Главная | Обратная связь

Різновиди та властивості сприймання. Ілюзії сприймання.

Види сприймання:

1. За сенсорними особливостями (sensus – відчуття), тобто за участю аналізаторів: зорові, дотикові, больові, органічні, рухові і т.д.

2. За формами існування матерії: простір, час і рух. Відповідно і виділяють такі види сприймання: сприймання простору, сприймання часу і сприймання руху.

Сприймання простору- це сприймання величини, форми, об'ємності і віддаленості предметів. Особливу роль в просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор. Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестетичного аналізаторів. Однак основну роль відіграє зоровий аналізатор. Взаємодія зорового і кінестетичного аналізаторів забезпечує адекватне сприймання розміру, форми, рельєфу предметів і їх віддалі від нас. Найбільш інформативною ознакою, яку необхідно виділити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише виділяти межу між об'єктом і формою, але й повинна навчитися тримати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виділяють контур і є необхідною умовою створення образу форми предмета.

У сприйманні простору, зокрема відстані, відіграють роль нюхові і слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від вас йде людина.

Сприймання часу— це відображення об'єктивної тривалості, швидкості і послідовності явищ дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі. Велике значення у сприйманні часу належить кінестетичному аналізаторові. Особлива роль йому належить в сприйнятті ритму.

Сприймання тривалості часу залежить від змісту діяльності людини. Час, заповнений цікавими, значимими справами тече швидко.

Деякий суб'єктивизм в оцінці часу залежить і від віку людини: дітям здається, що чай йде повільно, дорослим, навпаки, здається, що час летить.

Сприймання руху — це відображення зміни положення, яке об'єкти займають у просторі. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаєморозташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності. Знання про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо сприймаючи рух. Існують пози бігу, стрибків, ходьби, повзання, за допомогою яких на основі особистісного досвіду робляться висновки про здійснюваний рух.

Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестетичним аналізаторами.

Властивості сприймання:

1). Предметність: ми бачимо не відображення будинку, книги у нашому мозку, а сам будинок, саму книгу.

2). Цілісність: за контурами ми впізнаємо постать, за запахом – речовину.

3). Осмисленість: розглядаючи місто, ми жилі будинки сприймаємо як споруди для мешкання людей, сквери – як місця для відпочинку.

4) Константність: колір кам’яного вугілля сприймається нами як чорний, хоча на сонці він здається жовтуватим; циліндр сприймається як круглий, хоча в деяких положеннях його форма нагадує еліпс.

У сприйманні предметів та явищ важливу роль відіграють попередній досвід суб’єкта. Зміст попереднього досвіду, спорідненість його із сприйманим об’єктом, інтерес до нього є передумовою адекватності сприймання, що називається апперцепцією. У багатьох випадках у предметах людина бачить те, що хоче побачити в залежності від установки від сприймання.

Ілюзії сприймання – це неадекватне або помилкове відображення предметів. Наприклад, світлі предмети здаються більшими у порівнянні з темними; рівні за величиною предмети, розміщені вертикально, сприймаються більшими ніж ті, що розміщені горизонтально.