Розвиток зображувальної діяльності у дошкільному віці 1 страница
Продуктивні види діяльності, як і гра, мають моделю-вальний характер. У грі дитина створює модель стосунків між дорослими; у продуктивній діяльності, моделюючи предмети навколишнього світу, вона наближається до створення реального продукту, в якому її уявлення про предмет, явища, ситуації набуває матеріального втілення у малюнку, конструкції, об'ємному зображенні. Дитяча зображувальна діяльність спрямована на відображення навколишньої дійсності. Для зображувальної діяльності характерне художньо-образне начало. На відміну від образів сприймання і пам'яті художній образ максимально суб'єктивний і відображає певні властивості особистості його автора. До зображувальної діяльності належать малювання, ліплення, аплікація. їх взаємозв'язок простежується у виражальних засобах (форма, лінія, об'єм), які використовують при створенні продукту. Декоративне малювання, аплікація і ліплення передбачають використання гами кольорів і гармонії, сюжетне — композиції. Реальний світ дитина відображає не механічно. Цей процес є складним, обумовленим психічним розвитком дитини, її віковими та індивідуальними особливостями, умовами життя, вихованням, навчанням. Найважливішою психологічною особливістю зображувальної діяльності є її творчий, продуктивний характер, використання не лише наявних предметів, а й створення певного продукту шляхом реалізації задуму, що виник у дитини. Задум продуктивної діяльності втілюється за допомогою зображувальних засобів. Засвоюючи цю діяльність, дитина вчиться виокремлювати в реальному предметі сторони, які можуть бути відображені нею. Отже, ознаки і якості предметів є опорними точками в пізнанні дитиною дійсності. У дошкільника формується вміння варіативно використовувати виражальні засоби і знаряддя, він поступово опановує узагальнені способи зображення об'єктів навколишнього світу. Малювання і стадії його розвитку у дошкільному віці Види зображувальної діяльності дошкільника різноманітні. Особливе місце серед них належить малюванню, в якому виявляється особистість дитини і яке істотно впли- Продуктивні види діяльності дошкільника 175 ває на формування цієї особистості. Феномен дитячого ма-.и юнка полягає у його цінності для дитини, її батьків, фахівців у галузі дошкільної освіти. Для дитини малюнок є формою й засобом комунікації з іншими людьми й однолітками, її самовираженням, самоствердженням, а також сіюєрідною картиною світу; для батьків — це шлях до порозуміння з нею та гармонізації родинних стосунків; для фахівців з дошкільної освіти, педагогів і психологів — матриця внутрішнього світу, розвитку всіх сфер особистості дитини, її соціологізації, Я-концепції. Завдяки вивченню дитячого малюнка дорослий відкриває шлях до діалогу з дитиною, розвивального спілку-нання з нею. Малюнок презентує дитину в соціумі як компетентну й успішно соціалізовану, позитивно (негативно) налаштовану особистість. У малюванні дитина виявляє своє прагнення до пізнання навколишнього світу і певною мірою рівень цього піз-п.іння. Чим краще в неї розвинені сприймання, спостережливість, чим ширший запас уявлень, тим повніше і точніше нона відображає дійсність у своїй творчості, тим багатші, штразніші її малюнки. Дошкільник у своїй зображувальній діяльності відображає такі специфічні особливості свого мислення, як конкретність, образність. Його зображувальна діяльність пов'язана не лише з окремими психічними функціями (сприймання, пам'ять, мислення, уява), а й з особистістю загалом. У ній виявляються інтереси, темперамент, деякі статеві відмінності дитини: хлопчики люблять малювати транспортні засоби (машини, кораблі, поїзди, літаки), тяжіють до динамічних побудов; дівчатка — будинки, природу, використовують у своєму малюнку орнаментальне і декоративне оформлення, прикраси. Особливостями дитячого малюнка є: — схематизм: зображаючи людину, діти часто малюють «головонога» (голову, руки, ноги); схематично зображують вони й інші предмети; — «прозорість» предмета: малюючи будинок, дитина іюбражує його одночасно ніби з кількох точок зору (стіни, дах, паркан, люди, меблі — через «прозорі» стіни); — недосконале зображення динаміки предметів: діти, особливо молодші дошкільники, використовують для цього звуконаслідування, жести; від моторної динаміки, передусім мимовільної, поступово переходять до зорової, зображувальної, а також зображення перспективи, пропорції пості окремих частин предмета тощо. 176 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці За відсутності цілеспрямованої роботи з розвитку зображувальної діяльності дітей, ці особливості можна спостерігати в їх малюнках і наприкінці дошкільного дитинства. На якість малюнка впливає здоров'я, фізичний і психічний стан дитини. Характерні особливості мають малюнки дітей із хворою психікою. Наприклад, малюнкам дітей, хворих на шизофренію, притаманні незавершеність у зображенні предметів і дій, різка деформація форм, збільшення анатомічних частин, диспропорція, геометризація, змішана проекція, незвична тематика, патологічний потяг до зображення певних предметів, парадоксальне зображення героїв сюжету та ін. Тому спеціалісти нерідко використовують дитячий малюнок у діагностуванні її здоров'я. У своєму розвитку дитячий малюнок долає такі стадії: 1) позбавлення смислу штрихів. Ними дитина ще не намагається виразити щось конкретне, а лише відтворює дії дорослого; 2) безформність зображень (початок 3-го року життя). Дитина вже прагне виразити на папері певний образ, однак їй не вистачає творчих сил, тому без допомоги «художника» важко визначити зміст намальованого;
3) «схематичність зображення» (4—5-й рік життя). У ній виокремлюють етапи, які залежать від наповнення примітивних схем суттєвим змістом. Наприклад, спершу малюк зображує людину спрощено, з двох частин (голови і опори), та поступово він включає в малюнок нові частини людської фігури, насамперед тулуб і руки; 4) правдоподібність зображень, для якої характерні поступова відмова дитини від схеми, перші спроби відтворити справжній вигляд предметів. Однак, як і раніше, всі малюнки є в основному контурами предметів, з притаманною їм «непропорційністю» і «прозорістю». Однак у цих малюнках уже помітна перспектива. Хоч дитячі малюнки на цій стадії ще недосконалі, художньо не обдарована дитина рідко самостійно піднімається на наступний ступінь його розвитку. Лише отримуючи настанови дорослих про способи вдосконалення малюнка, вона виходить на новий рівень зображувальної діяльності; 5) точність зображень. На таких малюнках не лише ди За твердженням дослідників (О. Смирнов), неможливо простежити чітку залежність стадій худолсньої творчості від віку дитини, оскільки значну роль відіграють її індивідуальна обдарованість, вплив доступних для неї зразків
пі індуктивні види діяльності дошкільника "■прпжувальної діяльності. Попри те, проглядається така і '-пденція: 6-річні діти «дають суцільно чисту схему», яка поступово зникає на межі 11-річного віку, поступаючись місцем досконалішим способам зображення; правдоподібний малюнок з'являється після 13 років. У багатьох дослідженнях виокремлюють також дозоб-І>л жувальний і зображувальний етап розвитку дитячого Малюнка? стадії каракулів, наступної інтерпретації, ма-чюнки з примітивною зображувальністю, схематичні манишки. Дітей, які надають перевагу малюванню предметів і розгорнутих сюжетів, називають «комунікаторами» і «ві-\аторами» (Л. Обухова). Розвиток графічних образів у дошкільному дитинстві До початку дошкільного дитинства дитина має певний, хочі дуже обмежений, запас графічних образів, що дає їй лмогу зображувати окремі предмети. Однак ці зображення мають з предметами дуже віддалену подібність. Уміння впізнавати у малюнку предмет стимулює вдосконалення зображувальної діяльності, яке довго триває. Дитина втілює у своєму малюнку різні форми досвіду, отриманого у процесі дій з предметами, їх зорового сприймання, графічної діяльності, навчання з дорослими. Правда, малюнок дорослої людини відображає лише доступні зоровому сприйманню властивості предмета, а дитина використовує у ньому весь досвід. Тому серед дитячих малюнків, крім зображень, що відповідають зоровому сприйманню, можна побачити і такі, в яких виражено те, що з'ясовує дитина, діючи з предметом, обстежуючи його на дотик. Наприклад, плоску гострокутну фігуру (трикутник) після обстеження рукою можуть зобразити у вигляді овалу, відводячи від нього коротенькі рисочки, якими намагаються підкреслити гострокутність фігури. Такі зображення гострокутних фігур зумовлені спробами пристосувати сформований у них раніше графічний образ замкнутої кругоподібної лінії. Графічна форма зображення предмета зумовлена наявними у дитини графічними образами, зоровим враженням від предмета і набутим під час дій з ним дотиково-руховим досвідом. Крім цього, дитина передає у малюнку не лише враження від предмета, а й своє розуміння та знання. Бідний, ледь помітний малюнок свідчить, що дитина не намагається точно і повно відтворити предмет, який зображує. 178 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці Діти здатні впізнавати зроблені однолітками зображення, наприклад, іграшки у малюнках своїх однолітків. їм доступні не лише зображення з достатньою кількістю ознак, а й ті, що передають одну-дві суттєвих, на їх погляд, ознаки. У побудові графічних образів дитина все більше орієнтується на зорові враження. До цього спонукають її дорослі, які відкидають невдалий, на їхню думку, малюнок, пропонують уважніше подивитися на предмет. Малювання з натури відбувається у результаті спеціального впливу дорослого. Здебільшого дошкільники, ледь глянувши на предмет, намагаються швидко і впевнено малювати на папері. Вони ще не мають потреби систематично спостерігати натуру, тому їх малювання навіть за її наявності можна вважати малюванням з уяви. Утворення графічних шаблонів у зображувальній діяльності дошкільника Створювані у процесі навчання умови спонукають дітей удосконалювати графічні образи, вносити у них нові елементи, які відображають характерні ознаки зображуваних предметів. Поступово графічні образи все більше починають відповідати реальному предмету. Однак дитячому малюванню притаманна тенденція до закріплення звичних графічних образів. За певних умов це перетворює образи на стандартні шаблони, які є досить міцними утвореннями, оскільки відповідають елементарним вимогам зображення й отримують визнання у людей. Поширеними шаблонами, які передаються з покоління в покоління, є зображення будиночків, квітів, дерев тощо. Засвоюючи шаблон, дитина починає переносити його з малюнка на малюнок, мало піклуючись про вдосконалення зображуваного. Тільки спеціальне завдання, що виникає у процесі малювання, змушує її, не змінюючи шаблону, домальовувати до нього окремі деталі. Закріплення графічних образів, перетворення їх на шаблони негативно впливає на розвиток дитячого малювання. Дитина може так і не навчитися малювати нічого, крім декількох засвоєних нею схем конкретних предметів. Тому навчання малюванню пов'язане і з руйнуванням шаблонів. У дитячому малюнку тенденція до розвитку графічних образів вступає у суперечність із тенденцією до їх закріплення, перетворення на шаблони. Від того, яка з них пере-
И|іі'дуиіивні види діяльності дошкільника и і інтиме, значною мірою залежить успіх дитячого малю-иіііііія, а все це — від особливостей навчання. Заснованість 11" і ■< > на копіюванні готових зразків сприяє утворенню шаб-|ОЕІв; спрямованість на удосконалення способів переда-иіпня властивостей об'єкта у зображенні — унеможливте ><•. шаблонність, удосконалює графічну форму малюнків. '■ > Є це актуалізує необхідність звертати особливу увагу на розвиток зображувальної діяльності дітей. Використання кольору у зображувальній діяльності дошкільників Із розвитком малювання у дитини виникає потреба використовувати колір. У цьому окреслюються такі дві тенденції: 1) довільне використання кольору. Дошкільник може розфарбувати предмет будь-якими фарбами, які часто не відповідають реальному його кольору. Наприклад, у нама-лкованої людини одна рука може бути червоною, друга — синьою; 2) намагання зафарбувати предмет відповідно до його справжнього кольору. Як правило, дошкільники використовують колір деяких предметів як обов'язкову ознаку і зафарбовують їх зображення однотонно, без передавання відтінків. Це відбувається тому, що часто вони надають предметові колір, про який почули від дорослих, незважаючи на власне сприймання. Тому їх малюнки сповнені кольоровими штампами (трава зелена, дерево із пеленою кроною і коричневим стовбуром, сонце червоне або жовте). Вільно використовувати колір можуть тільки маленькі діти (2—3-х років), для яких усі кольори гарні, тому вони малюють усіма фарбами без розбору. Та вже у 3—4 роки ставлення до кольору суттєво змінюється. У своїх малюнках діти виражають власне ставлення до них: «гарне» зображають яскравими фарбами, з красивими орнаментами; «негарне» — темними, навмисно неакуратно виконуючи малюнок. Злодія, бабу-ягу, забіяку дитина малюватиме недбало, адже, на її погляд, вони не варті старань. Отже, колір і старання дитини виражають її ставлення до змісту малюнка. Часто діти використовують колір не для передавання притаманних предмету реальних барв, а для прикрашення зображуваного. Тому розфарбовують зображені предмети 180 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці зовсім не властивими їм кольоровими смужками, візерунками. Старший дошкільник може навмисно невмотивова-но використати колір, створюючи фантастичні образи. Завдяки спілкуванню з дорослими у дошкільника з часом складається уявлення про колір як про важливу ознаку предмета, яка змінюється, він вчиться відчувати гармонію, підбирати кольорові поєднання. У нього формується відчуття кольору, яке є важливою передумовою створення довершеного художнього образу. Особливості змісту малюнка дитини дошкільного віку Зміст малюнків діти запозичують у дорослих, які пропонують їм деякі графічні зразки, коли вони починають малювати каракулі. В основному на перших малюнках діти зображують стрічки, доріжки, сонечко, кульку, бублик, сніговика, квіточку, ялинку тощо. Малювання невеликої кількості предметів, здебільшого перейняте у дорослих, триває приблизно до 5-ти років. Потім дитина за підтримки дорослого долає звичні шаблони і малює все, що її цікавить. Вона починає малювати предмети, сюжетні картинки, виявляє готовність ілюструвати книжки і події свого життя. 5—6-річні діти малюють особливо багато, можуть створювати до двох тисяч малюнків (на багато більше, ніж у попередні і наступні роки). Змістом їх малюнків стає все, що може відбуватися на землі: у повітрі, на суші і в морі. У дошкільному віці діти зорієнтовані на зображення об'єктивного світу, не залишаючи без уваги і фантастичних персонажів. Після 6-ти років потік їх малюнків уже не такий багатий, однак, як і раніше, дуже змістовний. Малюнки далеко не всіх 5—6-річних дітей набувають різноманітності за темами і сюжетами. Діти, у яких не розвивається пізнавальний інтерес до навколишнього світу, зациклюються на вузькому колі тем: вони малюють лише людей, будинки, квіти і дерева. Як правило, це є наслідком недостатнього загального розвитку дитини, необгрунтованого використання ними стереотипних графічних елементів. За систематичного художнього виховання тематика дитячих малюнків значно розширюється. Однак їх зміст в основному не віддаляється від запропонованих дорослими мотивів. : ідукшвні види діяльності дошкільника 181 Тематику дитячих малюнків обумовлюють такі чинники: а) належність дитини до певної статі, ступінь її сензи- б) важливі суспільні події, національні традиції, куль в) територіальне проживання дитини. Малюнки місь Часто об'єктом малюнків є рідні дитини і вона сама. ■Якщо дитина малює сім'ю, то представляє у всіх своїх родичів. Тих, кого вона особливо любить, зображує ретельніше, інших — схематично. У таких малюнках можуть бути зображені бажані, але реально не існуючі родичі: маленькі братики і сестрички, тато або мама. Діти малюють не лише портрети членів сім'ї, а й сцени сімейного життя, які хвилюють їх. Малюють діти і себе. їх автопортрети часто відображають позитивне ставлення до себе: зображений на портреті одягнений у бажаний одяг, знаходиться у бажаному місці, у бажаних обставинах. Якщо дитина малює себе у важких ситуаціях повсякденного життя або свої страшні сни, це є свідченням її емоційного неблагополуччя. Іноді вона може створити серію малюнків-розповідей про своє реальне й уявне життя (чого у неї немає, а хотіла б мати). Діти завжди емоційно ставляться до тварин, хочуть їх тримати, що і відображають у своїх малюнках. За змістом малюнків дітей можна умовно поділити на реалістів (зображають предмети, явища природи, реальні події повсякденного життя) і мрійників (відтворюють свої несуттєві бажання, мрії, марення). Чим старші діти, тим частіше вони зображують мрії і бажання. Малюнки дітей відображають їх реакцію на події життя, відомі їм справи, турботи дорослих. Вони свідчать, що соціальні реакції дітей адекватні соціальному настрою та інтересам дорослих, тому є своєрідними документами епохи. 182 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці Вплив зображувальної діяльності на психічний розвиток дошкільників Зображувальна діяльність специфічно впливає на розвиток дітей. Завдяки їй дитина переходить від дифузних (невизначених) графічних образів, які виступають як ознаки подібних груп предметів. Розвиток зображувальної діяльності вимагає від дитини вдосконалення сприймання і мислення, уміння дивитися і бачити, передавати предметний світ за зображувальними законами. Зі свого боку вона стимулює особистісне зростання дитини, оскільки, наприклад, використання кольору покращує сприймання світу, розширює спектр її естетичних почуттів, поглиблює їх. Із діяльнісного погляду малюнок є матеріальною опорою внутрішнього плану діяльності, а процес малювання — способом психотерапії. За словами Л. Виготського, «художнє виховання — фон життєдіяльності» дитини, її малюнок — перехід від символу до знаку. Оскільки зображувальна діяльність безпосередньо стосується розвитку мислення, на підставі малюнків можна продіагностувати розвиток мислення дитини. Особливе значення малювання у розвитку дитини підкреслював Д. Ельконін, зараховуючи його разом із ліпленням до продуктивних видів діяльності: малювання дає змогу виразити колір і форму предмета; ліплення — втілює об'ємну форму, але не забезпечує відображення кольору; конструювання — передає співвідношення частин предмета. За його словами, у ранньому дитинстві предметне сприймання ще не достатньо розчленоване, тому колір, форму, величину та інші ознаки дитина сприймає не ізольовано від предметів, які ними наділені. Отже, ці види діяльності мають особливе значення для розвитку сприймання і мислення дитини. Виокремлені ознаки предмета стають змістом особливих уявлень про форму, колір, величину, об'єм, кількість, що відкриває можливості для мислительного оперування ними, розрізнення тощо. Ставлення дорослих до перших спроб дитячої творчості має бути особливо тактовним. У його виявах недопустимі насмішки, висловлювання на зразок «ти зовсім не вмієш малювати». При цьому важливо пам'ятати, що дитина, взявши олівець чи фарбу, переслідує свої цілі, які можуть суттєво відрізнятися від уявлень про них дорослого. Тому примітивна, з його погляду, робота може бути значущою для дитини, а прекрасна — навпаки. Цю особливість під-
ІІІіндуктивні види діяльності дошкільника Ч"'слив Л. Виготський, який стверджував, що цінність і удожнього виховання полягає у тому, що воно створює, а їм- формує знання і навички. Іншу (експресивну) особли-ик-ть дитячого малюнка зауважила Л. Обухова: у малюнку І.и-і-мна виражає своє ставлення до дійсності, у ньому можна побачити, що є основним і другорядним для неї, тобто і-моційний і смисловий центри. Конструктивна діяльність дошкільника До початку дошкільного дитинства малюк вміє створю-іиїти деякі елементарні побудови. Однак, конструювання ще мі- стало самостійним видом його діяльності. Правда, елементи конструктивних дій помітні в її грі, в якій вони мають допоміжне значення. Часто дитина в найпростіший спосіб поєднує декілька деталей, надаючи їм ігрового значення. Конструктивна діяльність складається упродовж 4—5-го року життя. її метою є створення конструкцій, які зображують різноманітні предмети і ситуації. Вона може відбу-натися поза грою або у зв'язку з грою, при цьому конструктивні задуми набувають самостійного значення і часто підпорядковують собі гру. Конструювання передбачає спорудження будов, у якому здійснюють взаємне розміщення частин та елементів, поєднуючи їх у різний спосіб. Результатом цього процесу є певний реальний продукт. У цьому сенсі конструктивна діяльність подібна на інші її ниди (малювання, ліплення), однак передбачає специфічні прийоми обстеження (виокремлення основних частин, опорних деталей, їх розміщення тощо), відповідні способи, прийоми обстеження і побудови конструкції. Конструювання завжди має на меті розв'язання певного конструктивно-технічного завдання, пов'язаного з організацією простору, встановленням взаємного розміщення елементів і частин предметів відповідно до певної логіки. Важливо, щоб результат конструювання відповідав вимогам реальної споруди і виконував її призначення: стілець ішготовити так, щоб на нього можна було посадити ляльку, міст — щоб по ньому могла «проїхати» машина. Це означає, що будова, хоч і створюється не для практичного никористання, у ній повинні відтворюватися основні елементи і функції реальної будови. Для розвитку конструктивної діяльності у ранньому дитинстві важливим є вміння наділити будову певним змістом. Цьому вчить малюка 184 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці дорослий. Коли він «спорудив» міст, дорослий має відзначити: «Який гарний, високий міст. По ньому поїде машина» . Цим він спонукає дитину до відповідних ігрових дій. У дошкільному віці, за спостереженням А. Давидчук, розвиваються такі дві взаємопов'язані сторони конструктивної діяльності: 1) конструювання-зображення. Зовнішнім проявом його є захопленість дитини процесом конструювання, байдужість до того, чи буде використана конструкція у грі. Дитиною керує прагнення весь час створювати нові конструкції, а не інтерес до результату цієї діяльності; 2) конструювання для гри. Конструювання, що має в основі ігровий мотив, подібне до конструктивно-технічної творчості дорослих, адже підпорядковується практичному призначенню будови, при створенні якої необхідно враховувати функціональні умови, наприклад побудований корабель повинен вміщувати всіх моряків. Водночас дитяче конструювання має певну специфіку. Якщо кожний елемент конструкції дорослого виконує фіксовану функцію, пов'язаний з іншими в єдине ціле, то щодо дитячої, він може не відповідати всім вимогам до реального об'єкта. Часто конструкція подібна до нього загальними контурами, формою, однак їй бракує багатьох елементів, а під час гри дитина може залежно від сюжету змінити її призначення. Основним моментом конструювання є аналітико-син-тетична діяльність з обстеження предметів, результатом якої є пізнання структури об'єкта і його частин, врахування логіки їх з'єднання, з'ясування способу конструювання. В аналізі зразка і виборі способів його побудови дошкільнику допомагає не просто зорове сприймання, а спеціально організована пізнавальна діяльність. Він обстежує не лише основні ознаки предметів (форма, пропорція, величина та ін.), а й їх специфічні конструктивні властивості (стійкість, рівновага, протяжність тощо). На основі аналі-тико-синтетичної діяльності дитина планує процес конструювання, створює задум. Успішність його реалізації багато в чому залежить від її вміння планувати і контролювати процес конструювання. Уміння обстежувати конструкцію розвивається під керівництвом дорослого. За правильної організації цього процесу 3—4-річна дитина називає предмети, вирізняє їх основні частини, деякі деталі; 4—5-річна — добре розрізняє основні частини за величиною і формою, встановлює розміщення одна відносно одної. Старший дошкільник може самостійно проаналізувати зразок або конструкцію (ви-
і іродуктивні види діяльності дошкільника окремити частини, з'ясувати їх призначення і просторове розміщення), знаходить цікаві конструктивні розв'язання, планує етапи створення власної конструкції; 6—7-річ-на дитина вже аналізує конструкцію предмета з практичного погляду. Виокремлюючи частини, вона встановлює їх функціональне призначення, відповідність форми, величину, місцезнаходження, а також думає про ситуації, у яких використовуватиметься конструкція. Удосконалення аналітико-синтетичної діяльності створює основу для конструктивної творчості дошкільника. Типи конструктивної діяльності, їх вплив на психічний розвиток дошкільника Основними типами конструктивної діяльності є конструювання за зразком, конструювання за даними умовами, конструювання за задумом. Конструювання за зразком. Суть цього конструювання полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструювання — створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо. Значно складнішим є конструювання за готовим зразком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який необхідно буде сконструювати. Основне при обстеженні зразка — проаналізувати великі основні його частини та їх вза-< морозміщення. Використання розчленованого на елементи зразка виправдане лише на початку оволодіння конструктивною діяльністю, коли дитина набуває перших навичок обстеження, вміння виокремлювати його основні частини. Тривале конструювання за розібраним зразком з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись точно копіювати його, вичерпує своє конструктивне завдання. Діяльність, яка складається лише з точного відтворення зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати конструктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструювання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обстеження повинна встановити, за допомогою яких деталей вона зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-малюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на осно- 186 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці ві площинного зображення тримірну конструкцію, що вимагає здатності бачити за зображенням реальну дійсність. Конструювання за заданими умовами.Його особливість полягає у необхідності побудувати конструкцію на основі сформульованих вихователем умов, вимог, завдань, гри (сконструювати пароплав, щоб на ньому могли розміститися команда і пасажири; побудувати міст через річку, щоб по ньому могли проїхати машини). Для цього необхідно бачити залежність конструкції предмета від його призначення, уміння враховувати і виконувати певні умови. У процесі конструювання відповідно до завдання дитина вчиться по-різному розв'язувати його на основі одних і тих самих умов. Це створює важливі передумови для розвитку творчості — їй цікаво побудувати різноманітні будинки, у різний спосіб обгородити їх, спорудити міст через річку тощо. Нерідко дитина створює багато будівель, які послідовно ускладнюються. Спорудження високих і низьких, широких і вузьких, довгих і коротких будиночків формує у дітей гнучке уявлення про різні їх типи, узагальнене вміння їх будувати. Це становить основу творчого конструювання: діти легко будують потрібні їм споруди, втілюючи у них найвибагливіші задуми. Наприкінці дошкільного дитинства створені ними конструкції відповідають різноманітним і складним умовам. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|