­ву хустинку за прямим призначенням — як рушник, сервет­ку або ганчірку для витирання стола. Всі вони використову­вали її за функціональним призначенням: 95% дітей не до­пускали можливості використовувати хустинку інакше.

Відокремлення дії від предмета відбувається поступо­во, внаслідок чого діти набувають здатності виконати дію з предметами, яка їм не відповідає, або використати пред­мет не за прямим призначенням.

Отже, на першому етапі дитина може виконати будь-які відомі дії з предметом; на другому — предмет викорис­товується тільки за прямим призначенням; на третьому — відбувається вільне використання предмета на основі знання дитиною його основної функції.

Етапи формування в ранньому дитинстві співвідносних і знаряддєвихдій

Значущими для розвитку дитини є співвідносні та зна­ряддєві дії. Вони ознайомлюють дитину із найпростішими знаряддями, діями з ними, водночас активізуючи пізна­вальні процеси, розвиваючи вправність рук.

Співвідносні дії — дії, мета яких полягає у приведенні двох або де­кількох предметів, їх частин у певні просторові відношення.

Немовлята починають виконувати дії з двома предме­тами: складати, нанизувати один на одного тощо. Однак вони не враховують властивостей цих предметів: не доби­рають їх за величиною, формою, не розміщують у певному порядку, тобто не зіставляють між собою. Засвоєння спів­відносних дій пов'язане з необхідністю привести два пред-

мсти або кілька частин предмета у певні просторові відно­шення. Це робить дитина, складаючи пірамідку з кілець, икладаючи мотрійку у мотрійку, використовуючи кон­структори, закриваючи коробки кришками. Самостійно і робити ці дії дитина ще не може і не прагне на перших по­ри х. її цілком влаштовує нанизування кілець на стержень, І послідовність їх розміщення зовсім не важлива.

У цій ситуації дорослий показує малюку, як потрібно діяти, звертає увагу на помилки, вчить домагатися пра-іииіьного результату. Через якийсь час дитина оволодіває Вією, яку вона може виконувати різними способами. В од­них випадках, розбираючи пірамідку, вона запам'ятовує, Куди поклала кожне кільце, і намагається нанизати їх зно-пу так само. В інших — діє методом спроб, зауважуючи до­пущені помилки і виправляючи їх, ще в інших — добирає ті око потрібні кільця і нанизує їх на стержень по поряд­ку. Усе залежить від допомоги дорослого. Якщо малюку Дали зразок дії, багаторазово розбираючи і збираючи піра-міду в нього на очах, він найшвидше запам'ятає місце, на яке потрапляє кожне кільце під час збирання; розбираючи пірамідку, він запам'ятовує, куди кладе кільця, і намага-' -п.ся нанизати їх знову так само. Коли дорослі звертають унагу дитини на помилки і на їх виправлення, вона, ймо-нірно, почне діяти методом спроб, помічаючи допущені по­милки і виправляючи їх. Можна навчити дитину поперед­ньо приміряти кільця, вибирати найбільше з них. Тоді во-КЄ добиратиме потрібні кільця, викладаючи їх у порядку. Тільки цей спосіб відповідає меті дії, забезпечує виконан­ня її в найрізноманітніших ситуаціях.

Для здійснення знаряддєвих дій дитині спершу необ­хідно ознайомитися з найпростішими знаряддями — лож­кою, чашкою, совком, лопаткою, олівцем.

Знаряддєві дії — дії, в яких один предмет (знаряддя) використову­ється для впливу на інші предмети.

Освоюючи дії зі знаряддями, малюк вчиться перебудо-ііувати рухи своєї руки залежно від їх будови. Застосуван­ня навіть найпростіших ручних знарядь збільшує природ­ні сили людини, дає змогу виконувати недоступні неозбро­єній руці дії.

Знаряддя є своєрідним посередником між рукою дити­ни і предметами, на які потрібно впливати. Особливості цього впливу залежать від будови знаряддя, що можна по-(тчити у процесі оволодіння дитиною вмінням користува­тися ложкою. Зачерпнувши нею їжу, потрібно підняти

Психологічні особливості дитини

ложку вертикально, не нахиляючи, а потім спрямувати до рота. Однак «неозброєна» рука, яка несе їжу, діє зовсім інакше — по прямій лінії відразу до рота. Тому рух руки, яка тримає ложку, повинен перебудуватися. Це може від­бутися за умови, якщо дитина навчиться враховувати зв'язок між знаряддям і предметами, на які спрямована дія: між ложкою та їжею, совочком і піском, олівцем і па­пером. Таке завдання є досить складним для неї.

Знаряддєвими діями дитина оволодіває у процесі нав­чання під керівництвом дорослого, який показує дію, спрямовує руку дитини, звертає її увагу на результат. Про­те і за цієї умови засвоєння їх відбувається далеко не відра­зу. На першому етапі знаряддя слугує для дитини тільки продовженням її руки, і вона намагається діяти ним, як рукою: захоплює ложку в кулачок якомога ближче до заг­либлення і, зачерпнувши за допомогою дорослого їжу, ко­со несе її до рота, як несла б кулачок. Усю увагу вона спря­мовує не на ложку, а на їжу, тому частина її розливається або випадає, до рота потрапляє майже порожня ложка. На цьому етапі, хоч дитина і тримає знаряддя, її дія є не зна-ряддєвою, а ручною. На наступному етапі малюк починає враховувати зв'язок знаряддя з предметом, на який спря­мована дія (ложка з їжею), але ще рідко виконує її вправ­но, намагається повторювати рухи, що зумовлюють успіх. Тільки після належного пристосування руки до властивос­тей знаряддя виникає знаряддєва дія.

Знаряддєві дії, якими оволодіває дитина раннього ві­ку, ще не набули досконалості. Та важливим є засвоєння нею принципу застосування знарядь, який є одним із ос­новних принципів діяльності людини. Це дає дитині змогу в деяких ситуаціях переходити до самостійного викорис­тання предметів як найпростіших знарядь (наприклад, ви­користовувати палицю для діставання далекого предмета). Як співвідомості, так і знаряддєві дії дитини сприяють її розвитку. Тому дорослий повинен брати активну участь у цьому процесі, керуючи ним і спрямовуючи дитину на само­стійну діяльність із застосуванням найпростіших знарядь.

Особливості предметної діяльності у ранньому дитинстві

У ранньому дитинстві відбувається перехід до предмет­ної діяльності, яка стає провідною упродовж цього періо­ду. У ній дитина вперше відкриває функції предметів.

особливості психічного розвитку дітей раннього віку 121

Функціональне призначення речей є їх прихованою властивістю. Воно не може бути виявлене шляхом просто­го маніпулювання. Так, дитина може багато разів відчиня­ти і зачиняти двері шафи, довго стукати ложкою об підло­гу, але це нічого не дасть їй у пізнанні функції предметів. Тільки дорослий може допомогти дитині дізнатися про призначення предметів, показати прийоми їх використан­ня. Він бере участь у її діяльності як організатор, помічник і старший партнер.

Засвоєння дитиною призначення предметів докорінно відрізняється від форм наслідування, які спостерігаються, наприклад, у мавпи. Ця тварина може навчитися пити з чашки, але чашка не набуде для неї постійного значення предмета, із якого п'ють. Якщо мавпі хочеться пити і вона бачить воду, то питиме її з чашки, з відра, навіть з підлоги, якщо вода буде там. За відсутності спраги ту саму чашку мавпа використовуватиме для найрізноманітніших мані­пуляцій — кидатиме її, стукатиме нею тощо. Дитина зас­воює постійне закріплене суспільством значення предме­тів, яке не змінюється залежно від ситуативних потреб. Це не означає, що, засвоївши певну предметну дію, дитина завжди використовує предмет лише за призначенням. Однак важливо, що вона при цьому знає справжнє його призначення.

Важлива роль в оволодінні предметною діяльністю на­лежить діловому спілкуванню, завдяки якому вона стає провідною в ранньому дитинстві, спрямованою на засвоєн­ня суспільно вироблених способів використання предме­тів. Формою організації, засобом її здійснення є спілкуван­ня з дорослими.

Оволодіння предметною діяльністю суттєво впливає на психічний розвиток дитини в ранньому віці. Найбільше вона сприяє розвитку пізнавальних процесів дитини, адже у діях з предметами формуються способи сприймання, сен­сорні перед еталони. У предметній діяльності (при переході від ручних операцій до знаряддєвих) відбувається заро­дження інтелектуальної діяльності — наочно-дійового мислення у найпростіших формах.

Спочатку мислення відстає від практичної діяльності за загальним розвитком і складом спеціальних операцій, бо розвивається на її основі, переймає від неї прийоми і можливості. У її процесі активно розвиваються мисли-тельні операції (аналіз, порівняння, узагальнення). Нап­риклад, від одного до двох з половиною років розвиток уза­гальнень долає три етапи (Д. Ельконін, К. Кольцова).

Психологічні особливості дитини

Особливості психічного розвитку дітей раннього віку

 

1. Ранні наочні узагальнення. Дитина групує предмети за найяскравішими ознаками, найчастіше кольором. Предметними діями вона ще не володіє.

2. Об'єднання зорових і дотикових образів у цілісне уяв­лення, початок виокремлення предметів. Усі ознаки пред­метів на цьому етапі однаково значущі, дитина ще не відок­ремлює основні, стійкі ознаки від другорядних, мінливих.

3. Початок формування загальних понять. З усіх ознак предметів, які порівнюються, дитина вирізняє найсуттєві­ші і постійні. Ця елементарна мислительна операція спо­чатку виявляється у розрізненні, а потім у порівнянні за кольорами, формами, величиною, віддаленістю предметів.

У процесі предметної діяльності активно розвивається і мовлення дитини. На адаптацію до нових умов, розвиток її інтелектуальних, особистісних якостей особливо пози­тивно впливає спілкування з дорослими. Ставлення дорос­лого до дитини і характер предметної діяльності створю­ють позитивну самооцінку («Я хороший»). На цій основі визрівають домагання визнання дорослими, максималізм у судженнях щодо правил поведінки, прагнення викорис­товувати предмети відповідно до їх призначення.

Отже, у ранньому віці дитина оволодіває предметною діяльністю, яка найбільше сприяє її психічному розвитку.