 |
|
Процеси пам’яті: відтворення і забування. Умови швидкого забування.
Відтворення - процес пам'яті, який відновлює матеріал, що зберігається. Відтворений матеріал найчастіше є реконструкцією того, що зберігалося пам'яттю. Реконструкція тим значніша, чим більший обсяг і складніший зміст матеріалу, чим слабша спрямованість на точність запам'ятовування, чим менше він заучувався, тим тривалішим був період часу між запам’ятовуванням і відтворенням.
Репродуктивні (відтворення) мнемічні дії тісно пов'язані з мисленням; узагальнення того, що в оригіналі подано в деталізованій формі; конкретизація того, що подано в більш загальному або стислому вигляді; заміна одного змісту іншим, подібним за смислом; зміщення або переміщення окремих частин оригінальну; об'єднання того, що подано окремо одне від одного і роз'єднання того, що в оригіналі зв'язано між собою; доповнення, яке виходить за межі оригіналу, може мати місце в цьому процесі і мимовільне спотворення досвіду.
Види відтворення:
- впізнавання (довільне) – це відтворення якогось об’єкта за умови повторного його сприймання (мелодію, обличчя людини); при розвитку пам’яті впізнавання йде раніше чим згадування;
- згадування (мимовільне) – відтворення об’єкта без безпосереднього сприймання; “ремінісценція” – “виринання” у свідомості того, що неможливо було пригадати одразу після запам’ятовування; “персеверація” – уявлення, які мають нав’язливий характер (хтось помер);
- пригадування – відтворення, зв’язане з переважанням труднощів. Успіх пригадування залежить від того, які використовують прийоми пригадування: 1. Складання письмового або усного плану того матеріалу, що пригадується; 2. У процесі пригадування активно викликати в пам’яті образи об’єктів, що стосуються змісту відтвореного завдання; 3. Використовувати опосередковані асоціації (пригадуючи прізвище, ми уявляємо образ людини тощо).
Забування - процес пам'яті, який призводить до втрати чіткості і зменшення обсягу закріпленого в тривалій пам'яті матеріалу і, нарешті, неможливості відтворити його. Темп забування залежить від віку, в якому запам'ятовується матеріал, від характеру матеріалу, часу збереження.
Фізіологічною основою забування є гальмування тимчасових нервових зв’язків. Залежність забування від часу вперше експериментально встановив Еббінгауз, який довів, що забування особливо інтенсивно проходить після заучування, а далі воно відбувається повільніше. Протягом першого дня забувається майже половина отриманої інформації; через 6 місяців – 80%. Тому забування потрібно попереджувати систематичним повторенням.
Умови швидкого забування:
q Проактивне і ретроактивне гальмування: негативний вплив попередньої інформації на наступну і наступної – на попередню (це придушення як вид забування за Фройдом). Наприклад, можна "забути" вивчити урок або забути з'явитися на важливу зустріч, яка може мати неприємні наслідки.
q Гальмується інформація, яка є подібною до іншої (фізика і математика);
q Якщо інформація є важкою для засвоєння (вивчення вірша і розв’язання складної задачі з математики).
q Перевтома (через 10-15 хв.).