 |
|
Відтворення. Рівні відтворення.
Відтворення – один із процесів пам’яті.
Відтворення – процес актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні. Здійснюється у вербальній і руховій формі; є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу.
Відтворення має такі рівні: впізнавання, власне відтворення, пригадування і спогади.
А.Впізнавання – це найпростіше відтворення в умовах повторного сприймання. Впізнавання пов'язує наш досвід зі сприйманням об'єктів і дає змогу правильно орієнтуватися в навколишній дійсності.
Б.Власне відтворення – мимовільне або довільне відтворення матеріалу запам'ятовування. Мимовільне відтворення становить потік асоціацій, зумовлених наявними думками, образами, емоціями, діями. Довільне відтворення є найефективнішим, коли воно не дуже відстає у часі від запам'ятовування.
В. Пригадування – довільне відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль. Внаслідок пригадування з тривалої пам'яті відновлюється необхідна індивіду інформація. Пригадування потребує вольових зусиль, наполегливості.
Г) Спогади – локалізовані в часі та просторі відтворення індивідом образів свого життєвого шляху. У спогадах минуле життя людини співвідноситься із суспільними подіями. Спогади супроводжуються цілою низкою емоцій.
«Збереження-забування». Теорії забування.
Збереження-забування – це процеси пам»яті.
1.Збереження – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж тривалого часу.
Великою мірою він залежить від:
якості та глибини запам’ятовування, -використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності.
Без використання матеріал пам’яті поступово забувається.
2.Забування – це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятовуваного, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання.
Забування – це процес, протилежний запам'ятовуванню.
Він унеможливлює актуалізацію засвоєної інформації. Однак забування є необхідним і закономірним процесом пам'яті, ланкою системи, що регулюється.
Забування, як і інші процеси пам'яті, зумовлюється низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких провідну роль відіграють: час, значущість для суб'єкта інформації, що запам'ятовується, обсяг матеріалу,
ступінь складності мнемічних завдань.
Фактори, що впливають на забування:
1. Обсяг інформації. Темп забування в умовах перевантаження пам'яті обсягом інформації зростає , особливо в перші години і дні після засвоєння.
Забування також залежить: від змісту діяльності, її організації умов, за яких вона відбувається.
-Причиною, яка погіршує запам'ятовування, може бути інтенференція, зумовлена змістом матеріалу. Негативний вплив діяльності, що передував запам'ятовуваності, дістав назву проактивної інтенференції. (напр., якщо перед заучуванням індивід отримує погані звістки або вчить схожий складний за змістом матеріал, то знижується ефективність запам'ятовування).
Негативний вплив діяльності, що здійснюється після запам'ятовування, називають ретроактивною інтенференцією. (напр., якщо доводиться вчити два предмети, іспити з яких треба складати в один і той самий день).
Забування може бути й наслідком перенапруження нейронів втоми.
-З. Фройд відкрив активний вид забування – придушення. Фройд пояснював це мотивоване забування не випадковістю, а справжнім гальмуванням слідів неприємної інформації в пам'яті на рівні свідомості і витіснення ії у підсвідомість, де вони утримуються ціною значних затрат енергії.
Порушення пам'яті називаються амнезією.
Амнезія поділяється на:
-ретроградну (забування минулих подій);
-антероградну (неможливість запам'ятовування на майбутнє);
- ретардинована (пов'язана зі збереженням у пам'яті подій, пережитих під час хвороби, і наступним їх забуванням); прогресивна (виявляється в поступовому погіршенні пам'яті аж до цілковитої її втрати).
Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал.