Здавалка
Главная | Обратная связь

Провести диференційний діагноз між менінгітом та набряком-набуханням головного мозку.



Менінгіт –гостре інфекційне запальне захворювання оболонок головного та спинного мозку.

Менінгіт проявляється загальномозковими і власне менінгеальними симптомами. До загальномозкових відносяться інтенсивний головний біль розпираючого, дифузного характеру, блювота без попередньої нудоти, яка не приносить хворому полегшення. Бувають психомоторне збудження, маячіння, галюцинації, судоми, що періодично змінюються кволістю та порушенням притомності (оглушеність, сопор, кома).

Власне менінгеальні симптоми можна розділити на 4 групи.

До І-ої групи відноситься загальна гіперстезія – підвищена чутливість до подразників органів чуття – світлових (світлобоязнь), звукових (гіперакузія), тактильних.

До ІІ групи менінгеальних симптомів відносяться тонічні напруження різних груп м’язів. Найважливіші з них: ригідність потиличних м′язів (утруднення при намаганні нахилити голову хворого до грудей); симптом Керніга (утруднення та больова реакція при спробі розпрямити зігнуту в колінному та кульшовому суглобах ногу); симптоми Брудзинського – верхній (спроба нахилити голову хворого до грудей супроводжується згинанням нижніх кінцівок в колінному та кульшовому суглобах), середній (надавлення на лобок призводить до тієї ж реакції) та нижній (максимальне пригинання зігнутої в колінному суглобі однієї ноги до живота супроводжується автоматичним згинанням другої ноги в колінному і кульшовому суглобах). Ригідність довгих м′язів спини призводить до того, що хворий вигнутий назад і не може зігнутися вперед. У дітей спостерігається характерна поза хворого: голова запрокинута назад, тулуб максимально розігнуто, ноги приведені до живота, а живіт втягнений- поза «лягавого пса». У новонароджених і грудних дітей виявляється симптом Лессажа (“підвішування”), при якому підняття дитини в повітря за пахвові впадини призводить до утримування ніжок зігненими і притягненими до живота

До ІІІ-ї групи менінгеальних симптомів відносяться реактивні больові феномени: болючість при надавленні на очні яблука, в місцях виходу на обличчі віток трійчастого нерва, великих потиличних нервів (точка Кера); на передню стінку зовнішнього слухового проходу (симптом Менделя); посилення головного болю та больова гримаса при перкусії скулових дуг (симптом Бехтерєва) і черепа (симптом Пулатова).

До ІV-ї групи менінгеальних симптомів можна віднести зміни черевних, периостальних та сухожильних рефлексів: спочатку їх пожвавлення, а потім нерівномірне зниження.

Наявність прозорої СМР з помірним лімфоцитарним плеоцитозом (від декількох десятків до декількох сотень клітин в 1мкл) свідчить про серозний менінгіт. Серозні менінгіти можуть бути вірусної або бактерійної природи, поділяються на первинні та вторинні. До первинних серозних менінгітів відносяться захворювання вірусної природи, що перебігають без клінічних ознак ураження внутрішніх органів. Серед них відмітимо лімфоцитарний хоріоменінгіт, токсоплазмозний менінгоенцефаліт, кліщовий та японський енцефаліти, туберкульозний менінгіт.

До вторинних серозних менінгітів та менінгоенцефалітів відносяться захворювання, що перебігають з ураженням не лише нервової системи, але і інших органів та систем. Виявлення поєднання серозного менінгіту та менінгоенцефаліту з іншими проявами вторинних серозних менінгітів допомагає лікарю проводити цілеспрямований пошук нозологічних форм, при яких ураження нервової системи є одним із синдромів хвороби або її ускладненням.

Каламутна СМР з високим нейтрофільним плеоцитозом і підвищенням вмістом білку дає підстави діагностувати гнійний менінгіт. Гнійні менінгіти можуть бути зумовлені бактеріями, грибами та найпростішими. Їх поділяють на первинні та вторинні. До первинних прийнято відносити менінгіти (менінгоенцефаліти), що виникли як самостійні хвороби, до вторинних – як ускладнення інфекційного гнійно-запального процесу в інших органах та системах. Первинними за частотою та тяжкістю являються гнійні менінгіти, спричинені менінгококом, пневмококом та паличкою Пфейффера.

Для синдрому набряку-набухання головного мозку характерні наростаючий головний біль, загальна гіперестезія, ригідність потиличних м′язів та інші менінгеальні симптоми. Виникає повторна блювота, не пов′язана з прийомом їжі. Артеріальний тиск частіше підвищений. При наростанні набряку-набухання головного мозку появляється брадикардія, підвищується гарячка. Обличчя хворого гіперемоване з ціанотичним відтінком. В звязку із підвищенням внутрічерепного тиску і загрозою зміщення речовини головного мозку можливе його вклинення в великий потиличний отвір або у вирізку намету мозочка. При цьому появляються симптоми здавлення нижніх відділів стовбуру мозку (довгастого мозку) та різкого пригнічення їх функцій. Виникає загальний ціаноз, відсутня рухова активність, відмічається атонія кінцівок, зіниці максимально розширені, реакція їх на світло відсутня, зникають активні рухи очними яблуками та окулоцефалгічний рефлекс. Сухожилкові рефлекси різко знижені або відсутні, патологічні пірамідні знаки не викликаються. Відмічаються мимовільні сечопуск та дефекація. Характерні наростаючі брадипное та брадикардія, артеріальна гіпотензія. Поступово знижується температура тіла. У зв′язку з руйнуванням структур головного мозку при набряку-набуханні головного мозку може розвинутися децеребрація або декортикація, що проявляються феноменами децеребраційної або декортикаційної ригідності.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.