 |
|
РІВНІ НЕСПАННЯ ТА УВАГА
Зміст
Зміст. 1
Поняття про увагу. 2
РІВНІ НЕСПАННЯ ТА УВАГА.. 2
ТЕОРІЇ УВАГИ.. 3
ФУНКЦІЇ УВАГИ.. 3
Філогенез уваги. 4
Види уваги залежно від психічної активності суб’єкта. 4
Властивості уваги, їх спів ставна характеристика. 5
Експериментальне вивчення уваги. 6
Фізіологічні основи уваги. 6
Свідоме й несвідоме в пізнавальній діяльності 7
Установка і діяльність. 7
Деякі вікові особливості розвитку уваги. 8
Індивідуальні властивості уваги. 9
Память як багаторівневе, поліструктурне явище. 9
Загальна характеристика процесів пам’яті 9
Мимовільне запам'ятовування та фактори, що його обумовлюють. 10
Довільне запам’ятовування та фоктори, що його обумовлюють. 11
Відтворення. Рівні відтворення. 12
«Збереження-забування». Теорії забування. 12
Основні підходи до виділення видів пам'яті. 13
Мимовільна і довільна пам’ять. 14
Проблема класифікації пам’яті за часовими харак-ми. 15
Психологічні дослідження короткочасної пам’яті. 16
Загальна характ-ка, проблеми розвитку та тренування пам’яті 16
Динаміка вікових змін пам’яті. 17
Мислення як асоціації уявлень. 18
Мислення як дія. 18
Мислення як функціонування операцій. 18
Мислення як акт перебудови ситуації. 19
Мислення як поведінка. 19
Мислення як процес. 20
Мислення як система обробки інформації 20
Характеристика основних видів мислення в соціогененезі. 21
Стадії розвитку мислення в онтогенезі 21
Предмет та методи психології мислення. 22
Форми мислення. 23
Операціональний склад мислення. 23
Індивідуальні особливості мислення. 24
Поняття «задача» і «проблемна ситуація». 24
Мотивація мислительної діяльності. 25
Мова і мовлення. 25
Види мовлення. 26
Внутрішнє мовлення. 27
Мислення та мовлення. 27
Методи дослідження мови та мовлення. 27
Асоціативний експеримент. 28
Значення, зміст і функції слова. 29
Стадії засвоєння мовлення. 29
Мовленевий розвиток людини, процес оволодіння мовленням. 30
Механізми мовлення. 30
Поняття про увагу.
Увага – це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає: а) зосередженості; б) спрямованості свідомості людини на певних об’єктах.
Суб’єкт (людини) ------- об’єкт (предмети, явища)
Сутність уваги виявляється:
А) у відборі актуальних ( найважливіші на даний момент) впливів;
Б) у гальмуванні та ігноруванні не суттєвих побічних впливів.
Приклад: Коли студент готується до сесії, то вся його активність зосереджена і спрямована на зміст навчальних предметів, з яких здаються іспити та заліки. При цьому ігнорується усі пропозиції друзів щодо розваг.
Увага не є самостійним психічним процесом, оскільки не має свого предмету пізнання, але вона є необхідною умовою перебігу інших психічних процесів, вона, якби (обслуговує) інші психічні процеси.
(Психологічна енциклопедія, с. 368)
Суть зв’язку між суб’єктами і об’єктами у процесі уваги
-В основі уваги лежать інтереси і потреби, установки і спрямованість особистості. Вони викликають зміну ставлення до об’єкта, а зміна ставлення до об’єкта проявляється в увазі (об’єкт стає все більш зрозумілим і чіткішим).
-Увага – це вияв зв’язку між свідомістю і предметом. В увазі проявляється певна двусторонність: а) з однієї сторони – увага спрямована на об’єкт; б) з іншої – сам об’єкт привертає увагу своїми певними якостями.
-Увага до об’єкту є: а) передумовою, для спрямованості на певний об’єкт дії; б) результат цієї діяльності.
-Говорити про увагу, її наявність або відсутність, можна тільки стосовно певної діяльності – практичної або теоретичної.
РІВНІ НЕСПАННЯ ТА УВАГА
-В результаті дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, розкриті нейрофізіологічні механізми протікання явищ уваги.
-Селективний відбір впливів (а саме в цьому і проявляється суть уваги) можливі на фоні загального неспання (пильнування) організму, яке пов’язано з активною мозковою діяльністю.
-В стані пильнування виділяються кілька рівнів:
1. глибокий сон і дрімотний стан;
2. спокійне неспання ( дифузне неспання або сенсорний спокій);
3. активне неспання (насторожене неспання) – неспання уваги;
4. різке емоційне збудження;
5. надмірне збудження;
Таким чином:
1.активна вибіркова увага можлива на 3 стадії (активне неспання).
2.неуважність, не можливість сконцентрувати увагу спостерігається на двух стадіях:
а) дрімотний стан
б) надмірного збудження.
Поняття неспання ввів в 1923р Хед. Він визначив неспання як фізіологічну здатність організму, яка лежить в основі активності.
Сучасні нейрофізіологи називають стан неспання термінами – збудливість (тонус) і вони відображають зв’язок між ієрархією поведінки людини та рівнями активності нервових центрів.
Дослідження рівнів неспання тісно зв’язано з розвитком електроенцефалографії за допомогою якої можна досліджувати рівні активності нервових процесів.
ТЕОРІЇ УВАГИ
Існують такі теорії уваги:
1. «Моторна теорія уваги» (автор: французький психолог Т.Рібо і російський психолог М.М.Ланге).
Теорія надає великого значення рухам, як важливій умові виникнення уваги. Рух, на думку авторів цієї теорії, фізіологічно підтримує і посилює акт уваги, налаштовуючи органи відчуття на зосередження, або відвернення свідомості.
Обмеження цієї теорії: автори вважають, що якщо усунути рухи, то від уваги нічого не залишиться, проте не можна зводити увагу лише до рухів.
2. «Теорія установки» (автор: грузинський психолог Д.Н.Узнадзе – 20-30рр 20ст.).
Згідно з цією теорією, увага це особливий стан налаштованості, породжений впливом попереднього досвіду на наступні дії об’єкта.
3. «Рефлекторна теорія уваги» (автори: І.М.Сеченов, І.П.Павлов, О.О.Ухтомський).
Ця теорія пов’язує причини, що викликають увагу, із впливом зовнішнього середовища. Це проявляється в тому, що предмети і явища зовнішнього світу, діючи через рецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції. Ці орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозкових процесів у корі великих півкуль, кори головного мозку, створюють осередок оптимального збудження (за І.П.Павловим) або домінанту (за О.О.Ухтомським). У цих зонах легко утворюються тимчасові нервові зв’язки. У той же час, виникнення домінанти викликає гальмування сусідніх ділянках кори головного мозку, блокує інші реакції організму.
4. «Концепція поетапного формування розумових дій» (автор: П.Я.Гальперін).
Увага розглядається, як функція психічного контролю за змістом дій людини, а також як засіб формування та вдосконалення розумової дії.
5. «Теорія уваги, яка будується на принципі взаємодії свідомості й діяльності особистості» (автори: М.Ф.Добринін, Є.О.Мілерян, Ф.Н.Гоноболінь).
Увага нерозривно пов’язана з діяльністю. В діяльності вона існує і нею підтримується. Бути уважним – це означає бути діяльним, що до тих чи інших об’єктів. Водночас, увага розглядається як внутрішня умова психічної діяльності людини.
ФУНКЦІЇ УВАГИ
Найважливішими функціями уваги є:
1. Регулювання психічної діяльності.
Приклад на першу функцію: студент сидить на лекції і слухає викладача. Він (студент) згадав вчорашній гарний вечір, який він провів учора з друзями. У результаті цього він перестав записувати матеріал, включаючи увагу він знову може відрегулювати свою мислительну діяльність.
2. Контроль психічної діяльності.
Приклад на другу функцію: студент надрукував реферат, він зосереджує свою увагу, щоб найти у тексті помилки. Тобто, контролює свою діяльність.
Від зосередженості уваги залежать повнота, чіткість і ясність відображення дійсності та розв’язання актуальних проблем.
Виділяють кілька функцій уваги:
1.Відбір значущих, тобто таких, які відповідають потребам людини та її діяльності, та ігнорування інших, не суттєвих, другорядних впливів.
2.Збереження даної діяльності (збереження свідомості певних образів, певного предметного змісту) до тих пір, поки не завершиться акт поведінки, пізнавальна діяльність, поки не буде досягнута мета.
3.Регуляція і контроль діяльності.
Передбачення діяльності.
Філогенез уваги.
Філогенез уваги – становлення різних видів уваги в історичному контексті.
1. Спочатку виникає мимовільна увага.
- Спочатку мимовільна увага існує у тварин - як безумовно-рефлекторний процес, який зумовлюється дією зовнішніх подразників.
- У людини мимовільна увага виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем без її свідомого наміру і без будь-яких вольових зусиль ї її боку. За своєю суттю вона є орієнтувальним рефлексом на новизну діючого подразника.
-. У процесі розвитку людини увага ускладнюється і під дією подразників, що набувають сигнального значення, стає умовно-рефлекторною. До властивостей подразників відноситься новизна, раптовість виникнення, зміна інтенсивності дії, та ін.
Основне призначення мимовільної уваги: швидке та правильне орієнтування в навколишньому середовищі, а також виділення об»єктів, що мають найбільше значення.
2. Далі виникає довільна увага. Має суспільну природу і сформована в процесі праці. Довільна увага – вольова увага, за допомогою якої здійснюється регуляція активності, прогнозування, контроль та корекція діяльності.
3. Післядовільна увага – також має соціальну природу, виникає на основі зацікавленості змістом діяльності, Вона є цілеспрямованою і не потребує вольових зусиль. Зменшує втому. Підвищує продуктивність праці.